Рада Суддів
України

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 18

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні.

Відповідно до статті 8 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою. Водночас частиною п’ятою цієї ж статті обумовлено, що справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ, як передбачено частиною другою статті 18 та частиною п’ятою статті 128 зазначеного Закону, визначають збори суддів місцевого суду шляхом прийняття відповідного рішення.

Повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями та порядок здійснення автоматизованого розподілу судових справ регламентовані Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (далі-Положення про АСДС), затвердженим рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами).

Так, пунктом 1 Розділу VII Положення про АСДС визначено, що збори суддів відповідного суду визначають спеціалізацію кожного судді суду відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом ДСА України (наказ ДСА України від 21.12.2018 № 622 (зі змінами, внесеними наказом ДСА України від 30.04.2020 № 209, погодженими рішенням Ради суддів України від 24.04.2020 № 26)).

Для кожного судді може бути визначена більш ніж одна спеціалізація. Визначення спеціалізації суддів у суді, в тому числі слідчих суддів, має забезпечити виключення випадків неможливості проведення автоматизованого розподілу справи або матеріалів кримінального провадження через відсутність суддів відповідної спеціалізації.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

Натомість, обов’язкове запровадження спеціалізації суддів у місцевих загальних та апеляційних судах визначено лише для розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх. Одночасно, судді з такою спеціалізацією не звільняються від виконання обов’язків судді відповідної інстанції, проте, здійснення ними таких повноважень ураховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення. Крім того, судді однієї спеціалізації не обмежені розглядати лише конкретні категорії справ.

Одночасно, частиною 3 статті 35 КПК України не передбачене врахування спеціалізації судді при визначенні складу судової колегії для розгляду конкретного кримінального провадження. Відтак процесуальних підстав для заявлення самовідводів суддями інших спеціалізацій, які включені до складу колегії у конкретній справі, не існує.

Окрім того, передавання кримінальної справи до іншого суду не є гарантією того, що в тому суді, до якого її буде передано, можна буде утворити судову колегію для конкретного провадження з суддів, що входять до складу певної спеціалізації.

Підпунктом 2.3.10 пункту 2.3. Положення про АСДС (у редакції рішення Ради суддів України від 15 вересня 2016 року № 58) встановлено, що збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ.

Водночас, підпунктом 2.3.21 пункту 2.3 Положення про АСДС передбачено, що автоматизований розподіл судових справ між суддями в судах, в яких відсутня спеціалізація або її застосування неможливе, здійснюється між усіма суддями. Це означає, що в суді, в якому рішенням загальних зборів суддів визначено спеціалізацію суддів, у випадках, коли її застосування неможливе, автоматизований розподіл судових справ повинен здійснюватися між усіма суддями незалежно від їхньої спеціалізації. Іншими словами, застосовується принцип універсальності суддів, які можуть бути залучені до розгляду будь-якого провадження, яке відповідає предмету відання загального суду.

При застосуванні правил внутрішньої спеціалізації суддів потрібно виходити з єдності правового статусу судді, що передбачає можливість здійснення ним правосуддя у будь-якій справі, віднесеній до юрисдикції конкретного суду (за винятком тих випадків, що прямо передбачено законом).

Обов’язковим є лише врахування спеціалізації під час визначення судді для розгляду кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи та головуючого у складі суду під час колегіального розгляду такого провадження.

Крім того, з аналогічних питань у рішенні від 17 листопада 2020 року № 42 Рада суддів України висловлювала свою позицію про те, що можливість запровадження спеціалізації суддів у місцевих загальних судах ґрунтується виключно на необхідності оптимізації роботи суду щодо розгляду конкретних категорій справ, і не може перешкоджати здійсненню кримінального провадження судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, та бути підставою для передачі кримінальних проваджень до інших судів.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо деяких питань автоматизованого розподілу справ (кримінальних проваджень) та неможливістю подальшого їх розгляду у зв’язку з відсутністю можливості створення колегій з числа судів відповідної судової палати апеляційного суду, відповідно до статті 126, статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

• 1.Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо деяких питань автоматизованого розподілу справ (кримінальних проваджень) та неможливістю подальшого їх розгляду у зв’язку з відсутністю можливості створення колегій з числа судів відповідної судової палати апеляційного суду взяти до відома.
• 2.Роз’яснити, що в суді, у якому рішенням загальних зборів суддів визначено спеціалізацію суддів, у випадках, коли неможливо утворити колегію з числа суддів відповідної спеціалізації (з числа суддів відповідної судової палати), визначення головуючого судді здійснюється з числа суддів відповідної спеціалізації (з числа суддів відповідної палати), а визначення суддів-членів колегії відбувається між усіма суддями незалежно від їхньої спеціалізації та належності їх до судових палат.
• 3.Внести зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (в редакції від 15 вересня 2016 року), наступні зміни:
• Доповнити підпункт 2.3.13 пункту 2.3 абзацом десятим такого змісту:
• «у разі неможливості визначення судді-доповідача з числа суддів відповідної спеціалізації (судової палати), у разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів відповідної спеціалізації (судової палати).»

Голова Ради суддів України                         Б. С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 17

З метою зміни методики обліку статистичних даних, передбаченої чинною звітністю, доопрацювання Методики визначення граничної чисельності суддів у судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 14 вересня 2018 року № 471 (у тому числі з урахуванням Звіту за результатами оцінювання середніх витрат часу на розгляд справ для визначення коефіцієнтів навантаження на суддів), Рішенням ради суддів України №31 від 05 червня 2020 року створено робочу групу.

Рішенням Ради суддів України від 09 квітня 2021 року № 6 оновлено склад цієї робочої групи.

21 квітня 2021 року за вх. № 13040/0/9-21 до Ради суддів України надійшов лист Вищої ради правосуддя з проханням внести зміни до складу вказаної робочої групи в частині її представництва від Вищої ради правосуддя.

30 квітня 2021 року робоча група схвалила проект Методики визначення нормативів кадрового забезпечення місцевих та апеляційних судів щодо чисельності суддів.

Також робочою групою прийнято рішення продовжити вивчення питання зміни методики обліку статистичних даних, передбаченої чинною звітністю.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С., відповідно до статті 126, статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

1. Схвалити проект Методики визначення нормативів кадрового забезпечення місцевих та апеляційних судів щодо чисельності суддів, що додається.

2. Внести зміни до пункту 7 додатку до рішення Ради суддів України від 09 квітня 2021 року № 6 щодо персонального складу робочої групищодо зміни методики обліку статистичних даних, передбаченої чинною звітністю, доопрацювання Методики визначення граничної чисельності суддів у судах взяти до відома, а саме:

вивести зі складу робочої групи Ізвєкову Катерину Миколаївну, головного спеціаліста відділу з питань незалежності суддів Вищої ради правосуддя;

увести до складу робочої групи Болотіна Сергія Миколайовича та Плахтій Інну Борисівну, членів Вищої ради правосуддя.

Голова Ради суддів України                    Б. С. Моніч

Додаток

до рішення Ради суддів України від 11 червня 2021 року № 17

Затверджено

наказ Державної судової

адміністрації України

від__________№______

Методика визначення нормативів кадрового забезпечення місцевих та апеляційних судів щодо чисельності суддів

1.У якості розрахункової бази для визначення нормативів кадрового забезпечення місцевих та апеляційних судів щодо чисельності суддів (далі – нормативи чисельності суддів) використовуються:

дані щодо кількості судових справ (в розрізі категорій), що надійшли до суду за попередній звітний рік;

показники середньої тривалості розгляду судових справ, рекомендовані рішенням Вищої ради правосуддя від 24.11.2020 № 3237/0/15-20 з урахуванням рекомендацій, викладених у Звіті оцінювання середніх витрат часу на розгляд справ для визначення коефіцієнтів навантаження на суддів, складеного за результатами дослідження, що проводилось за підтримки Програми реформування сектору юстиції «Нове правосуддя» Агентства США з міжнародного розвитку – USAID (далі – дослідження).

2.Визначення нормативів чисельності суддів здійснюються у наступному порядку:

2.1.Спочатку обчислюється час, необхідний для розгляду кожної окремої судової справи, що надійшла до суду у звітному періоді (час розгляду справи).

Для цього, час розгляду справи за категорією, який рекомендований рішенням Вищої ради правосуддя від 24.11.2020 № 3237/0/15-20, коригується на коефіцієнт колегіальності та на коефіцієнт процедури розгляду конкретної справи.

Коефіцієнт колегіальності обирається в залежності від того, який кількісний склад суду визначений для розгляду справи (один суддя чи колегія суддів). Коефіцієнт процедури розгляду справи обирається залежно від того, справа призначена до розгляду за повною чи спрощеною процедурою. Значення відповідних коефіцієнтів визначені за результатами дослідження та наведені в додатку 1 до цієї Методики.

Таким чином, час розгляду кожної окремої справи розраховується за формулою:

Час. справи. = Час. катег. * Кф. колег. * Кф. розгл., де:

Час. справи. – час розгляду кожної окремої справи;

Час. катег. – час розгляду справи за категорією - додаток до рішення Вищої ради правосуддя від 24.11.2020 № 3237/0/15-20;

Кф. колег. – коефіцієнт колегіальності;

Кф. розгл. – коефіцієнт процедури розгляду справи.

Відповідний показник обраховується по кожній справі, що надійшла до суду за попередній звітний період.

2.2.Далі, підсумовуючи час розгляду кожної окремої справи, визначається загальний час, необхідний для розгляду всіх судових справ, що надійшли до суду у звітному періоді (загальний час розгляду справ). Зазначений показник розраховується за формулою:

Час. заг. = Час. справи₁ + Час. справи₂ + …. + Час. справи_n, де:

Час. заг. – загальний час розгляду справ;

Час. справи_{1,2,…, n} – час розгляду кожної окремої справи;

1,2, … n – всі справи, що надійшли до суду за попередній звітний період.

Значення загального часу розгляду справ, яке розраховане в хвилинах, переводимо в дні. Для цього, розрахований за формулою показник загального часу розгляду справ ділимо на 480 хв. (кількість хвилин для восьмигодинного робочого дня судді).

2.3.Норматив чисельності суддів у окремо взятому суді розраховуються шляхом ділення загального часу розгляду справ на умовну кількість робочих днів, які суддя використовує у році для здійснення правосуддя (215 днів). Зазначений показник розраховується за формулою:

Норм. чис. суддів = Час. заг. / 215 днів, де:

Норм. чис. суддів – нормативна чисельність суддів;

Час – загальний час розгляду справ, розрахований в днях;

215 днів – умовна кількість робочих днів в році, які суддя використовує для здійснення правосуддя.

3.До переліку справ, що враховуються при підрахунку загального часу розгляду справ (пункт 2.2. Методики), відносяться всі судові справи, що надійшли до суду в попередньому звітному році за даними офіційної статистичної звітності судів.

В цілях цієї Методики до судових справ, що враховуються при підрахунку загального часу розгляду справ, також відносяться матеріали з розгляду окремих процесуальних питань (в рамках судової справи) згідно з переліком, передбаченим додатком до рішення Вищої ради правосуддя від 24.11.2020 № 3237/0/15-20 (розділ «Окремі процесуальні питання», коди 600010000 – 600140000). При цьому, за кодом 600140000 «Інші процесуальні питання» при підрахунку загального часу розгляду справ враховуються лише матеріали, пов’язані із застосуванням законодавства про адміністративні правопорушення (неповага до суду ст. 185-3 КУпАП).

4.До переліку справ, які в цілях цієї Методики розглядаються за спрощеною процедурою та до яких застосовується коефіцієнт спрощеної процедури розгляду справи відносяться позовні заяви, скарги, матеріали кримінального провадження, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду (у судах першої та апеляційної інстанцій):

а) якщо вони передані на розгляд іншого суду чи повернуті до відкриття провадження у справі;

б) якщо за ними відмовлено у відкритті провадження або у прийнятті заяви/скарги;

в) якщо їх розгляд проводиться без виклику учасників справи;

г) якщо їх розгляд проводиться без проведення судового засідання.

5.Коефіцієнти колегіальності та процедури розгляду обираються, виходячи з наявних даних про хід розгляду конкретної справи станом на момент обрахунку нормативів чисельності суддів.

6.У разі, коли для окремих категорій справ на момент розрахунку відсутні рекомендовані показники часу для розгляду справ, використовується середній час для розгляду справ за категорією (за видом судочинства) для судів відповідної юрисдикції та інстанції.

Наприклад, для адміністративної справи у місцевому загальному суді за новою категорією, щодо якої на момент здійснення розрахунку відсутній рекомендований час розгляду справ за категорією, використовується середній час розгляду справ і матеріалів у місцевих загальних судах в частині адміністративного судочинства, який зокрема складає 379 хв. (додаток до рішення Вищої ради правосуддя від 24.11.2020 № 3237/0/15-20, таблиця «Середній час необхідний для розгляду справ»).

7.Розрахунок нормативу чисельності суддів здійснюється щорічно.

8.Коефіцієнти колегіальності та процедури розгляду можуть бути переглянуті Вищою радою правосуддя за пропозицією Ради суддів України.

9.Показники середньої тривалості розгляду судових справ можуть бути переглянуті Вищою радою правосуддя за пропозицією Ради суддів України.

10.Приклад розрахунку нормативу чисельності суддів для умовного суду наведено в додатку 2 до цієї Методики.

Додаток 1

до Методики визначення нормативів кадрового забезпечення місцевих та апеляційних судів щодо чисельності суддів

наказ ДСА України від__________№______

Коефіцієнт колегіальності

Додаток 2

до Методики визначення нормативів кадрового забезпечення місцевих та апеляційних судів щодо чисельності суддів

наказ ДСА України від__________№______

Приклад розрахунку нормативу чисельності суддів для умовного суду

• 1.Припустимо, що за даними обліку на розгляд до умовного місцевого суду за попередній звітний рік надійшло:

• -60 справ за категорією 411010202 «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання» (справи передбачена для розгляду судом у складі колегії та за повною процедурою);

• -350 справ за категорією 304010000 «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорівкупівлі-продажу» (справи передбачені для розгляду судом у складі одного судді та за повною процедурою);

• -280 справ за категорією 304010000 «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів купівлі-продажу» (справи передбачені для розгляду судом у складі одного судді та за спрощеною процедурою).

• 2.Для визначення часу розгляду кримінальної справи за категорією 411010202 «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання» необхідно:

• 2.1.Встановити показник середнього часу розгляду судової справи за обраною категорією – 1019 хв. (рядок 385 графи "Час розгляду справи за категорією, хв." розділу "Місцеві загальні суди" додатку до рішення Вищої ради правосуддя від 24.11.2020 № 3237/0/15-20);

• 2.2.Встановити коефіцієнт колегіальності при розгляді справи колегіальним складом суду першої інстанції – 2 (рядок 2 табл. "Коефіцієнт колегіальності" Додатку 1 до Методики);

• 2.3.Встановити коефіцієнт повної процедури розгляду справи в місцевих загальних судах – 1 (рядок 1 табл. "Коефіцієнт процедури розгляду справи" Додатку 1 до Методики);

• 2.4.Перемножити показник середнього часу розгляду судової справи та коефіцієнти – 1019 хв. * 2 * 1 = 2038 хв. Отримане значення і буде часом розгляду справи.

3.Для визначення часу розгляду справи за категорією 304010000 «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів купівлі-продажу», що передбачена для розгляду судом у складі одного судді та за повною процедурою необхідно:

• 3.1.Встановити показник середнього часу розгляду судової справи за обраною категорією – 327 хв. (рядок 221 графи "Час розгляду справи за категорією, хв." розділу "Місцеві загальні суди" додатку до рішення Вищої ради правосуддя від 24.11.2020 № 3237/0/15-20);

3.2.Встановити коефіцієнт колегіальності при розгляді справи колегіальним складом суду першої інстанції – 1 (рядок 2 табл. "Коефіцієнт колегіальності" Додатку 1 до Методики);

3.3.Встановити коефіцієнт повної процедури розгляду справи в місцевих загальних судах – 1 (рядок 1 табл. "Коефіцієнт процедури розгляду справи" Додатку 1 до Методики);

3.4.Перемножити показник середнього часу розгляду судової справи та коефіцієнти – 327 хв. * 1 * 1 = 327 хв. Отримане значення і буде часом розгляду справи.

4.Для визначення часу розгляду справи за категорією 304010000 «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів купівлі-продажу», що передбачена для розгляду судом у складі одного судді, але вже за спрощеною процедурою, необхідно провести аналогічні як у пункті 3 цього Додатку розрахунки, застосувавши при цьому відповідне значення Коефіцієнту спрощеної процедури розгляду – 0,41 (рядок 1 табл. "Коефіцієнт процедури розгляду справи" Додатку 1 до Методики).

• В результаті отримаємо час розгляду справи: 327 * 1 * 0,41 = 134,07 хв.

5.Обраховуємо загальний час розгляду всіх справ, які надійшли до суду:

(60 справ за категорією 411010202 * 2038 хв.) + (350 справ за категорією 304010000, повна процедура розгляду * 327 хв.) + (280 справ за категорією 304010000, спрощена процедура розгляду 134,07 хв.) = 122280 + 114450 + 37539,6 = 274269,6 хв.

6.Отримане значення переводимо у дні: 274269,6 / 480 ≈ 571 день.

7.Обраховуємо нормативну чисельність суддів для умовного суду:

571 / 215 ≈ 3 судді.

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 15

До Ради суддів України звернувся Голова Херсонського міського суду Херсонської області, який повідомив, що через велику кількість електронних додатків для отримання інформації з державних реєстрів, здійснюється висвітлення інформації з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 15 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №599) інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через веб-портал Мін’юсту надається особі, яка бажає отримати таку інформацію та ідентифікована шляхом використання кваліфікованого електронного підпису.

Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також передбачає, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній формі може надаватися автоматично програмними засобами ведення Реєстру через веб-портал Мін’юсту, у тому числі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Реєстру. Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Реєстру надається на підставі договору про надання сервісної послуги, укладеного з технічним адміністратором державного реєстру прав.

Під час розгляду звернення встановлено, що окремі суб'єкти надають інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, всупереч вимог чинного законодавства. Ця інформація надається щодо об’єкту нерухомості (його адреса, ПІБ власника фізичної особи тощо), а сам запит обробляється без використання кваліфікованого електронного підпису.

Це, зокрема, відбувається при використанні мобільного додатку "ДРРП Реєстр нерухомості".

У той же час відповідно до статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" передача відомостей про фізичну особу здійснюється лише за її згодою, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" чітко визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Варто відзначити, що персональні дані особи завжди були, є і будуть ключовим об’єктом особистих немайнових прав фізичної особи, а тому належне правове регулювання правовідносин щодо їх збереження, використання та розповсюдження має вирішальне значення для їх належного правового захисту. А отже, надання ТОВ "Лігал Технолоджи" відповідей на запити через мобільний додаток "ДРРП Реєстр нерухомості" з Державного реєстру прав без проведення ідентифікації та із зазначенням місцезнаходження об’єкту, прізвища, імені та по батькові власника майна суперечить не лише правам будь-якого громадянина України а і гарантіям незалежності суддів, закріплених в статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Конституцією та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено умови виконання професійних обов’язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Зокрема, статтею 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено заборону збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про запобігання корупції" зазначені відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об’єкт), номера рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

У примітці до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" вказано, що судді - це службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, тому інформація, що передається, обробляється з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних та використовується Національним агентством виключно з метою виконання обов’язків, покладених на Національне агентство відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", і не може бути передана третій стороні, якщо інше не передбачено законом.

Єдині та Державні реєстри інформаційної мережі Міністерства юстиції України створені та функціонують відповідно до законодавства України, що складають закони України, акти Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти, а також інші документи правового характеру.

Держателем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є Міністерство юстиції України.

Рада суддів України 20 квітня 2021 року звернулась до Міністерства юстиції України листом №9рс-394/21-вих про вжиття заходів для забезпечення дотримання гарантій незалежності суддів, обмеживши висвітлення конфіденційної інформації стосовно суддів через електронний додаток "ДРРП Реєстр нерухомості" та подібних до такого.

Міністерство юстиції України у відповідь на запит Ради суддів України щодо вищезазначеного питання повідомило, що Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також передбачає, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній формі може надаватися автоматично програмними засобами ведення Реєстру через веб-портал Мін’юсту, у тому числі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Реєстру.

Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Реєстру надається на підставі договору про надання сервісної послуги, укладеного з технічним адміністратором державного реєстру прав.

Відповідно до умов Договору про надання сервісної послуги у формі прикладного, програмного інтерфейсу державного реєстру прав на нерухоме майно, користувачі зобов’язані користуватися такою сервісною послугою та/або отриманою з державного реєстру прав інформацією у відповідності до вимог, встановлених чинним законодавством України.

Як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 17 травня 2021 року №20882/10204-26-21/19.2.3, ні саме Міністерство юстиції України, ні Державне підприємство "Національні інформаційні системи", як технічний адміністратор державного реєстру прав на нерухоме майно, законодавчо не уповноважені здійснювати контроль за подальшим використанням інформації, отриманої користувачами Реєстру (зокрема ТОВ "Лігал Технолоджи"). На сьогоднішній день, будь-які питання обмеження доступу до тих чи інших відомостей чи категорій даних, що містяться в Реєстрі, при отриманні з нього інформації, чи обмежень щодо розповсюдження користувачами Реєстру персональних даних, щодо суддів, потребує відповідного нормативного врегулювання, відмічає Міністерство юстиції України.

Рада суддів України не може погодитися з таким твердженням з огляду на те, що наразі питання доступу до персональних даних будь-якої особи під час надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно врегульовано виключно підзаконними актами, в той час як наведені вище положення законодаства вказують на те, що ці відомості є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

В той же час навіть чинне регулювання цих правовідносин у підзаконних актах передбачає, що отримати таку інформацію можливо виключно тоді, коли її запитувач ідентифікований шляхом використання кваліфікованого електронного підпису.

Міністерство юстиції, як держатель реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов'язане здійснювати контроль за наданням інформації сервісної послуги у формі прикладного, програмного інтерфейсу державного реєстру прав на нерухоме майно.

Більше того, у в разі виявлення випадків, що окремі користувачі користуються такою сервісною послугою та/або отриманою з державного реєстру прав інформацією з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України саме Міністерство юстиції повинно вжити заходів до їх усунення аж до припинення договірних відносин з відповідним користувачем.

Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Кальника В.В. про вжиття заходів для забезпечення дотримання гарантій незалежності суддів, щодо обмеження висвітлення конфіденційної інформації стосовно суддів через мобільний додаток "ДРРП Реєстр нерухомості" та подібних до такого, відповідно до статті 126, статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

Звернутись до Міністерства юстиції України з вимогою вжити заходів для забезпечення дотримання гарантій незалежності суддів, встановивши заборону збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб стосовно суддів та будь-яких інших осіб через мобільний додаток "ДРРП Реєстр нерухомості" та подібних до такого програмних засобів без використання кваліфікованого електронного підпису.

Голова Ради суддів України              Б. С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року                                                                                                                                              м. Вінниця

РІШЕННЯ №13

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо проєктів Законів України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (реєстр. №5369 від 13.04.2021 р.) і "Про внесення зміни до розділу ХІI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстр. №5370 від 13.04.2021 р.), відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

1. Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо проєктів Законів України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду "(реєстр. №5369 від 13.04.2021 р.) і "Про внесення зміни до розділу ХІI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстр. №5370 від 13.04.2021 р.)узяти до відома.

2. Схвалити звернення до Президента України та народних депутатів України, що додається.

Голова Ради суддів України                                                                             Б.С. Моніч

Додаток

до рішення Ради суддів України
від 15.04.2021 № 13

Вельмишановний пане Президенте України!

Вельмишановні народні депутати України!

Рада суддів України, засвідчуючи Вам свою повагу, звертається до Вас від імені всіх суддів України, які здійснюють правосуддя ім'ям держави Україна з наступним.

Обговоривши проєкти законів України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду "(реєстр. 5369 від 13.04.2021 р.) і "Про внесення зміни до розділу ХІI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстр. N 5370 від 13.04.2021 р.), Рада суддів України вважає за необхідне звернути увагу Президента і Верховної Ради на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Оскільки судоустрій в Україні, крім Конституції, визначається законом, та враховуючи, що сама Конституція України не передбачає підстав для ліквідації суду, вбачається, що такі підстави можуть бути визначені виключно на рівні закону.

При цьому, відповідно до вимог преамбули Закону України "Про судоустрій і статус суддів", цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, а стаття 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

03 лютого 2021 року з Офісу Президента України надійшов лист від 01 лютого 2021 року № 45-01/326 із проханням повідомити позицію Вищої ради правосуддя щодо проєкту Закону України "Про ліквідацію та утворення окружних адміністративних судів, юрисдикція яких поширюється на територію Київської області та міста Києва".

04 березня 2021 року Вища рада правосуддя надала Консультативний висновок щодо проєкту Закону України "Про ліквідацію та утворення окружних адміністративних судів, юрисдикція яких поширюється на територію Київської області та міста Києва", затверджений Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 березня 2021 року № 581/0/15-21.

У цьому Висновку Вища рада правосуддя чітко констатувала, що реалізація вказаного законопроєкту не видається можливою до моменту створення та початку роботи повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оскільки переведення суддів із ліквідованих до новоствореного суду може відбуватися виключно на підставі та в межах рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Вища рада правосуддя також вважала за необхідне наголосити, що незмінність суддів та безпека їх перебування на посаді є найважливішим елементом незалежності суддів. Вища рада правосуддя у своєму висновку нагадала позицію Венеційської комісії про те, що не існує нічого більш небезпечного для незалежності суддів, ніж створення враження у суддів та широкої громадськості, що новообрані політичні органи держави матимуть повноваження вирішувати чи залишати суддів на їх посадах, чи ні.

До того, Вища рада правосуддя звертала увагу на відсутність належного обґрунтування оптимізації видатків державного бюджету які свідчили б про доцільність та ефективність запропонованих змін, й на те, що сам законопроєкт має відповідати загальним вимогам до проєктів нормативних актів: бути чітким, узгодженим та обґрунтованим, таким, що не породжує сумнівів у конституційності та відповідає принципу незалежності судової влади.

Рада суддів вважає, що внесенню на розгляд парламенту законопроєктів, які передбачають ліквідацію (реорганізацію) суду (-ів) має передувати їх широке обговорення, зокрема професійними суддями. Розгляд законопроєктів у Верховній Раді повинен відбуватися з урахуванням позиції суддівського корпусу з ключових питань. Лише за таких умов можливе прийняття законів, які відповідатимуть загальносуспільним та загальнодержавним інтересам.

Водночас Рада суддів України нагадує, що у відповідності до положень статті 102 Конституції України, саме Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з ч. 2 статті 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

При цьому, визначений частиною 4 статті 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" перелік підстав для ліквідації суду є вичерпним і може бути доповнений виключно шляхом внесення змін до вказаної норми Закону.

Разом з тим, аналізуючи вимоги ч. 4 статті 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вбачається, що жодна з наведених виключних підстав для ліквідації судів, визначених проєктом закону №5369, не має місця в об’єктивній дійсності, тобто просто кажучи – відсутня.

Так, наразі не здійснюється така зміна системи судоустрою або адміністративно-територіального устрою, яка б передбачала ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ліквідація будь-якого суду в такий спосіб є посяганням на Конституцію України та призведе не тільки до колапсу та краху судової гілки влади, а й до краху України, як правової держави.

Рада суддів України ще раз звертає окрему увагу на те, що на сьогодні процес формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ще навіть не розпочинався.

Як наслідок, понад 45 тисяч справ (переважна більшість з яких – соціальні спори), які знаходяться в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва та понад 160 тисяч справ, які знаходяться в архіві будуть передані до Київського окружного адміністративного суду, що поставить під загрозу належну реалізацію конституційного права громадян, передбаченого статтею 55 Конституції України, на судовий захист.

Враховуючи штатну чисельність суддів Київського окружного адміністративного суду (25 суддів), кожен суддя цього суду отримає додатково близько 2000 справ у своє провадження.

Така передача справ з одного суду до іншого призведе до того, що розгляд справ розпочнеться спочатку, в силу положень частини 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, позивачі будуть роками чекати на своє законне та обґрунтоване рішення суду, а відтак показник доступності до правосуддя в аспекті адміністративного судочинства буде суттєво погіршений не лише на території міста Києва, а і на території Київської області.

Наведене є критичним не тільки з урахуванням великої кількості населення, яка проживає на вказаній території та буде позбавлена права на оперативний доступ до правосуддя, але й виходячи з особливо важливого для всієї країни статусу суб’єктів владних повноважень, рішення яких можуть бути предметом оскарження.

Крім того, оптимізація видатків державного бюджету, у разі реалізації проєктів Законів, не матиме місця, адже навпаки, Державний бюджет України понесе додаткові витрати, пов’язані з процесом ліквідації суду та утворення нового, який фактично виконуватиме ту саму роль, яку наразі виконує Окружний адміністративний суд міста Києва.

Окремо варто наголосити, що проєкти Законів не розв'язують питання правового статусу та подальшої діяльності суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.

Незалежність і недоторканність суддів гарантовано Конституцією і законами України.

Випадки припинення повноважень судді чітко визначено статтею 126 Конституції України і остання серед свого переліку не містить можливості припинення таких повноважень у спосіб, визначений запропонованим законопроєктами.

Не існує нічого більш небезпечного для незалежності суддів, ніж створення враження в суддів та широкої громадськості, що новообрані політичні органи держави вирішують чи залишати суддів на їх посадах, чи ні.

Захищеність суддів на рівні Конституції України є найважливішою гарантією незалежності судової влади, неупередженого, об’єктивного, безстороннього та незалежного виконання суддями своїх обов’язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі.

Європейська Хартія про статус суддів встановлює, що суддя, який обіймає посаду в суді, не може бути призначеним на іншу судову посаду або бути переведеним на будь-яку іншу роботу, навіть якщо це відбувається з підвищенням по службі, без його вільно висловленої згоди.

Водночас проєкти Законів не передбачають будь-яке переведення суддів та апарату Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, внаслідок не вирішення під час проведення попередньої судової реформи питання переведення суддів Верховного Суду України до Верховного Суду, була створена правова колізія, яка на сьогодні не вирішена на законодавчому рівні і за якої судді Верховного Суду України продовжують обіймати посади, отримуючи заробітну плату, але не розглядають справи.

Крім того, такі поспішні дії щодо ліквідації суду в той час, коли відсутня Вища кваліфікаційна комісія суддів України, призведуть до колосальних витрат бюджетних коштів, яких і так не вистачає на виплати заробітних плат працівникам апаратів судів.

Рада суддів України закликає не повторювати вже допущені помилки з їх існуючими невідворотними наслідками.

Окремо необхідно наголосити, що Рада суддів України, підтримує бажання Президента України зміцнити довіру до судових органів влади. При цьому, варто наголосити, що окрім внутрішніх факторів, які впливають на рівень довіри до судів, є і зовнішні, такі як тиск та систематичні негативні інформаційні кампанії проти суддівського корпусу. І ці дії не лише не засуджуються владою, а подекуди навіть схвалюються та поширюються. Реальні показники довіри до судів, а особливо серед тих, хто був учасником судових проваджень, на порядок вище.

Підсумовуючи викладене, слід прийти до висновку, що наразі відсутні правові підстави для внесення та, відповідно, прийняття запропонованих Президентом України проєктів Законів.

Рада суддів України готова долучитись до розробки та удосконалення чинного законодавства України у сфері судоустрою і статусу суддів, і закликає всі державні органи та інституції поважати та дотримуватись гарантій незалежності суддів та судів.

З повагою

Голова

Ради суддів України                                                                                      Б.С. Моніч