Рада Суддів
України

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 23

Заслухавши та обговоривши інформацію секретаря Ради суддів України Журавської О.В. про викладення у новій редакції технічного опису (зразку) мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів з натуральної тканини, відповідно до частини другої статті 16, статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (у редакції, затвердженій рішенням ХІV позачергового з’їзду суддів України 14 березня 2017 року), Рада суддів України в и р і ш и л а:

1. Викласти у новій редакції технічний опис (зразок) мантії суддів місцевих, апеляційних судів та вищих спеціалізованих судів з натуральної тканини, що додається.

2. Доручити Державній судовій адміністрації України організувати подальше виготовлення мантій для суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів.

Голова Ради суддів України                О.С. Ткачук

Додаток

до рішення Ради суддів України

від 19.04.2019 року № 23

ЗАТВЕРДЖЕНО

рішенням Ради суддів України

від 19.04.2019 року № 23

Технічний опис на швейний виріб

Мантія суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів

з натуральної тканини

Чоловіча

Жіноча

Зміст:

1.Технічний опис мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів.

2.Опис мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів. Зразок мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів.

3.Відповідність стандартам якості при виготовленні виробів.

4.Табель вимірів виробу у готовому вигляді – модель «Мантія суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів».

5.Специфікація лекал і деталей крою.

6.Лекала.

7.Витрати сировини та матеріалів «Мантія суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів».

8.Конфекційна карта на швейний виріб.

1.Технічний опис мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів.

1.1.Опис мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів
Мантія суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів з тонкої костюмної гладкофарбованої тканини синього кольору.

Мантія силуету «трапеція» великої об’ємної форми, із вшивними рукавами, центральною бортовою застібкою на роз’ємну тасьму-блискавку довжиною 75 см, з подвійними пришивними планками шириною 2,0 см. Зверху над застібкою блискавкою пришито кнопку для фіксації верхніх кутів бортів.

Довжина мантії така, при якій відстань від підлоги до нижнього краю мантії складає 15 см.

Пілочка та спинка розширені донизу. Від плечових швів пілочки і спинки закладені глибокі м’які складки: бантова складка ближче до центру і глибока однобічна складка, направлена у бік бічного шва. Ребро однобічної складки лежить на шві вшивання рукава в пройму. На внутрішньому згині середньої складки пілочки – вертикальний шов, яким прикріплено край підборту для фіксації борту.

У бокових швах мантії оброблені отвори для доступу до нижніх шарів одягу (в окремих випадках замість отворів обробляються кишені).

Рукав вшивний, одношовний, рівномірно розширений, довгий. Низ рукава призібраний на манжету висотою 8,0 см, що застібається на дві кнопки. Окат рукава на природному місці.

Мантія без коміра, горловина оброблена внутрішньою обшивкою, яка доходить до рівня грудей. На обшивці спинки додатковий шар з підкладкової тканини.

Чітка форма силуету мантії досягається за рахунок плечових накладок. Низ виробу оброблений швом у підгин із закритим зрізом шириною 3,0 см.

Витрати на пошиття однієї мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів складають:

тканина костюмна – 5,2 пог.м. (ширина тканини 150 см);

тканина підкладкова – 0,4 пог. м. (ширина тканини 140 см);

та можуть змінюватись залежно від середньозваженого розміро-зросту у замовленні.

Жабо для мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів виготовляється з тонкої тканини із штучного шовку білого кольору.

Жабо виконане з двох шарів основної тканини у вигляді розширеної донизу труби. Внутрішній шар жабо коротший ніж верхній на 0,5 см. Шов зшивання основної частини жабо розташований посередині виворітного боку. Нижній край жабо оброблений вузьким швом у підгин із закритим зрізом. Довжина жабо до планки 35,0 см.

Верхні краї жабо зафіксовані пришивною планкою шириною 9,0 см, висота в готовому вигляді 2,0 см. Жабо кріпиться 3-ма кнопками до мантії по внутрішньому краю центральної частини горловини переду.

Витрати на пошив 1 одиниці жабо до комплекту мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів складають:

-шовк штучний - 0,2 пог. м. (ширина тканини 140,0 см).

Термін використання мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів становить 3 роки.

У комплекті з мантією додається 5 од. жабо

1.2.Зразок мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів.

2.Відповідність стандартам якості при виготовленні виробів.

Виготовлення мантії суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів має відповідати наступним стандартам:

ГОСТ 4.45-86 «Система показників якості продукції. Вироби швейні побутового призначення. Номенклатура показників»

ГОСТ 4103-82 «Вироби швейні. Методи контролю якості»

ГОСТ 12807-2003 «Вироби швейні. Класифікація стібків, рядків і швів»

ДСТУ 2023-91 «Деталі швейних виробів. Терміни і визначення»

ДСТУ ГОСТ 25295:2005 «Одяг верхній пальтово-костюмного асортименту. Загальні технічні умови»

ДСТУ ГОСТ 31396:2011 «Класифікація типових фігур жінок за зростом, розміром і повнотними групами для проектування одягу»

ДСТУ ГОСТ 31399:2011«Класифікація типових фігур чоловіків за зростом, розміром і повнотними групами для проектування одягу»

3.Табель вимірів виробу у готовому вигляді

Модель «Мантія суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів»

Мантія чоловіча, базовий розмір 50

Місце вимірювання

	Значення, см					Допустиме відхилення +
Розмір	48-50	52-54	56-58	60-62	64-68
Ширина виробу на рівні глибини пройми (у застібнутому вигляді)	62,0	64,0	68,0	72,0	74,0	1
Довжина плеча	18,0	18,3	18,8	19,47	20,0	0,5
Довжина горловини	43,0	44,0	46,0	48,0	50,0	1,0
Ширина низу виробу	308,0	311,0	318,0	325,0	331,5	2,0
Довжина рукава	67,0	68,0	70,0	72,0	73,0	1,0
Довжина спинки (вздовж середини спинки від горловини до низу)	136,0	140,0	144,0	148,0	152,0	1,0
Довжина входу в кишеню	20,0	20,0	20,0	22,0	22,0	0,5

• Мантія жіноча, базовий розмір 46

Місце вимірювання	Значення, см							Допустиме відхилення +
Розмір	44	46	48-50	52-54	56-58	60-62	64-68
Ширина виробу на рівні глибини пройми (у застібнутому вигляді)	57,0	59,0	61,0	65,3	69,3	73,3	77,4	1
Довжина плеча	17,5	17,8	18,0	18,5	19,0	19,5	20,0	0,5
Довжина горловини	40,7	41,7	42,8	44,9	47,0	49,0	51,0	1,0
Ширина низу виробу	310,5	314,0	317,5	324,4	331,3	338,3	345,2	2,0
Довжина рукава	65,0	66,0	66,0	67,0	67,0	68,0	68,0	1,0
Довжина спинки (вздовж середини спинки від горловини до низу)	125	125,5	126	127	128	129	130	1,0
Довжина входу в кишеню	20,0	20,0	20,0	20,0	21,0	21,0	21,0	0,5

• 4.Специфікація лекал і деталей крою
• Мантія жіноча (MANG)

№ п/п	Найменування лекал	Код лекал	Кількість лекал	Кількість деталей
Деталі верху (основна тканина)
1	Спинка (зі згином)	S	1	1
2	Пілочка	P	1	2
3	Центральна частина пілочки	PS	1	2
4	Підборт	POD	1	2
5	Рукав	R	1	2
6	Планка	PLAN	1	2
7	Внутрішня кокетка спинки	SV	1	1
Деталі підкладки
1	Підкладка внутрішньої кокетки синки	.P.S	1	1
2	Підкладка плечової накладки	PLECH	1	2
Деталі докладу
1	Верхня частина підборту	.K.P	1	2
2	Планка	.K.PLAN	1	2

• Мантія чоловіча (MANM)

№ п/п	Найменування лекал	Код лекал	Кількість лекал	Кількість деталей
Деталі верха (основна тканина)
1	Спинка (зі згином)	S	1	1
2	Пілочка	P	1	2
3	Центральна частина пілочки	PS	1	2
4	Підборт	POD	1	2
5	Рукав	R	1	2
6	Планка	PLAN	1	2
7	Внутрішня кокетка спинки	SV	1	1
Деталі підкладки
1	Підкладка внутрішьої кокетки синки	.P.S	1	1
2	Підкладка плечової накладки	PLECH	1	2
Деталі докладу
1	Верхня частина підборту	.K.P	1	2
2	Планка	.K.PLAN	1	2

5.Лекала



6.Витрати сировини та матеріалів

Мантія суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів

Виріб Мантія суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів, чоловіча, жіноча	Артикул Чоловіча MANM Жіноча MANG	Базовий розмір 50 розмір 46
Найменування матеріалів	Артикул, опис, од. виміру	Витрати на 1 од.
Основна тканина
Костюмна, колір синій	Зразок, м (на 1 од.) розмір: чоловіча 50, жіноча 46	5,2 м
Підкладка
Підкладкова тканина, колір синій	Зразок, м (на 1 од.)	0,4 м
Матеріали докладу
Дублерин	Зразок, м (на 1 од.)	0,5 м
Кромка клейова поздовжня, колір чорний	Ширина 1,0см	10,0 м
Плечова накладка, колір сірий	Чоловіча Товщина 1,0-1,2 см	1 пара
Фурнітура
Застібка блискавка роз’ємна спіральна, з одним бігунком, колір синій	# 5, довжина 75,0 см	1 шт
Нитки, колір синій	# 120	300 м
Кнопка металева, чорнена	Діаметр 1,2 см	1 шт

7.Конфекційна карта на швейний виріб

Модель «Мантія суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів» (чоловіча, жіноча)

Найменування матеріалу	Зразок	Сировинний склад
Основні матеріали
Костюмна тканина		змішана тканина на основі натуральних волокон вовни (віскози), поліефіру (не більше 70%) та еластану (не більше 5%)
Підкладкові матеріали
Підкладкова тканина		50% віскоза 50% поліефір
Дублерин		100% поліефір
Кромка клейова		100% поліефір
Плечова накладка		100% поліефір
Фурнітура
Застібка блискавка		Пластмаса, поліефір
Кнопка		Метал
З’єднувальні матеріали
Нитка швейна		100% поліефір

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Київ

РІШЕННЯ № 21

Про право суддів здійснювати правосуддя після спливу строку відсторонення та на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018

До Рада суддів України надійшли звернення щодо права суддів здійснювати правосуддя після спливу строку відсторонення та на отримання такими суддями виплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Таким чином, єдиним конституційним органом, уповноваженим здійснювати тимчасове відсторонення суддів від здійснення правосуддя в Україні є Вища рада правосуддя.

Частиною першою та третьою статті 62 Закону України «Про вищу раду правосуддя» (зі змінами) передбачено, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя: 1) у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності; 2) при проведенні кваліфікаційного оцінювання; 3) в порядку застосування дисциплінарного стягнення. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя з інших підстав не допускається.

Отже, законом встановлено вичерпний перелік випадків, за яких суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя (ст.62 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами) до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Аналіз вищенаведених норм у їх взаємозв’язку дозволяє зробити висновок, що власне дисциплінарним стягненням є подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя. Позбавлення права на отримання доплат до посадового окладу та обов’язкове направлення судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді – є заходами, які пов’язані із відстороненням від здійснення правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (зі змінами), тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на підставі рішення Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Підпунктом 5 пункту 4 розділу VIIІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30, передбачено, що відсутність судді на робочому місці у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності є підставою для звільнення судді від розподілу судових справ та матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до пункту 4 розділу ІV Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 №143/зп-16 (із змінами) підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання у зв’язку із накладенням дисциплінарного стягнення є рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів.

У цьому контексті підстави для тимчасового відсторонення судді як дисциплінарного стягнення суттєво відрізняються від підстав для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя до закінчення кваліфікаційного оцінювання (ч.5 ст.86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з пунктом 20.16 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 року №52/0/15-17 (зі змінами) у рішенні Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності має бути визначений: строк, на який застосовується відсторонення, курс підвищення кваліфікації, який повинен пройти суддя.

Із урахуванням вищевикладеного, судді, яких відсторонено від здійснення правосуддя на підставі Рішення Вищої ради правосуддя, та щодо яких застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердженням здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, мають право здійснювати правосуддя після закінчення строку такого відсторонення.

Щодо права суддів на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018(4062/15) необхідно зазначити наступне.

У пункті 3.4 Рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, у справі №1-7/2018(4062/15) Конституційний Суд України зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 підхід до об’єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Конституційний Суд України зазначає, що конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 для цілей застосування окремих положень Закону № 1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Враховуючи викладене, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Заслухавши та обговоривши інформацію секретаря Ради суддів України Журавської О.В. про право суддів здійснювати правосуддя після спливу строку відсторонення та на отримання доплат до посадового окладу, керуючись статтями 63, 68 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018(4062/15), відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України, -

в и р і ш и л а:

Поінформувати суди з наступних питань:

1. Судді, яких відсторонено від здійснення правосуддя на підставі рішення Вищої ради правосуддя, та щодо яких застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердженням здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, повинні здійснювати правосуддя після закінчення строку такого відсторонення.

2. Суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Голова Ради суддів України                       О.С. Ткачук

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Київ

РІШЕННЯ № 19

На законодавчому рівні питання оплати праці є ключовими в системі соціально-трудових відносин. Рівень трудових доходів, насамперед розмір заробітної плати, є одним з основних показників ефективності соціально-економічної політики держави, а також реалізації права людини на гідне життя в цьому суспільстві.

Так, відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен мас праві на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 48 Основного Закону кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, яка затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне існування людини, її самої та її сім’ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Частина перша статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, що ратифікований Україною в 1973 році регламентує, що держава визнає право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки для забезпечення цього права.

Статтею 150 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої раді правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про державну службу» держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов’язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з:

1.посадового окладу;

2.надбавки за вислугу років;

3.надбавки за ранг державного службовця;

4.виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5.виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6.премії (у разі встановлення).

Схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік з урахуванням юрисдикції державних органів, а також виходячи з того, що мінімальний розмір посадового окладу групи 1 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, становить не більше семи мінімальних розмірів посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

Мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не може бути менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (частина 3 статті 51 Закону України «Про державну службу»).

Питання оплати праці працівників державних органів врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року № 358 зі змінами та доповненнями, якою встановлено Схему посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 року №102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» викладено в новій редакції схему посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 358 «Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя», і встановлено нові розміри посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за групами оплати праці в 2019 році.

При цьому, Рада суддів України зауважує на тому, що особливістю оплати праці державних службовців є саме те, що розмір основної заробітної плати залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з тим, відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 року № 102, у 2019 році під час визначення посадових окладів та заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів застосовується прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року, який складає 1762 грн., тоді як станом на 1 січня 2019 року прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, становить 1921 грн.

Також, Рада суддів України наголошує на тому, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 року № 102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» коефіцієнт до мінімального розміру посадового окладу для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя за 9 групою оплати праці становить коефіцієнт 1, що не забезпечує достатній рівень оплати праці таких державних службовців та значно звужує право таких працівників апарату на отримання гідної оплати їх праці.

Ситуація, яка склалась на теперішній час, призводить до того, що рівень оплати праці працівників апарату суду не забезпечує належний рівень їхнього життя, суперечить вимогам часу і, найголовніше, неспівмірна тій відповідальності, яку несуть державні службовці під час виконання своїх службових обов’язків та, як наслідок, призводить до звільнення кваліфікованих кадрів.

Водночас з цим, за інформацією, отриманою Радою суддів України від Державної судової адміністрації України, Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» видатки на оплату праці Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя» передбачені по загальному фонду бюджету в сумі 8814,9 млн. грн., у тому числі видатки для виплати суддівської винагороди заплановані в сумі 4933,9 млн. гривень.

При цьому наявний дефіцит планових призначень на оплату праці, який становить 1612,7 млн. грн., а з нарахуваннями на оплату праці 1967,5 млн. грн.

Отже, фінансування витрат на оплату праці, яке передбачено та затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», не враховує збільшення оплати праці суддів, та призводить до критичної ситуації, яка склалася у сфері оплати праці працівників апарату суду, адже саме заробітна плата є основним джерелом доходів державних службовців.

Вирішення зазначеної проблеми ДСА України планує шляхом збільшення видатків на оплату праці з нарахуваннями за рахунок понадпланових надходжень судового збору до спеціального фонду з урахуванням його невикористаного залишку на початок року.

Така ситуація є тимчасовими заходами та не вирішує проблему в цілому.

У висновку Консультативної ради європейських суддів Ради Європи №21 «Запобігання корупції серед суддів», зазначено - компетентні органи повинні завжди забезпечувати судову владу адекватними коштами для достойного та належного виконання своєї місії. Адекватна заробітна плата, пенсії та інші соціальні виплати, контрольоване навантаження, належна робоча інфраструктура та безпека роботи як суддів, так і судових працівників є життєво важливими для легітимності та доброї репутації судової системи. Це також є важливими гарантіями проти корупції в судових органах.

Питання необхідності належних умов для функціонування судової системи (фінансування та матеріальне забезпечення), як гарантії незалежності судів, не оминув увагою і Конституційний Суд України в низці своїх рішень - від 24 червня 1999 року № 6-рп/99; від 20 березня 2002 року №5-рп/2002; від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005; від 3 червня 2013 року №3-рп/2013); від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016; від 04.12.2018 року № 11-р/2018.

Крім того, з 01 січня 2019 року набрав чинності абзац 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про державну службу», з якого вбачається, що загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати Державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

З огляду на вищенаведене, в умовах триваючої судової реформи, яка поклала на працівників апаратів судів додаткове надмірне навантаження, пов’язане зі значною кількістю справ та матеріалів, що надходять до судів, з метою збереження досвідченого кадрового потенціалу судової системи, питання гідної оплати праці є невід'ємним правом кожної особи, а особливо працівників апаратів судів, в зв’язку з чим вони потребують термінового вирішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з’їзду суддів України. Рада суддів України організовує виконання рішень з’їзду суддів України та контроль за їх виконанням, а також вирішує питання про скликання з’їзду суддів України.

Пунктом 2 Положення про Раду суддів України встановлено, що Рада вирішує питання організаційного забезпечення судів і діяльності суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя. Рада має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в судову діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

У зв’язку з вищевикладеним, Рада суддів України вважає за необхідне доручити Державній судовій адміністрації України проаналізувати можливість внесення змін до чинного законодавства України, яке регулює питання оплати праці державних службовців, які працюють в апаратах судів, у 2019 році; забезпечити рівень оплати праці працівників судової системи на рівні не нижче 2018 року і за результатами ІІ кварталу надати Раді суддів України деталізовану інформацію стосовно середньої заробітної плати таких працівників, а також поінформувати щодо здійснених заходів з цього питання.

Заслухавши та обговоривши інформацію голови Комітету Ради суддів України з питань статусу суддів, дотримання прав працівників судівДіброви Г.І. відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

1. Доручити Державній судовій адміністрації України, як головному розпоряднику бюджетних коштів, забезпечити рівень оплати праці працівників апаратів судів на рівні не нижчому, ніж у 2018 році.

2. Запропонувати Державній судовій адміністрації України поінформувати Раду суддів України про виконання пункту 1 за результатами роботи у другому кварталі 2019 року, у тому числі щодо розміру середньої заробітної плати працівників апаратів судів у розрізі регіонів.

3. Державній судовій адміністрації України обґрунтувати необхідність внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 року № 102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році»:

- в частині визначення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який не може бути менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня поточного календарного року;

- збільшення відповідних коефіцієнтів задля підтримання гарантованого Конституцією України та Законом України «Про державну службу» рівня оплати праці державних службовців у судах.

Голова Ради суддів України                        О.С. Ткачук

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року м. Житомир

Р І Ш Е Н Н Я № 17

Заслухавши та обговоривши інформацію заступника Голови Ради суддів України Бутенка В.О. про внесення змін до графіку чергових засідань Ради суддів України на 2019 рік, відповідно до статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із наступними змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

Внести зміни до графіку чергових засідань Ради суддів України на 2019 рік, затвердженого рішенням Ради суддів України від 21 грудня 2018 року № 92, а саме у пункті 3 словосполучення «м. Суми» замінити на словосполучення «м. Київ».

В. о. Голови Ради суддів України                      В. О. Бутенко