Рада Суддів
України

Карантинні умови, в яких доводиться працювати судам, не додають наснаги, а останні рекомендації Вищої ради правосуддя та консультативної місії Європейського Союзу, зокрема про одну людину на 10 м2, узагалі збивають з пантелику. В інтерв’ю «ЗіБ» заступник голови Ради суддів України Оксана МАРЧЕНКО розповіла, як ставитися до цих рекомендацій. А також про те, чи є місце емоціям у залі суду та нарадчій кімнаті та що для служителя Феміди означає відсутність контролю над власними почуттями.

— У розроблених ВРП та КМЄС уніфікованих рекомендаціях для всіх судів України щодо безпечної роботи в умовах пандемії йдеться про дозвіл на одночасне перебування відвідувачів у залі судових засідань не більше однієї особи на 10 м². Утім, не кожен суд має зали площею 50—100 м². Складається враження, що розробники рекомендацій не брали до уваги того, що виконати їх у більшості судів практично неможливо. Як ви ставитеся до подібних рекомендації? Чи буде РСУ давати їм оцінку?

— Оцінку ми давати не будемо, адже все, що могли, уже сказали. У цьому питанні важливе те, що рекомендації для всіх судів України щодо безпечної роботи в умовах карантину ВРП та КМЄС не вигадали, адже в основі лежать рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міністерства охорони здоров’я.

Я особисто та більшість моїх колег ставимося з розумінням до цих норм рекомендацій, не ставлячи під загрозу здоров’я учасників судового процесу та працівників суду. Ще до того, як були ухвалені рекомендації, колапсу в правосудді не сталося. Ми продовжували здійснювати судочинство, перелаштувалися, виконували та виконуємо всі рекомендації щодо носіння масок і застосування антисептиків, по можливості дотримуємося соціальної дистанції. Але не проводити судових засідань не можемо, і всі судді усвідомлюють свій обов’язок щодо необхідності відправлення правосуддя навіть в умовах пандемії.

Саме тому в більшості випадків, коли сторони клопочуть про судове засідання в режимі відеоконференції, судді йдуть їм назустріч. Утім, трапляються так звані гучні справи, коли увага ЗМІ та суспільства надто вже сконцентрована навколо судового процесу. У таких випадках можливий лише очний формат. Загалом стандартна форма засідання є більш зручною, адже людина точно може бути впевнена, що її чують і бачать.

Отож я вважаю, що у ВРП не могли написати інших рекомендацій, ніж ті, що радять медики. Проте не варто забувати, що це тільки рекомендації, тобто норми м’якого права. Тож це більше питання особистої відповідальності.

— Чи дотримувалися суди рекомендацій завзятіше, якби держава компенсувала витрати на маски, антисептики та лікування працівників?

— Важко спрогнозувати. Але в умовах, коли не вистачає грошей на заробітну плату працівникам апарату, на канцелярію, на ремонт приміщень, оновлення та купівлю якісної техніки та сумнозвісних марок, про якісь інші витрати мова не йде. Звичайно, ми могли б підняти це питання, але чи є в цьому сенс?.. Такої ситуації з фінансуванням, як у цьому році, українська Феміда ще не знала.

— Історія із Софіївським районним судом Дніпропетровської області, який припинив роботу, бо всі працівники захворіли, показує, що рекомендації не працюють. Попри те що рекомендації є нормами м’якого права, чи етично вимагати від суддів виконувати те, чого об’єктивно вони не можуть виконати?

— Думаю, що це не питання етики. Така ситуація яскраво відображає ситуацію із забезпеченням судів кадрами. Працівників менше, ніж необхідно. Вони зобов’язані спілкуватися з широким колом громадян, користуватися громадським транспортом; і тому, навіть максимально дотримуючись рекомендацій, існує високий ризик захворіти. Історія, яка сталась із цим судом, дійсно жахлива, але, на жаль, ні РСУ, ні будь-який інший орган не в силі запобігти таким ситуаціям.

Повний текст інтерв'ю читайте тут

Пресслужба РСУ