Рада Суддів
України

ГоловаРади суддів України Валентина Сімоненко в інтерв"ю газеті "Закон і бізнес" розповіла про виконання рішень ХІІ позачергового з"їзду суддів України, про виклики сьогодення для суддівської спільноти, про тиск на суддів, як політичний так і бізнесовий, про необхідність проходження процедури кваліфікаційного оцінювання, про "психологічну втому суддів" та багато інших аспектів діяльності судової системи.

Кор:— Валентино Миколаївно, рік тому відбувся позачерговий ХІІ з’їзд суддів України. Експерти називали його найбільш революційним в плані вирішення питання щодо забезпечення незалежності суддів та підвищення авторитету судової влади. Тоді з’їзд прийняв і відповідне рішення, яке стосувалося незалежності Феміди. Які його пункти вдалося виконати, а які — ні? З яких причин?

— На жаль, не всі пункти вдалося виконати. Причини різні — і суб’єктивні, і об’єктивні.У той же час більшість завдань, які нам поставив ХІІ з’їзд суддів, рада виконала. Так, РСУ затвердила Стратегію розвитку судової влади України на 2015—2020 роки. До речі, вона стала частиною Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, схваленої Указом Президента від 20.05.2015. Тобто по суті це є визнанням іншими гілками влади, держави в цілому правильності напряму розвитку, визначеного судовою владою.

Друге, що нам вдалося досягти: сьогодні РСУ бере участь у розробці та опрацюванні проектів законів щодо судової реформи. Комітет Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя завжди повідомляє про розгляд законопроектів, які стосуються судочинства, а члени РСУ надають свої зауваження. Справа в тому, що не всі наші пропозиції беруться до уваги. І на це також є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Зокрема, часто-густо не сприймаються зауваження щодо матеріального забезпечення судів та суддів. Але ми розуміємо: в країні складна економічна ситуація, тому не всі потреби судової влади можна задовольнити.

До того ж представники органу суддівського самоврядування є членами Ради з питань судової реформи та Конституційної комісії. Відтак РСУ бере безпосередню участь у всіх тих процесах, які стосуються судової влади.

Крім того, на виконання рішення ХІІ з’їзду суддів Рада суддів України звертається до європейських інституцій. І вже є реакція. У травні цього року Бюро Консультативної ради європейських суддів відповіло на наш лист з приводу фактів тиску на суди (зокрема, проведення обшуку в Окружному адмінсуді м.Києва), порушення кримінальних проваджень щодо суддів.

Один із пунктів рішення ХІІ з’їзду суддів — щодо недопущення втручання в діяльність судів — просто нереально виконати остаточно. Сьогодні втручання в роботу представників судової гілки влади змінює «забарвлення»: з політичного на бізнесове. Тобто там, де нам удалося погасити політичну складову і роз’яснити громадськості, що розгляд справ повинен відбуватися поза політикою, вивільнену нішу заповнили бізнесмени. Останні використовують громадськість, аби досягнути своєї мети під час вирішення того чи іншого спору.

Питаннями, які стосуються недопущення втручання в діяльність судової влади, реагування на заяви суддів про здійснення на них тиску тощо, потрібно займатися кожного дня. Не можна сказати - втручання більше не буде, це питання ми вирішили раз і назавжди. Бо, як уже я казала, його не можна вирішити остаточно.

Окрім цього, як показує час і практика, РСУ самотужки не зможе впоратися з проявами тиску на судову владу. Повинна підключатися вся суддівська спільнота, у тому числі й шляхом винесення постанов про неповагу до суду, звернення до правоохоронних органів. Необхідно, щоби збори суддів активно брали участь в розгляді таких питань. Адже РСУ — стратегічний орган, а ті питання, які вимагають швидкого реагування, можуть вирішувати й збори суддів. На даному етапі потрібно піднімати рівень обізнаності, активності та, можливо, навіть принциповості останніх.

У цьому напрямку вже є невелике досягнення: вдалося спонукати Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснити застосування деяких статей Кримінального кодексу. Нагадаю: 12 березня РСУ звернулася до голови ВСС з проханням терміново розглянути питання про скликання пленуму для надання рекомендацій щодо застосування стст.375, 376 КК, а також застосування кримінально-процесуального законодавства на стадії досудового розслідування у кримінальних справах. У кінці вересня пленум ВСС розгляне ці питання.

Кор: — Ви сказали, що з деякими проблемами служителі Феміди не можуть впоратися самотужки. Ще ХІІ з’їзд рекомендував суддям звертатися із заявами до правоохоронних органів щодо притягнення винних осіб до відповідальності за вчинені злочини за ст.376 КК та іншими статтями, що кваліфікують злочини проти правосуддя. Навесні, після набрання чинності новою редакцієюзакону «Про судоустрій і статус суддів», у суддів з’явився обов’язок повідомляти про втручання в їхню роботу. Чому судді, які стикаються з проявами тиску, здебільшого звертаються до РСУ, а не до правоохоронних органів? Чи в них, як ви казали, немає сміливості, чи вони просто не довіряють правоохоронцям?

— У цьому випадку необхідно говорити про комплекс причин. Не буває подій, які виникли тільки з однієї причини. З одного боку, судді не довіряють правоохоронним органам. З іншого — довіряють РСУ, бо переконані, що саме вона може вирішити всі їхні проблеми та захистити. Буває, судді і бояться звертатися до місцевих правоохоронців.

Та я не можу погодитися, що судді не звертаються до правоохоронних органів. Проблема в тому, що останні не завжди розслідують справи. А якщо розслідують, то не завжди дотримуються строків. Розумію: можна говорити, що розслідування справ за зверненням суддів і щодо них — це відображення загального стану розслідування всіх кримінальних проваджень. Певним чином, це так. Але якщо представники влади наголошують, що проведення судової реформи є першочерговим завданням, то, напевно, на проблеми суддів потрібно звертати більшу увагу. За рік діяльності Рада суддів України отримала тільки одну відповідь-реакцію на суддівські звернення та щодо порушення кримінальних проваджень: одна справа стосовно незаконного втручання в судочинство направлена до суду і ще одна — щодо прийняття суддею неправосудного рішення — закрита.

Так не повинно бути. Правоохоронні органи мають своєчасно реагувати на це. Адже їхня уповільнена реакція породжує безкарність як суддів, котрі можливо прийняли неправосудне рішення, так і осіб, які втручаються в розгляд справ. Тобто якщо не довести до логічного завершення справу про незаконне рішення, то судді вважатимуть, що за їхнє ухвалення нічого не загрожує. Так само і з особами, які, наприклад, чинять тиск на суд: якщо їх не притягнути до відповідальності, вони і надалі вчинятимуть подібні дії.

Кор: — Як уважаєте, які рішення РСУ були найбільш важливими для суддівської спільноти?

— Це рішення щодо затвердження Положення про автоматизовану систему документообігу суду з урахуванням останніх змін, внесених до документа в частині оприлюднення результатів авторозподілу справ.Кожна особа може ознайомитися не лише з результатами авторозподілу кожної судової справи, але й з порядком здійснення цього розподілу. Таке нововведення унеможливить звинувачення судів у тому, що розподіл справ відбувається кулуарно.

Ще одне революційне рішення — рекомендація зборам суддів установ, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, за наявності загрози життю та здоров’ю працівників суду та учасників процесу розглядати питання про визначення особливого режиму роботи або про тимчасове призупинення розгляду справ у звичайному режимі.

Не можна оминути увагою і рішення щодо висловлювання голови Державної фіскальної служби, які підривають суспільну довіру та повагу до судової влади. Тоді РСУ висловила свою принципову позицію щодо таких дій чиновників. Це були своєрідні кроки суддівської спільноти на подолання своєї боязні.

Психологічно непростим було прийняття рішення щодо звернення до міжнародної спільноти. Воно — це також подолання стандартів та стереотипів. Адже за всі часи існування РСУ ще ніколи не зверталася до міжнародних організацій.

Не менш важливим у цьому списку є рішення щодо збільшення посадових окладів працівникам апарату судів. І нещодавно Уряд прийняв постанову, якою умови оплати праці цих осіб приведено у відповідність до ст.147 закону "Про судоустрій і статус суддів".

До речі, що стосується звернень до Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Генеральної прокуратури, то вони теж мають робитися радою. Адже це декларація перед суспільством, як все має бути в судовій системі, за якими правилами, стандартами вона повинна жити.

Кор: — Але ж такі звернення теж повинні приносити результат…

— Результат є. Знаєте який? Публікація таких документів поступово змінює свідомість.

Кор: — Свідомість суддів?

— Свідомість громадян, високопосадовців. Скажу відверто: у суспільстві думка про суди не змінилася. Я розумію, що нам не вдалося її змінити. Але на це потрібен час. Якщо нам дадуть можливість провести реформу, то ситуація кардинально зміниться.

Кор: — Новою редакцією закону «Про судоустрій і статус суддів» кількість представників РСУ зменшена з 40-а до 33-х осіб. Проте склад ради залишився таким, як і був. Чи не суперечить це положенням закону?

— Якщо звертатися до тіла закону, то суперечить. Але якщо ми системно проаналізуємо закон «Про забезпечення права на справедливий суд», то виявимо наступне: у ньому чітко записано, чиї повноваження припиняються і коли, до яких органів члени дообираються. Наприклад, з’їзд суддів повинен обрати додатково двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Зобов’язання переобрати склад РСУ немає. Ми відповідально до цього поставилися і з власної ініціативи внесли до порядку денного ХІІІ з’їзду суддів питання щодо обрання РСУ. Безумовно, кількість членів РСУ необхідно привести у відповідність до закону.

Кор: — Як вважаєте, на кожному з’їзді має відбуватися переобрання представників ради?

— РСУ повинна працювати від одного чергового з’їзду суддів до наступного чергового. Законом визначено, що такий захід відбувається раз на 2 роки. За рік просто неможливо завершити вже розпочаті проекти. Як, наприклад, за цей короткий проміжок часу створити електронний суд? Для цього потрібно 3—4 роки (2 з них — для започаткування проекту). Постійне переобрання членів РСУ не додасть стабільності в роботу органу.

Кор: — У вас є бажання продовжувати роботу в органі суддівського самоврядування?

— Так. Адже я хотіла б довести до кінця деякі розпочаті проекти. У мене є бажання побачити результати запровадження електронного суду. Хотілося б і надалі займатися питанням підвищення авторитету суддівського самоврядування, у тому числі й на місцях. І не просто займатися, а отримати певний результат.

Кор: — Що очікують володарі мантій від ХІІІ з’їзду суддів, а що — громадськість?

— Думаю, що громадськість до часу чекає, щоб судді сказали: ми не праві, — і визнали допущені помилки. Мені здається, на з’їзді, який незабаром відбудеться, це зробити можна. На минулому зібранні це було важко реалізувати, адже в атмосфері постійно відчувалася напруга, ми спостерігали жорстке протистояння між суддями та представниками громадськості. Вже пройшов час. Хоча ми й наполовину не наблизилися до тих стосунків з громадськістю, які мали б бути, але 3—4 кроки назустріч один одному нам удалося зробити.

Ще не знаю, якою буде структура моєї доповіді на з’їзді. Але в мене є думка показати суддям, як вони виглядають з боку. Можна нічого не говорити, потрібно просто показати «картинку». Можливо, такий показ змусить суддів замислитися.

Знаєте, викладачі Національної школи суддів розповідають: коли вони наводять приклади прийняття нісенітних рішень, судді кажуть: "Ні, таке рішення неможливо ухвалити". На це викладачі відповідають: "Але ж ви ухвалили", а у відповідь чують: "Це не ми, це інші судді".

За цей рік не всі судді зрозуміли, що кожен з них є частиною суддівської спільноти. На жаль, не всі з них усвідомлюють: часи, коли вони могли дозволяти собі певні речі, минули. І з цим також потрібно боротися. Так, РСУ приймала рішення, в яких звертала увагу суддів: пам’ятайте, що кожна ваша окрема дія відображається на іміджі судової системи в цілому. Але ж це не означає, що суддя прочитає це і відразу все зміниться. Так не буде і не може бути. Потрібен час. Варто постійно суддям нагадувати ці, так би мовити, правила. Як вода камінь точить, так поступово і змінюватиметься свідомість представників судової влади. Іншого шляху немає.

Хоча деякі політики й пропонують інші, більш радикальні шляхи. Наприклад, звільнити всіх суддів. У розмові з цими політиками кажу: "Добре, давайте звільнимо всіх. Кого ми наберемо на посади?". Не заперечую, можна роздати мантії юристам, які тільки-но отримали вищу освіту. Але всі забувають: ці юристи навчалися за старими програмами і за старими принципами. Їх навчають ті самі викладачі, які читали дисципліни ще в часи Радянського Союзу. Вони навчали студентів не розумінню принципів, а праву. Про що йдеться? Майбутнім юристам кажуть: вивчіть одну, другу, третю і т.д. статтю певного закону. Вони її завчають, складають іспит і забувають. А якби навчали розуміти принципи і говорили: відображенням захисту права особи є така-то стаття — та пояснювали чому, то як би не змінювалися закони, основні принципи назавжди залишалися б у голові, системні знання не можна було б зруйнувати. У нас же так: приймається новий закон, судді відкривають його і починають вивчати. Тому до цього часу нам не вдалося змінити свідомість юристів, а хочемо справедливості, щоб суд був іншим. Так не буде.

Ми хочемо досягти європейського рівня розуміння ролі судової влади в суспільстві, ставлення громадян та суддів один до одного за кілька років. Та не слід забувати: Європа йшла до цього не одну сотню років еволюційним шляхом. А ми намагаємося шляхом революції здобути все й одразу.

Повний текст інтерв"ю читайте в газеті "Закон і бізнес" №38 (1232), 19-25 вересня 2015 р.

Прес-центр судової влади