Council of judges
of Ukraine

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року                                                                                                                                                              м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 4

Розглянувши інформацію про вчинення 13 березня 2026 року нападу на суддю Індустріального районного суду міста Дніпра Людмилу Слюсар, унаслідок якого судді було завдано тяжких тілесних ушкоджень, Рада суддів України зазначає таке.

Будь-які прояви насильства, погроз, переслідування або інших форм втручання у діяльність суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя є неприпустимими та становлять пряму загрозу незалежності судової влади і принципу верховенства права.

Незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України (ст. 126 Конституції України).

Відповідно, забезпечення безпеки суддів є обов’язком держави та необхідною умовою належного функціонування незалежного правосуддя.

Судді, здійснюючи функцію правосуддя, перебувають у підвищеній зоні ризику, особливо під час воєнного стану.

Особливу увагу слід звернути на вразливість суддівського корпусу на прифронтових територіях.

Це зумовлює необхідність посилення законних гарантій їхньої незалежності, серед яких ключовою складовою є забезпечення безпеки суддів та членів їхніх сімей, у тому числі шляхом обмеження доступу до їх персональних даних.

Наявність конфіденційної інформації у відкритому доступі під час війни створює загрозу життю, здоров’ю та безпеці суддів та їхніх близьких, що неприпустимо та суперечить принципу незалежного правосуддя.

Рада суддів України наголошує, що відкритість судової влади є безумовним досягненням нашого суспільства та сприяє зміцненню довіри до судів і суддів.

Водночас, у поточних умовах воєнного стану, коли судді перебувають у підвищеній зоні ризику, необхідно збалансувати принцип відкритості з гарантуванням безпеки суддів та членів їхніх сімей. Однією зі складових такої безпеки є обмеження доступу до персональних даних суддів, розголошення яких може створювати загрозу життю, здоров’ю та незалежності правосуддя, оскільки наявність у відкритому доступі під час війни значного обсягу персональних даних суддів, зокрема інформації про місце проживання, членів сім’ї, транспортні засоби та інших відомостей, розголошення яких може створювати ризики для життя, здоров’я та безпеки суддів і їхніх близьких, послаблює незалежність суддів.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України В. Саліхова щодо нападу на суддю Індустріального районного суду міста Дніпра Людмилу Слюсар, з метою реагування на зазначені обставини, запобігання подібним випадкам у майбутньому та посилення гарантій безпеки суддів, відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого ХХ черговим з’їздом суддів України 12 березня 2026 року, Рада суддів України

вирішила:

• 1.Звернутися до Генерального прокурора України з проханням взяти під особистий контроль хід досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо нападу на суддю Індустріального районного суду міста Дніпра Людмилу Слюсар.
• 2.Ініціювати перед компетентними органами державної влади опрацювати питання щодо:
• - обмеження доступу до інформації про місце проживання суддів та членів їхніх сімей;
• - перегляду обсягу відкритих даних про суддів, що містяться у публічних реєстрах;
• - запровадження додаткових механізмів захисту персональних даних суддів у випадках, коли їх відкритість може створювати загрозу їх безпеці.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                                 Віталій САЛІХОВ

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року                                                                                                                                                             м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 2

Про обрання заступника голови Ради суддів України

Відповідно до частини п’ятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого ХХ черговим з'їздом суддів України 11 березня 2026 року, на підставі протоколу засідання лічильної комісії з проведення таємного голосування з обрання голови, заступника голови та секретаря Ради суддів України від 12 березня 2026 року № 5, обрати заступником голови Ради суддів України Соколова Володимира Миколайовича.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                                 Віталій САЛІХОВ

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року                                                                                                                                                              м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 14

Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Краснова Є.В. про затвердження Коментаря до Кодексу суддівської етики, на виконання пункту другого рішення XХ чергового з'їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, відповідно до статей 126 - 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

вирішила:

1. Затвердити Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року (зі змінами) у редакції рішення XХ чергового з'їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, що додається.

2. Надіслати Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року (зі змінами) у редакції рішення XХ чергового з'їзду суддів України від 18 вересня 2024 року в суди України до відома та врахування.

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                                          Б.С. Моніч

Додаток

до рішення Ради суддів України

02 березня 2026 року № 14

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

КОМЕНТАР ДО КОДЕКСУ СУДДІВСЬКОЇ ЕТИКИ КИЇВ 2026

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року                                                                                                                                                        м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 12

Радою суддів України у 2022 році у зв’язку із запровадженням воєнного стану на території України було надано рекомендації щодо організації роботи судів в умовах підвищених безпекових ризиків, у тому числі щодо можливості тимчасового обмеження проведення особистого прийому громадян керівництвом судів, зокрема рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, рекомендації від 02 березня 2022 року, рішення від 14 березня 2022 року № 10 та рішення від 05 серпня 2022 року № 23.

Зокрема, абз. 2 пункту 4 Рекомендацій Ради суддів України від 02 березня 2022 року, які відповідно до рішення Ради суддів України від 05 серпня 2022 року № 23 відображають офіційну позицію Ради суддів України щодо організації роботи судів, з метою забезпечення безпеки відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, рекомендовано припинити проведення особистого прийому громадян керівництвом суду на час воєнного стану.

На підставі зазначених рекомендацій окремими судами було прийнято рішення про тимчасове припинення або обмеження особистого прийому громадян з міркувань безпеки.

Наразі до Ради суддів України надходять звернення, у тому числі від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо забезпечення реалізації права на звернення у випадках, коли судами обмежується проведення особистого прийому громадян.

Розглядаючи відповідні звернення, Рада суддів України виходила з необхідності забезпечення реалізації права на звернення, гарантованого статтею 40 Конституції України, у тому числі шляхом організації особистого прийому громадян з урахуванням безпекової ситуації, оскільки на сьогодні обов’язок щодо його проведення передбачений статтею 22 Закону України "Про звернення громадян".

Тобто, право на звернення, гарантоване статтею 40 Конституції України, не може бути нівельоване або поставлене у стан повної невизначеності навіть в умовах воєнного стану. Безпекова ситуація об’єктивно впливає на порядок реалізації цього права, однак відповідні обмеження повинні мати тимчасовий, пропорційний та ситуативний характер і не призводити до фактичного усунення організаційного механізму його здійснення.

З огляду на викладене, наявність затвердженого та оприлюдненого графіка особистого прийому громадян, а також можливості попереднього запису є необхідною умовою забезпечення передбачуваності та доступності реалізації права на звернення за чинного правового регулювання.

У разі ж оголошення повітряної тривоги або виникнення інших безпекових ризиків проведення прийому може бути перерване або перенесене, що відповідатиме вимогам безпеки, однак саме по собі не повинно зумовлювати повного припинення функціонування інституту особистого прийому.

Разом з тим, питання проведення особистого прийому громадян керівництвом судів має системний характер та потребує концептуального переосмислення.

Рада суддів України виходить з того, що основною метою суду є здійснення правосуддя, захист гарантованих Конституцією та законами України прав, свобод і законних інтересів людини, громадян, юридичних осіб та держави, а також забезпечення верховенства права через справедливий, незалежний і безсторонній розгляд судових справ.

У зв’язку з цим Рада суддів України вважає, що ототожнення або проведення аналогії між здійсненням судом правосуддя та можливістю забезпечення проведення особистого прийому громадян є недоречним, оскільки інститут особистого прийому громадян не є формою судочинства та не може бути прирівняний до конституційного принципу недопустимості припинення здійснення правосуддя.

Безпосередня присутність громадян у ході особистого прийому, як форми реалізації інституту звернення громадян не є безальтернативною та може бути реалізована у не менш ефективний спосіб, який не створює небезпеку для громадян та працівників суду.

Крім того, слід врахувати, що інститут особистого прийому громадян не є формою здійснення судочинства, не пов’язаний із реалізацією функції правосуддя, не передбачає вирішення звернення по суті, фактично є лише формою прийняття усного звернення.

Саме ж право на звернення може бути повністю реалізоване шляхом подання письмового або електронного звернення, що забезпечує його належну реєстрацію, фіксацію та розгляд.

Також слід зважати, що реалізація права на звернення до суду не може підміняти собою процесуальні механізми здійснення правосуддя та порушувати гарантії незалежності судді.

Тому бажано визначити чіткі питання, з якими громадяни та інші особи мають право звертатися до суду, його керівництва або органів судової влади, наприклад:

- організація роботи суду,

- режиму його функціонування,

- доступність інформації,

- забезпечення прийому кореспонденції, роботи канцелярії,

- дотримання стандартів належного адміністрування тощо.

Водночас такі звернення не можуть стосуватися:

- вимог щодо зміни процесуальних рішень у конкретних справах;

- оцінки доказів;

- втручання у перебіг або результати судового розгляду;

- впливу на суддю при здійсненні ним правосуддя.

Також слід врахувати, що відповідно до Конституції України суддя при здійсненні правосуддя є незалежним та підкоряється лише закону. Голова суду, його заступники чи керівник апарату суду не наділені повноваженнями втручатися у здійснення суддею правосуддя або впливати на розгляд конкретної справи, відтак питання відправлення правосуддя не можуть бути предметом адміністративного реагування з боку керівництва суду в межах реалізації права на звернення громадян а тим більше в межах особистого прийому.

Більше того, право на звернення до суду (як право гарантоване ст.40 Конституції України) не може розглядатися як інструмент впливу на здійснення правосуддя, а інститут особистого прийому не може підміняти передбачені законом процесуальні або дисциплінарні механізми.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Рада суддів України здійснює контроль за організацією діяльності судів.

Згідно з абзацом другим частини дев’ятої статті 133 цього Закону рішення Ради суддів України є обов’язковими для органів суддівського самоврядування, за винятком з’їзду суддів України.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини п’ятої статті 128 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" збори суддів обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов’язковими для суддів та працівників цього суду.

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що питання організації та порядку розгляду звернень громадян у судах слід віднести до сфери внутрішньої діяльності суду, а відтак особливості реалізації права на звернення та особливості розгляду звернень громадян мають визначатися порядком, затвердженим Радою суддів України в межах її повноважень.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про деякі питання виконання судами вимог Закону України "Про звернення громадян", відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Звернутися до Президента України, Кабінету Міністрів України, народних депутатів України з пропозицією ініціювати вдосконалення положень Закону України "Про звернення громадян" у частині нормативного врегулювання розгляду звернень громадян та обов’язковості проведення особистого прийому громадян керівництвом судів а саме:

Доповнити Закон України "Про звернення громадян" новою статтею 23² такого змісту:

"Стаття 23². Особливості розгляду звернень громадян у судах

Особливості реалізації права на звернення та розгляду звернень громадян у судах визначаються Радою суддів України відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з дотриманням гарантій незалежності суддів та недопустимості втручання у здійснення правосуддя.".

2. Копію цього рішення направити Президенту України, Кабінету Міністрів України, народним депутатам України.