Рада Суддів
України

Гендерна рівність в усіх сферах життя країни є одним з найголовніших принципів сталого розвитку будь-якого демократичного суспільства. Наразі в України зміни на краще вже є незворотними, і тенденція на впровадження політики гендерної рівності справді тішить. Українські можновладці беруть за приклад та своєрідний «золотий стандарт» досвід європейських колег та проводять реформи в усіх сферах державної влади та суспільного життя.

Про те, як ідуть справи з дотриманням принципів гендерної рівності та недискримінації у сфері судочинства, з якими проблемами стикаються у своїй роботі жінки-судді, та про основні тенденції в гендерному аспекті "Судово-юридична газета" поспілкувалася з секретарем Ради суддів України Оленою Журавською.

— Досягнення ґендерної рівності є однією з найбільш актуальних проблем сучасності та розглядається як центральна у справі захисту прав людини, функціонування демократії, утвердження верховенства права та економічного зростання і сталого розвитку. Співвідношення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок впливають, у першу чергу, на дотримання принципу верховенства права. Тривалий час юридична професія вважалася винятково чоловічим видом діяльності, однак останнім часом тенденція змінюється.

Безумовно, проблема гендерної рівності присутня і в судовій владі України. Зокрема, це пов’язано з наявністю упереджених ідей щодо соціальної ролі жінки в суспільстві, стереотипів стосовно здебільшого до жінок, пов’язаних з жіночою емоційністю, частою зміною настрою тощо. Проте здебільшого це не стосується прийому на роботу в суд чи інший орган судової влади чи призначення на посаду судді. Наприклад, у Деснянському районному суді Києва керівником апарату суду є жінка, головою суду — чоловік.

- На сьогоднішній день питання дискримінації жінок при просуванні кар’єрними сходами зазнало значного висвітлення у ЗМІ та громадських організаціях. Проте проблема, хоча й у значно меншому розмірі, і досі існує й потребує ще чималих змін як на законодавчому, так і на ментальному рівнях. У цьому питанні експертка переконана в тому, що  в судочинстві України дискримінації немає. Цей факт дозволяє сподіватися, що це буде хорошим прикладом для інших структур та роботодавців.

— При відборі осіб, наприклад, на посади помічників суддів не береться до уваги саме стать особи, а враховуються професійний рівень кандидата, його знання та вміння, а також, звичайно, моральні якості. Кожен суддя здійснює такий відбір індивідуально, і при здійсненні такого вибору я не зустрічала випадків, коли відштовхувались саме від статі людини чи норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин саме жінок і чоловіків.

Те ж стосується й призначення на посади суддів. Вважаю, що добір кандидатів на вказані посади, визначений Законом України «Про судоустрій та статус суддів», повністю виключає можливості дискримінації за ознакою статі. При вказаному доборі перевіряються саме професійні якості людини, її знання, вміння, якості саме людини без розподілу на статі та акцентування уваги на особливостях поведінки жінок та чоловіків.

При здійсненні судочинства суддя є особою без статті, тому оцінювати суддю за ознаками, а точніше, стереотипами, які існують стосовно жінок або чоловіків, є недоречним та непрофесійним.

- Гендерне співвідношення працівників апарату судів важко назвати рівним: станом на 01.03.2018 серед державних службовців 91% жінок та 9% чоловіків; серед працівників апарату, які виконують функції з обслуговування, 83% жінок та 17% чоловіків. При тому, що показники серед суддів майже рівні — 50,1% жінок та 49,9% чоловіків. На думку суддів, така ситуація склалася через суспільні стереотипи та невисоку в минулому заробітну платню.

— У суддівському корпусі та в апараті судів працює переважна кількість саме жінок. На жаль, хлопців у судах працює дуже мало. На мою думку, це пов’язано з усталеною в суспільстві хибною думкою про те, що робота, яку виконують, наприклад, секретарі судових засідань чи секретарі суду, не є чоловічою, оскільки вона неприбуткова та, на думку багатьох людей, не пов’язаних з роботою в суді, недостатньо інтелектуальна чи важка.

Однак, це особистий вибір кожного, яке обирати собі місце у професійному житті.

- У дисциплінарній практиці ВРП вже є випадки притягнення до відповідальності суддів-чоловіків за порушення Кодексу суддівської етики через неетичні висловлювання щодо жінок. Які кроки плануються в майбутньому для запобігання таких випадків?

— На жаль, адвокати та сторони по справі досить часто мають упереджені думки з приводу судді, відштовхуючись саме від статі особи. Наприклад: якщо суддя жінка, у справах, які стосуються прав дітей, вона, скоріш за все, стане на бік жінки, а при розгляді кримінальних проваджень саме чоловік зможе неупереджено, спокійно та правильно вести процес та винести вирок.

Проте такі думки є хибними, оскільки є неважливим сімейне життя особи, кількість дітей, наявність чоловіка чи дружини. Коли людина переступає поріг суду, вона перестає бути жінкою чи чоловіком. Це професійний суддя, й тут не має значення настрій особи, її характер чи емоційність, не мають значення особливості жіночої чи чоловічої статі.

Своє бачення гендерної рівності у судах висловила також суддя Верховного Суду Алла Лесько.

Повний текст читайте тут

За матеріалами "Судово-юридичної газети"

Прес-служба РСУ