Рада Суддів
України

uaUA enEN
Документи

12.04.2024

Рішення РСУ № 9 від 11.04.2024 Щодо схвалення ініціатив Програми USAID

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                                     м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 9

У квітні 2024 року Програма USAID "Справедливість для всіх" (9рс-532/2024) звернулася до Ради суддів України з листом щодо питання схвалення ініціатив Програми по реалізації проектів: розробки електронної бази даних рішень українських судів, ухвалених у справах про воєнні злочини; створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах.

На виконання рекомендацій Конференції "Правосуддя в національних судах у справах про міжнародні злочини", яка відбулась 20-22 жовтня у м. Львів, Програма USAID "Справедливість для всіх" ініціювала за попередньої підтримки потенційних партнерів розробку інтерактивної онлайн бази судових рішень, ухвалених у справах про воєнні злочини.

Протягом січня-березня 2024 року відбулися перші обговорення щодо створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів, а також відбулися засідання Робочої групи щодо розробки інтерактивної онлайн бази судових рішень, у яких взяли участь члени РСУ Потапенко А.В., Холод Р.С., Чебан В.М.

Метою створення бази даних рішень українських судів у справах про воєнні злочини є створення електронного порталу, де судді, адвокати, прокурори, науковці, громадські організації, міжнародні експерти та медіа зможуть легко віднайти судові рішення українських судів у справах про воєнні злочини, а також дайджести таких рішень, корисні джерела, коментарі щодо правозастосування.

Створення відділів підтримки має зокрема передбачати ефективне запровадження заходів безпеки для потерпілих та свідків, психологічну, інформаційну та інші види допомоги. Програма USAID "Справедливість для всіх" висловила готовність надати підтримку ДСА України у співпраці та за погодженням Ради суддів України створити відділи підтримки потерпілих/свідків воєнних злочинів для початку у трьох пілотних судах у відповідних регіонах України, де розглядаються воєнні злочини з великою кількістю потерпілих і свідків. У майбутньому за результатами пілотного проекту запропоновано розглянути можливість масштабувати цей досвід в інших судах України.

  • За інформацією ДСА України та Програми USAID "Справедливість для всіх" за основними спільно обумовленими критеріями відібрано та пропонується визначити пілотні суди з реалізації на стадії судового провадження пілотного проекту "Створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах", а саме: Вишгородський районний суд Київської області; Чернігівський районний суд Чернігівської області.

Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Потапенка А.В., голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо схвалення ініціатив Програми USAID"Справедливість для всіх", відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України,

в и р і ш и л а :

1. Схвалити ініціативи Програми USAID "Справедливість для всіх" по реалізації проектів щодо:

- розробки електронної бази даних рішень українських судів, ухвалених у справах про воєнні злочини;

- створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах.

2. Визначити пілотними судами з реалізації на стадії судового провадження пілотного проекту "Створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах " у таких пілотних судах:

- Вишгородський районний суд Київської області;

- Чернігівський районний суд Чернігівської області.

3. Визначеним цим Рішенням пілотним судам надати звіт Раді суддів України про результати реалізації проекту з метою визначення можливості його запровадження іншими судами України.

4. Державній судовій адміністрації України спільно з Програмою USAID "Справедливість для всіх" подати пропозиції щодо визначення третього пілотного суду, який міг би бути залучений до реалізації на стадії судового провадження пілотного проекту "Створення відділів підтримки потерпілих та свідків воєнних злочинів у трьох пілотних судах".

Голова

Ради суддів України                                                                                                          Б.С. Моніч 

Дивитися Завантажити

12.04.2024

Рішення РСУ № 8 від 11.04.2024 Щодо подання про присвоєння звання Герой України (посмертно) Нагорному А.О.

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                             м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 8

У жовтні 2002 року Нагорний Анатолій Олександрович був обраний суддею Веселівського районного суду Запорізької області, у якому пропрацював 20 років.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації був відряджений до Жовтневого районного суду м.Дніпро, мав бронь, але пішов добровольцем у Гвардію наступу "Сталевий кордон".

Після проходження початкового навчання у Центрі підготовки був призначений інспектором прикордонної служби 2 категорії, був навідником- оператором 2 відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування 15 мобільного прикордонного загону.

16 листопада 2023 року загинув поблизу населеного пункту Сергіївка Сватівського району Луганської області у прямому зіткненні з ворогом, отримавши вибухову травму, несумісну з життям.

Суддя та військовослужбовець Нагорний А.О. до кінця виконав свій професійний і моральний обов'язок, був порядною людиною, для якої Україна та її незалежність були понад усе.

Розглянувши лист Голови Верховного Суду Кравченка С.І., заслухавши та обговоривши інформацію голови Ради суддів України Моніча Б.С.щодо подання про присвоєння звання Герой України (посмертно) Нагорному А.О., відповідно до частини дев’ятої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 6 Закону України "Про державні нагороди України",пункту 8 розділу ІІ Статуту звання Герой України, затвердженого Указом Президента України від 2 грудня 2002 року № 1114/2002, Рада суддів України

в и р і ш и л а:

за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного контролю, підтримці високої бойової готовності військ, зразкове виконання службового обов'язку, героїчні дії та виявлені при цьому честь і доблесть

підтримати подання про присвоєння звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка":


НАГОРНОМУ Анатолію Олександровичу

судді Веселівського районного суду Запорізької області (посмертно).
Голова

Ради суддів України

Б.С. Моніч

Дивитися Завантажити

12.04.2024

Рішення РСУ № 7 від 11.04.2024 щодо окремих питань надання відпусток без збереження заробітної плати

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                             м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 7

До Ради суддів України надійшло звернення голови Черкаського апеляційного суду Сіренка Ю.В. стосовно ситуації, що склалася в Уманському міськрайонному суді Черкаської області через нездійснення правосуддя суддею цього суду Білик О.В. з 27 вересня 2021 року по цей час.

Як вбачається з вказаного звернення у період з 27 вересня 2021 року суддя фактично не здійснює правосуддя, перебуваючи у відпустках.

При цьому у провадженні судді Білик О.В. станом на 19.03.2024 року перебувало 333 справи: 148 кримінальних справ, 12 адміністративних справ, 173 цивільні справи.

За вказаний період часу (з 21.09.2021 року по 29.03.2024 року), який склав 921 календарний день, судді було надано 26 відпусток без збереження заробітної плати загальною тривалістю 768 календарних дні, 5 щорічних відпусток (в тому числі частково) загальною тривалістю 16 календарних днів, 9 додаткових відпусток (в тому числі частково) загальною тривалістю 55 календарних дні.

Загальний період перебування судді у відпустках склав 839 календарних днів.

12 березня 2024 року збори суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області обговорили питання роботи судді Білик О.В. та питання надання їй відпусток без збереження заробітної плати. Збори суддів звернули увагу судді та керівництва суду, що надання відпусток без збереження заробітної плати здійснюється за згодою сторін, а тому з огляду критичну ситуацію з відправленням правосуддя та інші обставини у наданні таких відпусток може бути відмовлено.

В той же час наказами від 15.03.2024 року (№64-В та №65-В) судді Білик О.В. знову надано відпустку без збереження заробітної плати та частину невикористаної основної щорічної відпустки.

Наказом №74-В від 01.04.2024 року судді Білик О.В. знову надано відпустку без збереження заробітної плати до 05.04.2024 року, яка надається в обов'язковому порядку.

З 08.04.2024 року судді знову надано частину відпустки без збереження заробітної плати, яка надається в обов'язковому порядку.

Крім того, на адресу Ради суддів України надійшло звернення голови Господарського суду Харківської області, з якого слідує, що подібна ситуація щодо надання відпусток без збереження заробітної плати існує і в згаданому суді.

Так суддя цього суду Смірнова О.В. з 24 лютого 2022 року перебуває у відпустках різних видів та вже понад 2 роки не здійснює правосуддя.

Починаючи з 09.03.2024 року судді було надано 33 відпустки різних видів та різної тривалості. Загальна тривалість додаткових відпусток склала 141 календарний день, щорічних відпусток 116 робочих днів. Відпусток без збереження заробітної плати, які надавалися за згодою сторін – 282 календарні дні.

З 01.04.2024 року суддя перебуває у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів, яка надається в обов'язковому порядку.

Розглянувши звернення голови Черкаського апеляційного суду Сіренка Ю.В. стосовно ситуації, що склалася в Уманському міськрайонному суді Черкаської області через нездійснення правосуддя суддею цього суду Білик О.В. з 27 вересня 2021 року по цей час, звернення голови Господарського суду Харківської області щодо нездійснення правосуддя суддею Смірновою О.В. Рада суддів України вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Рішенням від 24 лютого 2022 року № 9 Рада суддів України звернула увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ґрунтуючись на положеннях Основного Закону Рада суддів України рекомендувала зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

02 березня 2022 року Рада суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, якими зокрема, рекомендувала при визначенні умов роботи суду у воєнний час, керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Рішенням від 14 березня 2022 року № 10 Рада суддів України затвердила окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, в яких, серед іншого, було вказано на особливості трудових відносин із суддями, які вимушено залишили свої місця проживання та перебувають в інших містах або за кордоном та чітко зазначено, що "дистанційна робота судді можлива виключно за умови його перебування в межах України", а вирішення усіх інших організаційних питань покладено на органи та установи системи правосуддя.

У розділі ІІІ вказаних рекомендацій "Особливості трудових відносин із суддями, які вимушено залишили свої місця проживання та перебувають в інших містах або за кордоном", Рада суддів України:

1. Рекомендувала керівництву судів з’ясувати дійсні причини залишення місць проживання.

2. У випадку, якщо судом не ухвалювалося рішення про тимчасове зупинення роботи суду (тимчасове зупинення відправлення правосуддя) або рішення про дистанційну роботу,– надавати таким суддям за їх заявами оплачувану або неоплачувану відпустку з одночасною рекомендацією прибути до місця роботи в найкоротший термін.

3. При ухваленні рішення щодо надання відпусток враховувати дійсні обставини (наявність/відсутність бойових дій в конкретному населеному пункті), реальну можливість/необхідність повернення/прибуття судді на робоче місце, можливість дистанційної роботи.

З наведеного слідує, що при визначенні умов роботи суду у воєнний час, виходячи з реальних поточних обставин, що склалися в регіоні, саме збори суддів відповідного суду мають право, за заявою судді, прийняти рішення про переведення такого судді на дистанційну форму роботи чи продовження такої форми роботи. Водночас, дистанційна робота судді можлива виключно за умови його перебування в межах України (пункт 4 розділу ІІІ окремих рекомендацій організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, затверджених рішенням Ради суддів України від 14 березня 2022 року № 10).

При цьому слід погодитися, що суддям, які не здійснюють правосуддя (не мають повноважень на відправлення правосуддя) в суді, який не призупинив свою роботу і в яких відсутня можливість дистанційної роботи (або зборами суддів не ухвалено рішення про переведення такого судді на дистанційну роботу) за можливості доцільно надати оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, які надають в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, які надають за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством.

В той же час надання відпусток без збереження заробітної плати суддям, які мають повноваження на відправлення правосуддя, у випадках, коли надання таких відпусток не є обов'язковим, є неприпустимим.

Це пов'язано з тим, що особа призначена на посаду судді, урочисто присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя серед іншого зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Це означає, що систематична та безпідставна відсутність на робочому місці під час робочого часу, в тому числі систематичне подання заяв про надання відпусток без збереження заробітної плати у випадках, коли надання таких відпусток не є обов'язковим, може свідчити про ознаки умисного ухилення суддею від здійснення свого основного обов'язку – відправлення правосуддя.

Щодо згаданих вище рекомендацій Ради суддів України, то вони надавалися на початку широкомасштабної агресії російської федерації проти України, були спрямовані на врахування реальної поточної ситуації з відправленням правосуддя в конкретній місцевості.

З часу надання цих рекомендації ситуація в Україні суттєво змінилася, частина територій була деокупована, територіальна підсудність судів була відновлена.

Переважна більшість суддів та судів в умовах воєнного стану працює, в тому числі й на прифронтових територіях, усвідомлюючи усю повноту відповідальності за відправлення правосуддя, адже сумлінність у виконанні трудових обов’язків судді диктується самим статусом судді і рівнем відповідальності за прийняті рішення.

В той же час поведінка окремих суддів, які мають повноваження відправляти правосуддя, однак систематично ухиляються від здійснення правосуддя та зловживають своїм правом на відпустки без збереження заробітної плати (як тих, що надаються в обов'язковому порядку, так і тих у надані яких може бути відмовлено), містить не лише ознаки неетичної поведінки, а і підриває суспільну довіру до суду та авторитет правосуддя.

Головам судів при вирішенні питань про надання суддям відпусток без збереження заробітної плати, надання яких не передбачено чинним законодавством в обов'язковому порядку, особливо суддям, які мають повноваження на здійснення правосуддя, в першу чергу слід виходити з необхідності забезпечення відправлення правосуддя судом та необхідності забезпечення суддями розгляду справ, що перебувають у їх провадженні.

Позиція Ради суддів України з цього питання ґрунтується на тому, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, регламентує статус професійного судді та трудові відносини із суддями.

Відповідно до статті 136 цього Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

У рішенні від 05 серпня 2023 року № 24 Рада суддів України наголосила, що особливості надання та оплати щорічної оплачуваної відпустки регулюються виключно статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" є частиною законодавства про працю та застосовується до тих правовідносин, стосовно яких в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" відсутнє правове регулювання.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством не врегульовано порядок надання суддям відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану, застосуванню підлягають положення Закону України "Про відпустки" та Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі – Закон №2136-ІХ), яким встановлено новий порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати.

Цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність з дня його припинення або скасування, крім частини третьої статті 13 Закону.

В свою чергу Закон України "Про відпустки" (статті 25, 26 Закону України) передбачає випадки надання відпусток без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку та за угодою сторін.

Так, за згодою роботодавця відпустка могла надаватися терміном не більше 15 календарних днів. До зазначеного строку не включався період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".

Відповідно чинної редакції частини першої статті 26 Закону України "Про відпустки" за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

За змістом частини третьої статті 26 Закону України "Про відпустки" на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

Час перебування у відпустках, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 цього Закону.

Частиною третьою статті 12 Закону № 2136-ІХ встановлено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки" ("Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін").

Тобто відпустка надається на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом.

При цьому, відповідно до внесених Законом від 22.11.2023 №3494-IX змін (набрали чинності з 24.12.2023 року), час перебування у такій відпустці не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до змін, внесених Законом від 01.07.2022 № 2352-IX статтю 12 Закону № 2136 доповнено новою частиною четвертою, згідно з якою у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України "Про відпустки".

Така відпустка без збереження заробітної плати надається судді в обов’язковому порядку на весь період, про який вказано у заяві, що подана на підставі частини четвертої статті 12 Закону № 2136-ІХ.

Водночас, виходячи із умов її надання, вбачається, що суддя має підтвердити той факт, що він "виїхав за межі території України" або "набув статусу внутрішньо переміщеної особи". Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку має прийматися головою суду на підставі наданих суддею доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відпустка без збереження заробітної плати на підставі частини третьої статті 12 Закону № 2136-ІХ не є обов’язковою та надається за угодою сторін.

Оскільки така відпустка без збереження заробітної плати надається за угодою між працівником і роботодавцем, голова суду (або особа, яка виконує повноваження голови суду) може і повинен відмовити судді у її наданні, якщо це матиме наслідком тривале нездійснення суддею правосуддя, обмеження конституційного права людини на судовий захист та розгляд справ, які перебувають у провадженні судді, з урахуванням поточного суддівського навантаження у суді.

Крім вищевикладеного, статтею 25 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР встановлено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку у наступних випадках:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Також Законами України №504/96-ВР (стаття 9) та № 2136-ІХ (ч.4 статті 12) визначено особливості зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

При наданні відпусток без збереження заробітної плати правила зарахування такого стажу мають дотримуватися роботодавцем неухильно.

Підсумовуючи вищевикладене, Рада суддів України приходить до таких висновків.

З огляду на те, що суддя Смірнова О.В. подала заяву про надання їх обов'язкової відпустки тривалістю 90 календарних днів, а у її провадженні не перебувають судові справи Рада суддів України вважає за необхідне рекомендувати їй приступити до відправлення правосуддя негайно після закінчення відпустки.

Щодо судді Білик О.В., у провадженні якої залишаються 333 судові справи, і яка звертається із заявами про надання їх короткострокових відпусток, що унеможливлює перерозподіл судових справ, Рада суддів України вважає за необхідне звернути її увагу на необхідність негайно повернутися до виконання обов'язків по здійсненню правосуддя.

У разі ігнорування цієї рекомендації та/або продовження поведінки, яка свідчить про небажання відправляти правосуддя, рекомендувати зборам суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області ухвалити рішення про повторний автоматизований розподіл судових справи, які залишилися у її провадженні.

Про встановлені факти, які свідчать про можливе ухилення суддями Білик О.В. та Смірновою О.В. від відправлення правосуддя, Рада суддів України вважає за необхідне повідомити Вищу раду правосуддя.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо окремих питань надання відпусток без збереження заробітної плати, надання яких не передбачено чинним законодавством в обов'язковому порядку, суддям в умовах воєнного стану, відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Звернути увагу судів та суддів України на те, що здійснення правосуддя є основним обов'язком судді.

2. Звернути увагу суддівського корпусу на неприпустимість зловживання суддями своїм правом на відпустки без збереження заробітної плати, надання яких не передбачено чинним законодавством в обов'язковому порядку, що може мати наслідком тривале нездійснення суддею правосуддя, обмеження конституційного права людини на судовий захист та розгляд справ, які перебувають у провадженні судді, з урахуванням поточного суддівського навантаження у суді.

3. Головам судів при вирішенні питань про надання суддям відпусток без збереження заробітної плати, надання яких не передбачено чинним законодавством в обов'язковому порядку, особливо суддям, які мають повноваження на здійснення правосуддя, в першу чергу слід виходити з необхідності забезпечення відправлення правосуддя судом та необхідності забезпечення суддями розгляду справ, що перебувають у їх провадженні.

4. Головам судів, зборам суддів принципово реагувати на факти ухилення від здійснення правосуддя суддями, які систематично подають заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, надання яких не є обов'язковим, інформувати про такі факти Вищу раду правосуддя.

5. Рекомендувати судді Господарського суду Харківської області Смірновій О.В. негайно повідомити суд про те, чи має вона намір повернутися до відправлення правосуддя після закінчення відпустки та приступити до відправлення правосуддя негайно після закінчення відпустки.

6. Звернути увагу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Білик О.В. на необхідність негайно повернутися до виконання обов'язків по здійсненню правосуддя. Рекомендувати судді Білик О.В. негайно повідомити суд про те, яку кількість днів обов'язкової відпустки без збереження заробітної плати вона планує взяти, та чи має вона намір повернутися до здійснення правосуддя після закінчення цієї відпустки.

7. У разі продовження суддею Білик О.В. поведінки, яка свідчить про її небажання відправляти правосуддя, рекомендувати зборам суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області ухвалити рішення про повторний автоматизований розподіл судових справи, які залишилися у її провадженні.

Голова Ради суддів України                                                                                                               Б.С. Моніч
Дивитися Завантажити

12.04.2024

Рішення РСУ № 6 від 11.04.2024 Про врегулювання деяких питань соціального захисту суддів у відставці

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                                 м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 6

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Також, у вказаному рішенні зазначено, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.

Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.

Однак, нехтування пенсійними органами визначеним Вищою радою правосуддя стажем судді при звільненні у відставку для призначення щомісячного грошового утримання призводить до порушення прав суддів.

Дані обставини зумовлюють звернення суддів із позовами до суду, що у свою чергу призводить до завантаження суддів та зростання витрат державного бюджету, пов'язаних з розглядом вказаних справ. Це в свою чергу призводить до зростання і без того надмірного навантаження на працюючих суддів.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про врегулювання деяких питань соціального захисту суддів у відставці, відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

Звернути увагу Пенсійного фонду України на необхідність приведення діяльності органів Пенсійного фонду України у відповідність до висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема про те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Вважати неприпустим перегляд органами Пенсійного фонду України стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, та визначений у рішенні Вищої ради правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення судді у відставку).

Голова

Ради суддів України                                                                                                                           Б. С. Моніч  

Дивитися Завантажити

12.04.2024

Рішення РСУ № 5 від 11.04.2024 Щодо організації роботи судів які залишилися на ТОТ

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                                      м. Київ

РІШЕННЯ № 5


Наказом Державної судової адміністрації України від 13 липня 2022 року № 233 "Про утворення робочої групи" (зі змінами) утворено робочу групу з розробки та запровадження заходів реагування щодо запобігання випадкам неефективного використання коштів Державного бюджету України розпорядниками коштів нижчого рівня в умовах воєнного стану (далі - робоча група).

За результатами засідання робочої групи та прийнятих на цьому засіданні рішень, яке відбулось 16 листопада 2023 року, керуючись пунктом 4 Положення про робочу групу з розробки та запровадження заходів реагування щодо запобігання випадків неефективного використання коштів Державного бюджету України розпорядниками коштів нижчого рівня в умовах воєнного стану, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 13 липня 2022 року № 233 (зі змінами), робочою групою було надано пропозиції та рекомендації, зокрема рекомендовано в.о. Голови Державної судової адміністрації України звернутися із листами до відповідних територіальних управлінь ДСА України про неприпустимість виплат будь-яким особам, що перебувають на ТОТ або стосовно яких відсутня інформація про перебування їх на підконтрольній Україні території.

Враховуючи рекомендації робочої групи з розробки та запровадження заходів реагування щодо запобігання випадкам неефективного використання коштів Державного бюджету України розпорядниками коштів нижчого рівня в умовах воєнного стану, 06 грудня 2023 року за вих. № 8-15966/23 Державною судовою адміністрацією України надіслано листа до Територіальних управлінь Державної судової адміністрації України в Донецькій, Запорізькій, Луганській та Херсонській областях про запобігання випадкам неефективного використання коштів Державного бюджету України та звернуто увагу на неприпустимість здійснення виплат будь-яким особам (суддям, працівникам органів та установ системи правосуддя), що перебувають на тимчасово окупованих територіях або стосовно яких відсутня інформація про перебування їх на підконтрольній Україні території.

Також, відповідно до пункту 2 наказу ДСА України від 08 серпня 2022 року № 270 "Про посилення відповідальності розпорядників коштів нижчого рівня" Державною судовою адміністрацією України звернуто увагу на те, що в умовах воєнного стану, зокрема, начальники територіальних управлінь ДСА України, як керівники установ, що є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, несуть персональну відповідальність за доцільність, ефективність, результативність і цільове використання бюджетних коштів, за наявність належним чином оформлених первинних документів обліку використання робочого часу та відповідних розпорядчих документів (наказ та/або розпорядження), достовірність відомостей щодо обліку використання робочого часу та їх відображення у табелі обліку використання робочого часу.

Водночас, до Ради суддів України надійшли колективні звернення (скарги) від деяких районний судів Херсонської області щодо порушень трудових прав працівників апаратів судів, які опинилися на окупованій території, що полягає у призупиненні відповідними територіальними управліннями ДСА України дії трудових договорів з такими працівниками.

Попри це, до Радою суддів України також фіксується інформація про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що окремі судді та працівники державних органів у системі правосуддя залишаються на тимчасово окупованих територіях України з власної волі та співпрацюють з так званою "окупаційною владою".

За таких обставин продовження здійснення виплат суддівської винагороди та заробітної плати, особливо в умовах дефіциту Державного бюджету України та недофінансування судової влади, є щонайменше неефективним використанням державних коштів.

Механізм тимчасового призупинення виплати суддівської винагороди, заробітної плати виписано у рішенні Ради суддів України від 5 серпня 2022 року № 22 із зазначенням, що такий механізм не суперечитиме вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, Рада суддів України повністю підтримує позицію Державної судової адміністрації України викладену у листі від 06 грудня 2023 року за вих. № 8-15966/23 до Територіальних управлінь Державної судової адміністрації України в Донецькій, Запорізькій, Луганській та Херсонській областях про запобігання випадкам неефективного використання коштів Державного бюджету України.

В той же час, у зв’язку із збройною агресією російської федерації на території України численні суди як першої, так і апеляційної інстанції опинились на тимчасово окупованих територіях, зв’язок з їх посадовими особами, відповідальними за нарахування як суддівської винагороди, так і заробітної плати працівникам за об’єктивних причин відсутній, Державна судова адміністрація стикається з відповідними труднощами у нарахуванні відповідних виплат.

Крім того, призупинення відповідними територіальними управліннями ДСА України дії трудових договорів з працівниками судів, які опинилися на тимчасово окупованих територіях призвело до випадків відсутності в суді будь-якого судді та/або працівника апарату суду.

З огляду на вказане, виникла необхідність у впорядкуванні питання, пов’язаного з покладенням обов’язку щодо нарахування відповідних виплат на інших осіб, за умови відсутності голови, керівника апарату конкретного суду, який перебуває в окупації.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, а також регламентує статус професійного судді та трудові відносини із суддями. Згідно зі статтею 52 вказаного Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода є різновидом заробітної плати, яка отримується у якості винагороди за здійснення правосуддя на професійній основі особою, що призначена суддею та займає штатну суддівську посаду в одному з судів України.

У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України з 24 лютого 2022 року по всій території України запроваджено воєнний стан.

Згідно із статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

02 березня 2022 року Рада суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану в яких наголосила, що при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалися в регіоні.

Рішенням від 14 березня 2022 року № 10 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України від 05 серпня 2022 року № 24) Рада суддів України затвердила окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану якими роз’яснено особливості участі суддів у національному спротиві, особливості трудових відносин із суддями, а вирішення усіх інших організаційних питань покладено на органи та установи системи правосуддя.

Відповідно до розділу ІІІ вказаних рекомендацій суддівська винагорода у розмірі посадового окладу та доплат, визначених частиною другою статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виплачується якщо:

- суддя згідно табелю перебуває в автоматизованому розподілі справ та здійснює свої повноваження на робочому місці або дистанційно;

- суддя перебуває у відрядженні, оплачуваній відпустці тощо;

- суддя увільнений від виконання обов’язків з відправлення правосуддя у зв’язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби;

- суддя в робочий час виконує обов’язки, пов’язані з участю в національному спротиві;

- суддя не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин (закінчення строку повноважень, тимчасове зупинення роботи суду, тимчасове зупинення відправлення правосуддя тощо).

У рішенні від 25 листопада 2021 року №54 Рада суддів України звернула увагу на те, що спеціальним законодавством не врегульовано порядок обліку робочого часу суддів, а тому застосуванню підлягають положення наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці", яким затверджено форму Табеля (форма " П-5).

Позначення до табеля обліку використання робочого часу про причини відсутності на роботі (основна відпустка, відпустка за власний рахунок, лікарняний тощо) та інші відхилення від нормальних умов праці вносяться на підставі документів (листки непрацездатності, заяви) та кадрових наказів.

Інші відмітки у табелі робочого часу проставляються на підставі повідомлень судді або розпорядчих документів суду (повідомлення про перебування на лікарняному, наказів про надання іншого дня відпочинку, про відрядження, про перебування у відпустці тощо).

Щодо оформлення відсутності працівників, які покинули свої робочі місця на території ведення бойових дій та не подали відповідних заяв про надання відпустки або листків непрацездатності зазначу, що відсутність такого працівника табелюється умовними позначеннями "НЗ" ("відсутність з нез’ясованих причин" або "І" ("інші причини неявки"). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини відсутності були поважні, або ж, що раніше надана інформація не підтвердилась, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

У випадках, коли суддя систематично та безпідставно відсутній на робочому місці під час робочого часу розпорядники бюджетних коштів, збори суддів відповідного суду вправі ухвалювати відповідні рішення (розпорядчі акти), якими фіксувати відповідну поведінку.

Такими ж розпорядчими актами може фіксуватися наявність підтвердженої інформації про колабораційні дії.

Вирішуючи питання щодо можливості перебування судді, якого відсторонено від здійснення правосуддя, на адміністративній посаді, Рада суддів України у рішенні від 25 листопада 2021 року № 53 прийшла до висновку, що задля забезпечення реалізації гарантій незалежності суддів, мінімізування ризиків незаконного впливу на суддів зі сторони осіб, які займають адміністративні посади, дотримання принципів виборності голів судів та їх заступників, а також, відновлення довіри суспільства до судової влади у разі застосування до судді, який обіймає адміністративну посаду у суді тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, такий суддя позбавляється можливості обіймати адміністративну посаду в суді.

У цьому рішенні Рада суддів України звернула увагу судів та суддів України на те, що перебування судді на адміністративній посаді є неможливим на час тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, незалежно від підстав такого відсторонення від посади.

Рада суддів України зазначила, що з дня тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя суддя позбавляється статусу голови або заступника голови суду та йому не виплачуються передбачені чинним законодавством доплати за перебування на адміністративній посаді.

Також Рада суддів України ще раз наголосила, що відповідно до викладеної у рішенні Ради суддів України від 23 січня 2017 року № 2 позиції здійснення адміністративних повноважень не є тотожним зайняттю адміністративної посади судді.

Відповідно до статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", розділу ІІІ Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом ДСА України від 08.02.2019 № 131 (із змінами) організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України.

Водночас здійснення повноважень керівника апарату суду не є тотожним зайняттю посади керівника апарату суду. Це допускається в разі виробничої необхідності або може бути пов’язане з розпорядчими функціями і з правом підпису відповідних документів.

Так, відповідно до пунктів 18, 19 розділу ІІІ Типового положення про апарат суду на час відсутності керівника апарату суду чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов’язки виконує заступник керівника апарату суду, визначений відповідним наказом керівника апарату суду про розподіл обов’язків, а за відсутності такого наказу один із заступників керівника апарату суду, який має більший стаж роботи в апараті суду.

У разі тимчасової відсутності заступника (заступників) керівника апарату місцевого суду виконання обов’язків за посадою відсутнього керівника апарату місцевого суду покладається на одного з керівників структурних підрозділів апарату суду, крім керівників бухгалтерської служби суду (головного бухгалтера) і режимно-секретного підрозділу (за наявності), наказом начальника територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови суду.

На сьогодні законодавством України не врегульовано питання тимчасового виконання обов’язків керівника апарату суду в тих судах, де відсутні працівники апарату суду, а також судді (що унеможливлює внесення подання про призначення на посаду в порядку визначеному законом). Це пов'язано з тим, що відповідні норми законодавства були прийняті для застосування у мирний час, а початок широкомасштабної агресії проти України поставив перед судовою владою України нові виклики, які законодавець не передбачив і не міг передбачити у правому регулюванні відповідних правовідносин.

На думку Ради суддів України, у такому випадку може бути застосовано алгоритм започаткування роботи новоутворених судів.

Це означає, що начальник територіального управління Державної судової адміністрації України може прийняти рішення про призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату суду (в суді де відсутні будь-які працівники), термін дії повноважень якого обмежується датою призначення керівника суду юридичної особи. На посаду може бути призначено працівника територіального управління Державної судової адміністрації України, який відповідає вимогам до професійної компетентності для зайняття посади (з дотриманням вимог щодо несумісності).

Згідно із частиною першою статті 152 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ДСА України розробляє та затверджує за погодженням із Вищою радою правосуддя Типове положення про апарат суду.

Пунктом 14 частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено повноваження Вищої ради правосуддя погоджувати Типове положення про апарат суду.

Зважаючи на актуальність питання призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату суду в суді, де відсутні будь-які працівники, Рада суддів України вважає ще одним із можливих шляхів нормативного врегулювання цього питання розробку та затвердження за погодженням із Вищою радою правосуддя змін до Типового положення про апарат суду, якими передбачити алгоритм призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату суду, закріпивши правило, що у випадку, коли в місцевому суді відсутні працівники апарату суду внаслідок їх звільнення або призупинення з ними трудових відносин, начальник територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови суду (в.о. голови суду) або без такого подання (в разі відсутності в суді суддів, які перебувають на підконтрольній території України) може прийняти рішення про призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату суду, термін дії повноважень якого обмежується датою призначення керівника суду юридичної особи. На посаду може бути призначено працівника територіального управління Державної судової адміністрації України, який відповідає вимогам до професійної компетентності для зайняття посади (з дотриманням вимог щодо несумісності).

Для апеляційних судів відповідне призначення здійснюється Головою Державної судової адміністрації України з числа її працівників за поданням голови суду (в.о. голови суду) або без такого подання (в разі відсутності в суді суддів, які перебувають на підконтрольній території України).

З огляду на положення пункту13 частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", яким встановлено повноваження Вищої ради правосуддя затверджувати Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальні управління, пункту 8 частини четвертої та п'ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким визначено повноваження ДСА України затверджувати положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України, відповідні зміни до положення про апарат суду повинні бути узгоджені з Положенням про Державну судову адміністрацію України, типовим положенням про її територіальні управління, положеннями про територіальне управління Державної судової адміністрації України.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо організації роботи судів, які залишилися на тимчасово окупованій території, відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Вважати за неможливе здійснення будь-яких виплат суддям та працівникам апаратів судів, які перебувають на тимчасово-окупованій території України або стосовно яких відсутня інформація про перебування їх на підконтрольній Україні території.

2. У випадку, коли в місцевому суді відсутні працівники апарату суду внаслідок їх звільнення або призупинення з ними трудових відносин, начальник територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови суду (в.о. голови суду) або без такого подання (в разі відсутності в суді суддів, які перебувають на підконтрольній території України) може прийняти рішення про призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату суду, термін дії повноважень якого обмежується датою призначення керівника суду юридичної особи. На посаду може бути призначенопрацівника територіального управління Державної судової адміністрації України, який відповідає вимогам до професійної компетентності для зайняття посади (з дотриманням вимог щодо несумісності).

3. Для апеляційних судів відповідне призначення здійснюється Головою Державної судової адміністрації України з числа її працівників за поданням голови суду (в.о. голови суду) або без такого подання (в разі відсутності в суді суддів, які перебувають на підконтрольній території України).

4. Рекомендувати Державній судовій адміністрації України розробити та затвердити за погодженням із Вищою радою правосуддя зміни до Типового положення про апарат суду, якими передбачити алгоритм призначення тимчасово виконуючого обов’язки керівника апарату суду в суді де відсутні будь-які працівники та судді, узгодивши їх з Положенням про Державну судову адміністрацію України, типовим положенням про її територіальні управління, положеннями про територіальне управління Державної судової адміністрації України.


Голова

Ради суддів України                                                                                                                                       Б.С. Моніч

Дивитися Завантажити

12.04.2024

Рішення РСУ № 4 від 11.04.2024 Щодо внесення змін до Положення про АСДС

             РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                                         м. Київ

                                                                                                     РІШЕННЯ № 4 

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо необхідності внесення змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідно до статті 133 "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо необхідності внесення змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду взяти до відома.

2. Внести до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 року №25 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 5 червня 2015 року №55, від 22 липня 2015 року №79 , від 3 березня 2016 року №21 , від 15 вересня 2016 року №58 , від 24 квітня 2020 року №25, від 17 липня 2020 року №38, від 11 червня 2021 року №18, від 06 жовтня 2022 року № 31) зміни, що додаються.

3. Зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду набирають чинності з 01 травня 2024 року.

4. Зборам суддів судів України привести Засади використання автоматизованої системи документообігу суду відповідного суду у відповідність до цих змін.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                        Б.С. Моніч

Додаток до рішення Ради суддів України від 11 квітня 2024 року № 4
ПОГОДЖЕНО

Наказ Державної судової адміністрації України

від ____ квітня 2024 року № ____

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Ради суддів України

від 11 квітня 2024 року № 4

ЗМІНИ,

що вносяться до Положення про автоматизовану

систему документообігу суду,

затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 року №25

(із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України:

від 5 червня 2015 року №55,

від 22 липня 2015 року №79,

від 3 березня 2016 року №21,

від 15 вересня 2016 року №58,

від 24 квітня 2020 року №25,

від 17 липня 2020 року №38,

від 11 червня 2021 року №18,

від 06 жовтня 2022 року № 31

1. Підпункт 2.3.43 пункту 2.3 «Розподіл судових справ між суддями» викласти у наступній редакції:

"2.3.43 Передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо:

2.3.43.1 клопотань (подань, скарг), які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР), якщо інший порядок не визначений зборами суддів;

2.3.43.2 судових справ, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування судових рішень, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім рішень про закриття, припинення провадження, відкриття провадження у справі про банкрутство, відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, перехід до наступної судової процедури, затвердження плану санації, визнання недійсними правочинів, укладених боржником, результати розгляду грошових вимог кредиторів, звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, результати розгляду скарг на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, закриття провадження у справі про банкрутство; постанов про визнання боржника банкрутом), та судових рішень, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи;

2.3.43.3 апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів суду першої інстанції, які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР);

2.3.43.4 апеляційних та касаційних скарг (в тому числі й тих, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі якщо провадження не закінчено;

2.3.43.5 заяви або клопотання, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз'яснення судового рішення, повернення судового збору;

2.3.43.6 заяви про перегляд заочного рішення;

2.3.43.7 заяви та клопотання з процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу;

2.3.43.8 матеріалів кримінального провадження щодо особи, стосовно якої вже здійснюється судове провадження, у випадку, передбаченому частиною другою статті 334 Кримінального процесуального кодексу України;

2.3.43.9 зустрічних позовів та позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору в судовій справі, у якій відкрито провадження;

2.3.43.10 заяв про відновлення втраченого судового провадження;

2.3.43.11 заяв про забезпечення позову, доказів, поданих після подання позовної заяви;

2.3.43.12 у процедурі банкрутства: заяви про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; заяви про покладання субсидіарної (солідарної) відповідальності;

2.3.43.13 у процедурі банкрутства: позовні заяви у майнових та немайнових спорах, стороною в яких є боржник; інші заяви з вимогами до боржника для розгляду по суті в межах справи про банкрутство; матеріали справи, в якій стороною є боржник, що передані з господарських судів або судів інших юрисдикцій для розгляду в межах справи про банкрутство;

2.3.43.14 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за виключенням випадків, визначених законом;

2.3.43.15 ухвал Великої Палати Верховного Суду про повернення судової справи на розгляд відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) через відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

2.3.43.16 позовних заяв, які надійшли після подання до суду заяви про забезпечення позову або доказів;

2.3.43.17 справ про адміністративні правопорушення щодо особи, яка вчинила декілька адміністративних правопорушень, якщо ці справи надійшли в один день;

2.3.43.18 справ про адміністративні правопорушення, які поверталися суддею на доопрацювання.".

2. Підпункт 2.3.44 пункту 2.3 «Розподіл судових справ між суддями» викласти у наступній редакції:

"2.3.44. За відсутності заборони у процесуальному законі збори суддів мають право передбачити інші випадки передачі судових справ (проваджень) раніше визначеному в судовій справі судді, судді-доповідачу.".

3. Пункти 2.3.45 – 2.3.46 виключити.

4. Пункт 2.3.47 викласти у такій редакції:

  • "2.3.47. У разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.43.1-2.3.43.18, підпунктом 2.3.44 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду."

5. Доповнити Положення пунктом 4.7. наступного змісту:

"4.7. Положення підпунктів 2.3.31, 2.3.33, 2.3.37, 2.3.39, 2.3.42, 2.3.48, 2.3.53, 2.3.54, 2.3.59 пункту 2.3, підпункту 2.5.6 пункту 2.5, підпункту 2.6.4 пункту 2.6 щодо роздрукування протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматичного визначення складу колегії, автоматичного визначення запасного судді, заміни основного судді запасним суддею, автоматичного визначення слідчого судді, передачі судової справи раніше визначеному судді, повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, повторного автоматичного визначення запасного (слідчого) судді, щодо неможливості автоматизованого розподілу судових справ між суддями, визначення основних та запасних присяжних, визначення народних засідателів не застосовуються у випадку прийняття суддею (суддею доповідачем) рішення про формування та зберігання судової справи в електронній/змішаній формі. Відповідні протоколи зберігаються як електронні документи.".

________________

Порівняльна таблиця

Чинна редакція

Редакція зі змінами
Розподіл судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді Розподіл судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді
2.3.43. Судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа. 2.3.44. Раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також: апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідної апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено.

судові справи, повернуті до апеляційного суду після виконання вимог частини сьомої статті 297 Цивільного процесуального кодексу України та після дооформлення;

судові справи, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз'яснення судового рішення,повернення судового збору;

судові справи, що розглядаються в порядку адміністративного чи цивільного судочинства та надійшли до касаційної інстанції у зв’язку з їх витребуванням за відкритим провадженням за касаційною скаргою;

судові справи, повернуті до апеляційного суду після виконання вимог частини другої статті 359 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до пункту 11 Перехідних положень цього Кодексу;

судові справи про перегляд заочного рішення;

судові справи, за якими надійшли заяви (клопотання), пов'язані із виконанням судових рішень, передбачені статтями 368–373, 378 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 117, 119–121,121-2, 122 Господарського процесуального кодексу України, статтями 259–264, 267 (крім частини дев’ятої статті 267) Кодексу адміністративного судочинства України, розділом 8 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

клопотання про вирішення питання, пов’язаного з виконанням вироку, у судових справах, які розглянуті даним судом;

матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої вже здійснюється судове провадження, у випадку, передбаченому частиною другою статті 334 Кримінального процесуального кодексу України;

судові справи про адміністративні правопорушення щодо особи, яка вчинила декілька адміністративних правопорушень, якщо ці справи надійшли в один день;

судові справи, що розглядаються Верховним Судом України в порядку, передбаченому процесуальним законодавством України, та які надійшли до Верховного Суду України у зв’язку з їх витребуванням за відкритим провадженням за заявою про перегляд судових рішень;

зустрічні позови та позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у судовій справі, у якій відкрито провадження, що надійшли до суду;

заяви про скасування заходів реагування, застосованих у межах відповідної судової справи;

заяви про відновлення втраченого судового провадження;

апеляційні скарги на ухвали слідчих суддів, які надійшли в межах одного кримінального провадження;

заяви про забезпечення позову, доказів;

у процедурі банкрутства: заяви про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; заяви про покладання субсидіарної (солідарної) відповідальності;

у процедурі банкрутства: позовні заяви у майнових та немайнових спорах, стороною в яких є боржник; інші заяви з вимогами до боржника для розгляду по суті в межах справи про банкрутство; матеріали справи, в якій стороною є боржник, що передані з господарських судів або судів інших юрисдикцій для розгляду в межах справи про банкрутство.





2.3.45. Клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів.

2.3.46. У разі надходження апеляційних (касаційних) скарг, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення, такі скарги передаються раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) , якщо провадження не закінчено.

2.3.47. У разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.44-2.3.46 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

2.3.48. Результатом розподілу судової справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду (додаток 6), що створюється в автоматизованій системі уповноваженою особою апарату суду.

Протокол передачі судової справи раніше визначеному судді роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

2.3.43 Передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо: 2.3.43.1 клопотань (подань, скарг), які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР), якщо інший порядок не визначений зборами суддів; 2.3.43.2 судових справ, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування судових рішень, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім рішень про закриття, припинення провадження, відкриття провадження у справі про банкрутство, відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, перехід до наступної судової процедури, затвердження плану санації, визнання недійсними правочинів, укладених боржником, результати розгляду грошових вимог кредиторів, звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, результати розгляду скарг на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, закриття провадження у справі про банкрутство; постанов про визнання боржника банкрутом), та судових рішень, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи;

2.3.43.3 апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів суду першої інстанції, які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР);

2.3.43.4 апеляційних та касаційних скарг (в тому числі й тих, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі якщо провадження не закінчено;

2.3.43.5 заяви або клопотання, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз'яснення судового рішення, повернення судового збору;

2.3.43.6 заяви про перегляд заочного рішення;

2.3.43.7 заяви та клопотання з процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу;

2.3.43.8 матеріалів кримінального провадження щодо особи, стосовно якої вже здійснюється судове провадження, у випадку, передбаченому частиною другою статті 334 Кримінального процесуального кодексу України;

2.3.43.9 зустрічних позовів та позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору в судовій справі, у якій відкрито провадження;

2.3.43.10 заяв про відновлення втраченого судового провадження;

2.3.43.11 заяв про забезпечення позову, доказів, поданих після подання позовної заяви;

2.3.43.12 у процедурі банкрутства: заяви про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; заяви про покладання субсидіарної (солідарної) відповідальності;

2.3.43.13 у процедурі банкрутства: позовні заяви у майнових та немайнових спорах, стороною в яких є боржник; інші заяви з вимогами до боржника для розгляду по суті в межах справи про банкрутство; матеріали справи, в якій стороною є боржник, що передані з господарських судів або судів інших юрисдикцій для розгляду в межах справи про банкрутство;

2.3.43.14 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за виключенням випадків, визначених законом;

2.3.43.15 ухвал Великої Палати Верховного Суду про повернення судової справи на розгляд відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) через відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

2.3.43.16 позовних заяв, які надійшли після подання до суду заяви про забезпечення позову або доказів;

2.3.43.17 справ про адміністративні правопорушення щодо особи, яка вчинила декілька адміністративних правопорушень, якщо ці справи надійшли в один день;

2.3.43.18 справ про адміністративні правопорушення, які поверталися суддею на доопрацювання;

2.3.44. За відсутності заборони у процесуальному законі збори суддів мають право передбачити інші випадки передачі судових справ (проваджень) раніше визначеному в судовій справі судді, судді-доповідачу.

Пункти 2.3.45-2.3.46 виключити

2.3.47. У разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.43.1-2.3.43.18, підпунктом 2.3.44 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

2.3.48. Результатом розподілу судової справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду (додаток 6), що створюється в автоматизованій системі уповноваженою особою апарату суду.

Протокол передачі судової справи раніше визначеному судді роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

Пункт відсутній 4.7. Положення підпунктів 2.3.31, 2.3.33, 2.3.37, 2.3.39, 2.3.42, 2.3.48, 2.3.53, 2.3.54, 2.3.59 пункту 2.3, підпункту 2.5.6 пункту 2.5, підпункту 2.6.4 пункту 2.6 щодо роздрукування протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматичного визначення складу колегії, автоматичного визначення запасного судді, заміни основного судді запасним суддею, автоматичного визначення слідчого судді, передачі судової справи раніше визначеному судді, повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, повторного автоматичного визначення запасного (слідчого) судді, щодо неможливості автоматизованого розподілу судових справ між суддями, визначення основних та запасних присяжних, визначення народних засідателів не застосовуються у випадку прийняття суддею (суддею доповідачем) рішення про формування та зберігання судової справи в електронній/змішаній формі. Відповідні протоколи зберігаються як електронні документи.
Дивитися Завантажити

12.04.2024

Рішення РСУ № 3 від 11.04.2024 Щодо внесення змін до Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                                       м. Київ

РІШЕННЯ № 3

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б. С. щодо необхідності внесення змін до Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, затвердженого рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 № 62, відповідно до статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 р. (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б. С. щодо необхідності внесення змін до Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, взяти до відома.

2. Внести до Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, затвердженого рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 № 62, зміни, що додаються.

Голова

Ради суддів України                                                                                       Б. С. Моніч


Додаток

до рішення Ради суддів України

від 11 квітня 2024 року №3

ЗМІНИ,

що вносяться до Порядку компенсації витрат на поховання та

увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці,

затвердженого рішенням Ради суддів України

від 16.09.2016 року № 62

Доповнити Розділ ІV."Оплата"пунктом 10-1 в такій редакції:

"10-1 Максимальний розмір витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів та суддів у відставці, визначених у розділі ІІ цього Порядку, не може перевищувати розміру однієї суддівської винагороди або довічного грошового утримання судді у відставці".

___________

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до внесення змін до Порядку компенсації витрат на поховання та

увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці

Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці (нова редакція)

ІV. Оплата

7. Компенсація здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду.

8. Компенсація особі, яка здійснила поховання та увічнила пам’ятьсудді, судді у відставці, здійснюється за кодом економічної класифікації видатків КЕКВ 2730 "Інші виплати населенню".

9. У разі оплати послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку, безпосередньо судом або територіальним управлінням Державної судової адміністрації України оплата таких послуг здійснюється за кодом економічної класифікації видатків КЕКВ 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)".

10. Вартість придбання та встановлення пам’ятника не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент здійснення оплати за придбання або встановлення пам’ятника.

пункт відсутній





11. У разі якщо заяву про компенсацію витрат на оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку, надали декілька осіб і ними сплачені послуги, які мають обмеження згідно з цим Порядком, компенсація здійснюється пропорційно понесеним витратам.

ІV. Оплата

7. Компенсація здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду.

8. Компенсація особі, яка здійснила поховання та увічнила пам’ятьсудді, судді у відставці, здійснюється за кодом економічної класифікації видатків КЕКВ 2730 "Інші виплати населенню".

9. У разі оплати послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку, безпосередньо судом або територіальним управлінням Державної судової адміністрації України оплата таких послуг здійснюється за кодом економічної класифікації видатків КЕКВ 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)".

10. Вартість придбання та встановлення пам’ятника не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент здійснення оплати за придбання або встановлення пам’ятника.

10-1 Максимальний розмір витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів та суддів у відставці, визначених у розділі ІІ цього Порядку, не може перевищувати розміру однієї суддівської винагороди або довічного грошового утримання судді у відставці.

11. У разі якщо заяву про компенсацію витрат на оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку, надали декілька осіб і ними сплачені послуги, які мають обмеження згідно з цим Порядком, компенсація здійснюється пропорційно понесеним витратам.

Дивитися Завантажити

12.04.2024

Рішення РСУ № 2 від 11.04.2024 Щодо організаціного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року                                                                                                                                                                         м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 2

Частиною першою статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Отже, основні завдання ДСА України полягають у здійсненні організаційного забезпечення функціонування судів та забезпечення фінансування органів судової влади, суддівського самоврядування, а також всіх інших суб’єктів публічної адміністрації, які виконують свої повноваження у сфері здійснення правосуддя. При цьому слід виокремити організаційне та фінансове забезпечення, яке здійснюється ДСА України, як відносно відокремленою інституцією, у зв’язку з її особливим статусом як головного розпорядника бюджетних коштів. Тобто ДСА України виступає як суб’єкт правовідносин у сфері організаційно-правового забезпечення діяльності суду, особливості здійснення яких визначаються повноваженнями, що закріплені у законодавстві про судоустрій і статус суддів, Положенні про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 (із змінами), а також є суб’єктом фінансово-публічних правовідносин, які мають виконуватися не лише відповідно до законодавства про судоустрій і статус суддів, а також згідно з законодавством, що регулює бюджетні правовідносини.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів передбачено видатки в сумі 17 324,5 млн грн, а саме:

оплата праці та нарахування на неї – 15 498,6 млн грн;

комунальні послуги та енергоносії – 624,7 млн грн;

поточні видатки – 1 201,2 млн гривень.

Оскільки потреба ДСА України у фінансових ресурсах складала на 2023 рік – 33 710,1 млн грн зазначені видатки забезпечували потребу органів системи правосуддя лише на 51,4 %.

На кінець 2023 року за рахунок понадпланових надходжень до спеціального фонду державного бюджету від сплати судового збору та за погодженням Вищої ради правосуддя судам (апеляційним та місцевим) було додатково призначено бюджетні асигнування у сумі 1 224,5 млн грн, а саме:

на оплату праці та нарахування на неї – 838,4 млн грн;

на видатки розвитку – 386,1 млн грн, з яких на придбання серверної, комп’ютерної та сканувальної техніки, а також альтернативних джерел електропостачання - 319,3 млн грн та на проведення капітальних ремонтів, реконструкцій та реставрацій приміщень судів - 66,8 млн гривень.

У грудні 2023 року із понадпланових надходжень було призначено 597,7 млн гривень.

Враховуючи важливість збереження кваліфікованих кадрів апаратів судів та підвищення рівня заробітної плати для забезпечення стимулюючими виплатами фактичної чисельності працівників апаратів місцевих та апеляційних судів розрахунково у розмірі 70 % та органів і установ системи правосуддя розрахунково у розмірі 40 % від посадового окладу за період січень – грудень 2023 року, Державною судовою адміністрацією України до Міністерства фінансів України були надані відповідні пропозиції з плановими розрахунками, щодо:

– збільшення в частині оплати праці та нарахування на неї бюджетних асигнувань спеціального фонду Державного бюджету України на 2023 рік за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" за рахунок понадпланових надходжень зі сплати судового збору;

– збільшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" за рахунок бюджетних асигнувань КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода", економія за цим кодом виникла за рахунок використання суддями права на відпустки без збереження заробітної плати, відшкодування Пенсійним фондом України виплат за листками непрацездатності та звільнення суддів у зв’язку із відставкою.

Потрібно зазначити, що Державною судовою адміністрацією України при розрахунку потреби в додаткових коштах було враховано також завантаженість судів при розгляді справ та застосовано рейтинг, що дозволив отримати додатковий відсоток стимулюючих виплат працівникам апаратів місцевих та апеляційних судів.

За спільної ініціативи Комітету Верховної Ради з питань правової політики та Державної судової адміністрації України, Міністерством фінансів України було погоджено збільшення бюджетних асигнувань за спеціальним фондом державного бюджету у сумі 838,4 млн грн та погоджено перерозподіл видатків державного бюджету за КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода" на КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 259,8 млн грн, а саме:

– довідка про зміни до річного розпису бюджету від 21.09.2023 у сумі 300,0 млн грн на оплату праці;

– довідка про зміни до річного розпису бюджету від 14.12.2023 у сумі 798,2 млн грн, з якої за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" 743,3 тис грн та за КЕКВ 2120 "Нарахування на оплату праці" 54,9 млн гривень.

ДСА України як головним розпорядником бюджетних коштів, з урахуванням єдиного підходу здійснено рівномірний розподіл додаткового фінансування за КЕКВ 2111"Заробітна плата" від доведеної суми, виходячи з фактичної чисельності працівників апаратів місцевих та апеляційних судів та органів і установ системи правосуддя.

За підсумками 2023 року, завдяки згаданому перерозподілу бюджетних асигнувань, виходячи з фактичної чисельності працівників апаратів судів, ДСА України забезпечено середньорічні стимулюючі виплати працівникам апаратів усіх місцевих та апеляційних судів на рівні:

місцеві загальні суди – 87 % посадового окладу;

місцеві спеціалізовані суди – 90,4 % посадового окладу;

апеляційні суди – 96,7 % посадового окладу;

Так, середня заробітна плата працівників апаратів судів у 2023 році становила:

середня заробітна плата за 2023 рік, грн
місцеві загальні суди 17 840
місцеві адміністративні суди 21 890
місцеві господарські суди 22 502
апеляційні загальні суди 22 487
апеляційні господарські суди 20 967
апеляційні адміністративні суди 22 456
Середній розмір заробітної плати працівників апаратів судів 19 350
На початок 2024 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" Державній судовій адміністрації України встановлено бюджетні призначення у загальній сумі 20 601,2 млн грн, у тому числі за загальним фондом – 17 401,2 млн грн, за спеціальним фондом – 3 200,0 млн гривень. Порівняно із минулим роком бюджетні асигнування збільшились на 3 276,7 млн гривень (або на 19 % більше, ніж у 2023році).

За напрямками фінансовий ресурс поділяється на:

оплата праці та нарахування на неї – 18 156,3 млн грн;

комунальні послуги та енергоносії – 698,3 млн грн;

поточні видатки – 1 214,5 млн грн;

видатки розвитку – 532,1 млн гривень.

На відміну від минулорічних призначень у 2024 році передбачені видатки розвитку.

В той же час, загальна потреба у фінансових ресурсах судів та установ судової системи на 2024 рік склала 36 042,0 млн грн, тобто загальний рівень фінансового забезпечення становить 57,2 відсотка.

Не зважаючи на збільшення призначень у 2024 році залишається проблема нерівномірності помісячного розподілу бюджетних асигнувань.

Так, доведені на січень-квітень помісячні обсяги складають 6,7 % щомісячно, тоді як у травні-серпні цей показник дорівнює 8,3 %, у вересні 9,9 %, а на жовтень-грудень передбачено по 10,1 % щомісячно.

Наслідком такого розподілу є те, що суди та територіальні управління ДСА України не мають можливості вчасно виплатити суддівську винагороду суддям та заробітну плату працівникам апаратів судів і розраховуються лише після відкриття їм бюджетних асигнувань наступного місяця.

При формуванні бюджетного запиту на 2024 рік граничні обсяги видатків доведені Міністерством фінансів враховували видатки на оплату праці працівників державних органів на рівні, передбаченому у Державному бюджеті України на 2023 рік (без змін), тобто без застосування соціальних стандартів визначених на 2024 рік, а саме: прогнозного розміру мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, видатки на оплату праці на 2024 рік формувались під фактичну чисельність працюючих станом на 01 серпня 2023 року та відповідно до умов оплати праці, визначених на 2023 рік. При цьому, у листі Міністерства фінансів України було зазначено що з 01 січня 2024 оплату праці державних службовців буде здійснено на основі класифікації посад державної служби та системи грейдів.

У відповідності до вказаного постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" (далі – постанова № 1409) з 01 січня 2024 року запроваджено систему оплати праці для державних службовців на основі класифікації посад державної служби.

Однак, у переліку типових посад державної служби в межах рівнів посад, що затверджений постановою № 1409 відсутні посади державної служби, які наявні лише в судах, органах та установах в системі правосуддя.

З огляду на зазначене, беручи до уваги положення частини шостої статті 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та з метою упорядкування умов оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя на основі класифікації посад ДСА України було розроблено та направлено до Кабінету Міністрів України проєкт постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя на основі класифікації посад у 2024 році ". Проєктом акта запропоновано затвердити перелік типових посад державної служби в системі правосуддя в межах рівнів посад (лист ДСА України від 10.01.2024 № 10-1334/24).

За результатами розгляду вищевказаного листа ДСА України, та з урахуванням звернень народного депутата України Маслова Д. В., Верховного Суду, Вищої ради правосуддя та Ради суддів України, Прем’єр-міністром України надано Національному агентству України з питань державної служби доручення від 16.01.2024 № 1144/2/1-24 та від 26.01.2024 № 1694/1/1-24 про розгляд та внесення в установленому порядку відповідного проекту акта.

Так, на виконання згаданого вище доручення Національне агентство України з питань державної служби листом від 19.02.2024 № 2639/92-24 надіслало проєкт постанови на погодження до заінтересованих органів в порядку, встановленому Регламентом Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, за результатами розгляду зазначеного проєкту постанови Кабінету Міністрів України Міністерством юстиції України та Міністерством фінансів України висловлено зауваження, що не стосуються предмета правового регулювання даного проєкту постанови.

Відповідно до витягу з протоколу № 14 від 03.04.2024 засідання Урядового комітету з питань економічної, фінансової і правової політики, паливно-енергетичного комплексу, стратегічних галузей промисловості та правоохоронної діяльності Національному агентству України з питань державної служби доручено доопрацювати проект постанови з урахуванням висловлених до нього зауважень.

На сьогодні проєкт постанови запропонований ДСА України знаходиться у Національному агентству України з питань державної служби на доопрацюванні.

Середня заробітна плата працівників апаратів судів за січень-лютий 2024 року склала:

середня заробітна плата за січень-лютий 2024 року, грн
місцеві загальні суди 16 171
місцеві адміністративні суди 19 378
місцеві господарські суди 19 225
апеляційні загальні суди 18 893
апеляційні господарські суди 19 026
апеляційні адміністративні суди 19 796
Середній розмір заробітної плати працівників апаратів судів 16 932

З метою забезпечення вільного доступу до відкритості інформації про заробітну плату ДСА України наказом від 08.03.2024 № 97 зобов’язано суди розміщувати інформацію про середній розмір заробітної плати та стимулюючих виплат працівників апаратів судів.

Враховуючи що з січня по серпень 2024 помісячний розподіл бюджетних асигнувань за КЕКВ 2110 "Оплата праці" не дозволяє провести вчасно розрахунки по виплаті заробітної плати працівників апаратів місцевих і апеляційних судів та суддівської винагороди та за оперативними даними судів, кредиторська заборгованість з цих виплат становить станом на 01 березня 2024 року за:

КЕКВ 2111 "Заробітна плата" - 19,3 млн грн;

КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода" – 61,3 млн гривень.

Державною судовою адміністрацією України, для забезпечення своєчасних виплат з заробітної плати, суддівської винагороди та недопущення стійкої заборгованості з цих виплат, листом від 19 березня 2024 звернулась до Міністерства фінансів України щодо наближення бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя" за загальним фондом державного бюджету.

22 березня 2024 року Міністерством фінансів України надано відповідь що не має можливості підтримати пропозиції ДСА щодо внесення змін до помісячного розпису асигнувань за загальним фондом Державного бюджету України на 2024 рік за КПКВК 0501020.

З метою забезпечення виплати суддівської винагороди відрядженому до Дніпровського апеляційного суду судді ДСА України 16 січня 2024 року отримала погодження Вищої ради правосуддя на перерозподіл суддівської винагороди та нарахувань у сумі 2,3 млн гривень. У лютому за погодженням з Вищою радою правосуддя перерозподілено суддівську винагороду та нарахування у сумі 1,6 млн грн у зв’язку із відрядженням судді до Господарського суду Закарпатської області.

Також Державною судовою адміністрацією України проведено аналіз за поточними видатками та видатками на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на 2024 рік у розрізі судів, що знаходяться на тимчасово окупованій території та в зоні бойових дій.

За опрацьованою та узагальненою інформацією, наданою судами та територіальними управліннями ДСА України було встановлено, що існують бюджетні асигнування, які на даний час не використовуються в судах Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, а саме 69,2 млн гривень.

Враховуючи зазначене, ДСА України звернулась до Вищої ради правосуддя та 19 березня поточного року отримала погодження щодо перерозподілу бюджетних асигнувань:

для забезпечення Київського міського окружного адміністративного суду, у тому числі для роботи ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва у сумі 5,0 млн грн;

для акумулювання за напрямком "Організаційне забезпечення діяльності органів судової влади" для подальшого перерозподілу між іншими судами у сумі 64,2 млн гривень.

Впродовж І кварталу 2024 року до спеціального фонду державного бюджету надійшло 1 056,5 млн грн при плані на січень-березень - 645,0 млн грн, з яких за заявками судів відкрито асигнувань на суму 409,5 млн гривень.

Протягом грудня 2023 року за спеціальним фондом державного бюджету за рахунок понадпланових надходжень із сплати судового збору проведено роботи з капітального ремонту пошкоджених приміщень 6 судових установ на суму 7279,8 тис. грн, зокрема:

- капітальний ремонт будівель Малинського районного суду Житомирської області, Суворовського районного суду Одеської області, Ізюмського міськрайонного суду Харківської області (для нього також було придбано два загородження зі спеціального захисного скла для встановлення в залах судових засідань), Територіального управління ДСА України у Чернігівській області на загальну суму 5 191,10 тис. грн;

- капітальний ремонт будівель Чернігівського апеляційного суду та Господарського суду Чернігівської області, на загальну суму 2 088,7 тис. гривень (проведено технічне обстеження цих будівель та виготовлено проектну-кошторисну документацію).

Ураховуючи невідкладну та критичну необхідність у проведенні першочергових робіт з капітального ремонту, реконструкції та реставрації були протягом грудня 2023 р. проведені будівельні роботи в приміщеннях 9 судів на загальну суму 18128,02 тис. грн, а саме:

- капітальний ремонт покрівлі будівлі Любашівського районного суду Одеської області на загальну суму 991,62 тис. грн;

- капітальний ремонт системи опалення будівель Міжгірського районного суду Закарпатської області, Обухівського районного суду Київської області, Ржищівського міського суду Київської області, Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, Городищенського районного суду Черкаської області на загальну суму 5520,2 тис. грн;

- реконструкцію зовнішньої електромережі будівлі Миколаївського районного суду Львівської області на загальну суму 943,5 тис. грн;

- продовжені аварійно-реставраційні роботи в будівлі Господарського суду міста Києва на суму 10 000 тис. грн;

  • - реконструкцію будівлі Шаргородського районного суду Вінницької області на суму 672,7 тис. грн, що становить 19% від запланованих коштів, оскільки з необхідністю здійснення поетапної оплати за певний обсяг виконаних робіт та невчасним проведенням казначейської служби оплати наданих актів підрядник не мав можливості розпочати виконувати наступні етапи будівництва.

Крім того, у зв’язку з необхідністю підготовки до опалювального періоду 2023/2024 року ДСА України судам та територіальним управлінням ДСА України було збільшено кошторисні призначення на суму 6486,7 тис. грн для придбання рециркулярних насосів, трансформаторів, конденсаційних модулів, теплових побутових насосів та котлів опалення. За результатом проведених процедур закупівлі в грудні 2023 року у 18 судах встановлено відповідне обладнання на загальну суму 6091,9 тис. гривень.

Для забезпечення безперебійної роботи 511 судів на початку жовтня-листопада 2023 року ДСА України були збільшені кошторисні призначення на придбання альтернативних джерел енергопостачання на загальну суму 54 940 тис. гривень.

Судами та територіальними управліннями ДСА України було визначено тип та характеристики альтернативного джерела енергопостачання для кожного суду окремо.

Протягом грудня 2023 року придбано 573 альтернативних джерела енергопостачання (генератори, системи зберігання енергії (зарядні станції, гібридні інвертори, акумуляторні батареї тощо) на загальну вартість 42 652,50 тис. грн та забезпечено ними 482 суди, зокрема 424 місцевих загальних судів, 21 апеляційний суд, 20 господарських судів, 17 окружних адміністративних судів.

Також, протягом І кварталу 2024 року проведено поточні ремонти 3 приміщень судів на загальну вартість 141,69 тис. грн, зокрема аварійний ремонт даху Одеського апеляційного суду і Городенківського районного суд Івано-Франківської області, ремонт частини цоколя Горохівського районного суду Волинської області.

Крім того, Вищою радою правосуддя рішенням від 19.03.2024 № 802/0/15-24 погоджено перерозподіл видатків державного бюджету в розрізі судів, Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України згідно з додатком "Пропозиції щодо перерозподілу видатків" до листа т. в. о. Голови Державної судової адміністрації України від 6 березня 2024 року № 11-6749/24, зокрема для здійснення капітального ремонту триповерхової будівлі Миколаївського апеляційного суду за адресою: вулиця Садова, будинок 2-А, місто Миколаїв. Довідкою про зміни до кошторису на 2024 рік № 24 від 20.03.2024 Миколаївському апеляційному суду виділені додаткові бюджетні асигнування у сумі 5374,1 тис. грн для проведення капітального ремонту. Наразі проводиться коригування наявної проектно-кошторисної документації.

З метою покращення умов для здійснення правосуддя Житомирським окружним адміністративним судом та створення належних умов для суддів, працівників суду та відвідувачів, актом приймання-передачі, затвердженим 07.03.2024, передано державне нерухоме майно, яке перебуває у сфері управління ДСА України, загальною площею 4708,7 кв. м від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини п’ятої статті 153 Закону України № 1402, пункту 11 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України розробляє та подає на затвердження Вищій раді правосуддя нормативи кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів.

Згідно із підпунктами 2.1.4.5.2 - 2.1.4.5.5 очікуваного стратегічного результату 2.1.4.5 проблеми 2.1.4 підрозділу 2.1 розділу 2 заходів з виконання Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2023 № 220, визначено розроблення, доопрацювання, затвердження нормативів кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів, їх оприлюднення.

Про необхідність розроблення таких нормативів також зазначено в рішенні Вищої ради правосуддя від 20.07.2023 № 740/0/15-23.

Наказом ДСА України від 14.08.2023 № 384 (із змінами) утворено робочу групу з розроблення проєктів нормативів кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів (далі – робоча група) та затверджено її склад, до якого увійшли представники від Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, Міністерства фінансів України, Вищої ради правосуддя, суддівського самоврядування (члени Ради суддів України), Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Національної школи суддів України, Проєкту ЄС "Право-Justice", а також керівники структурних підрозділів ДСА України, відповідно до напрямів діяльності очолюваних структурних підрозділів.

З урахуванням завдань, покладених на робочу групу, на дату подання інформації:

1) відбулось сім її засідань (28.09.2023, 12.10.2023, 19.10.2023, 07.12.2023, 15.02.2024, 22.02.2024, 28.02.2024);

2) затверджено Положення про робочу групу з розроблення проєктів нормативів кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів, орієнтовний план дій щодо розроблення згаданих проєктів, план діяльності робочої групи та орієнтовний графік її засідань;

3) схвалено, визначені членами робочої групи, дефініції термінів, складові та структуру проєктів нормативів;

4) здійснений збір матеріалів, експертних досліджень, висновків тощо, які проводились міжнародними партнерами з розвитку з питань, які є предметом діяльності робочої групи;

5) проведено онлайн-опитування суддів, працівників апаратів судів та територіальних управлінь ДСА України щодо окремих питань та пропозицій до проєктів нормативів, за результатами узагальнення відповідей, наданих учасниками згаданого опитування (885 учасників), підготовлено аналітичний звіт, який 07.12.2023 розглянуто на засіданні робочої групи та оприлюднено на офіційній вебсторінці ДСА України офіційного вебпорталу "Судова влада України" (https://dsa.court.gov.ua/dsa/pres-centr/news/1533885/);

6) розроблено проєкти: нормативів кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення судів, Методики розрахунку чисельності суддів судів першої та апеляційної інстанцій та Методики розрахунку прогнозованої кількості справ судів першої та апеляційної інстанцій, які схвалені на засіданнях робочої групи від 15.02.2024 та від 28.02.2024.

Оскільки рішенням Вищої ради правосуддя від 12.12.2023 № 1256/0/15-23 рекомендовано Голові ДСА України або особі, яка виконує його обов’язки, подати зазначені проєкти нормативів на розгляд Вищої ради правосуддя не пізніше 1 березня 2024 року з урахуванням позиції Міністерства фінансів України щодо нормативів фінансового та матеріально-технічного забезпечення судів, то листом від 20.02.2024 № 16-5388/24 ДСА України надіслано на погодження до Міністерства фінансів України проєкти нормативів фінансового та матеріально-технічного забезпечення судів, схвалені на засіданні згаданої робочої групи від 15.02.2024. Міністерство фінансів України листом від 28.02.2024 № 08020-03/2-6/5987 висловило свою позицію щодо згаданих проєктів нормативів.

З метою виконання вимог законодавства, ДСА України, листом від 29.02.2024 № 16-6234/24, надіслано до Вищої ради правосуддя схвалені робочою групою проєкти нормативів кадрового, матеріально-технічного та фінансового забезпечення судів.

15 березня 2024 року Вищою радою правосуддя до апеляційних судів надіслано копію листа ДСА України із проєктами нормативів та пропозицією опрацювати згадані проєкти нормативів в межах відповідного апеляційного округа із залученням місцевих судів.

До територіальних управлінь ДСА України надісланий аналогічний лист із пропозицією опрацювати проєкти нормативів та висловити позицію управління.

Крім того, у листах Вищої ради правосуддя зазначається, що у другій декаді квітня 2024 року планується обговорення проєктів нормативів кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення.

Затвердження визначених проєктів нормативів в подальшому сприятиме прозорості бюджетного процесу, формування бюджетного запиту для фінансування потреб судів та повноти відображення фінансових потреб судової системи, а також забезпечить розподіл бюджетних ресурсів у судовій системі на підставі об’єктивних та чітко визначених критеріїв.

Заслухавши та обговоривши інформацію т. в. о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. про організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади Державною судовою адміністрацією України у грудні 2023 року та І кварталі 2024 року, відповідно до статей 133, 148, 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Інформацію т. в. о. Голови Державної судової адміністрації України Пампури М.В. про організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади Державною судовою адміністрацією України за результатами грудня 2023 року та І кварталу 2024 року узяти до відома.

2. Державній судовій адміністрації України продовжувати вживати заходи задля організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

3. Рекомендувати Державній судовій адміністрації України щоквартально оприлюднювати інформацію щодо розмірів заробітної плати працівників органів та установ системи правосуддя в розрізі регіонів та посад.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                                  Б.С. Моніч 

Дивитися Завантажити