Рада Суддів
України

На підставі ретельного дослідження правничих систем та практики у ділянці незалежності судочинства БДІПЛ та ІМП обрали три теми, які є особливо значущими для незалежності судочинства: 

(1) адміністрування судівництва із наголосом на радах суддівських, органах судівського самоврядування та ролі голів судів; 

(2) добір суддів – критерії та процедури; 

(3) відповідальність суддів і суддівська незалежність у процесі судочинства. 

Зустріч завершилася прийняттям переліку (невичерпного) рекомендацій («Київські рекомендації щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії», що додаються).

Завданням цих рекомендацій  є подальше зміцнення незалежності судочинства в регіоні у рамках цих трьох обраних напрямків. Країнам-учасницям пропоновано переглянути ідеї, що містяться у Киівських рекомендіціях, означити ділянки де їхня практика уже відповідає рекомендованому і ознайомити БДІПЛ із цією інформацією. Зі свого боку БДІПЛ сприятиме обміну досвідом та надаватиме технічну підтримку країнам-членам, які будуть зацікавленні у подальшому зміцненні іхнього судочиства шляхом впровадження заходів зазначених у Київських рекомендаціях.

 Адміністрування судівництва 

1. Адміністрування судів та суддівcтва має зміцнювати незалежність та безсторонність судочинства відповідно до права на справедливий судовий процес та верховентства права. Адміністрування судівництва жодним чином не може бути використане для впливу на зміст рішень, які приймають судді. Процес адміністрування судівництва повинен бути прозорим. 

Ради суддів, кваліфікаційні комісії та органи самоврядування Розподіл повноважень в адмініструванні судівництва

2. Ради суддів – це органи, які уовноважені виконувати спеціальні завдання у сфері адміністрування судівництва та наділені незалежними повноваженнями для гарантування незалежності судочинства. Для того, щоб уникнути надмірної концетрації влади в одному суддівському органі та охоплення його корпоратизмом, рекомендується розрізняти та відокремлювати такі повноваження: добір (див. параграфи 3-4, 8), кар’єрне зростання та навчання суддів, притягнення до дисиплінарної відповідальності (див. параграфи 5, 9, 14, 25-26), оцінювання професійної діяльності (див. параграфи 27- 28) та бюджетування (див. параграф 6). Доречним є створення окремих незалежних органів із повноваженнями, що стосуються окремих аспектів адміністрування судівництва, не підпорядковуючи їх та уникаючи контролю над ними з боку однієї інституції чи органу. Склад таких органів, у кожному випадку, повинен відповідати іхньому завданню. Іхню діяльність слід регулювати законом, а не актом виконавчої влади.

Добір суддів 

3. Для проведення письмових та усних іспитів у процесі добору суддів повина бути створена окрема екпертна комісія, окрім випадків, якщо є інший уповноважений незалежний орган (див. також параграф 8). У такому випадку повноваження ради суддів слід обмежити перевіркою того чи була дотримана встановлена процедура, а також призначенням обраних комісією кандидатів або рекомендуванням їх до призначення відповідному органові. (Щодо процесу добору див. параграфи 21-23.)

4. Як альтернатива, ради суддів або кваліфікаційні колегії можуть безпосередньо відповідати за добір та навчання суддів. У такому випадку критично необхідним є те, щоб ці органи не були під контролем виконавчої влади та щоб вони діяли незалежно від місцевих органів влади (щодо складу див. також параграф 8). 

Притягнення до дисциплінарної відповідальності 

5. Для того, щоб уникнути звинувачення у корпоратизмі та гарантувати справедливість процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, ради суддів не повинні поєднувати повноважень щодо: а) отримання скарг та проведення дисциплінарних розслідувань та одночасно б) розгляду справ та прийняття рішень про накладення дисциплінарних стягнень. Щодо рішеннь у дисциплінарних справах повинна бути визначена процедура апеляційного перегляду судом належної компетенції (див. також пагарафи 9, 14, 25-26). 

Рекомендаційні повноваження у бюджетному процесі 

6. Не обмежуючи чинні повноваження уряду щодо формування бюджету для судівництва, а також парламенту щодо ухвалення бюджету, було б доречно, щоб орган, який відстоює інтереси суддівства, як наприклад рада суддів, представляв урядові бюджетні потреби системи судівництва для того щоб сприяти поінформованості у процесі прийняття рішень. Такий орган також мав би висловити свою позицію перед парламентом під час розгляду бюджету. Ради суддів, окрім цього, можуть відігравати певну роль у процесі розподілу бюджету в серединні судівництва. 

Склад рад суддів 

7. При формуванні ради суддів її члени повинні бути обраними з числа рівних поміж собою суддів і представляти суддівство загалом, включаючи суддів з першої інстанції. Судді апеляційних судів не повинні домінувати у радах суддів. У випадку призначення голови суду до ради суддів він або вона повинні скласти повноваження голови суду. Окрім переважної кількості представників судової влади, обраних суддями, до рад суддів слід залучати викладачів права та, бажано, представників адвокатури для того, щоб забезпечити більшу прозорість та залученність. Якщо прокурори не належать до судової влади їх не слід включати до рад суддів. Не повинні мати доступу до представництва у радах суддів представники інших правоохоронних органів. Жодним чином глава держави або міністр юстиції не повинен очолювати раду. Голова ради суддів повинен обиратися з числа її членів більшістю голосів. Представники виконавчої або законодавчої влади не повинні домінувати у радах суддів. Членство в органах, які приймають рішення щодо добору суддів 

8. Члени спеціальних комісій з добору суддів (див. параграф 3) повинні бути призначеними радою суддів з числа представників правничої професії, включаючи представників суддівства. У випадку, якщо ради суддів, кваліфікаційні комісії або кваліфікаційні колегії безпосередньо відповідають за добір суддів (див. параграф 4), їхні члени повинні бути призначеними на посаду на постійній основі. Окрім переважної кількості представників суддівства, бажаним є залучення до органу добору представників інших професій (викладачів права, адвокатів), рішення про участь яких повинно грунтуватися на відповідній правничій культурі та досвіді. Склад таких органів добору повинен гарантувати, що політичні міркування не матимуть переваги над рівнем кваліфікації кандидатів на посаду судді (див. параграф 21).

Членство в органах, що приймають рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності 

9. Органи, уповноважені розглядати дисциплінарні справи і приймати рішення про накладення дисцилінарних стягнень, (див параграф 5, б) не повинні бути сформованими виключно з числа суддів, але потребують представництва з-поза меж суддівської пофесії. Представники суддівства, перебуваючи на посаді в органах, що приймають рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності не можуть виконувати інших функцій, що мають стосунок до суддів або суддівської спільноти, як то: адміністрування, бюджетування або добір суддів. Не може бути жодного контролю з боку виконавчої влади над органами, які вирішують справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності та жодного політичного впливу на процес 4 притягнення до дисциплінарної відповідальності. Необхідно уникати будь-якого контолю з боку виконавчої влади над радами суддів або органами, уповноваженими притягати до дисциплінарної відповідальності. (див. також параграфи 5, 25-26.) Прозорість у адмініструванні судівництва 

10. Ради суддів, для виконання своїх завдань, повинні збиратися регулярно. Необхідно законодавчо та на практиці гарантувати доступ громадськості до засідань ради суддів, а також гарантувати опублікування її рішень. 

Роль голів судів 

11. Роль голів судів повинна бути жорстко обмежена до такого: вони можуть лише мати суддівькі функції рівнозначні тим, які виконують інші судді. Голови судів не повинні втручатися у здійснення судочинства іншими суддями та не можуть брати участь у доборі суддів. Вони також не можуть втручатися у процес визначення суддівської винагороди (див. також параграф 13 щодо надбавок та привілеїв). Вони можуть мати представницькі та адміністративні функції, включаючи контроль над несуддівським персоналом. Адміністративні повноваження потребують навчання управлінським навичкам. Голови судів не повинні зловживати своїми повноваженнями щодо забезпечення умов діяльності у суді для здійснення впливу на суддів. 

Розподіл справ

12. До виключних повноважень голів судів не можуть належати повноваження з прийняття адміністративних рішень, які можуть впливати на зміст судочинства. Одним з прикладів є розподіл справ, який повинен бути або випадковим, або здійснюватися на основі попередньо визначених, чітких та об’єктивних критеріїв, встановллених зборами суддів цього суду. Одного разу схвалений механізм розподілу справ не може бути об’єктом втручання.

Індивідуальні надбавки та пільги 

13. У довгостроковій перспективі надбавки та пільги повинні бути скасованні, а розмір оплати праці піднятий до належного рівня, який би задовільняв потреби суддів на достатній рівень життя і належними чином відображав би відповідальність їхньої професії. За умови існування надбавок та пільг їх слід надавати на підставі попередньо визначених критеріїв та відповідно до прозорої процедури. Голови судів жодним чином не можуть втручатися у процес призначення надбавок чи пільг. Обмеження ролі у притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності 

14. Голови судів можуть звернутися зі скаргою до органу уповноваженого розглядати скарги та здійснювати дисциплінарні розслідування (див. параграф 5, а). Для того, щоб гарантувати незалежність та об’єктивність перегляду скарг голови судів не повинні мати повноважень ініціювати чи затверджувати накладення дисциплінарних стягнень. Обмеження терміну перебування на посаді  

15. Голови судів повинні бути призначеними на обмежену кількістть років з можливістю одного повторного призначення. У випадку, якщо призначення здійснює виконавча влада, термін перебування на посаді повинен бути коротким, без можливості повторного призначення. 

Прозороий та незалежний добір голів судів

16. Добір голів судів повинен бути прозорим. Оголошення щодо вакансій на посади голів судів повинні бути опублікованими. Подавати свої кандидатури на такі посади можуть усі судді, які мають необхідний вік/досвід. Орган, уповноважений добирати голів судів, може проводити інтерв’ю з кандидатами. Доречним буде щоб судді окремого суду обирали голову цього суду. У випадку призначення голови суду виконавчою владою, дорадчий орган, як то рада суддів чи кваліфікаційна комісія (див. параграф 4), повинен мати повноваження надавати рекомендації, зокрема беручи до уваги думки суддів окремого суду, які виконавча влада може відхилити лише вмотивованим рішенням. У такому випадку дорадчий орган може рекомендувати іншого кандидата. 

Окрім цього, для захисту від надмірного впливу від виконавчої влади, дорадчий орган повинен мати змогу подолати вето виконавчої влади кваліфікованою більшістю голосів.