Council of judges
of Ukraine

15 вересня 2016 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 57

В статті 1 Конституції України проголошено Україну демократичною, правовою державою.

Відповідно до частини першої статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Як зазначено у Висновку №18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях від 16 жовтня 2015 року м. Лондон «усі три гілки влади служать суспільству й повинні бути відповідальними за свої дії одна перед одною» (пункт.6 розділу ІІ). «Принцип розподілу державної влади як такий є гарантією незалежності суду. Судова система повинна бути незалежною у виконанні своєї конституційної ролі стосовно інших органів державної влади, суспільства в цілому та сторін у будь-якому конкретному спорі» (пункт 3 розділу VIII).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 зазначено, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Відповідно до статті 127 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

На теперішній час організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про право на справедливий суд».

В силу статті 52 даного Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Аналогічним чином статус судді визначається і в статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка набирає чинності з 30 вересня 2016 року. Отже, суддя, здійснюючи повноваження з реалізації судової влади, одночасно є і суб’єктом трудових відносин.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про право на справедливий суд», зокрема статтею 53, передбачаються виключні випадки, при яких суддю може бути переведено без його згоди до іншого суду, а саме: у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; в порядку дисциплінарного стягнення.

Таким же чином визначається принцип незмінюваності судді й в статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 02 червня 2016, який набирає чинності з 30 вересня 2016 року.

Отже, законодавством передбачається можливість переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого рівня за наявності обставин, які не залежать від волі судді, а саме як раз у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Крім того, в статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набирає чинності з 30 вересня 2016 року, встановлюються такі підстави та порядок відрядження як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

Наслідком переведення судді до іншого суду того самого рівня та спеціалізації у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботу суду, переведення судді до іншого суду у порядку дисциплінарного стягнення, а також у разі відрядження до іншого суду може бути переїзд судді в іншу місцевість (інший населений пункт).

Слід звернути увагу, що загальними нормами трудового законодавства передбачається система гарантійних та компенсаційних виплат працівникам підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Зокрема, статтею 12 Закону України «Про оплату праці», статтею 120 Кодексу Законів про працю України, Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» встановлюється виплата компенсації працівникам матеріальних витрат у зв’язку з направленням працівника на роботу в іншу місцевість.

Разом з тим, аналіз змісту Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, яка набирає чинності 30 вересня 2016 року, свідчить, що в ньому відсутні норми, які б встановлювали для суддів гарантії і компенсації у випадках, коли суддя без його згоди може бути переведений до іншого суду, якщо таке переведення пов’язане з переїздом в іншу місцевість.

Згідно з приписами статей 21 та 24 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

В статті 43 Конституції України проголошується право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В пункті 11 розділу VIII Висновку №18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях від 16 жовтня 2015 м. Лондон зазначено, що інші гілки державної влади повинні визнавати легітимну конституційну функцію, яка здійснюється судовою владою, та забезпечувати, щоб судова влада отримувала достатні ресурси для виконання цієї функції.

Незалежність суддів, яка гарантується Конституцією і законами України, виражається зокрема, і в наданні суддям за рахунок держави матеріального забезпечення.

Рада суддів України наголошує, що особливості правового статусу, обумовлені специфікою службової діяльності судді не повинні дискримінувати суддів порівняно з іншими працівниками, а «навпаки мають забезпечувати необхідні умови для здійснення суддею своїх службових повноважень».

В рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 міститься висновок, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

За своєю правовою природою компенсаційні виплати є виплатами, що мають за мету компенсувати працівнику понесені ним матеріальні витрати у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків.

Рада суддів України вважає, що відсутність законодавчих норм, які б гарантували суддям компенсацію їм матеріальних витрат, понесених у зв’язку з переїздом до іншої місцевості в разі переведення судді без його згоди до іншого суду у випадках, встановлених Законом, порушує права суддів на отримання матеріального забезпечення, у порівнянні з правами інших працівників.

При цьому Рада суддів України звертає увагу, що разом з порушенням прав судді в таких випадках порушуються і права членів сім’ї судді, які мають переїжджати до іншої місцевості разом з суддею.

Також в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульоване й питання про компенсацію судді, щодо якого прийнято рішення про відрядження до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, витрат, пов’язаних з наймом суддею житла за місцем знаходження суду, до якого такий суддя відряджений.

Таким чином, з метою запобігання порушень прав суддів на отримання матеріального забезпечення у встановлених зазначеним Законом випадках переведення судді до іншого суду без його згоди, коли переведення пов’язане з переїздом судді до іншої місцевості, є необхідність внесення відповідних змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема до статей 53 і 55.

Відповідно до статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а функції головного розпорядника таких коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрації України.

Задля усунення прогалин в законодавстві України, які призводять до порушення щодо суддів конституційного принципу рівності всіх людей у правах та перед законом, Рада суддів України вважає за необхідне доручити Голові Ради суддів України як члену Ради з питань судової реформи та Державній судовій адміністрації України вжити заходів щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині законодавчого встановлення гарантій та компенсацій для суддів, які переведені без їх згоди на посаду судді до іншого суду того самого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; або переведення судді до іншого суду в порядку дисциплінарного стягнення, якщо таке переведення пов’язане з переїздом до іншої місцевості, а також в разі відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

Відповідно до статті 124, частини п’ятої статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

Доручити Голові Ради суддів України Сімоненко В.М. та Державній судовій адміністрації України вжити заходів щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині законодавчого встановлення гарантій та компенсацій для суддів, які переведені на посаду судді до іншого суду того самого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; або переведення судді до іншого суду в порядку дисциплінарного стягнення, якщо таке переведення пов’язане з переїздом судді до іншої місцевості, а також в разі відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

Голова Ради суддів України                                         В. Сімоненко

15 вересня 2016 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 55

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу».

Відповідно до статті 51 зазначеного Закону посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на групи оплати праці (від 1 до 9).

Прирівнювання посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 2016 року № 322) «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів.

Умови оплати праці, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 2016 року № 322), є істотно гіршими в порівнянні з умовами, що діяли раніше згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268.

Зокрема, посадові оклади окремих категорій працівників апаратів судів (секретаря судового засідання, судового розпорядника, начальника самостійного відділу) зменшились у півтора рази, посадові оклади, встановлені для деяких категорій посад (керівника апарату, заступника керівника апарату, начальника відділу) є вочевидь неспіврозмірними з обсягом повноважень та відповідальності, які покладаються на означених осіб.

Законом України «Про державну службу» (стаття 50) визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Залучення до роботи в апараті суду та стимулювання вже працюючих висококваліфікованих фахівців для запобігання постійної зміни працівників, яка суттєво впливає на якість надання судових послуг та рівень довіри громадськості до суду, є одним із стратегічних питань розвитку судової влади України в цілому.

Заробітна плата є основним джерелом доходів державних службовців. За законом державний службовець позбавлений можливості отримувати додатковий прибуток від суміщення діяльності на державній службі з іншими видами оплачуваної діяльності, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту. Підприємницька діяльність також заборонена, що є складовою антикорупційної політики.

Одним із можливих шляхів вирішення проблеми неналежного рівня матеріального забезпечення працівників апаратів судів є повернення до моделі, за якої мінімальні гарантії оплати праці працівників апаратів судів закріплені на рівні закону, а саме – Законом України «Про судоустрій і статус суддів», як це мало місце до набрання чинності з 01 травня 2016 року Законом України «Про державну службу».

З метою врегулювання питання оплати праці працівників апаратів апеляційних і місцевих судів Державною судовою адміністрацією України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292» (проект та порівняльна таблиця додаються).

Віднесення посад керівників апаратів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, їх заступників та відповідно керівників апаратів апеляційних і місцевих судів і їх заступників до різних груп може сприйматися як дискримінація, оскільки вказані посадові особи виконують однакові функції у відповідних судах.

Також не може застосовуватися градація цих посад за принципом інстанційності та територіальності, оскільки апеляційні та місцеві суди не підпорядковуються Верховному Суду України та вищим спеціалізованим судам, не є їхніми територіальним органами. Апеляційні та місцеві суди є окремими державними органами.

Врегулювання оплати праці працівників апаратів судів є надзвичайно актуальним у сучасних умовах і сприятиме вдосконаленню роботи судової системи та зміцненню довіри до судових органів.

З метою врегулювання питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя та створення належних умов для функціонування судів, гарантованих Конституцією України, ДСА України підготовлений проект постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя та працівників Національної школи суддів України", яким пропонуються зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292. У додатку 1 до проекту цієї постанови наведена схема посадових окладів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя із зазначенням групи оплати праці, розміру посадових окладів працівників усіх судів.

У додатку 2 наведенасхема посадових окладів працівників Національної школи суддів України.

Вказаний проект постанови Кабінету Міністрів України буде сприяти створенню більш ефективної моделі системи судоустрою, вирішенню проблемних питань кадрового забезпечення судів, створення передумов для забезпечення належного рівня матеріального забезпечення працівників судової влади.

Заслухавши та обговоривши інформацію членів Ради суддів України Сухового В. Г. та Наставного В. В. про звернення судів щодо оплати праці працівникам апаратів судів, відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України,

ВИРІШИЛА:

1.Інформацію членів Ради суддів України Сухового В. Г. та Наставного В. В. взяти до відома.

2.Погодити запропонований Державною судовою адміністрацією України проект постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддята працівників Національної школи суддів України".

3.Доручити Державній судовій адміністрації України подати на затвердження до Кабінету Міністрів України проект постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддята працівників Національної школи суддів України".

4.Звернутися до Прем’єр-міністра України з проханням сприяти прийняттю постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддята працівників Національної школи суддів України".

Голова Ради суддів України                                                         Сімоненко В. М.

15 вересня 2016 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 53

Заслухавши та обговоривши інформацію голови Ради суддів України Сімоненко В.М. та довідкупро результати перевірки організації діяльності апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2016 року, відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

• 1. За результатами перевірки організації діяльності апеляційного суду Черкаської області встановити такі порушення вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (в редакції рішення від 02 квітня 2015 року № 25, далі – Положення), а саме:
• -підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Положення щодо несвоєчасної реєстрації судових справ у комп’ютерній програмі "Д-3" (додаток до довідки № 1);
• -підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Положення стосовно проведення автоматизованого розподілу судових справ між суддями не у день їх надходження до суду (додаток до довідки № 2);
• -підпунктів 2.10.1, 2.10.2 пункту 2.10 Положення щодо порушення строків надсилання судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (додаток до довідки № 3);
• -підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Положення стосовно необґрунтованого виключення суддів з автоматизованого розподілу судових справ та підпункту 1.3.1 пункту 1.3, підпункту 2.3.4 пункту 2.3 Положення щодо порушення принципів випадковості при розподілі судових справ між суддями (додаток до довідки № 6).
• 2.Зобов’язати Державну судову адміністрацію України провести у місячний термін за участю представника Ради суддів України службове розслідування відносно працівників апарату та керівника апарату апеляційного суду Черкаської області стосовно встановлених порушень вимог Положення.
• Про результати проведення службового розслідування та вжиті заходи поінформувати Раду суддів України.
• 3.Рекомендувати зборам суддів апеляційного суду Черкаської області обговорити питання щодо порушення строків надсилання судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень, з’ясувати причини таких порушень та вжити заходів щодо їх усунення, про що повідомити Раду суддів України.