Рада Суддів
України

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 65

Державна судова адміністрація України звернулася до Ради суддів України з проханням висловити свою позицію щодо розробленого ДСА України проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185³ Кодексу».

Статтею 185³ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс) передбачено адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України.

Метою законопроекту є усунення колізії, що міститься у нормах пункту 7¹ статті 255 та частині першій статті 258 щодо випадків, у яких вимагається складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою та п’ятою статті 185³ Кодексу, тавипадків, коли протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.

Так, статтею 255 Кодексу визначено складання судовими розпорядниками протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою, другою, третьою та п’ятою статті 185³ Кодексу.

Водночас, відповідно до статті 258 Кодексу складання таких протоколів не вимагається.

ДСА України пропонується змінами до частини першої статті 258 Кодексу виключити положення щодо не складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою та п’ятою статті 185³ Кодексу.

Також цим проектом Закону пропонується нормативно врегулювати питаннянаділення вищих спеціалізованих судів повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185³ Кодексу, оскільки наразі такими повноваженнями відповідно до статті 221¹ Кодексу наділені виключно місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди та Верховний Суд.

Рада суддів України підтримує зміни до законодавства, згідно з якими обов’язковим є складення судовим розпорядником протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою – третьою та п’ятою статті 185³ Кодексу. Ці зміни сприятимуть усуненню колізії.

Крім того, заслуговує на підтримку пропозиція про надання вищим судам права розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185³ Кодексу, яка спрямована на усунення прогалини, що полягає в тому, що лише вищі спеціалізовані суди не мають права розглядати зазначену категорію справ про адміністративні правопорушення.

Водночас, Рада суддів України узагальнювала досвід застосування ст. 185³ Кодексу судами України та вважає за необхідне звернути увагу на необхідність перегляду підходу до розгляду адміністративних справ цієї категорії у розрізі практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

На сьогодні, у разі вчинення правопорушення, передбаченого статтею 185³ Кодексу, справа розглядається у складі суду, що розглядає справу, під час якої вчинено таке правопорушення (частина друга статті 221¹ Кодексу). Зазначене правове регулювання не охоплює правопорушень, які згідно з диспозицією статті 185³ Кодексу можуть свідчити про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, що можуть вчинятися будь-ким поза судовим процесом.

20 вересня 2016 року ЄСПЛ прийняв пілотну постанову у справі «Карелін проти Російської Федерації» (Karelin v. Russia) (заява № 926/08), у якій встановив фактичну відсутність сторони обвинувачення в процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення як порушення права на безсторонність судового процесу в світлі пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про права людини та основних свобод. Під час розгляду цієї справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку у суді не приймав участі прокурор як представник сторони обвинувачення. ЄСПЛ констатував порушення права заявника на справедливий та безсторонній судовий розгляд, оскільки функції обвинувачення виконував сам суддя. У пункті 96 постанови ЄСПЛ вважав необхідним, щоб держава-відповідач створила в своїй правовій системі механізм, який забезпечить достатні гарантії безсторонності судів, які розглядають подібні справи, шляхом включення представника прокуратури чи іншого державного органу в ті судові процеси, в яких проводиться усне слухання, чи вжити інших належних заходів.

ЄСПЛ прийняв рішення від 06 березня 2018 рокуу справі «Михайлова проти України» (Mikhaylova v. Ukraine) (заява № 10644/08), яким оголосив прийнятними скаргу за пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про права людини та основних свобод щодо дотримання вимоги безсторонності (тією мірою, якою вона стосувалася відсутності сторони обвинувачення під час розгляду справи заявниці). У цій справі заявницю було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 185³ Кодексу. У пунктах 62-64 рішення ЄСПЛ відзначив, що «<…> національний суд провів усне засідання, під час якого присутньою була лише заявниця; у цьому засіданні національний суд допитав заявницю та дослідив докази з матеріалів справи <…>. Справу було розглянуто згідно з процесуальними нормами, які значною мірою нагадували ті, що Суд розглянув у згаданій справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), пункти 61-67. Роль посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення (у цій справі - секретар судді), обмежувалася переданням суду протоколу та підтверджуючих доказів. Після виконання цієї функції ця посадова особа не відігравала ролі у провадженні, так само як і прокуратура. Іншими словами, під час провадження у суді не було «сторони обвинувачення» або «прокурора» <…>. За таких обставин Суд вважає, що суд, який розглядав справу, не мав іншого вибору, окрім як взяти на себе функцію пред’явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи. Суд не переконаний у тому, що були наявні достатні гарантії, здатні усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду».

За чинною редакцією 185³ Кодексу відсутність сторони обвинувачення у адміністративних справах цієї категорії фактично покладає здійснення таких функцій на суд, який здійснює розгляд справи.

Такий судовий процес у світлі практики ЄСПЛ порушує пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про права людини та основних свобод щодо дотримання вимоги безсторонності суду у зв’язку з відсутності сторони обвинувачення під час розгляду справи та фактично вимагає від Держави внесення змін до законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді, вживаються заходи загального характеру. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування.

Для усунення передумов повторення подібних порушень, вжиття заходів загального характеру на виконання рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України» (Mikhaylova v. Ukraine) (заява № 10644/08), необхідним є доповнення Кодексу положеннями, які передбачають участь у судовому процесі посадової особи, яка має підтримувати сторону обвинувачення.

З огляду на зазначене, вважаємо, що протокол про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою, третьою та п’ятою статті 185³ Кодексу, повинен складати судовий розпорядник (або працівник служби судової охорони) та направляти для розгляду до місцевого суду загальної юрисдикції, в межах територіальної юрисдикції якого було вчинене адміністративне правопорушення. Перегляд судових рішень прийнятих за результатами такого розгляду, повинен здійснюватися відповідним апеляційним судом в загальному порядку.

За таких обставин, внесення змін, які запропоновано у законопроекті, запропонованому ДСА України, не вирішує проблем застосування ст. 185³ Кодексу комплексно.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Комітету Ради суддів України з питань організаційно-кадрової роботи судів, органів суддівського самоврядування Кравчука В.М. щодо розробленого ДСА України проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185³ Кодексу», відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України, в и р і ш и л а:

Проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185³ Кодексу», розроблений ДСА України, вважати таким, що потребує доопрацювання з урахуванням рекомендацій Ради суддів України.

Голова Ради суддів України        Б. С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 63

Зміни, які зараз відбуваються у системі правосуддя, покликані відновити суспільну довіру до судової влади, утвердити авторитет правосуддя, гарантувати незалежність, доброчесність і високий професіоналізм суддів. Для досягнення цих цілей надзвичайно важливим є комунікаційний напрям.

Рада суддів України визначила налагодження комунікації, як пріоритетний напрямок роботи ще в 2015 році і рішенням № 14 від 12 березня 2015 року схвалила рекомендації міжнародної конференції "Зміцнення довіри до судової гілки влади через покращення комунікації", яким рекомендувала налагодити ефективну роботу із засобами масової інформації та належну координацію діяльності з прес-секретарями судів і запровадила інститут судді-спікера в судах.

Разом з тим, реагуючи на всесвітню ситуацію з поширенням пандемії коронавірусу COVID-19 та враховуючи той факт, що суди не припиняють здійснювати правосуддя навіть за умов карантину, Рада суддів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, 17 березня 2020 року рішенням №19 затвердила Рекомендації щодо встановлення особливого режиму роботи судів України, якими тимчасово було припинено всі заходи, не пов’язані з процесуальною діяльністю суду та забезпеченням діяльності органів судової влади (круглі столи, семінари, дні відкритих дверей тощо), проведення особистого прийому громадян керівництвом суду та обмежено допуск на судові засідання осіб, які не є їх учасниками.

Разом з тим, до прес-служби органів суддівського самоврядування надходить інформація, що окремі суди з посиланням на вищезгадані рекомендації Рад суддів України взагалі припинили допуск представників ЗМІ до за слів судових засідань.

Рада суддів Українизвертає увагу, що тимчасове обмеження доступу до судових засідань осіб, які не є учасниками судових процесів, обґрунтовано, перш за все, необхідністю гарантувати безпеку та здоров’я громадян під час пандемії. Однак належна, оперативна, визначена законодавством та іншими нормативними актами, комунікаційна робота зі ЗМІ залишається одним з найважливіших напрямів діяльностісудової гілки влади.

З метою врегулювання питання допуску представників ЗМІ на відкриті судові засідання Рада суддів України звертає увагу судів, що навіть в період карантину забезпечення дотримання принципу гласності судового процесу та прав громадян на отримання інформації залишається актуальним.

В даних умовах альтернативою присутності та отримання повного обсягу інформації є забезпечення відеозв'язку із зали судового засідання. Відтак, судам необхідно активно використовувати механізм онлайн трансляцій судових засідань, особливо у справах, які викликають широкий суспільний резонанс.

Крім того, окремі суди взагалі припинили проведення судових засідань в режимі відеоконференцій "у зв'язку із стрімким розповсюдженням інфекційного захворювання COVID-19 та з метою посилення безпеки працівників та відвідувачів суду" на підставі ухвал судів та дорученням інших установ.

Наразі повністю припинили проведення відеоконференцій більше 40 судів і ця кількість щоденно зростає.

Така практика не відповідає раніше наданим рекомендаціям Ради суддів України про роботу судів в умовах карантину, суперечить статті 55 Конституції України та неодноразово висловленим позиціям Ради суддів України про те, що суддівська спільнота в Україні є соціально відповідальною, а органи судової влади продовжують здійснювати розгляд справ, у тому числі і тих, що пов’язані з порушеннями правил карантину, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.

Відмова проводити судові засідання в режимі відеоконференції на підставі ухвал судів взагалі може свідчити про відмову виконувати судові рішення.

Більше того, подібні дії судів не лише порушують право учасників судових справ на справедливий суд, а і змушують їх прибувати у судові засідання на більш віддалені відстані та наражати на небезпеку себе та інших громадян. В окремих випадках такі дії призводять до необґрунтованого відкладення справ, повторного направлення судових викликів та повідомлень в мовах відсутності відповідних коштів.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Б. Моніча щодо ситуації, яка склалась з дотриманням прав учасників судових проваджень та з допуском представників ЗМІ на відкриті судові засідання в умовах карантинних обмежень в Україні, з метою врегулювання питання отримання представниками ЗМІ інформації щодо перебігу відкритих судових засідань, що розглядаються в суді, а також реалізації принципів доступності та неупередженості здійснення правосуддя та принципу гласності судового процесу, відповідно до статті 133 "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України вирішила:

1. Інформацію Голови Ради суддів України Б. Моніча щодо ситуації, яка склалась з припиненням окремими судами судових засідань в режимі відеоконференції та допуском представників ЗМІ на відкриті судові засідання в умовах поширення в Україні коронавірусу, взяти до відома.

2. З метою забезпечення прав учасників судових проваджень на розгляд їх справ справедливим та неупередженим судом в розумний строк звернути увагу судів та суддів України, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Обмеження цього права може бути обумовлене виключно відсутністю технічної можливості, а умовах поширення в Україні коронавірусу така форма участі має розглядатись як основна. При цьому доступ в судові засідання здійснюється з дотриманням всіх карантинних заходів та санітарних норм у зв'язку з епідемією COVID-19, а саме: використання засобів індивідуального захисту (рукавички, медична маска) та дотримання соціально-безпечної дистанції.

3. З метою врегулювання питання допуску представників ЗМІ на відкриті судові засідання, звернути увагу судів та суддів на те, що доступ представників засобів масової інформації в судові засідання здійснюється з дотриманням всіх карантинних заходів та санітарних норм у зв'язку з епідемією COVID-19, а саме: використання засобів індивідуального захисту (рукавички, медична маска) та дотримання соціально-безпечної дистанції.

4. Рекомендувати судам та суддям організовувати онлайн трансляції засідань резонансних справ задля забезпечення реалізації принципів доступності та неупередженості здійснення правосуддя та принципу гласності судового процесу.

5. Прес-службам судів з метою дотримання принципу гласності судового процесу своєчасно та детально анонсувати і висвітлювати перебіг судових засідань у резонансних справах на веб-сторінках судів, у соціальних мережах та забезпечувати он-лайн трансляцію судових процесів.

6. Прес-службам судів підтримувати зворотній зв'язок із ЗМІ з метою надання додаткової, важливої інформації, роз'яснень та уточнень.

7. Копію рішення надіслати у всі суди України.

Голова Ради суддів України                         Б.С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 61

На адресу Ради суддів України продовжують надходити численні звернення від судів щодо серйозних проблем із матеріальним забезпеченням судочинства особливо щодо поштових відправлень що становить загрозу зупинення судочинства та низького рівня оплати праці працівників апаратів судів.

Останнім часом все більше судів через брак фінансування повідомляють про припинення відправки поштової кореспонденції та справ, а у деяких випадках і припинення відправлення правосуддя взагалі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі – Закон) Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику бюджетних коштів передбачені бюджетні призначення у сумі 14 619,1 млн грн, що лише на 511,9 млн грн, або на 4 % більше ніж у 2019 році при запланованому рівні інфляції 6 %.

При цьому Міністерством фінансів не було враховано збільшення розміру суддівської винагороди за рахунок збільшення кількості прожиткових мінімумів, що передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", через що для забезпечення виплати суддівської винагороди у повному обсязі ДСА України при розподілі граничних обсягів видатків довелось суттєво зменшити інші напрямки видатків, такі як фонд оплати праці працівників апаратів судів та інші поточні видатки на забезпечення судочинства.

Також у результаті неузгоджених з ДСА України поправок, що були внесені Міністерством фінансів та Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету при підготовці остаточної редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" було допущено суттєвий дисбаланс між фондом оплати праці та нарахуваннями на нього.

З метою вирішення питання гідного фінансового забезпечення судової системи ДСА України самостійно та з іншими органами судової влади неодноразово порушувала перед Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету питання про неприпустимо низькі показники фінансового забезпечення діяльності судів, органів і установ у системі правосуддя, закладені в Державному бюджеті України на 2020 рік.

Як наслідок цього змінами до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" ДСА України за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" збільшено бюджетні призначення на 1 077,7 млн гривень. Але це не вирішило питання дефіциту нарахувань на фонд оплати праці та катастрофічного (видатки на 2020 рік порівняно з 2019 роком зменшено у 3 рази) дефіциту видатків споживання на здійснення судочинства.

Бюджетні призначення на придбання необхідних для здійснення судочинства матеріалів та послуг на початок поточного року передбачені в обсязі лише 444,7 млн грн, водночас, як у 2019 році вони становили 1 159,9 млн гривень. Враховуючи збільшення обсягу видатків минулого року на індекс приросту розглянутих судових справ (1,038) та індекс інфляції споживчих цін (1,06), мінімальна потреба у зазначених видатках у 2020 році становить 1 276,3 млн гривень. Відповідно дефіцит на початок 2020 року становив 831,6 млн гривень.

Значний дефіцит видатків за всіма напрямами змусив ДСА України вдаватися до компромісних дій, наслідком яких стали численні пропозиції щодо внесення змін до розпису державного бюджету, для того, щоб, в першу чергу, вирішувати найгостріші питання.

За ініціативою ДСА України, як тимчасовий захід, Міністерством фінансів України погоджено перерозподіл бюджетних призначень між видатками на оплату праці та поточними видатками на забезпечення судочинства в обсязі 200,0 млн грн, що дало змогу забезпечити суди матеріалами та послугами не більше, ніж на два місяці і цей термін вже пройшов. На сьогодні за цим напрямком існує дефіцит видатків в обсязі 631,6 млн грн., що не дає змогу забезпечити суди витратними матеріалами та послугами на четвертий квартал поточного року, а також створити необхідні технологічні складські запаси для роботи у першому кварталі наступного року.

Також, для ліквідації дисбалансу між фондом оплати праці та нарахуваннями на нього було здійснено перерозподіл видатків на нарахування на заробітну плату за рахунок видатків на оплату праці у сумі 310,7 млн гривень.

Відповідно до останньої інформації, яку суди подають до ДСА України, фонд суддівської винагороди за жовтень – грудень 2020 року в залежності від кількості прийнятих та звільнених за цей період суддів орієнтовно складатиме 1,9 млрд гривень. Планові показники на цей період з урахуванням залишку невикористаних відкритих асигнувань та резерву нерозподілених коштів, який був залишений для новопризначених суддів, складають 2,7 млрд гривні. Виходячи із наведеного, розрахунковий фонд оплати праці працівників апаратів судів складатиме 0,8 млрд гривень (середній розмір заробітної плати складе 10,6 тис. грн. на місяць).

Проте на рівень оплати праці працівників апарату судів можуть суттєво вплинути виплати компенсацій суддям недоотриманої у період карантину суддівської винагороди в обсязі понад 1,1 млрд. гривень, що створить вкрай критичну ситуацію з виплатою заробітної плати працівникам.

Станом на сьогодні за даними ДСА в провадженні судів перебуває 851 позовів суддів, 85 з них задоволено. Загальна сума компенсації присудженої за позовами складає 14,2 млн. грн., тобто в середньому 166,8 тис. грн. за кожним позовом. У разі задоволення лише наявної кількості позовів сума компенсації складатиме 141,9 млн. грн.

Численні звернення до органів виконавчої та законодавчої влади щодо вжиття реальних заходів для належного фінансового забезпечення діяльності місцевих та апеляційних судів залишаються без вирішення.

Заслухавши та обговоривши інформацію В.о. Голови Державної судової адміністрації України Гізатуліної Л.В. про стан фінансового забезпечення судів першої та апеляційної інстанції у 2020 році, відповідно до статті 133 «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

1. Звернути увагу Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Верховної ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, народних депутатів України, що існуючий на сьогодні обсяг бюджетних призначень судової гілки влади є вкрай незадовільним і ставить під загрозу можливість відправлення правосуддя в Україні.

2. Вважати, що такий обсяг фінансових ресурсів для судової гілки влади є відмовою держави фінансово забезпечити судову гілку влади на тому рівні, який би гарантував її незалежність всупереч Конституції України, міжнародним актам та рішенням Європейського суду з прав людини.

3. Вимагати від Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Верховної ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, народних депутатів України негайно розглянути питання щодо збільшення видатків Державній судовій адміністрації України на забезпечення здійснення правосуддя судами першої та апеляційної інстанцій у необхідному обсязі.

4. Поінформувати міжнародні Програми та Проекти метою яких є зокрема надання підтримки судовій владі, Уряду, Парламенту, адвокатській спільноті, правничим школам, громадянському суспільству, ЗМІ та громадянам у створенні умов для функціонування незалежної, підзвітної, прозорої та ефективної системи правосуддя, яка забезпечує верховенство права, у боротьбі з корупцією та підтримки реформи сектору юстиції та правосуддя про незадовільний обсяг бюджетних призначень судової гілки влади, що ставить під загрозу можливість відправлення правосуддя в Україні.

Голова Ради суддів України                           Б.С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року                                                                                                                                                                    м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 59

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо вирішення організаційних питань з проведення ХVІІІ чергового з’їзду суддів України, відповідно до статей 126 – 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 12 Закону України «Про Конституційний Суд України» та Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням Х позачергового з'їзду суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

• 1.Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С.щодо вирішення організаційних питань з проведення ХVІІІ чергового з’їзду суддів України взяти до відома.
• 2.Визначити дату проведення ХVІІІ чергового з’їзду суддів України 08 грудня 2020 року – 10 грудня 2020 року.

Місцем проведення ХVIІІ чергового з’їзду суддів України визначити конгрес-хол готелю «Президент» за адресою м. Київ, вул. Госпітальна, 12.

• 3.Доповнити попередній перелік питань, що будуть виноситися на обговорення ХVІІІ чергового з’їзду суддів України, питанням:
• Про обрання членів Вищої ради правосуддя.
• 4.Внести зміни до розрахунку кількості делегатів на ХVІІІ черговий з’їзд суддів України (додаток 1), затвердженого рішенням Ради суддів України 28 лютого 2020 року № 10, а саме:

- розрахунку кількості делегатів на ХVІІІ з’їзд суддів України від місцевих загальних судів;

- зведеного розрахунку кількості делегатів на ХVІІІ з’їзд суддів України.

Голова Ради суддів України                   Б.С. Моніч

Додаток

до рішення Ради суддів України

                                                                                                                                                                   від 08 жовтня 2020 року № 59

Розрахунок

кількості делегатів на ХVІІІ з’їзд суддів України

від місцевих загальних судів

станом на 01 жовтня 2020 року

*із урахуванням:1 судді ліквідованого Суворовського районного суду м.Херсона;

2 прикріплених суддів до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області;

3 прикріплених суддів до Рубіжанського суду Луганської області.

Зведений розрахунок

кількості делегатів на ХVІІІ з’їзд суддів України

станом на 01 жовтня 2020 року