Рада Суддів
України

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року                                                                                                                                                                                                                                                                    м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 39

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо оголошення про початок конкурсу для відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, про початок прийняття заяв та затвердження Рекомендацій з оформлення та подання документів для участі у конкурсі особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, відповідно до статей 126 – 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 10¹, 10⁵,10⁶, пункту 17 розділу IV Перехідних положень Закону України "Про Конституційний Суд України" та Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням Х позачергового з'їзду суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1.Оголосити про початок конкурсного відбору кандидатур на дві вакантні посади судді Конституційного Суду України та про початок прийняття заяв (з доданими до них документами) осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, з 19 вересня 2023 року по 18 жовтня 2023 року включно.

Оголошення про початок конкурсу розмістити на офіційному сайті Ради суддів України.

2.Затвердити Рекомендації з оформлення та подання документів для участі у конкурсі особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, що додаються.

Рекомендації з оформлення та подання документів для участі у конкурсі особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, розмістити на офіційному сайті Ради суддів України.

Голова

Ради суддів України                                                                           Б.С. Моніч

ЗАТВЕРДЖЕНО

рішення Ради суддів України

від 18 вересня 2023 року № 39

Рекомендації з оформлення та

подання документів особами, які виявили намір

обійняти посаду судді Конституційного Суду України,

для участі у конкурсі

1. Участі у конкурсі підлягає особа, яка у визначені Радою суддів України терміни подала всі необхідні документи та на день їх подання відповідає вимогам до судді Конституційного Суду України, встановленим статтею 11 Закону України «Про Конституційний Суд України».

2. Приймання документів завершується в день, визначений як кінцевий термін їх подання.

Своєчасно поданими вважаються документи, які подані до Ради суддів України через поштове відділення зв’язку до 18 жовтня 2023 року 24 год. 00 хв. з одночасним направленням сканованих копій таких документів у форматі PDF на e-mail: davidenko@court.gov.ua до 17 год. 00 хв. чи подані нарочно до 18 жовтня 2023 року 17 год. 00 хв.

Заяви, що будуть подані до Ради суддів України після зазначеного строку, не розглядатимуться.

3. Для участі у конкурсі з відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України особа, яка виявила намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, повинна подати до Ради суддів України такі документи:

1) заяву про участь у конкурсному відборі у довільній формі;

2) автобіографію;

3) мотиваційний лист кандидата на посаду судді Конституційного Суду України;

4) копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;

5) копії документів, що підтверджують стаж професійної діяльності у сфері права;

6) копію декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року подання документів, та посилання на відповідну сторінку Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

7) копію диплома про вищу юридичну освіту (з додатками) ступеня магістра, здобуту в Україні, та/або копії документів про вищу юридичну освіту відповідного ступеня, здобуту за кордоном, разом із копіями документів, що підтверджують їх визнання в Україні, а також копії документів про науковий ступінь, вчене звання (за наявності);

8) копію документа, який підтверджує володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови;

9) письмову згоду на обробку персональних даних та оприлюднення копій документів, визначених частиною 2 статтею 10⁵ Закону України «Про Конституційний Суд України», крім відомостей, визначених частиною 3 статті 10⁵ цього Закону, які містяться в цих документах (додаток №1);

10) заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади"(додаток №2) або висновок за результатами такої перевірки (за наявності);

11) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (додаток № 3);

12) інші документи, передбачені статтею 57 Закону України «Про запобігання корупції» для проведення спеціальної перевірки:

- медичні довідки про стан здоров’я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я України щодо перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я;

- копію військово - облікового документа: для призовника - посвідчення про приписку до призовної дільниці, для військовозобов’язаного, резервіста - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов’язаного, для військовослужбовця - військового квитка, посвідчення особи військовослужбовця;

- довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

4. До заяви про участь у конкурсі для відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, повинні бути додані у повному обсязі всі необхідні документи (матеріали), визначені підпунктами 1–12 пункту 3 цих рекомендацій.

5. Документи (матеріали), визначені підпунктами 1–12 пункту 3 цих рекомендацій, повинні бути оформлені додатком до заяви особи про участь у конкурсі для відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, розміщені у порядку їх черговості та пронумеровані згідно із загальною кількістю сторінок додатків.

6. Заява та додані до неї документи поверненню не підлягають.

7. Документи (матеріали), зокрема їх копії, подаються (заповнюються) особою, яка звертається із заявою про участь у конкурсі для відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України.

8. Дата заповнення (засвідчення) документів повинна відповідати даті їх подання (направлення) до Ради суддів України.

9. Автобіографія кандидата (написана власноруч) повинна містити:

1) прізвище, ім’я, по батькові (повністю, у називному відмінку);

2) число, місяць, рік і місце народження;

3) відомості про навчання (роки й місце, одержана освіта й спеціальність за дипломом тощо);

4) відомості про трудову діяльність (коли, де, на якій посаді працював кандидат, останнє місце роботи, посада);

5) відомості про науковий ступінь, вчене звання (у разі наявності);

6) відомості про державні нагороди (у разі наявності);

7) відомості про загальний трудовий стаж роботи, стаж роботи в галузі права та стаж роботи на посадах судді;

8) відомості про стягнення (у разі наявності з зазначенням виду стягнення та дата накладення);

9) відомості про сімейний стан і склад родини;

10) дату написання та підпис кандидата.

10. Мотиваційний лист повинен містити дату та підпис особи, яка його подає, та бути оформлений відповідно до таких вимог:

1) обсяг – до 2 аркушів;

2) формат аркуша – А-4;

3) шрифт – Times New Roman;

4) розмір шрифту – 14 pt;

5) відступи: від лівого краю аркуша – 25 мм, від верхнього та нижнього – 15 мм, від правого – 15 мм;

6) друкований вигляд.

11. Копія паспорта громадянина України повинна містити копії всіх заповнених його сторінок.

Копія паспорта громадянина України у формі ID-картки повинна містити копії титульної та зворотної сторін, виготовлених на одному аркуші, де у верхній частині аркуша повинна бути копія титульної сторони картки, в нижній – зворотна. Разом з цим подається копія витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

12. Копія трудової книжки, послужного списку (за наявності):

1) повинна містити копії всіх заповнених сторінок;

2) має бути належним чином засвідчена за місцем роботи особи (якщо на момент подачі документів особа працює).

13. Декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за рік, що передує року, в якому оприлюднено оголошення про конкурс, подається особою як кандидатом на зайняття посади судді Конституційного Суду України шляхом відповідного її заповнення і підписання на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади (участь у конкурсі), якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Для підтвердження факту подання цієї декларації особа подає до Ради суддів України роздруковану копію відповідної декларації та посилання на неї, оформлене у друкованому вигляді на окремому аркуші, який має містити такі реквізити:

1) назву «Посилання на інтернет-сторінку про розміщення декларації в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»;

2) відповідне посилання на інтернет-сторінку;

3) дату подання декларації;

4) прізвище, ім’я, по батькові особи, яка виявила намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, підпис та дату заповнення відповідного аркуша.

14. Заява про проведення перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади», подається особою, яка виявила намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, власноручно написаною розбірливим почерком за формою, визначеною Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (зі змінами).

У разі подання такої заяви особою за місцем роботи, до Ради суддів України надається копія цієї заяви, засвідчена в установленому порядку відповідальною особою за місцем роботи кандидата.

У разі проходження особою за місцем роботи перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади», нею подається засвідчена в установленому порядку копія довідки про її результати.

15. За достовірність поданих до Ради суддів України документів і правильність їх оформлення несе відповідальність особа, яка їх подає.

16. У разі встановлення невідповідності переліку та комплектності доданих до заяви документів, вказаних особою у заяві, із фактично доданим або неналежності оформлення документів Відділом організаційного забезпечення суддівського самоврядування складається акт і такі документи підлягають поверненню Радою суддів України без розгляду особі, яка їх подала.

17. Документи, подані особою для участі у конкурсі, можуть бути залишені Радою суддів України без розгляду на підставі відповідного звернення особи.

18. Розгляд питання про відповідність особи, яка виявила намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, установленим Законом України «Про Конституційний Суд України» вимогам до посади судді Конституційного Суду України здійснюється Радою суддів України на основі поданих особою документів.

Додаток №1

до Рекомендацій з оформлення та подання документів особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, для участі у конкурсі

До Ради суддів України

_______________________________

(прізвище, ім’я та по батькові кандидата)

_______________________________

_______________________________

(адреса для надіслання поштової кореспонденції)

_______________________________

(номер контактного телефону)

_______________________________

(адреса електронної пошти)

З Г О Д А

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 10⁵ Закону України «Про Конституційний Суд України» з метою участі у конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України надаю згоду на обробку персональних даних та оприлюднення копій документів, визначених частиною 2 статтею 10⁵ вказаного Закону.

________________ ________________ _______________________

(дата ) (підпис) (ініціали, прізвище)

* згода на обробку персональних даних та оприлюднення копій документів подається написана кандидатом власноруч

Додаток №2

до Рекомендацій з оформлення та подання документів особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, для участі у конкурсі

До Ради суддів України

_______________________________

(прізвище, ім’я та по батькові кандидата)

_______________________________

_______________________________

(адреса для надіслання поштової кореспонденції)

_______________________________

(номер контактного телефону)

_______________________________

(адреса електронної пошти)

З А Я В А

на проведення перевірки, що передбачена Законом

України «Про очищення влади»

Я,____________________________________________________________,

(прізвище, ім’я та по батькові)

відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про очищення влади» повідомляю, що заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, не застосовуються (застосовуються) щодо мене.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(у разі наявності зазначається, які саме заборони застосовуються)

Надаю згоду на проходження перевірки відповідно до вимог цього Закону.

Додаток: копія декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік.

________________ ________________ _______________________

(дата ) (підпис) (ініціали, прізвище)

* заява на проведення перевірки, що передбачена Законом України «Про очищення влади» подається написана кандидатом власноруч

Додаток №3

до Рекомендацій з оформлення та подання документів особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, для участі у конкурсі

До Ради суддів України

_______________________________

(прізвище, ім’я та по батькові кандидата)

_______________________________

_______________________________

(адреса для надіслання поштової кореспонденції)

_______________________________

(номер контактного телефону)

_______________________________

(адреса електронної пошти)

ЗГОДА
на проведення спеціальної перевірки

Я, ____________________________________________________________, (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) особи, яка претендує на зайняття посади)

____________________________________________________________________,(дата і місце народження)

адреса зареєстрованого місця проживання ____________________________
____________________________________________________________________

адреса місця фактичного проживання________________________________
________________________________________________________________,
реєстраційний номер облікової картки платника податків* _____________,
претендую на зайняття посади ______________________________________(найменування посади та державного органу,

____________________________________________________________________органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого

____________________________________________________________________самоврядування або підприємства, установи, організації)

і даю згоду на проведення спеціальної перевірки відомостей щодо мене, у тому числі відомостей, поданих особисто.

* У разі відсутності реєстраційного номера облікової картки платника податків зазначається про відмову особи від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Якщо особа подала копію паспорта громадянина України у формі книжечки,додається копія сторінки паспорта з відміткою про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті). 

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року                                                                                                                                                              м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 37

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. стосовно позиції Ради суддів України щодо законопроекту №9454 від 03 липня 2023 року про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади та щодо законопроекту №9454-1 Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади від 11 липня 2023 року, відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1.Затвердити позицію Ради суддів України щодо законопроекту №9454 від 03 липня 2023 року про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади та щодо законопроекту №9454-1 Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади від 11 липня 2023 року, що додається.

2.Надіслати позицію Ради суддів України щодо вказаних законопроектів до Вищої ради правосуддя та Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.

Додаток

до рішення Ради суддів України від 30 серпня 2022 року № 37

Позиція РСУ щодо законопроекту №9454 від 03 липня 2023 року про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади та щодо законопроекту №9454-1 Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади від 11 липня 2023 року.

Рада суддів України ознайомилась з проектом Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади", реєстраційний № 9454 від 03 липня 2023 року, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України: Масловим Д.В. (IX скликання), Калауром І.Р. (IX скликання), Стефанчуком М.О. (IX скликання), Павлішом П.В. (IX скликання), Дирдіним М.Є. (IX скликання), Ватрасом В.А. (IX скликання), Васюком О.О. (IX скликання), який розроблено з метою зміцнення довіри суспільства до судової влади та інститутів правосуддя, а також посилення авторитету суддів в державі.

Проектом Закону запропоновано встановити, що в разі вручення повідомлення про підозру у вчиненні корупційного кримінального правопорушення одному із суддів відповідного суду та прийняття Вищою радою правосуддя рішення про надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арешт такого судді або про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, Вища рада правосуддя може прийняти рішення про проведення моніторингу відповідного суду, у якому такий суддя здійснює правосуддя.

Моніторинг здійснюється стосовно всіх суддів відповідного суду шляхом перевірки належного виконання суддями відповідного суду їх обов’язків, наявності ознак вчинення ними дисциплінарних проступків, а також законності джерела походження майна.

Під час такого моніторингу Вища рада правосуддя може запитувати інформацію від будь-яких осіб, викликати суддів та працівників суду для отримання пояснень з питань, стосовно яких проводиться моніторинг.

Одержання за результатами такого моніторингу інформації, що може свідчити про наявність ознак вчинення суддею відповідного суду дисциплінарного проступку (зокрема істотного), грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, а також інформації, що викликає обґрунтований сумнів у законності джерела походження майна, є підставою початку здійснення дисциплінарного провадження щодо такого судді.

Проектом також пропонується встановити, що з метою утвердження суспільної поваги до звання судді Верховного Суду та підтримки авторитету правосуддя, укріплення суспільної довіри до Верховного Суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів Верховного Суду, Вища рада правосуддя невідкладно розпочинає проведення моніторингу роботи Верховного Суду щодо всіх суддів Верховного Суду.

Проектом Закону передбачено також, що якщо на момент початку дисциплінарного провадження, розпочатого за наслідками моніторингу роботи суду, щодо судді розпочаті також інші дисциплінарні провадження, такі провадження здійснюватимуться Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя першочергово.

Проектом Закону також запропоновано встановити, що стосовно судді, а також стосовно особи, яка претендує на зайняття посади судді (кандидат на посаду судді), може бути проведено психофізіологічне опитування із застосуванням поліграфа за рішенням Вищої ради правосуддя.

Опитування може здійснюватися в межах дисциплінарного провадження, проведення моніторингу роботи суду, а також під час розгляду питання про призначення кандидата на посаду судді відповідно до рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Опитування полягатиме в нешкідливому для життя і здоров’я людини опитуванні судді (кандидата на посаду судді) з використанням поліграфа - багатоканального пристрою, призначеного для реєстрації та запису в реальному часі показників емоційного напруження особи, що виникає як реакція на інформацію у вигляді слів, зображень тощо.

Метою опитування судді (кандидата на посаду судді) є отримання інформації про ймовірну достовірність відповідей особи на питання пов'язані з можливими правопорушеннями, її доброчесністю, дотриманням правил суддівської етики, законністю походження майна, обставин, які можуть бути чи є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

Результати опитування є конфіденційними, не підлягають оприлюдненню, можуть використовуватися як одне із джерел інформації, що підлягає оцінці разом з іншою сукупністю зібраної інформації і матеріалів. Вони не можуть бути підставою для притягнення судді (кандидата на посаду судді) до відповідальності, а також підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

Опитування судді (кандидата на посаду судді) проводиться за його згодою. Відмова особи від проходження опитування під час розгляду питання про призначення кандидата на посаду судді, є підставою для відмови у внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду, крім випадків наявності в особи документально підтверджених медичних протипоказань.

Водночас Рада суддів України застерігає, що такі нововведення свідчать про те, що законодавець фактично намагається:

1) надати Вищій раді правосуддя повноваження органу досудового розслідування;

2) застосувати принцип колективної відповідальності для усіх суддів суду у разі виявлення ознак вчинення корупційного кримінального правопорушення, або дисциплінарного проступку (зокрема істотного), грубого чи систематичного нехтування обов’язками хоча б одним суддею цього суду.

У свою чергу, звертаємо увагу, що відповідно до положень частини другої статті 61 Конституції України визначено саме принцип персональної відповідальності згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Таким чином за діяння одного судді весь суддівський корпус певного суду не може нести колективну відповідальність шляхом застосування до нього негативних наслідків у вигляді проведення моніторингу суду.

У своїй публікації "Інструменти забезпечення верховенства права у постконфліктних державах. Перевірка: основи проведення" (HR/PUB/06/5, 2006) Управління Верховного комісара ООН з прав людини виклало основи проведення перевірок та інституційних реформ, які мали використовувати працівники Організації Об’єднаних Націй під час консультацій щодо підходів до вирішення проблем інституційних та кадрових реформ у постконфліктних державах, шляхом створення процесу перевірки, який би виключав з органів державної влади недобросовісних осіб. У відповідних частинах публікації зазначено (на сторінках 4 та 5):

"Перевірка є важливим аспектом кадрової реформи у країнах перехідного періоду. Перевірка може характеризуватися як оцінка доброчесності для визначення відповідності роботі на державній службі. Доброчесність стосується дотримання працівником міжнародних стандартів у сфері прав людини та професійної поведінки, у тому числі правомірності фінансової діяльності. Державні службовці, які відповідно до міжнародного права несуть персональну відповідальність за грубі порушення прав людини або тяжкі злочини, продемонстрували цілковиту відсутність у них доброчесності та підірвали довіру громадян, яким вони мають служити. Громадяни, зокрема жертви зловживань, навряд чи довірятимуть і покладатимуться на державну установу, яка залишає на посадах або наймає недобросовісних осіб, що кардинально погіршить спроможність установи виконувати свої службові обов’язки. Процеси перевірки спрямовані на усунення з державної служби недобросовісних осіб з метою (відновлення) встановлення довіри громадськості та (повторного) надання законності державним установам.

Доброчесність визначається поведінкою особи. Тому процедури перевірки мають ґрунтуватися на оцінці індивідуальної поведінки. Очищення та інші масштабні звільнення виключно на основі групової чи партійної приналежності, застосовуються, як правило, дуже широко і призводять до звільнення добросовісних державних службовців, які не несуть персональної відповідальності за попередні зловживання. Водночас групові звільнення можуть також застосовуватися до вузького кола осіб і не охоплювати тих, хто вчинив зловживання, але не був членом цієї групи. Таке широке застосування колективних процесів порушує основоположні стандарти належної процедури, та навряд чи призведе до досягнення переслідуваних реформою цілей, оскільки може призвести до звільнення працівників, чий досвід є необхідним у постконфліктний чи поставторитарний період, а також призвести до утворення групи незадоволених працівників, здатної підірвати такий перехідний процес".

Крім того, такі положення порушують принцип презумпції невинуватості, що визначений статтею 62 Конституції України, оскільки підозра у вчиненні корупційного кримінального правопорушення не є остаточним рішенням, на відміну від обвинувального чи виправдувального вироку суду. В такому випадку без доведення вини судді, якого підозрюють у вчинені корупційного кримінального правопорушення, покладення негативних наслідків на всіх суддів суду є очевидно передчасним.

Отже, передбачені законодавцем положення щодо проведення моніторингу роботи судів порушують нормативно-правові приписи Основного закону України.

Крім того, наділення Вищої ради правосуддя повноваженнями органу досудового розслідування суперечить її правовому статусу, визначеному статтею 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.

Стосовно опитування суддів (кандидатів на посаду судді) з використанням поліграфу, то положення законопроекту містять латентний законодавчий примус, оскільки пунктом 3 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" законодавець пропонує зміни, які ставлять кандидата на посаду судді у пряму залежність надати свою згоду для проходження подібного опитування, оскільки у зворотному випадку Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду з підстави відмови кандидата від проходження психофізіологічного опитування із застосуванням поліграфа за відсутності медичних протипоказань.

При цьому виникає конкуренція норм у сукупності із абзацом 3 частини шостої статті 62-1, де визначено, що результати опитування не можуть бути підставою для притягнення судді до відповідальності, а також підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

Аналогічний підхід щодо неврахування принципу добровільності надання згоди для проходження поліграфа застосований і у запропонованих змінах до абзаців 2, 3 частини другої статті 82 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", якими він латентно нівелюється.

На сьогодні спеціальний закон про застосування поліграфа в Україні відсутній.

Існують лише положення підзаконних актів, які прямо або опосередковано визначають порядок застосування психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа у вузькій сфері застосування (наприклад Інструкція про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 920 від 13.11.2017). Таким чином наразі не врегульовано питання:

- мети проведення дослідження/опитування за допомогою комп’ютерного поліграфа;

- правового статусу особи, яка залучається для проведення дослідження/опитування за допомогою комп’ютерного поліграфа – "поліграфолог", вимоги щодо його кваліфікації, отримання ліцензії на проведення таких досліджень/опитувань та необхідності включення інформації про нього до реєстру атестованих судових експертів;

- порядку навчання поліграфолога та отримання ним відповідної освіти;

- використання результатів дослідження/опитування за допомогою комп’ютерного поліграфа в якості самостійних доказів;

- переліку медичних протипоказань для застосування комп’ютерного поліграфа;

- процесуальної форми проведення опитування за допомогою комп’ютерного поліграфа (наприклад в межах проведення судової психологічної експертизи) тощо.

У даному контексті варто зазначити, що відповідно до пункту 6.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (зі змінами) з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп’ютерного поліграфа. Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп’ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій.

Аналіз вказаного пункту свідчить про те, що інформація, отримана у процесі проведення досліджень за допомогою поліграфа, є лише орієнтувальною і не може підтверджувати наявність вини. Тобто проведення опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп’ютерного поліграфа не є окремим видом експертизи, а лише методом отримання орієнтовної інформації в межах психологічної експертизи.

Вважаємо, що всі зазначені вище питання спочатку мають бути вирішені шляхом прийняття спеціального закону про застосування поліграфа в Україні.

Щодо застосування методу опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп’ютерного поліграфа у країнах світу варто відмітити, що посилання законодавця на застосування поліграфа у низці країн світу є необґрунтованим, оскільки містить лише загальну інформацію без конкретних посилань на чинне законодавство цих країн, а також на наявні прецеденти його застосування в цих країнах.

Крім того, на сьогоднішній день відсутнє масштабне дослідження обґрунтованості ефективності застосування такого методу, яке свідчило б про достовірність результатів, отриманих в процесі такого застосування. Посилання законодавця на те, що в Україні такий метод запроваджено в окремих сферах суспільних правовідносин також не підкріплений ні реальними прецедентами, ні статистикою ефективності його застосування.

Важливо зазначити, що питання застосування детектора брехні є дискусійним серед професійних психологів, оскільки дані отримують на підставі дослідження дихання в області грудей, дихання в черевній області (діафрагма), електропровідності шкіри, кровонаповнення в периферичних судинах, серцевого ритму, артеріального тиску, які безпосередньо залежать від суб’єктивного фактору, а саме належного трактування поліграфолога, який відповідно, як вже зазначалось вище має бути високваліфікованим. У такому контексті вважаємо, що особа, яка проводить таке дослідження має мати відповідну ліцензію, а також законодавцем має бути визначена відповідальність такої особи, як це встановлено для експертів.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями №№ 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Рекомендація № CM/Rec(2010)12 Комітету міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року щодо незалежності, ефективності та обов'язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.

Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Незалежність і недоторканність суддів гарантують статтями 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначені умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Зокрема, статтею 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

На нашу думку законодавцем у пояснювальній записці знехтувано презумпцією невинуватості та здійснено посилання на ситуацію, що склалась навколо колишнього Голови Верховного Суду, починаючи з 15 травня 2023 року.

Проте, на сьогоднішній день у відкритій кримінальній справі тривають слідчі дії, тому вкотре треба закликати до очікування результатів неупередженого розслідування цієї справи та винесення кінцевого рішення Вищим антикорупційним судом.

Крім того, звертаємо увагу на нульову толерантність Ради суддів України до корупції, але акцентуємо, що саме через призму неупередженого, законного, процесуально дотриманого слідства можна відокремити чесних, високоморальних і професійних суддів від тих, хто не витримав випробування судовою владою.

Надзвичайно важливо, щоб ті судді, які реально не причетні до цього випадку, могли б і надалі здійснювати правосуддя, відстоюючи законність і справедливість. Відповідно посилання законодавця на вказану вище ситуацію свідчить про ознаки тиску на всю судову систему України, а також вказане обґрунтування пояснювальної записки створює викривлене бачення в суспільства та створює середовище для недовіри до правосуддя в цілому, що є неприпустимим.

Також варто зазначити, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідно до Звітів про стан протидії корупції за 2022 рік та про стан протидії корупції за 3 місяці 2023 року, що розміщені на офіційному веб-сайті "Портал МВС" (https://mvs.gov.ua/uk/activity/prevention-corrupti... зафіксований лише один випадок, коли професійного суддю притягнуто до відповідальності у вигляді покарання – штраф за вчинення корупційного правопорушення.

Отже, говорити про масовість корупційного явища в судах України немає підстав. Крім того в медіа неодноразово висвітлювались випадки, які містять корупційні ознаки щодо посадових чи службових осіб інших органів державної влади.

У відповідності до вищевикладеного вважаємо, що безумовно необхідно боротися з корупцією в Україні, проте, запропоноване законодавцем обґрунтування прийняття законопроекту № 9454 від 03.07.2023 є дискредитаційним та таким, що викривлює об’єктивну реальність щодо суддів та органів судової влади України.

З огляду на викладене вважаємо, що проект Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади у запропонованій суб’єктом законодавчої ініціативи редакції з врахуванням окреслених вище проблемних питань не обґрунтовує визначену в Пояснювальній записці потребу в його прийнятті і не спроможний виконати визначену в Пояснювальній записці мету - зміцнити довіру суспільства до судової влади і інститутів правосуддя та посилити авторитет суддів в державі, відтак, Рада суддів України не може підтримати його прийняття.

Щодо законопроекту №9454-1 Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади від 11 липня 2023 року то цей проект Закону є альтернативним до законопроекту № 9454 і по суті передбачає аналогічні процедури.

Так, на відміну від основного проекту Закону, альтернативним пропонується надати ВРП повноваження проводити моніторинг роботи суду також у разі вручення судді повідомлення про підозру у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України.

Також ним передбачається і опитування суддів (кандидатів на посаду судді) з використанням поліграфу.

З огляду на викладені вище обґрунтування, Рада суддів України не може підтримати прийняття вказаного законопроекту.

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року                                                                                                                                                            м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 35

Заслухавши та обговоривши інформацію секретаря Ради суддів України - голови комісії Ради суддів України з розгляду подань про нагородження відзнаками Ради суддів України Журавської О.В., відповідно до частини дев’ятої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про нагородження відзнакою Ради суддів України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 30 листопада 2007 року № 118 (зі змінами), та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із наступними змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

за значний вклад у зміцнення авторитету судової влади, високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток судової влади, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня Незалежності України

нагородити Почесною грамотою Ради суддів України:

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року                                                                                                                                                        м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 33

Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2023 "Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану".

Згідно з пунктом 1 вказаного рішення Рада національної безпеки і оборони України вирішила доручити Кабінету Міністрів України у п’ятиденний строк внести зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, передбачивши для членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників, Керівника Офісу Президента України та його заступників, керівників інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступників, Голови Служби безпеки України, його першого заступника та заступників, Голови та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови та членів Рахункової палати, Голови та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його перших заступників та заступників, народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників, Голови Національного банку України, його першого заступника та заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, суддів Конституційного Суду України, суддів, прокурорів, керівників інших державних органів та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів державних органів, працівників, заброньованих на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, можливість виїзду за межі України виключно у службові відрядження.

27.01.2023 Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України", якою доповнено Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, пунктом 2¹⁴, який в абзаці другому передбачає, що у виняткових випадках пропуск через державний кордон жінки та/або чоловіка, який є одиноким батьком, з числа зазначених у цьому пункті осіб, які мають дитину/дітей віком до 18 років (включно), під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, які перебувають за межами України, або для супроводження таких дітей для виїзду за межі України, здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.

Також Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 доповнено пунктом 2-16, яким передбачено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон осіб, визначених пунктом 2¹⁴ цих Правил, для лікування за кордоном здійснюється за наявності документів, які дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну, та листа Міністра охорони здоров’я про погоджений з іноземною стороною перелік осіб, яких заклади охорони здоров’я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордоном. Виїзд таких осіб дозволяється у супроводі одного з членів сім’ї першого ступеня споріднення.

Наразі судами України на виконання приписів пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України", якою постановлено подати в триденний строк до Адміністрації Державної прикордонної служби списки осіб, передбачених у пункті 2¹⁴ Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, вчиняються дії щодо складання вказаних списків, у зв’язку з чим виникають питання щодо осіб та випадків, за наявності яких здійснюється пропуск через державний кордон згідно з пунктом 2¹⁴ Правил перетинання державного кордону громадянами України.

Отже, на сьогоднішній день існує обмеження на виїзд за кордон невійськовозобов'язаних жінок-державних службовців, в тому числі жінок-суддів, суддів-військовослужбовців, сім'ї яких (батьки, діти, онуки) перебувають за кордоном і вони на час дії воєнного стану позбавлені можливості відвідувати свої родини навіть під час перебування у відпустці.

Крім того, позбавлені можливості виїзду за кордон для лікування чи обстеження державні службовці, які мають різного роду захворювання, адже існуючі правила отримання дозволу для виїзду за кордон є надто складними, а реалізація відповідного права у більшості випадків є нереалістичним.

Тому у запроваджених правилах є ознаки дискримінації невійськовозобов'язаних жінок-державних службовців,в тому числі жінок-суддів, надмірне обмеження їх свободи пересування підзаконним актом, в той час, як утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Також до Ради суддів України надходять звернення суддів-військовослужбовців, які є мобілізованими до Збройних Сил України, сім'ї яких (разом з дітьми) вимушені були виїхати за кордон і отримали там прихисток.

Такі судді, формально, залишаючись у штаті суду, є діючими військовослужбовцями.

Маючи дозвіл від командира військового підрозділу на виїзд за кордон під час відпустки, військовослужбовці-судді не змогли виїхати за кордон до своєї сім'ї, через те, що голови судів надають відомості в Державну прикордонну службу України щодо суддів, які перебувають у штаті суду, а відтак вони не можуть виїхати за кордон.

Інші ж військовослужбовці з того ж самого підрозділу, так само мобілізовані як і судді, вже виїжджали за кордон до своїх сімей з дозволу командира, а судді такої можливості не мають.

Судді, які мобілізовані і проходять службу в Збройних Силах України, не мають вихідних, як і інші солдати вдома не живуть, їх відпустка є меншою за суддівську втричі, суддівську винагороду у багатьох випадках не отримують, незважаючи на те, що у рішенні №24 від 09.08.2022 року Рада суддів України звертала увагу розпорядників бюджетних коштів, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу відповідно до рішення КСУ № 11-р/2018. Аналогічну позицію підтримала і Вища рада правосуддя у рішенні №740/0/15-23 від 20.07.2023 року.

В той же час на відміну від інших військовослужбовців вони мають усі "почесні" обмеження, пов’язані зі статусом судді.

За ініціативою мобілізованих суддів до Державної прикордонної служби України був спрямований запит з вимогою роз’яснити до якої саме категорії громадян відноситься суддя, який мобілізований до Збройних Сил України, з точки зору можливості перетину кордону.

У відповідь Державна прикордонна служба України повідомила, що рішення самостійно не приймає, а заборона на виїзд є наслідком поданих органами державної влади даних про осіб, яких ці обмеження стосуються.

Таким чином, поданий головою суду список з даними суддів, які залишились у штаті, але на час мобілізації є військовими, – є підставою для відмови у пропуску через державний кордон.

Тому важливо виключити зі списків тих суддів та державних службовців, які вже служать у збройних силах, адже вони перебувають під командуванням та у підпорядкуванні своїх командирів та залежать від їх рішень.

З огляду на вищевикладене, Рада суддів України приходить до висновку, що можливим заходом вирішення вказаної проблеми є виключення із списків осіб, передбачених у пункті 2¹⁴ Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, що надсилаються до Адміністрації Державної прикордонної служби, суддів, які є мобілізованими та є діючими військовослужбовцями.

Включення ж таких суддів до зазначених списків має відбуватися лише після їх демобілізації.

Крім того, Рада суддів України, як і увесь суддівський корпус, так і державні службовці, які продовжують працювати в органах судової влади, розуміємо та розділяємо глибоке обурення суспільства у зв'язку з неетичною поведінкою окремих державних службовців, які вибирали розкішний відпочинок за кордоном під час повномасштабної війни. Тим не менше, важливо зрозуміти, що дії невеликої частини посадовців не можуть ставити під сумнів професійну честь та поведінку усіх інших посадових осіб відповідно до моральних та етичних принципів.

Багато з державних службовців мають родини, які наразі перебувають за кордоном. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 69 були введені обмеження, що призводять до того, що вони позбавлені можливості дбати про своїх рідних (і мова не лише про неповнолітніх дітей), бачити їх та бути поруч у важливі моменти. Це справа життя, а не розкішного відпочинку, а тому це не про розкіш, а про людські потреби.

З огляду на викладене, Рада суддів України просить врахувати наведені аргументи та розглянути можливість скасування запроваджених обмежень для жінок-державних службовців, в тому числі жінок-суддів, які не підлягають мобілізації. Для чоловіків, які можуть бути мобілізовані, ми розуміємо необхідність зберегти ці обмеження.

Також необхідним є запровадження чітких правил етичної поведінки під час таких поїздок. Суспільство повинно мати змогу розуміти та відчувати, що держслужбовці діють у відповідності з високими стандартами моралі, незалежно від обставин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинним законодавством України передбачено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування – самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.

При цьому до питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо обмежень, пов’язаних з перетинанням державного кордону, відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

• 1.Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо обмежень, пов’язаних з перетинанням державного кордону невійськовозобов'язаних жінок-державних службовців, в тому числі жінок-суддів, суддів-військовослужбовців взяти до відома.
• 2.Роз'яснити, що у контексті пункту 2¹⁴ Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, у списках, що надсилаються до Адміністрації Державної прикордонної служби, під суддями слід розуміти суддів, які перебувають у штаті судів, за винятком тих, які є мобілізованими та є діючими військовослужбовцями.
• 3.Головам судів надіслати листи Державній прикордонній службі України, в яких зазначити інформацію про виключення суддів військовослужбовців, які є мобілізованими до Збройних Сил України, з наявних списків щодо заборони перетину кордону. Інформацію про включення таких осіб до згаданих списків подавати виключно після їх демобілізації та повернення до виконання обов'язків судді.
• 4.Звернутися до Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України" щодо можливості виїзду за кордон невійськовозобов'язаних жінок-державних службовців, в тому числі жінок-суддів, в частині винятковості випадків пропуску через державний кордон, зокрема під час відпустки з метою лікування, відвідування родичів (в тому числі й повнолітніх).
• 5.Звернутися до Кабінету Міністрів України, Національного агентства України з питань державної служби, Офісу Генерального прокурора, інших зацікавлених суб'єктів з пропозицією розробки та затвердження правил етичної поведінки під час поїздок за кордон, під час відпочинку на період воєнного стану.