Council of judges
of Ukraine

В інтерв’ю ГО “Медійна ініціатива за права людини” (МІПЛ) — українській громадській організації, яка поєднує журналістику та правозахист, щоб виявляти злочини росії в Україні і реагувати на порушення прав людини, пов’язані з російською агресією, суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур розповів про перспективи покарання росіян за воєнні злочини та виклики суддівської роботи.

З кореспонденткою МІПЛ Аліною Кондратенко говорили про роботу під час війни, заочні процеси, використання OSINT та злочин агресії. Окремо Мазур пояснив: наявність виправдувальних вердиктів у справах про воєнні злочини демонструє, що суд не виносить автоматичних вироків і те, що процес є правовим, а не політичним. За його словами, якість судових рішень у цих справах зростає. Водночас суддя зауважив, що прокуратура має використовувати всі можливості для повідомлення обвинуваченого про розгляд справи. Крім того, додав він, у заочних процесах особу обвинуваченого потрібновстановлювати беззаперечно, а доказова база має бутимаксимально переконливою. Більше деталей – у матеріалі МІПЛ.

Існує думка, що суддям, які розглядають справи про воєнні злочини, необхідно мати спеціалізацію з міжнародного гуманітарного права. Якою є ваша позиція?

— Це дуже бажано, оскільки явно сприятиме підвищенню якості вироків і судових процесів у цілому, але необхідно знайти найдоцільніший варіант спеціалізації для України. Зокрема, з огляду на величезну кількість справ і сотні тисяч проваджень, я не впевнений, що ми можемо наслідувати приклад Нідерландів і визначити один суд на всю країну, який би розглядав такі справи. Другий шлях — запровадити спеціалізацію для суддів, наприклад, щоб у кожному районі були фахівці, які знаються на МГП. Але це реально лише за умови подолання кадрового голоду в системі. Неможливо визначити спеціалізацію в суді, де немає суддів.

Суддям треба навчитися правильно працювати із доказами, отриманими у результаті OSINT. У цій сфері триває активна робота: судді опановують протокол Берклі та знайомляться з передовим іноземним і національним досвідом. Важливо усвідомлювати ризики, повʼязані із використанням електронних доказів, адже інструменти штучного інтелекту стають все більш доступними. Є небезпека підробок та маніпуляцій. Будь-який відеозапис можна згенерувати за допомогою штучного інтелекту.

За законом для початку заочного судового розгляду достатньо публікації повідомлення в “Урядовому курʼєрі” та на сайті Офісу Генпрокурора. Втім, деякі експерти зауважують, що цього може бути замало для підтвердження того, що фігурант свідомо ігнорує процес. Яка ваша думка про це?

– Однією з проблем є встановлення особи обвинуваченого у воєнному злочині. Йдеться про можливий перегляд вироків у провадженнях, розглянутих заочно. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа, яку не повідомили про судовий розгляд та відмову якої від участі в ньому не встановили в “однозначний спосіб”, має право на перегляд вироку або новий розгляд справи навіть через багато років. Уявіть, якщо це відбуватиметься через 2-3 десятиліття — складно буде знайти свідків, щоб повторно їх допитати, а навіть якщо вдасться, чи зможуть вони згадати певні деталі з далекого минулого та впізнати підсудного, який міг дуже змінитися? Тому встановлення особи обвинуваченого має бути незаперечним. І попри його відсутність, якість доказів повинна бути максимально переконливою. 

***

Триває запуск Спецтрибуналу щодо злочину агресії. Що, на ваш погляд, стане головним критерієм його успішності?

— Цей трибунал буде розглядати злочини щодо топ-посадовців. Якщо хоча б один із них реально сяде — буде плюс. А якщо сядуть усі — буде успіх. Міжнародний кримінальний суд не має наразі можливості розглядати справи щодо агресії. А трибунал узяв за основу визначення злочину агресії з Римського статуту, тому він має потенціал бути першим судом, який розтлумачить ці норми. Трибунал, наприклад, може роз’яснити, хто може вважатися “особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними”.

Нюрнберг ніхто не повторить, тому що це був перший процес, що заклав початок міжнародного кримінального права, яким ми його знаємо зараз. Спецтрибунал цілком може стати важливою віхою в історії становлення міжнародного кримінального права. Він може сформувати певну практику, яку потім застосовуватиме Міжнародний кримінальний суд.

У січні 2000 року Україна підписала Римський статут Міжнародного кримінального суду, однак до ратифікації справа тоді не дійшла. У 2001-му Конституційний Суд України визнав положення статуту такими, що не відповідають Конституції України в її тогочасній редакції. Після початку Революції Гідності та російської агресії український парламент ухвалив заяви про визнання юрисдикції МКС. У 2016-му до Конституції внесли зміни та закріпили можливість визнати юрисдикцію МКС на умовах, визначених статутом. У травні 2022-го парламент створив механізм співпраці національних компетентних органів України з МКС. Фінальним кроком стала ратифікація Верховною Радою України Римського статуту у серпні 2024 року. Тож із 1 січня 2025-го Україна стала державою-учасницею Міжнародного кримінального суду. МКС може розглядати геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, вчинені на території України, навіть попри те, що Росія не ратифікувала Римський статут. 

Повний текст інтерв'ю читайте за посиланням: https://mipl.org.ua/nyurnberg-nihto-ne-povtoryt-su...