РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року                                                                                                                                                                      м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

№ 20

Заслухавши члена Ради суддів України Ганечко О.М. та обговоривши лист Голови Вищої ради правосуддя Усика Г.І. за вих. №20699/0/9-24 від 25 червня 2024 року про надання консультацій щодо Проєкту Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), відповідно до статей 86, 126-134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.20-4 ч.1 ст.3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням Х позачергового з’їзду суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

• 1.Затвердити консультативний висновок Ради суддів України щодо Проєкту Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), що додається.
• 2.Консультативний висновок Ради суддів України направити до Вищої ради правосуддя.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                                                Б.С. Моніч

Додаток

до рішення Ради суддів України від11липня 2024 року № 20

Затверджено

рішенням Ради суддів України

від 11 липня 2024 року № 20

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо Проєкту Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді)

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року №3511-IX, який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», згідно з якими, зокрема, надано Вищій раді правосуддя повноваження затверджувати Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) після консультацій з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України та Громадською радою доброчесності.

Згідно з пунктами 2.1.2.1.5–2.1.2.1.7 додатку 2 до Програми Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2023 року №220, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, Громадська рада міжнародних експертів, Громадська рада доброчесності мають розробити Проєкт Єдиних критеріїв (індикаторів) для оцінки доброчесності та професійної етики судді та критеріїв (індикаторів) доброчесності кандидата на посаду судді з подальшим його погодженням та затвердженням.

25 червня 2024 року Вища рада правосуддя звернулась до Ради суддів України з проханням висловити позицію Ради суддів України, а також надати пропозиції та/або зауваження (в разі наявності) щодо Проєкту Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі - Проєкт).

Опрацювавши Проєкт, Рада суддів України зазначає.

Відповідно до розділу І Загальних положень Проєкту надано визначення терміну «джерело походження майна -підстави та способи виникнення або зміни прав на об’єкти цивільних прав (правочини, індивідуально правові акти тощо), які відповідають законодавству України та не суперечать нормам професійної етики». Однак дане визначення суперечитьположенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України, об’єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України, майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Таким чином, поняття «об’єкт цивільних прав» є широким та охоплює також нематеріальні блага, які не мають грошового виміру, тобто джерело їх походження не залежить від матеріальних благ і не відносяться до категорії «майно».

У свою чергу визначення терміну «джерело походження майна» має надаватися з точки зору сутнісної (грошової) оцінки майна, тобто це «інформація (документи), необхідна (необхідні) для здійснення належної перевірки фінансових операцій судді (кандидата на посаду судді) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб’єкта оцінювання інформації про суддю (кандидата на посаду судді), його діяльність, включаючи інформацію про джерела коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями)». В даному контексті варто зауважити також, що зазначена у визначенні інформація та її реальне об’єктивне втілення у вигляді документів від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, мають відповідати вимогам чинного законодавства України, а порядок їхнього отримання має бути чітко регламентований законом або підзаконними актами.

Також, у пункті 18 Проєкту згадується словосполучення «права на об’єкти цивільних прав». З урахуванням вищевикладеного, пропонуємо замінити його на «права на майно».

Крім того, у пунктах 1 та 18 Проєкту пропонуємо виключити поняття «середньозважена вартість», оскільки чинне законодавство України та правозастосовна практика не оперує таким поняттям, на противагу ринковій вартості майна, що є інформацією про вартість відповідного майна на дату набуття права власності, володіння чи користування або відповідно до останньої грошової оцінки майна у грошовій одиниці України.

Також пропонуємо виключити з переліку, наданого у пункті 18 Проєкту положення щодо актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки суддя (кандидат на посаду судді) не може відповідати за дії посадових осіб вказаних органів.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» близькі особи - члени сім’ї суб’єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта.

У свою чергу в Проєкті передбачено, що поняття члени сім’ї та близькі особи застосовується в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», проте, вказане вище визначення є достатньо широке та охоплює різні ступені споріднення. В даному контексті вважаємо, що більш доцільніше вживати поняття «член сім’ї» відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме, членами сім’ї судді (кандидата на посаду судді) є близькі особи першого ступеня споріднення: батьки, чоловік або дружина, повнолітні діти, у тому числі усиновлені.

З урахуванням вищевикладеного, також пропонуємо визначення поняття «рівень життя» надати у наступному вигляді: «майновий стан судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї, що охоплює права на все майно та кошти, які перебували або перебувають у власності, володінні чи користуванні судді (кандидата на посаду судді), членів його сім’ї».В даному контексті варто зауважити, що права на майно та кошти третіх осіб, за умови належного джерела їх походження у судді (кандидата на посаду судді), покривається поняттями «розпорядження та користування» та не потребує окремого акцентування на цьому у визначені.

Також у пунктах 2 та 5 Проєкту розробниками не враховано створену ними колізійність, оскільки спочатку вказується, що оцінка судді (кандидата на посаду судді) здійснюється з урахуванням правил етики, які на людину поширювалися раніше, проте нижче зазначається, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) ґрунтується на інформації без часових і територіальних обмежень. Вважаємо, що: по-перше, вказані положення мають бути об’єднані розробником; по-друге, необхідно все ж таки встановити часові обмеження для оцінки судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям доброчесності, а також професійної етики. В даному контексті вважаємо, що доречно керуватися саме часовими рамками професійної, трудової діяльності судді (кандидата на посаду судді). Крім того, не зрозуміло, чому в пункті 19 Проєкту все ж таки в окремих пунктах вживаються часові обмеження - 3 останні роки та чому саме такий строк.

Крім того, звертаємо увагу на те, що більшість діючих суддів пройшли кваліфікаційне оцінювання або ж добір за новою процедурою і були визнані доброчесними, отже перевірка таких суддів на доброчесність може проводитись лише починаючи з того часу, як вони були визнані доброчесними, а не повторно за попередні періоди.

В межах пункту 4 Проєкту вважаємо за належне змінити речення «така інформація та матеріали (мається на увазі інформація та матеріали отримані з анонімних джерел) можуть бути перевірені суб’єктом оцінювання» та привести його у відповідність до абзацу 2 частини 6 статті 73 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», та зазначити, що «інформація та матеріали, отримані від анонімнихджерел, а також інформація та матеріали, джерела походження яких встановити неможливо, суб’єктом оцінювання не розглядаються».

Крім того, у відповідності до положень статті 8 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Окремо слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Пункт 6 Проєкту необхідно виключити, оскільки суддя не може відповідати за суб’єктивне ставлення учасників дисциплінарного провадження до нього, зокрема, якщо за наслідками розгляду такого провадження уповноваженим органом не прийнято рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Передбачене у зазначеному пункті прямо свідчить про порушення статті 58 Конституції України, де визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушеннями.

Крім того, якщо дисциплінарна скарга вже розглянута, то повторно інформація з цієї скарги вже не може бути предметом розгляду.

Згідно із положеннями статті61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна позиція Ради суддів України стосується і пункту 19 Проєкту, де зазначено, що суб’єктом оцінювання додатково може бути врахована інформація про повідомлення щодо можливих фактів корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень.

В пункті 7 Проєкту визначено, що суддя (кандидат) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, у тому числі у разі наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику. Однак, на нашу думку, застосування критерію «обґрунтованого сумніву» є занадто суворим, не відповідає меті оцінки, порушується принцип пропорційності, відсутня диференціація ступеня тяжкості та може призвести до безпідставних висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики. На нашу думку, суддя (кандидат на посаду судді) може бути визнаний таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, лише у разі наявності належних та достовірних доказів його невідповідності хоча б одному показнику.

Одним з показників для оцінки доброчесності та професійної етики визначено – дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті. На нашу думку, термін «бездоганна» поведінка не може бути застосований як такий, що є абсолютною категорією, та який передбачає недосягнений ідеал. Відсутність взагалі будь-яких недоліків у професійній діяльності та особистому житті (а саме таку ситуацію передбачає термін «бездоганна поведінка») є недосягненим ідеалом для людини. Показник в цій частині підлягає виключенню, або заміні терміну «бездоганна» на «належна» поведінка тощо.

Положеннями статті 32 Конституції України чітко визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Отже, втручання в особисте життя судді (кандидата на посаду судді) захищене Конституцією України, як і будь-якого іншого громадянина.

З положень Проєкту необхідно виключити посилання на «очевидність розсудливої людини», оскільки дане поняття є оціночним та не ґрунтується на конкретних критеріях оцінки, а лише слідуватиме в суб’єктивному ставленні такої людини до судді (кандидата на посаду судді), що очевидно є неприпустимим для об’єктивної оцінки.

Твердження, викладене в останньому абзаці пункту 11 Проєкту, про недопущення «поведінки, яка з погляду звичайної розсудливої людини може викликати сумніви в такій поведінці» є занадто суб’єктивним та оціночним, що може призвести до необґрунтованих поверхневих звинувачень у невідповідності особи вказаним показникам.

В пункті 12 Проєкту визначено, що суддя (кандидат на посаду судді) повинен виключати будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді. Проте, вказане твердження носить абстрактний характер та може призвести до певних зловживань, з огляду на те, що не містить чіткого тлумачення таких взаємовідносин, оскільки відсутнє як законодавче, так і встановлене іншим чином, визначення (чи тлумачення) взаємовідносин, що «не відповідають посаді».

Також варто зауважити, що пункти 12.2 та 12.3.1 Проєкту за сутнісним змістом дублюють один одного.

Крім того, пункт 12.5 Проєкту відповідає пункту 2 цього ж документа, що безумовно свідчить про подальшу неузгодженість з пунктом 5 Проєкту.

Знову ж, виникають сумніви щодо доцільності закріплення у пункті 12.5 твердження про необхідність надання оцінки діяльності та обставинам, що мали місце у минулому на попередніх роботах та в іншому правовому статусі. Так як на той момент на особу не було покладено певних обмежень, які стосуються статусу судді, а отже й був відсутній обов’язок їх дотримання. Вказане стосується й пункту 17 щодо вимог до поведінки у попередньому статусі особи.

Рада суддів України, проаналізувавши пункт 13.1 Проєкту, вважає, що вживання словосполучення «вичерпна інформація» є недоречним, оскільки у декларації доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата) суддя (кандидат на посаду судді) на власний розсуд та за власним бажанням, у розділі ІІ, пояснює свої твердження, як декларант. У свою чергу перелік самих тверджень є вичерпним, а критерії, на підставі яких він складений, закріплені на законодавчому рівні.

А тому, ознаку «вичерпну» необхідно виключити, як категоричну, дискримінаційну, і надмірно вимогливу, оскільки судді може бути невідома «вичерпна» інформація, тому з об'єктивних причин суддя не може зазначити в декларації інформацію, яка йому не відома і він не міг її отримати, навіть вживши розумних заходів з метою отримання такої інформації. Тобто вводиться принцип презумпції винуватості судді за відсутності у нього вичерпної інформації. Отже, пропонуємо словосполучення «вичерпна інформація» замінити на словосполучення «повна інформація» (відому судді на час заповнення декларації або інформацію, про яку він має бути обізнаний відповідно до пункту 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів та статті 18 Кодексу суддівської етики).

В пункті 13.5 Проєкту на суддю (кандидата) покладається відповідальність за поведінку інших осіб, що є неприпустимим.

Пропонується пункт 14.6 Проєкту виключити, оскільки зазначене питання про притягнення до відповідальності учасника справи за прояви неповаги до суду, на даний час належним чином в законодавстві не врегульовано.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України, за неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Отже, пункт 14.6 Проєкту суперечить Конституції України і є втручанням у здійснення правосуддя.

Незважаючи на те, що факти неповаги до суду на практиці, особливо в судах першої інстанції, зустрічаються досить часто, однак враховуючи вищевказану законодавчу неврегульованість питання притягнення до відповідальності за неповагу до суду винної особи, а також зважаючи на завантаженість, судді практично у своїй діяльності дуже рідко використовують вищезазначений правовий механізм впливу на учасників справи.

Внесення ж зазначеного пункту 14.6 Проєкту, на нашу думку, враховуючи вищевикладені обставини, може взагалі нівелювати процес притягнення винних осіб до відповідальності за неповагу до суду.

Відповідно до змісту положень пункту 15.2, суддя (кандидат на посаду судді) виконував посадові обов'язки та інші повноваження для реалізації завдань, що стосувалися теперішнього (попереднього) правового статусу, надає абстрактну оцінку попередній роботі кандидата на посаду судді.

Вважаємо, що у пункті 15.7 словосполучення «міжнародне право», в даному пункті, є зайвим, оскільки вказане поняття охоплює значний обсяг саме міжнародних правовідносин, які в щоденній практиці судді майже не застосовуються, тому, вважаємо за доцільне в такому випадку виключити зазначене словосполучення, або, можливо, замінити його на словосполучення: «практики ЄСПЛ», яка вивчається судами й часто використовується при написанні судових рішень.

Пункт 15.8 Проєкту підлягає виключенню, оскільки «ухвалення рішень високої якості» немає жодного законодавчо визначеного виміру, крім того, дотримання критерію якості при винесенні судового рішення не передбачено чинним законодавством України. Також звертаємо увагу на те, що суддя не має процесуально визначених повноважень сприяти виконанню рішень, оскільки діє в межах конкретно визначених судових процедур, процесуальними законами щодо контролю виконання судових рішень, який має безпосередній вплив на органи примусового виконання рішень за зверненням сторони виконавчого провадження (кредитора/боржника).

В пункті 16 Проєкту визначено, що суддя (кандидат) відповідає показнику непідкупності, зокрема, якщоневчинявдій,якімаютьознакиправопорушення,пов’язаногозкорупцією.Однак такетвердженняєвірнимлишещодоневчиненнякорупційногоправопорушення,ане правопорушення, пов’язаного з корупцією, так як правопорушення, пов’язані з корупцією, не свідчать про отримання або обіцянку надання неправомірної вигоди чи інших переваг, тавзагалінеможутьсвідчитипропорушенняособоювимогищодонепідкупності,а можутьстосуватися,наприклад,йдопущенняпомилок/описокузаповненнідекларацій тощо.

У пункті 16.3 підлягає виключенню словосполучення «не дозволяв іншим особам скористатись його статусом для отримання неправомірної вигоди», оскільки такі дії можуть вчинятись третіми особами поза волею судді та навіть без його відома.

Згідно з пунктом 16.5. суддя (кандидат на посаду судді) не лише не допускав протиправних дій, а й у розумних межах протидіяв відомим йому проявам протиправних дій з боку колег, сприяв формуванню загальної культури нетерпимості до корупції та невідворотності покарання за корупційні дії та протиправне втручання у правосуддя. Вважаємо, що словосполучення «розумні межі» підлягає виключенню, оскільки є відносним, нічим не визначеним і не встановленим, незрозумілим, широким, неконкретним поняттям, що уможливить безпідставне притягнення суддів до відповідальності за цим критерієм.

У пункті 17.3 Проєкту міститься оціночне поняття «нагальна потреба», визначення якого немає правового втілення та потребує безумовного розкриття, що не передбачено розробниками Проєкту та є неприпустимим.

Також, такою, що не відповідає чинному законодавству та є покладенням на суддю (кандидата на посаду судді) відповідальності за дії третіх осіб, вважається вимога, визначена у пункті 18 щодо перевірки підстав набуття прав на майно іншими особами (попередніми власниками) та наявності законних джерел на придбання такого майна у попередніх власників (та обізнаністю щодо цього судді (кандидата на посаду судді). В такому випадку, особа не може нести відповідальність за дії/бездіяльність інших осіб. Вказане стосується й недопущення покладення на суддю (кандидата на посаду судді) відповідальності за зміст та суть актів органів державної влади та місцевого самоврядування, про що йдеться в цьому ж пункті 18.

В пунктах 13.2, 18.1 та інших, що стосуються вимоги про надання правдивих відомостей у поданих документах чи у декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, необхідно ввести критерій істотності такого порушення, істотності помилок, істотності недостовірних відомостей, так як такі недостовірності та неточності можуть мати ознаки звичайних описок/помилок, які притаманні будь-якій людині, та які не мають мету введення в оману чи приховування від адресата певної інформації, а отже навіть їх наявність не може свідчити про невідповідність судді (кандидата) цим показникам.

Враховуючи вищевикладене, Рада суддів України не підтримує зміст запропонованого Проєкту Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) в даній редакції та вважає, що їх прийняття не сприятиме належній оцінці судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді (кандидата по посаду судді) або підриває авторитет правосуддя.

Таким чином, висновок складений за результатами проведеного оцінювання доброчесності та професійної етики судді має містити достовірну інформацію, яка є достатньою для такого висновку та/або докази наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

Звертаємо увагу, що, критерії оцінки доброчесності судді визначені Бангалорськими принципами, а критерії оцінки професійної етики судді закладені в Кодексі суддівської етики. Саме через них розкривається сутність доброчесної поведінки судді, а тому, на думку Ради суддів України, вказаний Проєкт потребує доопрацювання, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                                                Б.С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

21червня 2024 року                                                                                                                                                                м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 17

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо відповідності осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, вимогам, встановленим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України",відповідно до статті 148 Конституції України, статей 126 – 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 11 – 12, абзацу другого частини другої статті 106 Закону України "Про Конституційний Суд України", Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням Х позачергового з'їзду суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Встановити відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, вимогам, встановленим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України", а саме:

2. Допустити особу, зазначену у пункті 1 цього рішення, до конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду України.
3. Оприлюднити на офіційному веб-сайті Ради суддів України автобіографію та мотиваційний лист вищевказаногокандидата на посаду судді Конституційного Суду України.

4.Запропонувати вищевказаному кандидату додатково подати (за бажанням) документи на підтвердження визнаного рівня компетентності.

5. Призначити проведення спеціальної перевірки у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції", стосовно вищевказаного кандидата, допущеного до конкурсного відбору. Довідку про результати спеціальної перевірки кандидата надіслати до Дорадчої групи у строки, визначені Законом "Про Конституційний Суд України".

6. У зв'язку з невиконанням пункту 6 рішення Ради суддів України від 30 травня 2024 року № 11, яким кандидатам на посаду судді Конституційного Суду України, відповідно до абзацу другого частини другої статті 106 Закону України "Про Конституційний Суд України" було надано додатковий строк для подання та виправлення поданих документів, вважати кандидатуру Амбразевич Ольги Сергіївни такою, що не відповідає встановленим частиною першою статті 11 Закону України "Про Конституційний Суд України" вимогам до судді Конституційного Суду України, а подані нею документи повернути без розгляду, у зв’язку з їх неналежним оформленням та невідповідністю передбачених пунктом 3 Умов подання документів особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України затверджених рішенням Ради суддів України від 11 квітня 2024 року № 1.

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року                                                                                                                                                      м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 15

Відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з’їзду суддів України.

Повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон) та Положенням про Раду суддів України, затвердженим з’їздом суддів України з подальшими змінами.

Відповідно до повноважень, визначених Законом, Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів; здійснює контроль за організацією діяльності судів, заслуховує з цих питань Голову Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України; звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

24 лютого 2022 року Верховна Рада України на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну. Воєнний стан неодноразово продовжувався і наразі триває. У зв’язку з масованими ракетними атаками з боку російської держави на енергетичну інфраструктуру України, по всій території країни почалися регулярні відключення електрики.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів. Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану, конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Рада суддів України у своєму рішенні від 24 лютого 2022 року № 9 наголошувала: "Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист".

У червні 2022 року Рада суддів України звернулась до Прем’єр-міністра України розглянути можливість віднесення судів загальної юрисдикції, органів та установ системи правосуддя України до об’єктів критичної інфраструктури з метою забезпечення комплексу заходів з їх охорони, створення умов для їх належного функціонування під час воєнного стану в Україні.

16 грудня 2022 року Кабінет Міністрів прийняв Постанову №1384, якою перелік секторів критичної інфраструктури доповнено сектором "Правосуддя". Секторальним органом визначено ДСА України.

У зв'язку з останніми масованими атаками на енергетичну інфраструктуру суди зіткнулися з проблемами, які включають відсутність стабільного електропостачання, що ускладнює виконання їхніх функцій. В умовах війни, коли правосуддя має функціонувати безперебійно, відсутність електропостачання може призвести до серйозних наслідків для прав і свобод громадян, адже саме суди є гарантом правового захисту.

Ситуація, що склалася, потребує негайних заходів з боку державних органів для забезпечення належних умов функціонування судової влади. Враховуючи, що суди є невід’ємною частиною державної влади, їх діяльність повинна забезпечуватись у пріоритетному порядку, особливо в умовах війни.

Проте у постанові Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 р. № 600, якою затверджено Порядок визначення та застосування граничних величин споживання електричної потужності, об’єкти судової влади не включені до переліку критично важливих об’єктів, що забезпечуються електропостачанням у пріоритетному порядку.

У Порядку згадуються органи державної влади (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, правоохоронні органи (органи внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, об’єкти ДСНС).

Однак жодної згадки про установи та органи системи правосуддя.

Подібна ситуація є неприпустимою і Рада суддів України змушена нагадати Кабінету Міністрів України, що за змістом статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

На жаль, Кабінет Міністрів України, будучи органом виконавчої влади, неодноразово не враховував інтереси судової гілки влади при ухваленні своїх рішень. Наприклад, це сталося при вирішенні питання класифікації посад державних службовців.

Незважаючи на те, що з січня 2024 року установи та органи системи правосуддя порушують питання прийняття окремої постанови щодо схеми посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя, яка має затверджуватися Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України, це питання не вирішене до цього часу.

В той же час, відповідно до пункту 2 параграфу 18 Регламенту Кабінету Міністрів України у засіданні Кабінету Міністрів відповідно до закону можуть брати участь народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету та уповноважений Президентом України представник, а також Генеральний прокурор України або його заступник.

Знову ж, Регламент Кабінету Міністрів України, ним же затверджений, ігнорує визначену Конституцією України систему поділу державної влади, адже передбачає можливість участі в засіданнях уряду Голови Національного банку або його заступника, Генерального прокурора України або його заступника та не передбачає права брати участь в засіданнях жодного представника судової гілки влади.

Регламентом визначено, що Кабінет Міністрів за пропозиціями членів Кабінету Міністрів визначає інших осіб, які беруть участь у його засіданнях з правом дорадчого голосу (постійні учасники). Також ним визначено, що на засідання Кабінету Міністрів можуть запрошуватися у разі необхідності посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Незважаючи на існування цих норм у Регламенті, представники судової гілки влади не запрошуються на засідання уряду для вирішення питань, що їх стосуються.

З огляду на викладене, Рада суддів України вважає за необхідне звернутися до Кабінету Міністрів України щодо необхідності внесення змін до Регламенту Кабінету Міністрів України, якими визначити, що у засіданні Кабінету Міністрів відповідно до закону можуть брати уповноважені представники судової гілки влади, а до внесення цих змін визначити уповноважених представників судової гілки влади для участі засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу (постійні учасники).

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С., відповідно до статей 133, 148, 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Звернути увагу Кабінету Міністрів України, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

У побудові своєї ефективної діяльності кожна з гілок влади держави залежить від двох інших гілок. Діалог між ними є вкрай важливий для поліпшення дієвості кожної гілки влади та її співпраці з іншими двома. За умови, що такий діалог ведеться в атмосфері взаємоповаги та підтримується особливе ставлення до незалежності й неупередженості суддів, що беруть участь у цих обговореннях, вони будуть корисними для всіх трьох гілок державної влади.

2. Задля налагодження ефективної діяльності держави, врахування інтересів судової гілки влади при ухваленні Кабінетом Міністрів України рішень, що безпосередньо впливають та стосуються питань діяльності установ та органів системи правосуддя звернутися до Кабінету Міністрів України щодо необхідності внесення змін до Регламенту Кабінету Міністрів України, якими визначити, що у засіданні Кабінету Міністрів відповідно до закону можуть брати уповноважені представники судової гілки влади, а до внесення цих змін визначити уповноважених представників судової гілки влади для участі засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу (постійні учасники).

У разі схвалення цієї пропозиції провести консультації із зацікавленими установами та органами системи правосуддя щодо визначення уповноваженого представника/представників судової гілки влади для участі засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

3. Звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією доповнити Порядок визначення та застосування граничних величин споживання електричної потужності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 600, органами та установами системи правосуддя.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                      Б. С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року                                                                                                                                                         м. Київ

Рішення №13

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" на осіб, зазначених у пунктах 1,2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", у тому числі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ), поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Пунктом 6 частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Рада суддів України (далі – РСУ) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).

Виходячи з аналізу норм Закону України "Про запобігання корупції" для правильного застосування, зокрема, членом ВККСУ, заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у конкретному випадку необхідно встановити обов’язкові ознаки, які визначають поняття конфлікту інтересів у їх взаємозв’язку:

1) наявність приватного інтересу особи;

2) посадові повноваження особи;

3) суперечність між приватним інтересом і посадовими повноваженнями.

При визначенні наявності чи відсутності конфлікту інтересів слід перш за все виходити з приватного інтересу особи при вчиненні ним дій чи прийнятті рішень, та можливості впливу такого приватного інтересу на об’єктивність на неупередженість дій чи рішень такої особи.

За змістом статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Немайновий інтерес, за визначенням закону, є інтересом, пов’язаним з особистими, сімейними, дружніми та іншими позаслужбовими стосунками особи.

ВККСУ звернулася до РСУ з листом від 02.05.2024 № 19-2591/24 щодо висловлення позиції РСУ стосовно наявності чи відсутності конфлікту інтересів або інших обставин, що викликають сумнів у діяльності членів ВККСУ, зокрема, Михайла Богоноса, Людмили Волкової, Ярослава Духа, Романа Кидисюка, Олега Коліуша, Руслана Мельника, Романа Сабодаша, Сергія Чумака, Галини Шевчук, чиї близькі особи беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККСУ від 14.09.2023 № 94/зп-23, на певних етапах проведення цього конкурсу, а також щодо розроблених членами ВККСУ заходів з метою врегулювання конфлікту інтересів в їх діяльності.

Слід зазначити, що зважаючи на те, що на сьогодні апеляційним судам працювати доводиться в умовах надвисокого дефіциту кадрів, до цього добору прикута висока увага громадянського суспільства, ВККСУ розроблено низку заходів, спрямованих на усунення (мінімізацію) корупційних ризиків у межах конкурсу на посаду судді.

Здійснивши аналіз чинного законодавства, запропонованих ВККСУ заходів, спрямованих на усунення (мінімізацію) корупційних ризиків, РСУ на різних етапах проведення відповідного конкурсу РСУ вбачає різні ризики виникнення конфлікту інтересів у діяльності членів ВККСУ.

Так, прийняття колегією ВККСУ рішення стосовно допуску осіб до участі в конкурсі.

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону.

У пунктах 4.1 і 4.2 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженогорішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 02.11.2016 № 141/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 29.02.2024 № 72/зп-24, далі - Положення), зазначено, що на підставі поданих кандидатом документів член Комісії – доповідач здійснює перевірку: 1) відповідності осіб, які звернулися для участі в конкурсі, вимогам до кандидатів на посаду судді відповідного суду; 2) дотримання кандидатом встановлених умовами конкурсу строку та процедури звернення для участі в конкурсі; 3) поданих документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення.

За результатами проведеної членом Комісії – доповідачем перевірки в засіданні колегії Комісії ухвалюється рішення щодо допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та/або участі в конкурсі.

Тобто на цьому етапі у членів ВВКСУ, близькі особи яких беруть участь у конкурсі, існує високий ризик вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Заходами, які можуть вживатися для усунення (мінімізації) вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, є, зокрема, заявлення членами ВККСУ самовідводів (відводів) у порядку, передбаченому статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відведення таких членів від прийняття рішень щодо осіб, щодо яких виник конфлікт інтересів.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення щодо допуску кандидата до проходження кваліфікаційного оцінювання (списочно стосовно усіх кандидатів, які допускаються до наступного етапу конкурсу).

Відповідно частини першої статті 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ВККС протягом трьох місяців з дня надходження відповідної письмової заяви ухвалює рішення про призначення кваліфікаційного оцінювання.

У пункті 6.1 Положення зазначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться стосовно кандидатів, допущених до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду.

На цьому етапі відсутній ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, оскільки фактично рішення стосовно певної особи (певних осіб) вже прийнято на етапі раніше, а наведене рішення носить виключно організаційно-процедурний характер.

Відповідно до частин першої – третьої статті 85Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Порядок та методика проведення таких тестувань затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішення про запровадження та проведення таких тестувань ухвалюється Комісією стосовно всіх суддів (кандидатів на посаду судді).

Результати таких тестувань використовуються як одне із джерел інформації, що підлягає оцінці разом з іншою сукупністю зібраної інформації і матеріалів, є конфіденційними, не оприлюднюються та не впливають на кількість балів кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Згідно з частинами першою – четвертою статті 74 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення кваліфікаційного іспиту оприлюднює його програму та перелік питань тестування на своєму офіційному веб-сайті.

Ухвалення рішення пленарним складом ВККСУ щодо затвердження бази кваліфікаційного іспиту на когнітивні здібності та іспиту на знання законодавства

На цих етапах існує високий ризик ухвалення рішень членами ВККСУ в умовах реального конфлікту інтересів, проте запропоновані ВККСУ заходи як-от, публікація повного масиву типових варіантів завдань з прикладами їх розв’язання, публікація всіх тестових завдань з варіантами відповідей, на думку РСУ, дозволить уникнути ризику дій членів ВККСУ в умовах конфлікту інтересів.

Ухвалення рішень щодо визначення складу екзаменаційної комісії (щодо кваліфікаційного іспиту на когнітивні здібності та іспиту на знання законодавства)

На таких етапах можна усунути ризик виникнення питання щодо конфлікту інтересів, зробивши цей процес автоматизованим, як і пропонує ВККСУ.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про формування завдань кваліфікаційного іспиту (когнітивні здібності та знання законодавства)

На цьому етапі є ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, проте за умови запропонованої ВККС максимальної автоматизації процесу, зокрема, шляхом використання відповідного програмного продукту, який використовує алгоритм рандомного формування тестових завдань, автоматизує процес оцінювання та знеособлює кандидата, а також за умови логування перебігу тестування, можна мінімізувати ризики прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення стосовно затвердження бази кваліфікаційного іспиту (практичне завдання)

На цьому етапі є ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, проте за умови запропонованої ВККС публікації всього масиву правових позицій Великої палати Верховного Суду, які стали основою для розробки практичних завдань і прикладів виконання таких практичних завдань по кожній юрисдикції, можна такий ризик мінімізувати.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення щодо визначення складу екзаменаційних комісій для перевірки практичних завдань

На даному етапі існує ризик прийняття членами ВККС рішень в умовах реального конфлікту інтересів, проте вдається, що його можна мінімізувати за умови використання програмного продукту, який забезпечує знеособлення осіб, які виконують практичне завдання, оцінювання практичних завдань лише колегіально, що дозволяє формувати з балів членів колегії середнє арифметичне, яке нівелює зависокий або занизький бал; визначення чітких та єдиних критеріїв оцінювання, зокрема щодо максимально допустимої розбіжності в оцінках членів колегії, яка не може перевищувати 20% (з визначенням іншої колегії у разі перевищення), затвердження методики оцінювання практичних завдань та оприлюднення балів, виставлених кожним членом колегії; формування колегій по юрисдикціях, що дозволяє не включати у відповідну колегію члена ВККСУ, якого було відведено відповідно до статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення щодо результатів кваліфікаційного іспиту

На цьому етапі відсутній ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, оскільки фактично рішення стосовно участі певної особи (певних осіб) вже прийнято на етапі раніше, а наведене рішення носить виключно організаційно-процедурний характер.

Ухвалення рішення колегією ВККС про встановлення прохідного балу кваліфікаційного іспиту

Згідно з частинами п’ятою та шостою статті 74Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит, якщо він набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за кожне тестування та практичне завдання кваліфікаційного іспиту.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює прохідний бал кваліфікаційного іспиту, який не може бути нижчим за 75 відсотків максимально можливого бала за кожне тестування та практичне завдання кваліфікаційного іспиту.

На даному етапі існує ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів, проте його можна мінімізувати, створюючи відповідні колегії з числа тих членів ВККСУ, які на момент прийняття такого рішення не перебувають у конфлікті інтересів і не відведені відповідно до приписів статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту

На даному етапі існує ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів, проте його можна мінімізувати, затвердивши результати по юрисдикціях, що дозволяє зберегти правомочність ВККСУ, якщо у голосуванні не будуть брати участь ті члени ВККСУ, які відведені стосовно рішення щодо осіб, які кандидують у відповідній юрисдикції.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про допуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання

На цьому етапі відсутній ризик прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів, оскільки фактично рішення стосовно участі певної особи (певних осіб) вже прийнято на етапі раніше, а наведене рішення носить виключно організаційно-процедурний характер.

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про визначення палат для проведення співбесід

На даному етапі існує ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів, проте його можна мінімізувати шляхом відведення окремих членів відповідної палати від конкретної юрисдикції.

Проведення колегіями ВККСУ співбесід під час кваліфікаційного оцінювання та визначення його результатів

Подолання пленарним складом ВККСУ висновків Громадської ради доброчесності

Проведення колегіями ВККСУ співбесід з переможцями конкурсу

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про затвердження рейтингу кандидатів на посаду судді

Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Відповідно до частини першої статті 79-5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" після визначення переможця конкурсу Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.

Частиною першою статті 79-4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом.

У пункті 6.4 Положення зазначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання визначається рейтинг кандидатів на посаду судді для участі в конкурсі. Рейтинг формується за спеціалізацією суду, на зайняття вакантної посади судді в якому оголошено конкурс. Рейтинг затверджується рішенням Комісії та оприлюднюється на офіційному вебсайті Комісії протягом трьох робочих днів з дня затвердження.

На даних етапах ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів можна усунути шляхом розкриття членами ВККСУ інформації, яка у стороннього спостерігача може викликати сумнів у безсторонності члена ВККСУ, або ж шляхом подання членами ВККСУ заяв про самовідвід згідно з приписами статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалення пленарним складом ВККСУ рішення про внесення рекомендацій про призначення кандидата суддею

Згідно з частиною п’ятою статті 79-5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" конкурс на зайняття вакантної посади судді завершується ухваленням Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про рекомендацію про призначення кандидатів суддями або про рекомендацію про переведення суддів.

На даному етапі РСУ вважає, що ризик прийняття членами ВККСУ рішень в умовах конфлікту інтересів мінімальний, бо рішення вже фактично прийнято на попередніх стадіях, що унеможливлює протиправний вплив члена ВККСУ на перебіг конкурсу в інтересах конкретної особи, проте для усунення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача та запобігання репутаційним втратам є доцільним виокремлювати та розглядати без участі члена ВККСУ, якого було відведено відповідно до статті 100Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішення щодо конкурсантів з якими повʼязаний конфлікт інтересів, якщо загальне рішення ухвалюються щодо групи конкурсантів.

Заслухавши та обговоривши інформацію заступника ГоловиРади суддів України Марченко О.В., відповідно до статей 83, 124, 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16.09.2010 (з подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а :

1. Вважати, що у членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, чиї близькі особи беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, на певних етапах проведення цього конкурсу може виникати реальний конфлікт інтересів.

2. Вжиття членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів потребують такі етапи проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів: прийняття колегією Комісії рішення стосовно допуску осіб до участі в конкурсі; ухвалення рішення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо затвердження бази кваліфікаційного іспиту на когнітивні здібності та іспиту на знання законодавства; ухвалення пленарним складом Комісії рішення стосовно затвердження бази кваліфікаційного іспиту (практичне завдання); ухвалення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення щодо визначення складу екзаменаційних комісій для перевірки практичних завдань; ухвалення рішення колегією Комісії про встановлення прохідного балу кваліфікаційного іспиту; ухвалення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту; ухвалення пленарним складом Комісії рішення про допуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання; ухвалення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про формування складу тимчасових колегій для проведення співбесід; проведення палатами Комісії співбесід під час кваліфікаційного оцінювання та визначення його результатів; подолання пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України висновків Громадської ради доброчесності; проведення колегіями Комісії співбесід з переможцями конкурсу; ухвалення пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про внесення рекомендацій про призначення кандидата суддею.

3. Крім врегулювання конфлікту інтересів шляхом подання заяв про самовідвід у порядку, передбаченому статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і відведення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від прийняття певних рішень щодо конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, мінімізації корупційних ризиків можна досягти шляхом використання запропонованих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України заходів, спрямованих на усунення (мінімізацію) таких ризиків, як-от:

розкриття інформації про обставини, які не передбачені у статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", але можуть викликати сумнів у безторонності члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

прийняття рішень виключно колегіально;

проведення засідань та оголошення рішень публічно, переважно в режимі відеотрансляції;

невідкладне оприлюднення вмотивованих рішень на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

оприлюднення всього масиву тестових питань з варіантами відповідей;

для практичного завдання – публікація всього масиву правових позицій Великої Палати Верховного Суду, які стали основою для їх розробки, а також публікація прикладів виконання практичних завдань по кожній юрисдикції;

максимальна автоматизація процедури іспиту, зокрема, шляхом використання відповідного програмного продукту, який застосовує алгоритми рандомного (випадкового) формування тестових завдань, а також автоматизує процес оцінювання та знеособлює (деперсоніфікує) кандидата, що повністю усуває негативний вплив людського фактору, при цьому, програмний продукт передбачає логування перебігу тестування, що дозволяє задокументувати та дослідити можливі спроби несанкціонованого втручання;

оцінювання практичних завдань лише колегіально, що дозволяє визначати середнє арифметичне, яке нівелює зависокий або занизький бал; колегії формуються рандомно шляхом жеребкування;

визначення єдиних критеріїв оцінювання, зокрема, щодо максимально допустимої розбіжності в оцінках членів колегії, яка не може перевищувати 20% (з визначенням іншої колегії у разі перевищення цього показника);

затвердження методики оцінювання практичних завдань та оприлюднення балів, виставлених кожним членом колегії;

проведення співбесід у складі палат, що дозволить зберегти правомочність Комісії у разі відведення окремих її членів, а також забезпечити більшу обʼєктивність завдяки визначенню середнього бала шляхом ділення на більшу кількість, ніж у складі колегії, виставлених членами Комісії оцінок.

4. За умови дотримання вказаних рекомендацій слід вважати, що конфлікт інтересів членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, чиї близькі особи беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, є врегульованим.

5. У разі виникнення додаткових питань стосовно наявності в діях членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, чиї близькі особи беруть участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, конфлікту інтересів рекомендувати членам Комісії звертатися до Ради суддів України щодо врегулювання такого конфлікту.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                       Б. С. Моніч