09.04.2021
Рішення РСУ № 11 від 09.04.2021 "Про заохочення"
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
9 квітня 2021 року м. Вінниця
Р І Ш Е Н Н Я № 11
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо заохочення, відповідно до частини дев’ятої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про нагородження відзнакою Ради суддів України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 30 листопада 2007 року № 118 (зі змінами), та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із наступними змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:
за значний вклад у зміцнення авторитету судової влади, високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток судової влади, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 55-річного ювілею від дня народження
нагородити Почесною грамотою Ради суддів України:
| ДРАЛУ Ірину Іванівну | начальника відділу документального забезпечення та архіву (канцелярія) Львівського окружного адміністративного суду; |
| СОВГИРУ Дмитра Івановича | суддю Сьомого апеляційного адміністративного суду у відставці. |
Голова Ради суддів України Б.С. Моніч
09.04.2021
Рішення РСУ № 10 від 09.04.2021 "Щодо актуальних питань діяльності судової влади в контексті пандемії COVID-19"
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року м. Вінниця
На цей час в Україні, як і у світі в цілому, вже понад рік продовжується боротьба з пандемією коронавірусу COVID-19. У нашій державі ситуація зі стримуванням поширення такої небезпечної хвороби надалі є складною, а вжиті заходи не дали бажані результати. Зокрема, як свідчить офіційна статистика МОЗ України, у нас понад 1,5 млн хворих на COVID-19, приріст захворюваності становить більше 11 тис нових випадків за добу. Захворюванням на коронавірусну хворобу охоплені практично усі сфери населення, а особливо в тих секторах, які перебувають у контакті з третіми особами та здійснюють діяльність на постійній основі.
Зокрема, без огляду на стрімке поширення хвороби та запроваджені в державі карантинні заходи, працювали та продовжують працювати суди, забезпечуючи належне здійснення правосуддя навіть у таких критичних умовах.
Зважаючи на загрозливі обставини щодо поширення хвороби та зрозумілу неможливість припинення діяльності судової влади, органами суддівського врядування та самоврядування було надано ряд рекомендацій, спрямованих у першу чергу на убезпечення здоров’я учасників процесу та працівників судів (обмежено відвідування судів сторонніми особами, розширено можливості дистанційної участі в процесі, запроваджено заходи безпеки при відправленні судочинства й т.ін.), що дало певні позитивні результати.
Однак, подальше поширення коронавірусу COVID-19 суттєво впливає на судову гілку влади, загрожує належному здійсненню правосуддя в державі та вимагає нагальної підтримки зі сторони органів влади. У судах щоденно відбувається (незважаючи на певні обмеження) прийом учасників справ, у судових засіданнях постійно бере участь значна кількість представників (сторони по справах, треті особи, представники учасників справ, адвокати, сторони захисту та обвинувачення, підозрювані, засуджені, працівники правоохоронних органів тощо), а працівники судів фактично перебувають у постійному контакті з чисельною кількістю осіб.
Зазначене тягне за собою безпосередню загрозу для працівників судів (а також і для наших громадян), що вже має своє вираження в статистиці по кількості захворювань. Так, за даними ДСА України, з березня 2020 року по 08 квітня 2021 року в системі судоустрою захворіло 5 552 осіб (із них 1 033 суддів, 4 519 працівників апарату), одужало 4 969 (із них 944 суддів, працівників 4 025 працівників апарату). Унаслідок захворювання на COVID-19 мали місце й ряд трагічних летальних випадків, в тому числі (голова суду Новокаховського міськрайонного суду Херсонської області – 04.12.2020 року, суддя Личаківського районного суду міста Львова – 10.01.2021 року, архіваріус Ленінського районного суду міста Миколаєва – 18.01.2021 року, заступник керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва – 20.01.2021 року, голова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області – 16.03.2021 року, помічник судді Господарського суду Івано-Франківської області – 16.03.2021 року, суддя Західного апеляційного господарського суду – 22.03.2021 року, робітник Миколаївського апеляційного суду – 02.04.2021, суддя Вінницького міського суду Вінницької області – 06.04.2021 року). Крім того, станом на 09 квітня 2021 надійшла інформація щодо 3 летальних випадків, а саме: голова господарського суду Вінницької області – 02.04.2021 року, помічник судді Деснянського районного суду міста Києва – 07.04.2021 року, суддя Святошинського районного суду міста Києва – 02.04.2021 року. А взявши до уваги критичну кадрову ситуацію в судах, це може мати вкрай негативний інституційний вплив на діяльність судової гілки влади.
У зв’язку з чим, враховуючи на неможливість припинення процесу здійснення правосуддя, зважаючи на безумовну необхідність гарантування конституційного права громадян та інших осіб на доступ до правосуддя, слід невідкладно вжити заходів для мінімізації окреслених вище ризиків.
Указане передбачає, в першу чергу, залучення додаткових коштів на фінансування необхідних витрат, які виходять поза межі звичайних планових видатків. І на даний момент судова влада не в змозі забезпечити такі витрати, з урахуванням визначених напрямків фінансування.
А тому, необхідним є вирішення питання щодо виділення додаткових коштів на забезпечення пріоритетних протиепідеміологічних заходів у судах, зокрема, за рахунок Фонду боротьби з COVID-19. У зв’язку з чим, доцільно звернутися до Уряду України з проханням розглянути можливість відповідного фінансування.
Окрім того, в Україні вже розпочалася вакцинація проти COVID-19.
Відповідно до актуальної Дорожньої карти з впровадження вакцини, окреслено етапи вакцинації, перші з яких спрямовано на захист пріоритетних груп населення – людей, найбільш уразливих до COVID-19 або від яких залежить життєдіяльність країни, надання допомоги громадянам та їхній захист.
На жаль, судді та працівники судів не включені до груп із першочергового вакцинування, хоча вони безпосередньо щоденно взаємодіють із значною кількістю громадян, постійно та на безперервній основі виконують завдання із забезпечення судочинства.
Тому, обґрунтованим є охоплення представників судової влади вакцинацією проти COVID-19 у числі першочергових груп на добровільних засадах, що також слід вирішити із залученням Уряду України.
У зв’язку з чим, про зазначені вище питання необхідно невідкладно сповістити Прем’єр-Міністра України та запропонувати шляхи вирішення проблемних аспектів діяльності судової влади в умовах поширення коронавірусної хвороби.
Відтак, заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Сасевича О.М. щодо актуальних питань діяльності судової влади в контексті пандемії COVID-19, відповідно до статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:
1. Інформацію члена Ради суддів України Сасевича О.М. щодо актуальних питань діяльності судової влади в контексті пандемії COVID-19 узяти до відома.
2. Схвалити звернення до Уряду України в особі Прем’єр-Міністра, що додається.
Голова Ради суддів України Б.С. Моніч
Додаток
до рішення Ради суддів України
від 09.04.2021 № 10
Прем’єр-Міністрові України
п. Шмигалю Д.А.
Шановний пане Прем’єр-Міністре!
Рада суддів України засвідчує Вам свою повагу та на виконання рішення від 09 квітня 2021 року № 10 звертається з наступним.
На цей час в Україні, як і у світі в цілому, вже понад рік продовжується боротьба з пандемією коронавірусу COVID-19.
У той же час, без огляду на стрімке поширення хвороби та запроваджені в державі карантинні заходи, працювали та продовжують працювати суди, забезпечуючи належне здійснення правосуддя навіть у таких критичних умовах. Проте подальше поширення COVID-19 суттєво впливає на судову гілку влади, загрожує належному здійсненню правосуддя в державі та вимагає нагальної підтримки зі сторони органів влади.
Слід відзначити, що в судах щоденно відбувається (незважаючи на певні обмеження) прийом учасників справ, у судових засіданнях постійно бере участь значна кількість представників (сторони по справах, треті особи, представники учасників справ, адвокати, сторони захисту та обвинувачення, підозрювані, засуджені, працівники правоохоронних органів тощо), а працівники фактично судів перебувають у постійному контакті з чисельною кількістю осіб.
Зазначене тягне за собою безпосередню загрозу для працівників судів (а також і для наших громадян), що вже має своє вираження в статистиці по кількості захворювань. Так, за даними ДСА України, з березня 2020 року по 08 квітня 2021 року в системі судоустрою захворіло 5 552 осіб (із них 1 033 суддів, 4 519 працівників апарату), одужало 4 969 (із них 944 суддів, працівників 4 025 працівників апарату). Унаслідок захворювання на COVID-19 мали місце й 12 трагічних летальних випадків. А взявши до уваги критичну кадрову ситуацію в судах, це може мати вкрай негативний інституційний вплив на діяльність судової гілки влади.
У зв’язку з чим, враховуючи на неможливість припинення процесу здійснення правосуддя, зважаючи на безумовну необхідність гарантування конституційного права громадян та інших осіб на доступ до правосуддя, слід невідкладно вжити заходів для мінімізації окреслених вище ризиків.
Указане передбачає в першу чергу залучення додаткових коштів на фінансування необхідних витрат, які виходять поза межі звичайних планових видатків. І на даний момент судова влада не в змозі забезпечити такі витрати, з урахуванням визначених напрямків фінансування.
Окрім того, в Україні вже розпочалася вакцинація проти COVID-19.
Відповідно до актуальної Дорожньої карти з впровадження вакцини, окреслено етапи вакцинації, перші з яких спрямовано на захист пріоритетних груп населення – людей, найбільш уразливих до COVID-19 або від яких залежить життєдіяльність країни, надання допомоги громадянам та їхній захист.
Судді та працівники судів не включені до груп із першочергово вакцинування, хоча вони безпосередньо щоденно взаємодіють із значною кількістю громадян, постійно та на безперервній основі виконують завдання із забезпечення судочинства.
Тому, обґрунтованим є охоплення представників судової влади вакцинацією проти COVID-19 у числі першочергових груп на добровільних засадах.
А тому, просимо Вас розглянути можливість виділення додаткових коштів на забезпечення першочергових і невідкладних протиепідеміологічних заходів у судах, зокрема, за рахунок Фонду боротьби з COVID-19.
Окрім того, на Ваш розгляд виносимо можливість включення представників судової влади до групи пріоритетної вакцинації від COVID-19, що є вкрай доцільним, позаяк, дана категорія осіб постійно взаємодіє зі значною кількістю громадян і на безперервній основі виконує завдання зі справляння судочинства.
Дивитися Завантажити09.04.2021
Рішення РСУ № 9 від 09.04.2021 "Щодо деяких питань застосування регіонального коефіцієнту"
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року м. Вінниця
До Ради суддів України звернулися П’ятий апеляційний адміністративний суд та Південно-західний апеляційний господарський суд щодо особливостей застосування регіонального коефіцієнта до суддівської винагороди у відповідності до вимог частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
У згаданих зверненнях порушуються питання щодо застосування виду показника населення – постійного чи наявного, оскільки зазначені поняття прямо впливають на застосування розміру регіонального коефіцієнта, визначеного частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Разом з цим, законодавством у сфері судоустрою не визначено який саме показник повинен застосовуватись для обрахунку відповідного коефіцієнта.
Частиною першою статті 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією і законами України.
Згідно з частиною другою статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової гілки влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Основного Закону України. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3рп/2013).
Зі змісту приписів статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" випливає, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складається з базового розміру посадового окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.
Отже, передбачений частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.
На даний час, Державною судовою адміністрацією України при затвердженні штатного розпису судів з регіональним коефіцієнтом застосовується показник "постійного" населення. Такий підхід є необґрунтованим з огляду на наступне.
Застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту та факту здійснення суддею судочинства.
Відповідно до Методики проведення розрахунків (оцінок) чисельності населення, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 25.12.2014 №402 розрізняють наявне та постійне населення:
- наявне населення – населення, яке на момент перепису перебуває на певній території, ураховуючи тих, які проживають тимчасово (за умови їхньої відсутності у постійному місці проживання не більше 12 місяців);
- постійне населення – населення, яке постійно проживає на момент перепису на певній території, ураховуючи тимчасово відсутніх, якщо їхня відсутність у місці постійного проживання не перевищувала 12 місяців.
Розділом 2 зазначеної Методики визначені поняття:
- тимчасово проживаючі – особи, які на момент перепису населення перебувають на території певного населеного пункту, але постійно проживають в іншому населеному пункті (за умови відсутності у постійному місці проживання не більше ніж 12 місяців).
- тимчасово відсутні – особи, які постійно проживають у цьому населеному пункті, але на момент перепису населення перебувають за його межами (за умови, якщо термін їх відсутності не перевищує 12 місяців).
Відтак, наявне населення будь-якого населеного пункту – це особи, які фактично у ньому проживають на момент обліку населення, незалежно від постійного місця проживання.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Дана правова норма кореспондується із приписами процесуальних кодексів щодо права звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів за місцезнаходженням чи місцем проживання, перебування відповідача або позивача.
Специфіка відправлення судочинства, передбачає, що саме наявна кількість населення має потенційну можливість для звернення до суду за захистом порушеного права. До складу наявної кількості населення входять, в тому числі: тимчасово переміщені особи, іноземці або особи без громадянства, які мають намір отримати статус біженця або додаткового захисту, або ті, які звертаються з метою оскарження рішень Державної міграційної служби України про примусове повернення або видворення за межі України. До того ж, інші державні органи, які застосовують поняття регіонального коефіцієнта користуються виключно показником "наявне" населення.
Наприклад, міські ради вважають, що статус міста-мільйонника розраховується виходячи з кількості наявного населення – кількості людей, які реально проживають в місті незалежно від їх місця реєстрації.
Позицію про доцільність обрахування регіонального коефіцієнту до посадового окладу судді з урахуванням показника "наявного" населення також підтримує і Національна школа суддів України. Зокрема, Національна школа суддів України, обґрунтовуючи необхідність врахування "наявного" населення при визначенні коефіцієнту притримується позиції, що положення процесуального законодавства щодо територіальної підсудності у справах, де однієї із сторін є фізична особа, оперують здебільшого поняттям "місце проживання" та "місце перебування особи" (ст.ст. 27-28 ЦПК, ст. 25-26 КАС України, ст. 27 ГПК).
Також презюмується, що, як правило, місцезнаходження юридичної особи збігається з місцем проживання чи перебування фізичних осіб – засновників, керівництва.
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б. С. щодо деяких питань застосування регіонального коефіцієнту з урахуванням показника "наявне" населення, відповідно до статті 126, статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:
1. Судам, Державній судовій адміністрації України та її територіальним управлінням при підготовці, поданні та затвердженні штатних розписів судів визначати регіональний коефіцієнт, передбачений ч.4 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", із застосуванням статистичних даних Державної служби статистики України про кількість наявного населення на 1 січня відповідного бюджетного року в межах бюджетних асигнувань на виплату суддівської винагороди встановлених на відповідний рік.
2. Ініціювати внесення змін до ч.4 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо доцільності обрахування регіонального коефіцієнту із застосуванням показника "наявне населення".
Голова Ради суддів України Б. С. Моніч
Дивитися Завантажити09.04.2021
Рішення РСУ № 8 від 09.04.2021 "Про вирішення невідкладних питань на виконання рішення XVIII з'їзду суддів України"
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року м. Вінниця
Відповідно до статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. При цьому право на працю, безпосередньо включає право на справедливу і задовільну винагороду. Яка забезпечує гідне існування людини та її сім’ї.
У Кодексі Законів про працю України встановлено, що заробітна палата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Заробітна плата державних службовців, які працюють в судовій системі, окрім посадового окладу складається з: надбавок за ранг, надбавки за вислугу років. До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать: надбавки за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи; премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.
Заробітна плата працівників патронатної служби – помічника судді складається з посадового окладу та надбавки за вислугу років. До стимулюючих виплат відноситься надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи.
Крім того, відповідно до статті 94, 115 Кодексу Законів про працю України, статті 21, 24 Закону України "Про оплату праці" кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботі та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.
Працівники апарату суд виконують важливу роботу з діяльності суду і є фундаментом для відправлення суддями правосуддя. Без роботи працівників державної та патронатної служб, судді позбавлені можливості належним чином виконувати свої завдання.
Однак, впродовж останніх років зменшилось фінансування судової гілки влади, відбувається системне зменшення рівня заробітних плат працівників апаратів судів за рахунок зменшення доплат до заробітних плат, за якими визначається їх розмір, що опосередковано свідчить про посягання на незалежність судової влади. Фактично, на сьогоднішній день посадовий оклад державних службовців та працівників апарату суду є меншим, ніж розмір мінімальної заробітної плати. Крім того, існують випадки не виплати в повному обсязі навіть цих мінімальних коштів.
Розмір заробітної плати працівників апарату суду не забезпечує належний рівень їхнього життя, суперечить вимогам часу і не відповідає тому рівню обов’язків і відповідальності, які покладаються на них.
Відповідно до частини 1, 6 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон) Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з’їзду суддів України. Рада суддів України організовує виконання рішень з’їзду суддів України та контроль за їх виконанням, а також вирішує питання про скликання з’їзду суддів України.
Крім цього, пунктом 4 Положення про Раду суддів України встановлено, що Рада суддів України сприяє створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утвердження незалежності та авторитету суду, забезпечення захисту суддів від втручання в судову діяльність, підвищення професійного рівня суддів та працівників апарату судів, а також підвищення рівня роботи з кадрами у судовій системі.
Рада суддів України, в межах визначених Законом повноважень, робить усе можливе задля вирішення критичної ситуації з оплатою праці працівників апарату судів та значним недофінансуванням судової системи загалом.
Так, Рада суддів України неодноразово порушувала перед Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету питання про неприпустимо низькі показники фінансового забезпечення діяльності судів, органів і установ у системі правосуддя. Про це свідчить ряд ухвалених Радою суддів України рішень.
Нажаль, станом на тепер, висвітлена проблема не знайшла свого вирішення, натомість обсяг видатків передбачених у Законі України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" для забезпечення діяльності судової влади, не відповідає реальній потребі судової системи України, що в свою чергу ускладнює забезпечення належного фінансування судів та оплату праці працівників апаратів.
11 березня 2021 року XVІIІ черговим з’їздом суддів України прийнято рішення "Щодо критичного стану забезпечення судів, зміцнення незалежності суддів та захисту їх професійних інтересів".
Вказаним рішенням, зокрема, XVІIІ черговий з’їзд суддів України визнав, що стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення місцевих та апеляційних судів у період 2020 року, на початку 2021 року становить загрозу функціонуванню судової влади України як окремої гілки влади, забезпеченню судового контролю за дотриманням прав людини в Україні.
Критичне недофінансування видатків на оплату праці суддів, працівників апаратів місцевих і апеляційних судів на здійснення правосуддя свідчить про те, що держава в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України самоусувається від забезпечення фінансування та створення належних умов для функціонування судів і діяльності суддів як окремої незалежної гілки влади, забезпечення права на справедливий суд.
Визнано недостатньою діяльність Державної судової адміністрації України з питань фінансового та матеріально-технічного забезпечення судів України.
При цьому за інформацією, що неодноразово надходила до Ради суддів України, на фоні тотального недофінансування судової гілки влади окремі керівники територіальних управлінь Державної судової адміністрації України здійснюють виплату стимулюючих витрат у значних розмірах.
Такий підхід є не лише несправедливим, а і суперечить загальним принципам функціонування Державної судової адміністрації України та її територіальних органів.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 152 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 154 цього ж Закону визначено, що Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Частиною 7 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету, а також в розрізі класифікації кредитування бюджету - щодо надання кредитів з бюджету.
Відповідно до пункту 4-1 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
Відповідно до згаданих норм кошти, які використовуються територіальними управліннями Державно судової адміністрації України для виплати стимулюючих виплат можуть бути перерозподілені між судами відповідних областей та виплачені на оплату праці працівників апаратів судів.
Рада суддів України усвідомлює, що зазначених коштів буде недостатньо для забезпечення належних виплат працівникам апаратів судів з урахуванням штатної чисельності ТУ ДСА України, однак при неспроможності забезпечити належні умови діяльності судів слід прийти до висновку про неможливість виплати стимулюючих виплат працівникам ТУ ДСА України в розмірах, що перевищують відповідні стимулюючі виплати працівникам апарату судів у відсотковому виразі до посадового окладу.
Крім того, делегатами з'їзду висловлювалися думки щодо неефективності здійснення своїх повноважень територіальними управліннями ДСА. З огляду на це Рада суддів України вважає за необхідне розпочати вивчення цього питання.
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про вирішення невідкладних питань на виконання рішення XVIII чергового з’їзду суддів України від 11 березня 2021 року "Щодо критичного стану забезпечення судів, зміцнення незалежності суддів та захисту їх професійних інтересів", відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:
1. Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про вирішення невідкладних питань на виконання рішення XVIII чергового з’їзду суддів України від 11 березня 2021 року "Щодо критичного стану забезпечення судів, зміцнення незалежності суддів та захисту їх професійних інтересів" узяти до відома.
2. Заборонити керівникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України та їх працівникам виплачувати стимулюючі виплати в розмірах, що перевищують середній розмір стимулюючих виплат працівників апаратів судів відповідної області.
3. З метою вивчення можливості передачі окремих функцій територіальних управлінь Державної судової адміністрації України безпосередньо до судів розпочати серію обговорень цього питання з головами місцевих та апеляційних судів.
4. Державній судовій адміністрації України негайно інформувати Раду суддів України про всі випадки порушення пункту 2 цього рішення.
Голова Ради суддів України Б.С. Моніч
09.04.2021
Рішення РСУ № 7 від 09.04.2021 "Щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці"
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року м. Вінниця
Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Крім того, Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
В той же час ціла низка рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що український законодавець досить часто нехтує гарантіями незалежності як працюючих суддів, так і суддів у відставці, а існуючий механізм перерахунку довічного грошового утримання змушує суддів у відставці відстоювати свої конституційні права в судовому порядку.
Як слідує з листа заступника Голови правління Пенсійного фонду України від 19 лютого 2021 року №5178-829/2/Г-03/8-2800/21 наразі фондом опрацьовуються зміни до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (з подальшими змінами), далі – Порядок 3-1.
Зазначені зміни мають на меті передбачити автоматичний перерахунок щомісячного грошового утримання суддів у відставці без подання відповідних довідок суддями.
Рада суддів України у своєму рішенні №12 від 01 березня 2019 року звертала увагу на проблемні питання, що виникають з виплатами щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Постановою Правління Пенсійного фонду України №6-1 від 07 червня 2019 року було частково враховано пропозиції Ради суддів України, викладені у згаданому рішенні, та внесено зміни до Порядку 3-1, відповідно до яких Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок, а не з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
В той же час пропозиції Ради суддів України щодо проведення автоматичного перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці наразі не враховані.
Крім того, існуюча практика виплати довічного грошового утримання суддям у відставці свідчить про те, що у разі прийняття Конституційним Судом України рішень, якими визнаються неконституційними ті чи інші нормативні акти, які впливають на перерахунок такого утримання, органи Пенсійного фонду не вживають жодних заходів до відновлення порушених прав таких суддів.
На це зокрема зверталась увага у рішенні Ради суддів України № 53 від 24 вересня 2020 року.
Конституційний Суд України у справі 2-рп/2020 від 18 лютого 2020 року виклав юридичну позицію про те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Підтверджуючи викладені у раніше прийнятих рішеннях свої позиції, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення у справі № 2-рп/2020 від 18 лютого 2020 року зазначив, що право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
При цьому слід прийти до висновку, що автоматичний перерахунок довічного грошового утримання суддів у відставці має відбуватися не лише у випадках, коли відбувається зміна розміру складових суддівської винагороди судді внаслідок певних законодавчих змін, що мають наслідком його зростання, а і у випадках, коли розмір складових суддівської винагороди змінюється внаслідок визнання неконституційним тих чи інших положень законодавчих актів, які призводили до виплати такого утримання у меншому розмірі.
На відміну від органів Пенсійного фонду України органи судової влади виконують рішення Конституційного Суду України щодо виплати суддівської винагороди з дня набрання ним чинності. За таких обставин було б доцільно, щоб органи судової влади централізовано інформували органи Пенсійного фонду України про необхідність виконання рішень Конституційного Суду України та надавали відповідні довідки для перерахунку довічного грошового утримання.
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:
1. Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці узяти до відома.
2. Звернутись до Пенсійного фонду України з пропозицією внести зміни до Порядку №3-1, якими передбачити, що:
3. Копію цього рішення направити Пенсійному фонду України для розгляду.
Голова Ради суддів України Б.С. Моніч
Дивитися Завантажити09.04.2021
Рішення РСУ № 6 від 09.04.2021 "Про представництво РСУ у складі комісій, робочих груп"
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року м. Вінниця
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про представництво Ради суддів України у складі комісій, робочих груп, які утворені Радою суддів України та іншими органами державної влади, відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:
1. З метою попередньої підготовки питань до засідань Ради суддів України, узгодження пропозицій і надання рекомендацій, оперативного вирішення конкретних завдань та невідкладних питань діяльності, затвердити представництво Ради суддів України та продовжити діяльність у наступних комісіях, робочих групах згідно Додатку до цього рішення.
2. На виконання пункту першого цього рішення
- делегувати від Ради суддів України до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя Гребенюк Тетяну Дмитрівну суддю господарського суду Харківської області;
- делегувати від Ради суддів України до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя Масенка Дениса Євгеновича суддю Київського апеляційного суду;
- призначити Чорну Валерію Вікторівну (члена Ради суддів України, суддю Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду) членом Дисциплінарної комісії приватних виконавців строком на 2 роки;
- призначити Головенка Олега Дмитровича (члена Ради суддів України, суддю Київського окружного адміністративного суду) членом Кваліфікаційної комісії приватних виконавців строком на 2 роки;
- делегувати від Ради суддів України до складу конкурсної Комісії на зайняття вакантних посад Голови Служби судової охорони, його заступників, члена Ради суддів України, суддю Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - Краснова Єгора Володимировича;
3. Припинити діяльність та представництво Ради суддів України у інших комісіях та робочих групах, які не вказані у Додатку до цього рішення.
4. Про прийняте рішення та внесені зміни щодо персонального складу комісій та робочих груп проінформувати відповідних суб'єктів.
Голова Ради суддів України Б.С. Моніч
Додаток
до рішення Ради суддів України
від 09.04.2021 № 6
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням Ради суддів України
09.04.2021 № 6
| № | Робочі групи, комісії | склад |
| 1. | Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, що діє при Вищій раді правосуддя | 1.Масенко Денис Євгенович 2.Гребенюк Тетяна Дмитрівна |
| 2. | Робоча група для оновлення положень Кодексу суддівської етики та підготовки коментаря до Кодексу суддівської етики | 1.Адамов Асен Семенович 2.Бурлаков Сергій Юрійович 3.Горбалінський Віталій Володимирович (за згодою) 4.Діброва Галина Іванівна 5.Кальник Віталій Валерійович 6.Краснов Єгор Володимирович керівник р/г 7.Лапчевська Олена Федорівна (за згодою) 8.Марченко Оксана Володимирівна 9.Масенко Денис Євгенович 10.Моніч Богдан Сильвестрович 11.Польна Оксана Орестівна (за згодою) 12.Сасевич Олександр Михайлович 13.Трофімова Лариса Віталіївна (за згодою) 14.Чебан Вікторія Миколаївна 15.Чумаченко Тетяна Анатоліївна (за згодою) |
| 3. | Дисциплінарна комісія приватних виконавців | Чорна Валерія Вікторівна |
| 4. | Кваліфікаційна комісія приватних виконавців | Головенко Олег Дмитрович |
| 5. | Конкурсна комісія на зайняття вакантних посад Голови Служби судової охорони, його заступників | Краснов Єгор Володимирович |
| 6. | Постійно діюча комісія при Вищій раді правосуддя, предметом діяльності якої передбачається попередній розгляд матеріалів з питань, визначених статтею 130 Конституції України, пунктами 12-18, 20 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 146, 147, 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 33, 37 Бюджетного кодексу України | Чебан Вікторія Миколаївна |
| 7. | робоча група щодо зміни методики обліку статистичних даних, передбаченої чинною звітністю, доопрацювання Методики визначення граничної чисельності суддів у судах | від Ради суддів України: 1.Моніч Богдан Сильвестрович 2.Береговий Олександр Юрійович 3.Діброва Галина Іванівна 4.Мороз Наталія Валеріївна 5.Олійник Світлана Вікторівна 6.Потапенко Андрій Вікторович 7.Філіпова Тетяна Леонідівна 8.Холод Роман Сергійович 9.Шепетко Ірина Олександрівна від Державної судової адміністрації України 10.Чорнуцький Сергій Петрович, заступник Голови Державної судової адміністрації України; 11.Слоніцький Олександр Євгенович, начальник управління інформатизації та судової статистики Державної судової адміністрації України; 12.Поліщук Антоніна Петрівна, заступник начальника управління – начальник відділу судової статистики, діловодства та архіву суду Державної судової адміністрації України; 13.Машарова Яна Михайлівна, заступник начальника управління – начальник відділу по роботі з кадрами судів Державної судової адміністрації України; 14.Олейнік Світлана Сергіївна, головний спеціаліст відділу судової статистики, діловодства та архіву суду Державної судової адміністрації України 15.Воронцова Наталія Володимирівна – заступник начальника управління – начальник відділу бюджетного моніторингу та аналізу Державної судової адміністрації України від Верховного Суду: 16.Бабанли Расім Шагінович, керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду; 17.Зеленов Геннадій Михайлович, заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи – начальника правового управління (ІІІ) Верховного Суду; 18.Шумило Михайло Миколайович, заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи – начальник правового управління (IV) Верховного Суду; 19.Петренко Наталія Ігорівна, начальник відділу аналізу судової статистики судів адміністративної юрисдикції (правове управління І у складі департаменту аналітичної та правової роботи) Верховного Суду; 20.Кармазіна Олена Віталіївна, начальник відділу аналізу судової статистики судів господарської юрисдикції (правове управління ІІ у складі департаменту аналітичної та правової роботи) Верховного Суду; 21.Голушко Катерина Миколаївна, начальник відділу аналізу судової статистики судів цивільної юрисдикції (правове управління ІV у складі департаменту аналітичної та правової роботи) Верховного Суду; від Вищої ради правосуддя: 22.Маліновська Ірина Ігорівна, начальник відділу статистично-аналітичної роботи Вищої ради правосуддя; 23.Ізвєкова Катерина Миколаївна, головного спеціаліста відділу бюджетних відносин та аналітичної діяльності управління стратегічного планування та аналізу забезпечення діяльності системи правосуддя |
| 8. | Постійна комісія Вищої ради правосуддя з питань Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи | 1.Бурлаков Сергій Юрійович 2.Краснов Єгор Володимирович 3.Моніч Богдан Сильвестрович 4.Чорна Валерія Вікторівна |
| 9. | Робоча група з питань цифровізації правосуддя та суміжних правових інститутів в Україні, створеної рішенням Комітету Верховної Ради України з питань правової політики | 1.Бурлаков Сергій Юрійович 2.Краснов Єгор Володимирович 3.Моніч Богдан Сильвестрович 4.Чорна Валерія Вікторівна |
| 10. | Робоча група Ради суддів України з підготовки проекту типового Порядку використання автоматизованої системи документообігу в суді | від Ради суддів України (6 осіб) 1.Головенко Олег Дмитрович 2.Невідома Тетяна Олексіївна 3.Олійник Світлана Вікторівна 4.Потапенко Андрій Вікторович 5.Фанда Оксана Анатоліївна 6.Філіпова Тетяна Леонідівна від Державної судової адміністрації України (за згодою) - 2 особи 7.Слоніцький Олександр Євгенович – начальник управління інформатизації та судової статистики ДСА України; 8.Сидорова Ксенія Юріївна – головний спеціаліст відділу судової статистики, діловодства та архіву суду ДСА України; від Вищої ради правосуддя 9.Швецова Лариса Анатоліївна – член ВРП; 10.Радченко Олександр Миколайович – начальник управління інформаційних технологій секретаріату ВРП |
| 11. | Робоча група з питань забезпечення належного фінансування судової влади в Україні Комітету ВРУ з питань правової політики | 1.Моніч Богдан Сильвестрович 2.Журавська Олена Василівна 3.Марченко Оксана Володимирівна |
| 12. | Робоча група з підготовки законопроекту про зміни системи місцевих судів на території України у зв’язку з утворенням (ліквідацією) районів Комітету ВРУ з питань правової політики | 1.Моніч Богдан Сильвестрович 2.Журавська Олена Василівна 3.Марченко Оксана Володимирівна |
| 13. | Робоча група Комунікаційного комітету системи правосуддя | Сасевич Олександр Михайлович |
Дивитися Завантажити
09.04.2021
Рішення РСУ № 5 від 09.04.2021 "Про організаційну структуру та персональний склад Комітетів РСУ"
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року м. Вінниця
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про організаційну структуру та персональний склад Комітетів Ради суддів України, відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:
1. З метою попередньої підготовки питань до засідань Ради суддів України, узгодження пропозицій і надання рекомендацій, оперативного вирішення конкретних завдань та невідкладних питань діяльності, утворити комітети Ради суддів України у такому складі:
| |
| |
| |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| |
| |
| |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| |
| |
| Мовчан Дмитро Валентинович |
| | |
| | |
| | |
| |
| |
| |
| | |
3. Рішення Ради суддів України від 03 грудня 2015 року № 6, від 01 серпня 2017 року № 41, від 23 березня 2018 року № 3, від 15 червня 2018 року № 31, від 26 жовтня 2018 року № 69, від 20 вересня 2019 № 79 року вважати такими, що втратили чинність.
Голова Ради суддів України Б.С. Моніч
Дивитися Завантажити09.04.2021
Рішення РСУ № 4 від 09.04.2021 "Про затвердження графіку чергових засідань РСУ на 2021 рік"
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року м. Вінниця
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про затвердження графіку чергових засідань Ради суддів України на 2021 рік, відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16.09.2010 (з подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:
Затвердити графік чергових засідань Ради суддів України на 2021 рік, що додається.
Голова Ради суддів України Б. C. Моніч
Додаток
до рішення Ради суддів України
від 09.04.2021 № 4
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням Ради суддів України
09.04.2021 № 4
Графік
чергових засідань Ради суддів України на 2021 рік
| 11.06.2021 |
| 13.08.2021 |
| 01.10.2021 |
| 17.12.2021 |
Дивитися Завантажити
Адреса: м.Київ 01601, вул. Липська, 18/5
Телефони: (044) 277-76-29 , (044) 277-76-31
e-mail: davidenko@court.gov.ua
Адреса: м.Київ 01601, вул.Липська,18/5
Телефони: (044) 277-76-33 , (044) 277-76-34
e-mail: pressoffice@court.gov.ua
Створення цього веб-сайту стало можливим завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Окремі думки, висловлені в матеріалах, опублікованих на цьому сайті, не обов’язково збігаються з поглядами та думками USAID чи Уряду США.
© 2015-2023 Рада суддів України
Розробник: kitsoft
UA
EN