Рада Суддів
України

Війна України триває вже шостий місяць і впродовж цього часу робота державної судової системи зазнала змін. Ще в березні Рада суддів України рекомендувала суддям по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів, у тому числі продовження запобіжних заходів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що багато учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Разом з тим, під час війни суди дедалі активніше почали проводити судові засідання дистанційно, в режимі відеоконференцій. Це значно спростило роботу як судів, так і учасників судових процесів. Наразі в Україні функціонують практично усі суди, однак мова лише про ті суди, які знаходяться не на окупованих територіях. За час війни суди розглянули понад мільйон справ, в певній мірі навіть більше, аніж надійшло. Варто відзначити, що незважаючи на війну українська судова система продовжує функціонувати й гідно долати складнощі. Безперебійність функціонування системи забезпечена Верховним Судом, шляхом зміни територіальної підсудності. Доступ до правосуддя майже не змінився і може бути забезпечений або безпосередньою участю в судових засіданнях або в режимі відеоконференцій. Водночас можна констатувати, що судді лояльніше ставляться до учасників спору, які з різних причин, що викликані воєнним станом, не можуть прибути на судові засідання та вчасно готувати процесуальні документи.

Про те як сьогодні працює судова система, як суди розглядають справи і з чим виникають проблеми, Українські Новини поговорили з головою Ради суддів Богданом Монічем. В інтерв’ю він розповів, скільки судів на сьогодні відправляють правосуддя, чи багато серед суддів колаборантів та як змінився доступ до правосуддя та справедливості.

- Сергій Босак: Розкажіть будь ласка, як наразі функціонує судова система в Україні, як працюють суди під час війни?

- Богдан Моніч: Всі суди, за винятком окупованих територій, працюють. Це пов’язано з тим, що в принципі немає такого поняття як "воєнні рейки" для судів. Правосуддя має відбуватися в умовах воєнного стану і не може бути обмежено, не може бути ніяких спеціальних процедур і так далі. Суди мають працювати в звичайному штатному режимі, але безумовно, звичайний штатний режим не завжди є можливість підтримувати. Коли почалася активна фаза війни, Рада суддів планувала своє засідання і ми мали розглядати якісь абсолютно організаційні і мирні питання, які нас цікавили. Але всі знають, що сталося. Тому вже 24.02.2022 року Рада суддів звернула увагу на те, що не може бути обмежене конституційне право людини на судовий захист і також ми надали певні рекомендації судам. Загалом, ситуація розвивалася по-різному в різних регіонах. Але переважно суди працювали. В деяких випадках з огляду на безпекову ситуацію суди призупиняли розгляд певних справ. Або ж взагалі призупиняли роботу суду.

Були такі випадки, коли суди розглядали виключно невідкладні справи, наприклад, продовження строку арешту, чи щодо колаборантів, зрадників і так далі. Через деякий час, коли ситуація мінялася, суди розширювали перелік розгляду справ. Тобто, на певних територіях такі речі відбувалися. Але там, де було відносно мирно – суди працювали в основному у штатному режимі, наскільки мені відомо.

В той же час у зв’язку з війною, зменшилась кількість звернень до суду. Сьогодні ця тенденція змінюється і надходження справ збільшується. Ми вже можемо оперувати цифрами за перше півріччя. Якщо взяти Вінницьку область, яка відносно мирна, хоча таких територій насправді в нас немає, то за 2021 рік до місцевих загальних судів надійшло 106 тисяч справ та матеріалів. За перше півріччя 2022 року надійшло уже 39 тис. 800 справ. Тобто за підсумками 1 півріччя, темпи надходження справ впали на 25-30%. Мабуть на третину зменшилось надходження справ у суди по всій Україні. Звичайно, що на окупованих територіях правосуддя зупинилось.

В регіонах, де ведуться бойові дії, але які залишаються на підконтрольній нашим військам і владі території суди працюють. При цьому здійснюють роботу навіть під артилерійськими обстрілами. Наприклад суди Нікополя, який постійно перебуває під обстрілами. Судді працюють, нікуди не виїжджають. Окрім розгляду справ, суди готуються до можливої евакуації, опікуються тим, чи потрібно оцифровувати певні матеріли справ. З огляду на нещодавнє наше рішення про недопустимість ігнорування повітряної тривоги окремі суди цікавляться, як його виконувати на практиці. Адже в окремих випадках саме під час повітряної тривоги у злочинця може спливати строк тримання під вартою. Доцільність проведення засідання у кожному конкретному випадку суд визначатиме самостійно.

Нещодавно я спілкувався з головою суду одного із судів Нікополя. Особливість їхньої роботи в тому, що на відміну від Києва, Вінниці, де атакують виключно ракетами, вони перебувають в зоні ураження артсиситем. По суті попереджувальний сигнал звучить вже тоді, коли починається обстріл і прилітають перші снаряди. Але українські суди працюють навіть в таких умовах, вони розглядають справи.

- С.Б: Але в принципі судді оголошують перерву на час тривоги?

- Б.М: Безумовно. Неможливо ігнорувати тривогу. Якщо це Вінниця, Закарпаття, якщо це цивільна справа чи адміністративна справа, то, безумовно, потрібно оголошувати перерву. Безпека понад усе, але існують винятки з цього правила.

- С.Б: Скільки за час війни судами розглянуто справ?

- Б.М: Якщо говорити про місцеві загальні суди, то за перше півріччя надійшло 820 тис. 111 справ, а розглянуто 827 тис. 570 справ. Якщо ми говоримо про загальні апеляційні суди, то надійшло 88 тис. 855 справ, розглянуто 88 тис. 846 справ. Тобто, скільки надійшло, стільки ж розглянуто (з невеликою перевагою). Наприклад, в окружні адміністративні суди надійшло 143 тисяч справ, а розглянуто 191 тисячу справ. Тобто більше, аніж надійшло, тому що війна насправді дозволила судам приділити увагу накопиченим залишкам (в наведеному прикладі розглянуто на 50 тис. справ більше, аніж надійшло, - ред.).

- С.Б: А скільки взагалі судів працює в Україні?

- Б.М:Працюють практично всі суди. Певні суди, де неможливо було здійснювати правосуддя, тимчасово призупиняли роботу або розгляд справ окремих категорій. Надалі, Голова Верховного Суду, своїм розпорядженням змінював підсудність таким судам. Тобто, справи з тих судів передавали іншим. Не працюють суди, які знаходяться на окупованій території. Ті, які захоплені. Всі решта на 100% працюють. Актуальні дані щодо судів які працюють і судів, де робота відновлена є на сайті Верховного Суду.

- С.Б: Чи є зрадники та колаборанти серед суддів?

- Б.М:Нажаль є. Така інформація надходить. Сьогодні вона надходить у різні органи системи правосуддя від різних органів. В одних випадках вона більш достовірна, в інших – ні. Саме тому 5 серпня 2022 року Радою суддів України ухвалено рішення щодо недопущення неефективного використання бюджетних коштів. По суті, цим рішенням ми делегували до відповідної робочої групи своїх представників. Надалі правоохоронні органи будуть надавати інформацію щодо можливої причетності суддів або працівників суду до колабораційної діяльності. Робоча група в кожному конкретному випадку буде приймати рішення про призупинення виплати суддівської винагороди суддям, яких обґрунтовано підозрюють в колаборації чи в державній зраді. Загалом це вимушений крок, який пов'язаний з тим, що в Україні наразі не працює Вища рада правосуддя, яка могла б ці питання вирішувати.

Також, наприклад, є інформація, що окремі судді у відставці, зокрема в Мелітополі, вступили в колаборацію. Нажаль, ми не можемо позбавити їх довічного грошового утримання, бо вони, умовно – на пенсії. Спочатку потрібно, щоб правоохоронці розслідували відповідне кримінальне провадження, суддя був визнаний винним, далі – щоб вирок набрав законної сили. Але і тоді для позбавлення довічного грошового утримання потрібно рішення Вищої ради правосуддя, яка не працює.

Що в наших силах ми намагаємося робити. Так, наприклад, ми виявили, що одна із суддів, якій нещодавно виповнилось 65 років і щодо якої ми внесли Президенту України подання про присвоєння звання "Заслужений юрист", перейшла на бік окупантів. Ми оперативно відкликали це подання. Але довічне грошове утримання така суддя продовжить отримувати від держави до моменту ухвалення вироку суду. Але навіть після цього позбавити її виплат неможливо за чинного правового регулювання.

Щодо працюючих суддів-колаборантів або працівників апаратів судів, то тут ситуація дещо простіша, адже їм можна тимчасово призупинити виплату суддівської винагороди чи зарплати. Але ситуації бувають різні, адже хтось вимушено не може виїхати із окупованих територій. Тому створена робоча група буде розбиратися в кожному конкретному випадку.

- С.Б: Я правильно розумію, що судді-колаборанти, які знаходяться у відставці і мають певні гарантії…

- Б.М: Саме так, довічного грошового утримання їх дуже важко позбавити. Судова гілка влади на це впливати практично не може, тому що кошти виплачують управління пенсійного фонду. Загалом це непросте питання. Одна справа, якщо людина не скоювала жодного злочину і вимушено не могла залишити окуповану територію. Чи виникає обов'язок залишити територію у пенсіонера? А у судді, який у відставці і не збирається отримувати інше громадянство або співпрацювати з ворогом? Мені складно відповісти на ці питання. Інша справа – судді, які вступили в колабораційну діяльність. Україна на їх утримання витрачати кошти не повинна і не буде.

- С.Б: Чи багато таких суддів?

- Б.М:Нажаль, вони є, але конкретної кількості не можу повідомити. Я б не сказав, що їх багато. Можливо це пов'язано з тим, що цю інформацію різні правоохоронні органи передавали до різних інституцій. Наразі ми попросили, щоб вони цю інформацію надавали робочій групі і тоді буде видно загальну картину. Нажаль, маю думку, що після відновлення роботи ВРП цієї інформації буде більше.

- С.Б: Чи відомо, скільки суддів, які залишились на захоплених територіях і стали колаборантами, мають подвійне громадянство?

- Б.М:Таких даних наразі у мене немає. Щодо тих, хто залишився, я вже говорив – це дуже непросте питання. Одна справа, коли суддя з Херсону вимушено не може виїхати, ховає документи і сам переховується від загарбників (особисто знаю декілька історій коли судді більше 2-х місяців були в окупації, а потім виїжджали на підконтрольну територію під обстрілами). Інша справа, коли суддя пішов на співпрацю з окупаційною владою або ж отримав громадянство держави-окупанта. Знову ж таки, очікуємо, що правоохоронці будуть надавати таку інформацію. Будемо з нею розбиратися.

- С.Б: Чи багато суддів виїхали за кордон?

- Б.М: Цифрами не володію. Але насправді їх небагато. В перші дні війни окремі судді дозволяли собі таке, в основному це, жінки. В будь-якому випадку, ця інформація буде збиратися. Вона зараз вивчається правоохоронними органами і це стосується не тільки суддів. В кожному конкретному випадку ми розберемося. Були випадки, коли, формально, людина не мала права виїжджати. Навіть чоловіки у перші дні війни. Людина вивезла своїх дітей і на наступний день повернулася. Знаю протилежні випадки, коли деяких суддів і навіть деяких голів апеляційних судів війна застала за кордоном, оскільки вони перебували у відпустках. І коли не було можливості повернутись, люди все одно поверталися. Що називається - полями та лісами. Люди розуміли, що вони державні службовці і не мають права не повернутись на роботу.

- С.Б: Як ви можете оцінити діяльність судів під час війни?

- Б.М:Я думаю, що судова гілка влади вистояла. Судова гілка влади впоралася. Так, в перші дні можливо були якісь питання, але якщо загалом оцінити, то я думаю, що ми впорались. З усіма викликами. І достойно тримаємо їх.

- С.Б: Можете назвати топ-3 проблеми, з якими зараз стикаються суди.

- Б.М: Недофінансування. Немає коштів взагалі ні на що. На сьогоднішній день Держава спроможна виплачувати виключно заробітну плату, решта видатків на будь-які потреби – це не про ремонти, а елементарна купівля марок і так далі. З іншого боку, ми все розуміємо. Люди втратили житло, роботу. За останніми даними, понад 30% наших громадян втратили роботу під час війни. Суддівська винагорода сьогодні досить висока, навіть з огляду на зростання цін і курсу долара. Тому більшість суддів долучилися до ініціативи перераховувати її частину на підтримку ЗСУ. Також багато суддів активно долучаються і до волонтерських ініціатив. Окремі судді купують папір, канцтовари за власний кошт. Але це не зовсім правильно. Якщо для себе особисто, то це ще більше-менш. Якщо для суду – це ознаки корупційного діяння, адже чинне законодавство забороняє фінансування судів за рахунок інших джерел, аніж кошти державного бюджету. Але Проте, я би цю проблему поставив на останнє місце. Перша проблема, це звичайно війна. Ми переможемо і далі все буде. Інші проблеми давайте відкладемо на мирний час.

- С.Б: Як оцінюють міжнародні партнери діяльність українських судів пі час війни?

- Б.М: З того спілкування, яке я мав, то вони відверто шоковані тим, як працює судова гілка влади. Безумовно, не зникають загальні проблеми, які були до війни, це судова реформа і формування ВРП та ВККСУ – як перший крок цієї реформи. Якби працювала ВРП, то було б набагато легше.

- С.Б: Чи змінився доступ громадян до правосуддя під час війни?

- Б.М: Змінився він тільки в тому, що люди здебільшого почали використовувати електронні засоби комунікації з судом. Кардинальних змін особливо не відбулося. Чому? Тому що, ми жили і працювали під час "ковіду" і зараз продовжуємо. Ще під час "ковіду" ми надавали суддям подібні рекомендації. Якщо є можливість підключитись по інтернету, по відеозв’язку, то треба використовувати ці можливості. І ви знаєте, що ми пробуємо запроваджувати електронні сервіси. Ми закликаємо людей вказувати мобільні телефони, адже якщо немає поштових марок, то є мобільні месенджери. Якщо людина вказує телефон, то можна отримати всю інформацію, не використовуючи марки та конверти.

- С.Б: Тобто, доступ до правосуддя, до справедливості не змінився?

- Б.М:Доступ до правосуддя є. В певних моментах, можливо, його обсяг десь трохи зменшився, але це стосується виключно тих регіонів, які окуповані, адже регіон окупували і суд припинив роботу. Безумовно, що тоді з доступом з’явилася проблема. На окупованих територіях у людей інші пріоритети – збереження життя та здоров’я, тому я з цим пов’язую зменшення надходження справ, а не з тим, що суди десь недопрацьовують. Людям зараз на цих територіях відверто не до судів. Але ви бачите, що за півроку ми, в принципі, виходимо на більш-менш нормальні цифри – 70-80% справ від довоєнного стану. Це красномовно свідчить про те, що все відносно нормально. Відносно, звичайно.

"Українські новини", автор Сергій Босак