Рада Суддів
України

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Київ

РІШЕННЯ № 34

Заслухавши та обговоривши інформацію секретаря Ради суддів України - голови комісії Ради суддів України з розгляду подань про нагородження відзнаками Ради суддів України Журавської О.В. щодо заохочення суддів у відставці, відповідно до частини дев’ятої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 7 10 Закону України "Про державні нагороди України", пункту 10 Положення про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України від 29 червня 2001 року № 476/2001,Рада суддів України в и р і ш и л а:

за значний внесок у розбудову правової держави, особистий вклад у забезпечення захисту прав і свобод громадян, багаторічну бездоганну роботу в судовій системі держави, високий професіоналізмпідтримати подання щодо присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України":

Голова Ради суддів України               Б.С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Київ

РІШЕННЯ № 32

На розгляді у Верховній Раді України перебуває низка проектів, що безпосередньо стосуються питань відправлення правосуддя, зокрема:

проект постанови від 21 травня 2020 року № 3521 «Про схвалення Концепції першочергових заходів із подальшого здійснення судової реформи в Україні»;

проект Закону України від 25 травня 2020 року № 3534 «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо забезпечення участі Громадської ради доброчесності у оцінюванні на відповідність займаній посаді судді;

проект Закону України від 15 травня 2020 року №3495 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обмеження максимального розміру суддівської винагороди під час дії надзвичайної ситуації в Україні;

проект Закону України від 18 травня 2020 року № 3500 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення», яким пропонується статтю 375 Кримінального кодексу України викласти в новій редакції;

проект Закону України № 2742 від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

проект Закону України № 3104 від 21 лютого 2020 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, який виніс рішення з порушенням меж застосування обмежень прав) тощо.

Окрім того, Указом Президента України №203/2020 затверджено Річну національну програму під егідою Комісії Україна – НАТО на 2020 рік, частина заходів якої стосуються судової влади.

Комісія з питань правової реформи, яку було створено Указом Президента України від7 серпня 2019 року № 584/2019 для розробки пропозицій з питань вдосконалення правової системи України, фактично не працює. Як наслідок, представники судової влади не мають впливу на державну політику у сфері правосуддя.

Взаємовиключні та непослідовні законодавчі ініціативи у сфері правосуддя у 2019-2020 роках свідчать про відсутність єдиного бачення щодо майбутнього судової влади. Деякі з них становлять загрозу для незалежності суддів, про що зазначала Вища рада правосуддя у консультативних висновках.

Окремо варто зупинитись на численних інціативах щодо внесння змін…..

В четвертому раунді оцінювання України щодо запобігання корупції серед народних депутатів, суддів та прокурорів, ухваленому на 76-му пленарному засіданні Групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) 19-23 червня 2017 року та оприлюдненому 8 серпня 2017 року після дозволу України (GrecoEval4Rep(2016)9) GRECOрекомендувала скасувати кримінальне правопорушення "Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови" (стаття 375 Кримінального кодексу) та/або, як мінімум, іншим чином забезпечити, що це та будь-яке інше положення про кримінальне правопорушення криміналізують виключно умисні порушення у сфері судочинства, а правоохоронні органи не зловживають такими нормами для неправомірного впливу та тиску на суддів.

Як зазначено у цьому звіті 77. Органи влади нагадують, що судді мають службовий імунітет, а отже, вони не можуть бути притягнуті до відповідальності за прийняті рішення, за винятком скоєння злочину чи дисциплінарного проступку (стаття 126 Конституції України). Органи влади пояснюють, що статтю 375 Кримінального кодексу необхідно тлумачити з урахуванням службового імунітету. 1 березня 2018 року Вища рада правосуддя прийняла рішення з проханням до Президента України та Кабінету Міністрів України внести пропозиції щодо змін до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими лише Генеральний прокурор України або його/її заступник можуть ініціювати кримінальне провадження проти судді та внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Органи влади вірять, що такі зміни зможуть зменшити неналежний тиск на суддів та пришвидшити досудове розслідування стосовно суддей. 14 78. GRECO враховує надану інформацію. GRECO зазначає, що проєкт змін, на які посилаються органи влади, не зареєстровано в Парламенті. Водночас нещодавно в Парламенті зареєстровано проєкт закону, метою якого є посилення відповідальності суддів за статтею 375 Кримінального кодексу України19 . GRECO висловлює занепокоєння щодо цього тривожного розвитку подій, що суперечить наданій рекомендації. GRECO також зауважує, що альтернативний проєкт закону зареєстровано в Парламенті, який передбачає скасування статті 37520, що є позитивним розвитком. GRECO закликає органи влади виявити рішучість та реалізувати цю рекомендацію. На сьогодні вона залишається для виконання. 79. GRECO дійшла до висновку, що рекомендацію ХІІІ не виконано.

Рада суддів України звертає увагу, що окремі закони, ухвалені у 2020 році, не узгоджуються з принципами правосуддя, а подекуди й суперечать їм.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до абзацу восьмого статті 2 частини другої Прикінцевих положень Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ установлено, що тимчасово, з дня набрання чинності цим законом і до 1 січня 2021 року не застосовуються норми частини першої статті 25 Бюджетного кодексу, якими передбачено здійснення Казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

При цьому, виконавчий документ відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845, приймається до виконання, але безспірне списання коштів відповідно до підпункту 4 пункту 13 Порядку зупиняється.

Законом запроваджено мораторій на виконання судових рішень, в яких боржником є держава. Фактично, держава, замість забезпечення виконання судових рішень, створює нібито законну підставу для їх невиконання, звільняє сама себе від відповідальності перед людиною. Як наслідок, усі рішення, в яких боржником є держава, щонайменше у 2020 році не будуть виконані.

Виконання судових рішень заблоковано також в інших справах, оскільки Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)» продовжено строки на апеляційне оскарження рішення.

У зв’язку із цим всі судові рішення судів першої інстанції, які були ухвалені під час дії карантину, набудуть чинності лише після його закінчення, тобто коли закінчиться строк на апеляційне оскарження. Відтак, виконання цих рішень є неможливим навіть у випадку, коли сторони з ним згідні і не мають намір оскаржувати.

Також продовжено інші процесуальні строки, зокрема, щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву.

Зазначені законодавчі зміни фактично зупинили відправлення правосуддя у справах цивільної, адміністративної та господарської юрисдикції, а також надали можливість недобросовісним учасникам судових проваджень зловживати процесуальними правами.

Крім того, аналіз останніх законодавчих ініціатив, якими суттєво зменшено розмір суддівської винагороди всупереч нормам Конституції України, дає підстави вважати, що саме вони вже призвели до хвилі відставок суддів, які не досягли 65-річного віку та ще могли працювати.

Це, у свою чергу, лише поглиблює кадрову кризу, спричиняє надмірне навантаження на суддів, що залишилися, впливає на якість правосуддя.

Загальновідомим є те, що упродовж останніх років суттєво погіршилась ситуація з кадровим забезпеченням судів. У судах в середньому не вистачає 40% суддів.

В останні місяці ситуація з кадровим забезпеченням судів має тенденцію до ще більш суттєвого погіршення.

Так, станом на 01березня 2020 року в Україні працював 5001 суддя, вакантними залишалися 2063 посади (дефіцит кадрів складав 41,2%), з них в апеляційних адміністративних судах – 61, апеляційних господарських – 54, апеляційних загальних – 336, окружних адміністративних – 111, місцевих господарських – 125, місцевих загальних – 1376.

Станом на 01 травня 2020 року в Україні працював 4951 суддя (дефіцит кадрів зріс до 42,6%), вакантними залишалися 2110 посад (+53), з них в апеляційних адміністративних судах – 63 (+2), апеляційних господарських – 55 (+1), апеляційних загальних – 346 (+10), окружних адміністративних – 121 (+10), місцевих господарських – 127 (+2), місцевих загальних – 1398 (+22).

Особливо загострюється ситуація з кадровим забезпеченням у апеляційних судах.

Так у Харківському, Сумському, Черкаському, Запорізькому та Закарпатському апеляційних судах кількість вакантних посад суддів станом на 01.05.2020 року перевищувала 50% від штатної чисельності та становила 62%, 56%, 53%, 52%, 52% відповідно.

28 травня 2020 року Вищою радою правосуддя розглядалось 7 заяв суддів про вихід у відставку, з них 4 заяви суддів Харківського апеляційного суду, які були задоволені.

Наразі в Харківському апеляційному суді залишилось працювати 16 суддів з 60 штатних посад (дефіцит кадрів складає 73,3%). При цьому юрисдикція Харківського апеляційного суду поширюється на 37 місцевих загальних судів м. Харкова та Харківської області і цей суд є одним з найбільших як за охопленням судів першої інстанції, так і за навантаженням.

Так, упродовж січня-березня 2020 року до Вищої ради правосуддя щомісячно в середньому надходило 14 заяв суддів про відставку, у квітні їх кількість становила – 20, у травні – 30. Можем констатувати, що кількість таких заяв зросла вдвічі. Все це загрожує судам першої та апеляційної інстанцій кадровим колапсом.

Крім того, внаслідок припинення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України були зупиненні процеси відбору, переведення, відрядження та призначення суддів, призупинено кваліфікаційне оцінювання суддів. Такими, що не завершили процедуру проходження кваліфікаційного оцінювання, залишаються понад 2 237 суддів.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо заходів із подальшого здійснення судової реформи в Україні, відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

Звернути увагу Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України на необхідність залучення Ради суддів України та суддівської спільноти до роботи над концепціями та проектами законів, спрямованих на реформування судової влади.

При визначенні пріоритетних напрямків реформування у першу чергу зосередитися на вирішенні проблеми недостатності кадрів, належного фінансування судової гілки влади, впровадження інструментів електронного правосуддята забезпечення можливості повідомляти учасників судового процесу про час, місце розгляду справи та надання копій документів сучасними засобами комунікації.

Пришвидшити прийняття законів, що врегульовують порядок обрання та статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у відповідності до європейських стандартів.

Переглянути та скасувати положення абзацу восьмого статті 2 частини другої Прикінцевих положень Закону від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)» в частині, що перешкоджає виконанню рішень суду та відправленню правосуддя в Україні.

Звернутись до Верховної Ради, щодо необхідністі виконання рекомендацій Групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO)про вилучення статті 375 Кримінального Кодексу України.

ГоловаРади суддів України     Б.С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 30

Упродовж поточного року судова гілка влади, а особливо суди першої та апеляційної інстанцій, перебувають у критичному стані через недофінансування. На це неодноразово звертали увагу Рада суддів України та органи суддівського врядування.

Так, за повідомленнями, що надходять до Ради суддів України від різних судів, у них майже відсутні кошти на поштові відправлення, придбання паперу, утримання приміщень, оргтехніки, інформаційних систем, виплату винагороди присяжним тощо.

Вивчення цього питання показало, що причиною такого стану є відсутність належного фінансового забезпечення судів поточними видатками для здійснення судочинства у 2020 році. Бюджетні призначення на ці потреби передбачені в обсязі 444,7 млн. грн., в той час, коли касові видатки у 2019 році на ці потреби склали 1 млрд. 159,9 млн. грн. Різниця між плановими показниками на 2020 рік та касовими видатками 2019 року по двох основних кодах економічної класифікації видатків (2210 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар" та 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)" становить майже 815 млн. грн., з них:

- по господарських судах – 69 752,4 тис. грн.;

- по окружних адміністративних судах – 65 972 тис. грн.;

- по місцевих загальних судах – 432 250,8 тис. грн.;

- по апеляційних загальних судах – 182 028,1 тис. грн.;

- по апеляційних адміністративних судах – 39 889,4 тис. грн.;

- по апеляційних господарських судах – 25 057,1 тис. грн.

Якщо збільшити зазначений обсяг видатків споживання, проведених у 2019 році, на коефіцієнт приросту розглянутих справ (1,038) та індекс інфляції споживчих цін (1,06), то їх дефіцит по Україні складає 831,6 млн. грн.

Питання неприпустимо низьких показників фінансового забезпечення діяльності судів, органів і установ в системі правосуддя, закладені в бюджеті на 2020 рік неодноразово порушувалося перед Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Верховною радою України, Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету як перед, так і після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Проте на сьогодні проблема залишається невирішеною і уже набрала загрозливого характеру для здійснення судочинства як такого взагалі.

Трапляються навіть випадки, коли Міністерство фінансів України не погоджує пропозиції Державної судової адміністрації України щодо перерозподілу коштів у межах наявних бюджетних призначень.

Так, наприклад листом від 28.04.2020 № 11-8550/20 Державна судова адміністрація України звернулась до Міністерства фінансів України з пропозицією щодо перерозподілу бюджетних призначень між видатками на оплату праці та поточними видатками на забезпечення судочинства в обсязі 200,0 млн грн, що дало б змогу забезпечити суди матеріалами та послугами на декілька місяців. Однак, Міністерством фінансів України листом від 20.05.2020 № 08020-09-6/14931 запропоновані зміни не погоджені.

Натомість аналіз ситуації, що склалась з фінансуванням судів першої та апеляційних інстанцій, дає підстави вважати, що питання фінансового забезпечення належних умов функціонування судів можливо вирішити тільки внесенням змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" шляхом збільшення видатків на ці цілі у сумі 831,6 млн гривень.

Крім того, 17 квітня 2020 року опубліковано Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ (далі – Закон № 553-ІХ).

Законом № 553-ІХ виключено пункт 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", яким доручалося Кабінету Міністрів України за підсумками виконання Державного бюджету України у першому кварталі 2020 року розглянути питання щодо збільшення видатків Державній судовій адміністрації України на забезпечення здійснення правосуддя у необхідному обсязі.

Судова гілка влади з огляду на складну ситуацію в країні, здійснила розрахунки мінімально можливої критичної потреби у фінансових ресурсах за бюджетною програмою 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", і ця сума становила 3382,5 млн грн.

Однак названим Законом бюджетні призначення за цією бюджетною програмою були збільшені лише на 1 077,7 млн грн, що фактично поставило під загрозу можливість здійснення правосуддя судами першої та апеляційної інстанцій.

Зазначені кошти були виділені на оплату праці працівників апаратів судів. Водночас вони не дають можливості забезпечити оплату працівників на належному рівні.

Здійснені заходи дали змогу довести рівень місячної заробітної плати у середньому на одного працівника виходячи з річних асигнувань до величини 8,1 тис. грн, тоді як у минулому році середній рівень місячної заробітної плати склав – 18,4 тис. гривень.

В той же час на адресу Ради суддів України продовжують надходити численні звернення від апаратів судів про надзвичайно низький рівень оплати праці. У деяких регіонах сума виплачених коштів за місяць по окремим посадам не перевищує розміру мінімальної заробітної плати. І це напряму пов’язано з відмовою держави фінансувати судову гілку влади на тому рівні, який би забезпечував її незалежність.

Загальновідомо, що незалежність суду має першочергове значення для верховенства права, оскільки в усіх національних законодавствах це положення формується як основоположний принцип судоустрою та судових проваджень. На міжнародному рівні принцип незалежності судової гілки влади визнається як одна з найвагоміших рис демократії як такої.

Аналіз міжнародних актів та рішень Європейського суду з прав людини дозволяє констатувати, що на міжнародному рівні визнано необхідність забезпечення незалежності судової гілки влади, зокрема через запровадження та забезпечення практичної реалізації інституту розподілу влади, закріплення незалежності судових органів на рівні конституцій чи національного законодавства з одночасним встановленням чіткого імперативу поважати незалежність судових органів носіями політичної влади та здійснювати її належне фінансування, заборону втручатися у діяльність суду у будь-якій формі.

Належне фінансування судової гілки влади має безпосередній зв’язок із забезпеченням принципу її незалежності. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя (це передбачено статтею 130 Конституції України).

Це означає, що Конституція України закріпила істотні організаційні моменти, що стосуються фінансового забезпечення судів та суддів, які включать в себе й обсяг бюджетних призначень. При цьому під належним фінансовим забезпеченням слід розуміти таке, що сума бюджетних призначень визначається Державним бюджетом України і має ефективно забезпечувати потреби матеріально-технічного характеру й оплату праці не лише суддів та працівників судів, а й оплату праці працівників та посадових осіб органів суддівського врядування і самоврядування з метою ефективної реалізації принципу незалежності судової гілки влади.

Тобто належним обсягом фінансового забезпечення є обсяг, який дозволяв би судовій гілці влади здійснювати повноваження із здійснення правосуддя, а суддівському корпусу – уникнути будь-якого впливу на носіїв судової влади внаслідок матеріальної залежності.

Існуючий на сьогодні обсяг фінансового забезпечення судової гілки влади є вкрай незадовільним і ставить під загрозу можливість відправлення правосуддя.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про критичний стан з відправлення правосуддя в умовах недофінансування судової гілки влади, відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України вирішила:

1. Звернути увагу Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Верховної ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, народних депутатів України, що існуючий на сьогодні обсяг бюджетних призначень судової гілки влади є вкрай незадовільним і ставить під загрозу можливість відправлення правосуддя в Україні.

2. Вважати, що такий обсяг фінансових ресурсів для судової гілки влади є відмовою держави фінансово забезпечити судову гілку влади на тому рівні, який би гарантував її незалежність всупереч Конституції України, міжнародним актам та рішенням Європейського суду з прав людини.

3. Вимагати від Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Верховної ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, народних депутатів України негайно розглянути питання щодо збільшення видатків Державній судовій адміністрації України на забезпечення здійснення правосуддя судами першої та апеляційної інстанцій у необхідному обсязі.

Голова Ради суддів України                           Б.С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я № 28

Заслухавши та обговоривши інформацію секретаря Ради суддів України - голови комісії Ради суддів України з розгляду подань про нагородження відзнаками Ради суддів України Журавської О.В. щодо заохочення, відповідно до частини дев’ятої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про нагородження відзнакою Ради суддів України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 30 листопада 2007 року № 118 (зі змінами), та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із наступними змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

за значний вклад у зміцнення авторитету судової влади, високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток судової влади, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 29-ї річниці утворення господарських (арбітражних) судів України:

нагородити Почесною грамотою Ради суддів України:

оголосити Подяку Ради суддів України:

ЧЕКЕРЕНДІ

Тетяні Миколаївні  помічнику судді Північно-Західного апеляційного господарського суду;

МАШЛАЙ

Ользі Михайлівні  помічнику голови Північно-Західного апеляційного господарського суду;

ПЕЛЕХ

Катерині Юріївні  завідувачу сектору правового забезпечення Північно-Західного апеляційного господарського суду;

за значний вклад у зміцнення авторитету судової влади, високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток судової влади, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 60-річного ювілею від дня народження

нагородити Почесною грамотою Ради суддів України:

БАЗАН

Оксану Романівну  керівника апарату Тернопільського апеляційного суду.

Голова ради суддів України             Б.С. Моніч