Council of judges
of Ukraine

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року                                                                                                                                                         м. Київ

Рішення №13

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" на осіб, зазначених у пунктах 1,2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", у тому числі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ), поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Пунктом 6 частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Рада суддів України (далі – РСУ) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).

Виходячи з аналізу норм Закону України "Про запобігання корупції" для правильного застосування, зокрема, членом ВККСУ, заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у конкретному випадку необхідно встановити обов’язкові ознаки, які визначають поняття конфлікту інтересів у їх взаємозв’язку:

1) наявність приватного інтересу особи;

2) посадові повноваження особи;

3) суперечність між приватним інтересом і посадовими повноваженнями.

При визначенні наявності чи відсутності конфлікту інтересів слід перш за все виходити з приватного інтересу особи при вчиненні ним дій чи прийнятті рішень, та можливості впливу такого приватного інтересу на об’єктивність на неупередженість дій чи рішень такої особи.

За змістом статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Немайновий інтерес, за визначенням закону, є інтересом, пов’язаним з особистими, сімейними, дружніми та іншими позаслужбовими стосунками особи.

ВККСУ звернулася до РСУ з листом від 02.05.2024 № 19-2591/24 щодо висловлення позиції РСУ стосовно наявності чи відсутності конфлікту інтересів або інших обставин, що викликають сумнів у діяльності членів ВККСУ, зокрема, Михайла Богоноса, Людмили Волкової, Ярослава Духа, Романа Кидисюка, Олега Коліуша, Руслана Мельника, Романа Сабодаша, Сергія Чумака, Галини Шевчук, чиї близькі особи беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККСУ від 14.09.2023 № 94/зп-23, на певних етапах проведення цього конкурсу, а також щодо розроблених членами ВККСУ заходів з метою врегулювання конфлікту інтересів в їх діяльності.

Слід зазначити, що зважаючи на те, що на сьогодні апеляційним судам працювати доводиться в умовах надвисокого дефіциту кадрів, до цього добору прикута висока увага громадянського суспільства, ВККСУ розроблено низку заходів, спрямованих на усунення (мінімізацію) корупційних ризиків у межах конкурсу на посаду судді.

Здійснивши аналіз чинного законодавства, запропонованих ВККСУ заходів, спрямованих на усунення (мінімізацію) корупційних ризиків, РСУ на різних етапах проведення відповідного конкурсу РСУ вбачає різні ризики виникнення конфлікту інтересів у діяльності членів ВККСУ.

Так, прийняття колегією ВККСУ рішення стосовно допуску осіб до участі в конкурсі.

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону.

У пунктах 4.1 і 4.2 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженогорішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 02.11.2016 № 141/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 29.02.2024 № 72/зп-24, далі - Положення), зазначено, що на підставі поданих кандидатом документів член Комісії – доповідач здійснює перевірку: 1) відповідності осіб, які звернулися для участі в конкурсі, вимогам до кандидатів на посаду судді відповідного суду; 2) дотримання кандидатом встановлених умовами конкурсу строку та процедури звернення для участі в конкурсі; 3) поданих документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення.

За результатами проведеної членом Комісії – доповідачем перевірки в засіданні колегії Комісії ухвалюється рішення щодо допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та/або участі в конкурсі.

Тобто на цьому етапі у членів ВВКСУ, близькі особи яких беруть участь у конкурсі, існує високий ризик вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Заходами, які можуть вживатися для усунення (мінімізації) вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, є, зокрема, заявлення членами ВККСУ самовідводів (відводів) у порядку, передбаченому статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відведення таких членів від прийняття рішень щодо осіб, щодо яких виник конфлікт інтересів.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення щодо допуску кандидата до проходження кваліфікаційного оцінювання (списочно стосовно усіх кандидатів, які допускаються до наступного етапу конкурсу).

Відповідно частини першої статті 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ВККС протягом трьох місяців з дня надходження відповідної письмової заяви ухвалює рішення про призначення кваліфікаційного оцінювання.

У пункті 6.1 Положення зазначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться стосовно кандидатів, допущених до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду.

На цьому етапі відсутній ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, оскільки фактично рішення стосовно певної особи (певних осіб) вже прийнято на етапі раніше, а наведене рішення носить виключно організаційно-процедурний характер.

Відповідно до частин першої – третьої статті 85Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Порядок та методика проведення таких тестувань затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішення про запровадження та проведення таких тестувань ухвалюється Комісією стосовно всіх суддів (кандидатів на посаду судді).

Результати таких тестувань використовуються як одне із джерел інформації, що підлягає оцінці разом з іншою сукупністю зібраної інформації і матеріалів, є конфіденційними, не оприлюднюються та не впливають на кількість балів кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Згідно з частинами першою – четвертою статті 74 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення кваліфікаційного іспиту оприлюднює його програму та перелік питань тестування на своєму офіційному веб-сайті.

Ухвалення рішення пленарним складом ВККСУ щодо затвердження бази кваліфікаційного іспиту на когнітивні здібності та іспиту на знання законодавства

На цих етапах існує високий ризик ухвалення рішень членами ВККСУ в умовах реального конфлікту інтересів, проте запропоновані ВККСУ заходи як-от, публікація повного масиву типових варіантів завдань з прикладами їх розв’язання, публікація всіх тестових завдань з варіантами відповідей, на думку РСУ, дозволить уникнути ризику дій членів ВККСУ в умовах конфлікту інтересів.

Ухвалення рішень щодо визначення складу екзаменаційної комісії (щодо кваліфікаційного іспиту на когнітивні здібності та іспиту на знання законодавства)

На таких етапах можна усунути ризик виникнення питання щодо конфлікту інтересів, зробивши цей процес автоматизованим, як і пропонує ВККСУ.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про формування завдань кваліфікаційного іспиту (когнітивні здібності та знання законодавства)

На цьому етапі є ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, проте за умови запропонованої ВККС максимальної автоматизації процесу, зокрема, шляхом використання відповідного програмного продукту, який використовує алгоритм рандомного формування тестових завдань, автоматизує процес оцінювання та знеособлює кандидата, а також за умови логування перебігу тестування, можна мінімізувати ризики прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення стосовно затвердження бази кваліфікаційного іспиту (практичне завдання)

На цьому етапі є ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, проте за умови запропонованої ВККС публікації всього масиву правових позицій Великої палати Верховного Суду, які стали основою для розробки практичних завдань і прикладів виконання таких практичних завдань по кожній юрисдикції, можна такий ризик мінімізувати.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення щодо визначення складу екзаменаційних комісій для перевірки практичних завдань

На даному етапі існує ризик прийняття членами ВККС рішень в умовах реального конфлікту інтересів, проте вдається, що його можна мінімізувати за умови використання програмного продукту, який забезпечує знеособлення осіб, які виконують практичне завдання, оцінювання практичних завдань лише колегіально, що дозволяє формувати з балів членів колегії середнє арифметичне, яке нівелює зависокий або занизький бал; визначення чітких та єдиних критеріїв оцінювання, зокрема щодо максимально допустимої розбіжності в оцінках членів колегії, яка не може перевищувати 20% (з визначенням іншої колегії у разі перевищення), затвердження методики оцінювання практичних завдань та оприлюднення балів, виставлених кожним членом колегії; формування колегій по юрисдикціях, що дозволяє не включати у відповідну колегію члена ВККСУ, якого було відведено відповідно до статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення щодо результатів кваліфікаційного іспиту

На цьому етапі відсутній ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, оскільки фактично рішення стосовно участі певної особи (певних осіб) вже прийнято на етапі раніше, а наведене рішення носить виключно організаційно-процедурний характер.

Ухвалення рішення колегією ВККС про встановлення прохідного балу кваліфікаційного іспиту

Згідно з частинами п’ятою та шостою статті 74Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит, якщо він набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за кожне тестування та практичне завдання кваліфікаційного іспиту.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює прохідний бал кваліфікаційного іспиту, який не може бути нижчим за 75 відсотків максимально можливого бала за кожне тестування та практичне завдання кваліфікаційного іспиту.

На даному етапі існує ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів, проте його можна мінімізувати, створюючи відповідні колегії з числа тих членів ВККСУ, які на момент прийняття такого рішення не перебувають у конфлікті інтересів і не відведені відповідно до приписів статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту

На даному етапі існує ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів, проте його можна мінімізувати, затвердивши результати по юрисдикціях, що дозволяє зберегти правомочність ВККСУ, якщо у голосуванні не будуть брати участь ті члени ВККСУ, які відведені стосовно рішення щодо осіб, які кандидують у відповідній юрисдикції.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про допуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання

На цьому етапі відсутній ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, оскільки фактично рішення стосовно участі певної особи (певних осіб) вже прийнято на етапі раніше, а наведене рішення носить виключно організаційно-процедурний характер.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про визначення палат для проведення співбесід

На даному етапі існує ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів, проте його можна мінімізувати шляхом відведення окремих членів відповідної палати від конкретної юрисдикції.

Проведення колегіями ВККСУ співбесід під час кваліфікаційного оцінювання та визначення його результатів

Подолання пленарним складом ВККСУ висновків Громадської ради доброчесності

Проведення колегіями ВККСУ співбесід з переможцями конкурсу

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про затвердження рейтингу кандидатів на посаду судді

Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Відповідно до частини першої статті 79-5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" після визначення переможця конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.

Частиною першою статті 79-4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом.

У пункті 6.4 Положення зазначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання визначається рейтинг кандидатів на посаду судді для участі в конкурсі. Рейтинг формується за спеціалізацією суду, на зайняття вакантної посади судді в якому оголошено конкурс. Рейтинг затверджується рішенням Комісії та оприлюднюється на офіційному вебсайті Комісії протягом трьох робочих днів з дня затвердження.

На даних етапах ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів можна усунути шляхом розкриття членами ВККСУ інформації, яка у стороннього спостерігача може викликати сумнів у безсторонності члена ВККСУ, або ж шляхом подання членами ВККСУ заяв про самовідвід згідно з приписами статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про внесення рекомендацій про призначення кандидата суддею

Згідно з частиною п’ятою статті 79-5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" конкурс на зайняття вакантної посади судді завершується ухваленням Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про рекомендацію про призначення кандидатів суддями або про рекомендацію про переведення суддів.

На даному етапі РСУ вважає, що ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів мінімальний, бо рішення вже фактично прийнято на попередніх стадіях, що унеможливлює протиправний вплив члена ВККСУ на перебіг конкурсу в інтересах конкретної особи, проте для усунення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача та запобігання репутаційним втратам є доцільним виокремлювати та розглядати без участі члена ВККСУ, якого було відведено відповідно до статті 100Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішення щодо конкурсантів з якими повʼязаний конфлікт інтересів, якщо загальне рішення ухвалюються щодо групи конкурсантів.

Заслухавши та обговоривши інформацію заступника ГоловиРади суддів України Марченко О.В., відповідно до статей 83, 124, 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16.09.2010 (з подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а :

1. Вважати, що у членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, чиї близькі особи беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, на певних етапах проведення цього конкурсу може виникати реальний конфлікт інтересів.

2. Вжиття членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів потребують такі етапи проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів: прийняття колегією Комісії рішення стосовно допуску осіб до участі в конкурсі; ухвалення рішення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо затвердження бази кваліфікаційного іспиту на когнітивні здібності та іспиту на знання законодавства; ухвалення пленарним складом Комісії рішення стосовно затвердження бази кваліфікаційного іспиту (практичне завдання); ухвалення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення щодо визначення складу екзаменаційних комісій для перевірки практичних завдань; ухвалення рішення колегією Комісії про встановлення прохідного балу кваліфікаційного іспиту; ухвалення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту; ухвалення пленарним складом Комісії рішення про допуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання; ухвалення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про формування складу тимчасових колегій для проведення співбесід; проведення палатами Комісії співбесід під час кваліфікаційного оцінювання та визначення його результатів; подолання пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України висновків Громадської ради доброчесності; проведення колегіями Комісії співбесід з переможцями конкурсу; ухвалення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про внесення рекомендацій про призначення кандидата суддею.

3. Крім врегулювання конфлікту інтересів шляхом подання заяв про самовідвід у порядку, передбаченому статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і відведення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від прийняття певних рішень щодо конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, мінімізації корупційних ризиків можна досягти шляхом використання запропонованих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України заходів, спрямованих на усунення (мінімізацію) таких ризиків, як-от:

розкриття інформації про обставини, які не передбачені у статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", але можуть викликати сумнів у безторонності члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

прийняття рішень виключно колегіально;

проведення засідань та оголошення рішень публічно, переважно в режимі відеотрансляції;

невідкладне оприлюднення вмотивованих рішень на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

оприлюднення всього масиву тестових питань з варіантами відповідей;

для практичного завдання – публікація всього масиву правових позицій Великої Палати Верховного Суду, які стали основою для їх розробки, а також публікація прикладів виконання практичних завдань по кожній юрисдикції;

максимальна автоматизація процедури іспиту, зокрема, шляхом використання відповідного програмного продукту, який застосовує алгоритми рандомного (випадкового) формування тестових завдань, а також автоматизує процес оцінювання та знеособлює (деперсоніфікує) кандидата, що повністю усуває негативний вплив людського фактору, при цьому, програмний продукт передбачає логування перебігу тестування, що дозволяє задокументувати та дослідити можливі спроби несанкціонованого втручання;

оцінювання практичних завдань лише колегіально, що дозволяє визначати середнє арифметичне, яке нівелює зависокий або занизький бал; колегії формуються рандомно шляхом жеребкування;

визначення єдиних критеріїв оцінювання, зокрема, щодо максимально допустимої розбіжності в оцінках членів колегії, яка не може перевищувати 20% (з визначенням іншої колегії у разі перевищення цього показника);

затвердження методики оцінювання практичних завдань та оприлюднення балів, виставлених кожним членом колегії;

проведення співбесід у складі палат, що дозволить зберегти правомочність Комісії у разі відведення окремих її членів, а також забезпечити більшу обʼєктивність завдяки визначенню середнього бала шляхом ділення на більшу кількість, ніж у складі колегії, виставлених членами Комісії оцінок.

4. За умови дотримання вказаних рекомендацій слід вважати, що конфлікт інтересів членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, чиї близькі особи беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, є врегульованим.

5. У разі виникнення додаткових питань стосовно наявності в діях членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, чиї близькі особи беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, конфлікту інтересів рекомендувати членам Комісії звертатися до Ради суддів України щодо врегулювання такого конфлікту.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                       Б. С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року                                                                                                                                                              Київ

 Рішення №11

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо відповідності осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, вимогам, встановленим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України", відповідно до статті 148 Конституції України, статей 126 – 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 11 - 12 Закону України "Про Конституційний Суд України", Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням Х позачергового з'їзду суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

1.Встановити відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, вимогам, встановленим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України", а саме:

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                                     м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 9

У квітні 2024 року Програма USAID "Справедливість для всіх" (9рс-532/2024) звернулася до Ради суддів України з листом щодо питання схвалення ініціатив Програми по реалізації проектів: розробки електронної бази даних рішень українських судів, ухвалених у справах про воєнні злочини; створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах.

На виконання рекомендацій Конференції "Правосуддя в національних судах у справах про міжнародні злочини", яка відбулась 20-22 жовтня у м. Львів, Програма USAID "Справедливість для всіх" ініціювала за попередньої підтримки потенційних партнерів розробку інтерактивної онлайн бази судових рішень, ухвалених у справах про воєнні злочини.

Протягом січня-березня 2024 року відбулися перші обговорення щодо створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів, а також відбулися засідання Робочої групи щодо розробки інтерактивної онлайн бази судових рішень, у яких взяли участь члени РСУ Потапенко А.В., Холод Р.С., Чебан В.М.

Метою створення бази даних рішень українських судів у справах про воєнні злочини є створення електронного порталу, де судді, адвокати, прокурори, науковці, громадські організації, міжнародні експерти та медіа зможуть легко віднайти судові рішення українських судів у справах про воєнні злочини, а також дайджести таких рішень, корисні джерела, коментарі щодо правозастосування.

Створення відділів підтримки має зокрема передбачати ефективне запровадження заходів безпеки для потерпілих та свідків, психологічну, інформаційну та інші види допомоги. Програма USAID "Справедливість для всіх" висловила готовність надати підтримку ДСА України у співпраці та за погодженням Ради суддів України створити відділи підтримки потерпілих/свідків воєнних злочинів для початку у трьох пілотних судах у відповідних регіонах України, де розглядаються воєнні злочини з великою кількістю потерпілих і свідків. У майбутньому за результатами пілотного проекту запропоновано розглянути можливість масштабувати цей досвід в інших судах України.

• За інформацією ДСА України та Програми USAID "Справедливість для всіх" за основними спільно обумовленими критеріями відібрано та пропонується визначити пілотні суди з реалізації на стадії судового провадження пілотного проекту "Створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах", а саме: Вишгородський районний суд Київської області; Чернігівський районний суд Чернігівської області.

Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Потапенка А.В., голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо схвалення ініціатив Програми USAID"Справедливість для всіх", відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України,

в и р і ш и л а :

1. Схвалити ініціативи Програми USAID "Справедливість для всіх" по реалізації проектів щодо:

- розробки електронної бази даних рішень українських судів, ухвалених у справах про воєнні злочини;

- створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах.

2. Визначити пілотними судами з реалізації на стадії судового провадження пілотного проекту "Створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах " у таких пілотних судах:

- Вишгородський районний суд Київської області;

- Чернігівський районний суд Чернігівської області.

3. Визначеним цим Рішенням пілотним судам надати звіт Раді суддів України про результати реалізації проекту з метою визначення можливості його запровадження іншими судами України.

4. Державній судовій адміністрації України спільно з Програмою USAID "Справедливість для всіх" подати пропозиції щодо визначення третього пілотного суду, який міг би бути залучений до реалізації на стадії судового провадження пілотного проекту "Створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах".

Голова

Ради суддів України                                                                                                          Б.С. Моніч 

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                             м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 7

До Ради суддів України надійшло звернення голови Черкаського апеляційного суду Сіренка Ю.В. стосовно ситуації, що склалася в Уманському міськрайонному суді Черкаської області через нездійснення правосуддя суддею цього суду Білик О.В. з 27 вересня 2021 року по цей час.

Як вбачається з вказаного звернення у період з 27 вересня 2021 року суддя фактично не здійснює правосуддя, перебуваючи у відпустках.

При цьому у провадженні судді Білик О.В. станом на 19.03.2024 року перебувало 333 справи: 148 кримінальних справ, 12 адміністративних справ, 173 цивільні справи.

За вказаний період часу (з 21.09.2021 року по 29.03.2024 року), який склав 921 календарний день, судді було надано 26 відпусток без збереження заробітної плати загальною тривалістю 768 календарних дні, 5 щорічних відпусток (в тому числі частково) загальною тривалістю 16 календарних днів, 9 додаткових відпусток (в тому числі частково) загальною тривалістю 55 календарних дні.

Загальний період перебування судді у відпустках склав 839 календарних днів.

12 березня 2024 року збори суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області обговорили питання роботи судді Білик О.В. та питання надання їй відпусток без збереження заробітної плати. Збори суддів звернули увагу судді та керівництва суду, що надання відпусток без збереження заробітної плати здійснюється за згодою сторін, а тому з огляду критичну ситуацію з відправленням правосуддя та інші обставини у наданні таких відпусток може бути відмовлено.

В той же час наказами від 15.03.2024 року (№64-В та №65-В) судді Білик О.В. знову надано відпустку без збереження заробітної плати та частину невикористаної основної щорічної відпустки.

Наказом №74-В від 01.04.2024 року судді Білик О.В. знову надано відпустку без збереження заробітної плати до 05.04.2024 року, яка надається в обов'язковому порядку.

З 08.04.2024 року судді знову надано частину відпустки без збереження заробітної плати, яка надається в обов'язковому порядку.

Крім того, на адресу Ради суддів України надійшло звернення голови Господарського суду Харківської області, з якого слідує, що подібна ситуація щодо надання відпусток без збереження заробітної плати існує і в згаданому суді.

Так суддя цього суду Смірнова О.В. з 24 лютого 2022 року перебуває у відпустках різних видів та вже понад 2 роки не здійснює правосуддя.

Починаючи з 09.03.2024 року судді було надано 33 відпустки різних видів та різної тривалості. Загальна тривалість додаткових відпусток склала 141 календарний день, щорічних відпусток 116 робочих днів. Відпусток без збереження заробітної плати, які надавалися за згодою сторін – 282 календарні дні.

З 01.04.2024 року суддя перебуває у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів, яка надається в обов'язковому порядку.

Розглянувши звернення голови Черкаського апеляційного суду Сіренка Ю.В. стосовно ситуації, що склалася в Уманському міськрайонному суді Черкаської області через нездійснення правосуддя суддею цього суду Білик О.В. з 27 вересня 2021 року по цей час, звернення голови Господарського суду Харківської області щодо нездійснення правосуддя суддею Смірновою О.В. Рада суддів України вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Рішенням від 24 лютого 2022 року № 9 Рада суддів України звернула увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ґрунтуючись на положеннях Основного Закону Рада суддів України рекомендувала зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

02 березня 2022 року Рада суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, якими зокрема, рекомендувала при визначенні умов роботи суду у воєнний час, керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Рішенням від 14 березня 2022 року № 10 Рада суддів України затвердила окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, в яких, серед іншого, було вказано на особливості трудових відносин із суддями, які вимушено залишили свої місця проживання та перебувають в інших містах або за кордоном та чітко зазначено, що "дистанційна робота судді можлива виключно за умови його перебування в межах України", а вирішення усіх інших організаційних питань покладено на органи та установи системи правосуддя.

У розділі ІІІ вказаних рекомендацій "Особливості трудових відносин із суддями, які вимушено залишили свої місця проживання та перебувають в інших містах або за кордоном", Рада суддів України:

1. Рекомендувала керівництву судів з’ясувати дійсні причини залишення місць проживання.

2. У випадку, якщо судом не ухвалювалося рішення про тимчасове зупинення роботи суду (тимчасове зупинення відправлення правосуддя) або рішення про дистанційну роботу,– надавати таким суддям за їх заявами оплачувану або неоплачувану відпустку з одночасною рекомендацією прибути до місця роботи в найкоротший термін.

3. При ухваленні рішення щодо надання відпусток враховувати дійсні обставини (наявність/відсутність бойових дій в конкретному населеному пункті), реальну можливість/необхідність повернення/прибуття судді на робоче місце, можливість дистанційної роботи.

З наведеного слідує, що при визначенні умов роботи суду у воєнний час, виходячи з реальних поточних обставин, що склалися в регіоні, саме збори суддів відповідного суду мають право, за заявою судді, прийняти рішення про переведення такого судді на дистанційну форму роботи чи продовження такої форми роботи. Водночас, дистанційна робота судді можлива виключно за умови його перебування в межах України (пункт 4 розділу ІІІ окремих рекомендацій організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, затверджених рішенням Ради суддів України від 14 березня 2022 року № 10).

При цьому слід погодитися, що суддям, які не здійснюють правосуддя (не мають повноважень на відправлення правосуддя) в суді, який не призупинив свою роботу і в яких відсутня можливість дистанційної роботи (або зборами суддів не ухвалено рішення про переведення такого судді на дистанційну роботу) за можливості доцільно надати оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, які надають в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, які надають за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством.

В той же час надання відпусток без збереження заробітної плати суддям, які мають повноваження на відправлення правосуддя, у випадках, коли надання таких відпусток не є обов'язковим, є неприпустимим.

Це пов'язано з тим, що особа призначена на посаду судді, урочисто присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя серед іншого зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Це означає, що систематична та безпідставна відсутність на робочому місці під час робочого часу, в тому числі систематичне подання заяв про надання відпусток без збереження заробітної плати у випадках, коли надання таких відпусток не є обов'язковим, може свідчити про ознаки умисного ухилення суддею від здійснення свого основного обов'язку – відправлення правосуддя.

Щодо згаданих вище рекомендацій Ради суддів України, то вони надавалися на початку широкомасштабної агресії російської федерації проти України, були спрямовані на врахування реальної поточної ситуації з відправленням правосуддя в конкретній місцевості.

З часу надання цих рекомендації ситуація в Україні суттєво змінилася, частина територій була деокупована, територіальна підсудність судів була відновлена.

Переважна більшість суддів та судів в умовах воєнного стану працює, в тому числі й на прифронтових територіях, усвідомлюючи усю повноту відповідальності за відправлення правосуддя, адже сумлінність у виконанні трудових обов’язків судді диктується самим статусом судді і рівнем відповідальності за прийняті рішення.

В той же час поведінка окремих суддів, які мають повноваження відправляти правосуддя, однак систематично ухиляються від здійснення правосуддя та зловживають своїм правом на відпустки без збереження заробітної плати (як тих, що надаються в обов'язковому порядку, так і тих у надані яких може бути відмовлено), містить не лише ознаки неетичної поведінки, а і підриває суспільну довіру до суду та авторитет правосуддя.

Головам судів при вирішенні питань про надання суддям відпусток без збереження заробітної плати, надання яких не передбачено чинним законодавством в обов'язковому порядку, особливо суддям, які мають повноваження на здійснення правосуддя, в першу чергу слід виходити з необхідності забезпечення відправлення правосуддя судом та необхідності забезпечення суддями розгляду справ, що перебувають у їх провадженні.

Позиція Ради суддів України з цього питання ґрунтується на тому, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, регламентує статус професійного судді та трудові відносини із суддями.

Відповідно до статті 136 цього Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

У рішенні від 05 серпня 2023 року № 24 Рада суддів України наголосила, що особливості надання та оплати щорічної оплачуваної відпустки регулюються виключно статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" є частиною законодавства про працю та застосовується до тих правовідносин, стосовно яких в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" відсутнє правове регулювання.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством не врегульовано порядок надання суддям відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану, застосуванню підлягають положення Закону України "Про відпустки" та Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі – Закон №2136-ІХ), яким встановлено новий порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати.

Цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність з дня його припинення або скасування, крім частини третьої статті 13 Закону.

В свою чергу Закон України "Про відпустки" (статті 25, 26 Закону України) передбачає випадки надання відпусток без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку та за угодою сторін.

Так, за згодою роботодавця відпустка могла надаватися терміном не більше 15 календарних днів. До зазначеного строку не включався період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".

Відповідно чинної редакції частини першої статті 26 Закону України "Про відпустки" за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

За змістом частини третьої статті 26 Закону України "Про відпустки" на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

Час перебування у відпустках, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 цього Закону.

Частиною третьою статті 12 Закону № 2136-ІХ встановлено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки" ("Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін").

Тобто відпустка надається на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом.

При цьому, відповідно до внесених Законом від 22.11.2023 №3494-IX змін (набрали чинності з 24.12.2023 року), час перебування у такій відпустці не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до змін, внесених Законом від 01.07.2022 № 2352-IX статтю 12 Закону № 2136 доповнено новою частиною четвертою, згідно з якою у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України "Про відпустки".

Така відпустка без збереження заробітної плати надається судді в обов’язковому порядку на весь період, про який вказано у заяві, що подана на підставі частини четвертої статті 12 Закону № 2136-ІХ.

Водночас, виходячи із умов її надання, вбачається, що суддя має підтвердити той факт, що він "виїхав за межі території України" або "набув статусу внутрішньо переміщеної особи". Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку має прийматися головою суду на підставі наданих суддею доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відпустка без збереження заробітної плати на підставі частини третьої статті 12 Закону № 2136-ІХ не є обов’язковою та надається за угодою сторін.

Оскільки така відпустка без збереження заробітної плати надається за угодою між працівником і роботодавцем, голова суду (або особа, яка виконує повноваження голови суду) може і повинен відмовити судді у її наданні, якщо це матиме наслідком тривале нездійснення суддею правосуддя, обмеження конституційного права людини на судовий захист та розгляд справ, які перебувають у провадженні судді, з урахуванням поточного суддівського навантаження у суді.

Крім вищевикладеного, статтею 25 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР встановлено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку у наступних випадках:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Також Законами України №504/96-ВР (стаття 9) та № 2136-ІХ (ч.4 статті 12) визначено особливості зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

При наданні відпусток без збереження заробітної плати правила зарахування такого стажу мають дотримуватися роботодавцем неухильно.

Підсумовуючи вищевикладене, Рада суддів України приходить до таких висновків.

З огляду на те, що суддя Смірнова О.В. подала заяву про надання їх обов'язкової відпустки тривалістю 90 календарних днів, а у її провадженні не перебувають судові справи Рада суддів України вважає за необхідне рекомендувати їй приступити до відправлення правосуддя негайно після закінчення відпустки.

Щодо судді Білик О.В., у провадженні якої залишаються 333 судові справи, і яка звертається із заявами про надання їх короткострокових відпусток, що унеможливлює перерозподіл судових справ, Рада суддів України вважає за необхідне звернути її увагу на необхідність негайно повернутися до виконання обов'язків по здійсненню правосуддя.

У разі ігнорування цієї рекомендації та/або продовження поведінки, яка свідчить про небажання відправляти правосуддя, рекомендувати зборам суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області ухвалити рішення про повторний автоматизований розподіл судових справи, які залишилися у її провадженні.

Про встановлені факти, які свідчать про можливе ухилення суддями Білик О.В. та Смірновою О.В. від відправлення правосуддя, Рада суддів України вважає за необхідне повідомити Вищу раду правосуддя.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо окремих питань надання відпусток без збереження заробітної плати, надання яких не передбачено чинним законодавством в обов'язковому порядку, суддям в умовах воєнного стану, відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Звернути увагу судів та суддів України на те, що здійснення правосуддя є основним обов'язком судді.

2. Звернути увагу суддівського корпусу на неприпустимість зловживання суддями своїм правом на відпустки без збереження заробітної плати, надання яких не передбачено чинним законодавством в обов'язковому порядку, що може мати наслідком тривале нездійснення суддею правосуддя, обмеження конституційного права людини на судовий захист та розгляд справ, які перебувають у провадженні судді, з урахуванням поточного суддівського навантаження у суді.

3. Головам судів при вирішенні питань про надання суддям відпусток без збереження заробітної плати, надання яких не передбачено чинним законодавством в обов'язковому порядку, особливо суддям, які мають повноваження на здійснення правосуддя, в першу чергу слід виходити з необхідності забезпечення відправлення правосуддя судом та необхідності забезпечення суддями розгляду справ, що перебувають у їх провадженні.

4. Головам судів, зборам суддів принципово реагувати на факти ухилення від здійснення правосуддя суддями, які систематично подають заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, надання яких не є обов'язковим, інформувати про такі факти Вищу раду правосуддя.

5. Рекомендувати судді Господарського суду Харківської області Смірновій О.В. негайно повідомити суд про те, чи має вона намір повернутися до відправлення правосуддя після закінчення відпустки та приступити до відправлення правосуддя негайно після закінчення відпустки.

6. Звернути увагу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Білик О.В. на необхідність негайно повернутися до виконання обов'язків по здійсненню правосуддя. Рекомендувати судді Білик О.В. негайно повідомити суд про те, яку кількість днів обов'язкової відпустки без збереження заробітної плати вона планує взяти, та чи має вона намір повернутися до здійснення правосуддя після закінчення цієї відпустки.

7. У разі продовження суддею Білик О.В. поведінки, яка свідчить про її небажання відправляти правосуддя, рекомендувати зборам суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області ухвалити рішення про повторний автоматизований розподіл судових справи, які залишилися у її провадженні.