У Києві презентовано звіт "Неупередженість суду та відвід суддів - аналіз практики ЄСПЛ і національний контекст"

19.05.2026, 13:14

У Києві відбулася презентація звіту "Неупередженість суду та відвід суддів у контексті п. 1 ст. 6 ЄКПЛ: аналіз практики ЄСПЛ і національний контекст".

Презентацію було організовано Проєктом ЄС "Право-Justice" задля представлення професійній юридичній спільноті результатів аналітичного дослідження та ініціювання структурованої дискусії щодо вдосконалення національного механізму забезпечення неупередженості суду у світлі стандартів ЄСПЛ.

До участі у заході було запрошено суддів Верховного Суду, Конституційного Суду України, представників суддівського врядування та самоврядування, Національної школи суддів України, академічної спільноти, представників міжнародних партнерів, авторку звіту пані Тетяну Цувіну, яка є доктором юридичних наук, професоркою, експерткою Проєкту ЄС "Право-Justice", завідувачкою кафедри цивільного судочинства, арбітражу та міжнародного приватного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, рецензентів звіту – Віргіліуса Валанчюса, старшого міжнародного експерта компонента "Підтримка процесу євроінтеграції в секторі юстиції" Проєкту ЄС "Право-Justice" та Наталію Сакару кандидатку юридичних наук, доцентку, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Раду суддів України на презентації представляла секретар Ради, суддя господарського суду Київської області Тетяна Гребенюк.

Як зазначали учасники презентації Практика Європейського суду з прав людини щодо тлумачення та застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є визначальним орієнтиром для національних судів.

Підхід ЄСПЛ щодо неупередженості суддів передбачає виокремлення суб’єктивного та об’єктивного критерію неупередженості, які мають існувати одночасно для того, аби суд вважався неупередженим. У своїй практиці Європейський суд з прав людини розглядав широкий спектр ситуацій, які можуть поставити під сумнів неупередженість суду. Серед них – наявність родинних чи професійних зв’язків зі сторонами спору, попередня участь судді у розгляді тієї ж справи в іншій інстанції або в іншому процесуальному статусі, публічні висловлювання щодо предмета спору, фінансова або інша зацікавленість у результаті справи тощо. Узагальнення та систематизація цієї практики дозволяє сформувати чіткі орієнтири для національного правозастосування та сприяє однаковому розумінню стандартів неупередженості.

Власне, як вважають авторка та рецензенти звіту, а також судді, які безпосередньо задіяні у судовому процесі, ефективним механізмом забезпечення неупередженості суду є інститут відводу (самовідводу) судді.

"Процедури відводу і самовідводу суддів давно й активно використовуються в українських судах як представниками сторін, так і самими суддями, але саме цей звіт розкриває глибинні процеси, які закладаються в цей механізм. Не скажу, що це завжди ефективно впливає на розгляд справи, швидше навпаки – часто використовується для її затягування, але те, що ми отримали грунтовний аналітичний звіт, який потребує широкого розповсюдження у суддівській спільноті, то це безумовно. На мою думку, цей документ заслуговує на окремий навчальний курс для суддів, що мав би реалізуватися в тому числі Національною школою суддів України", - прокоментувала секретар Ради суддів України Тетяна Гребенюк.

Пані Тетяна також зазначила, що порушення правил відводу /самовідводу мають бути предметом перегляду в процесуальному порядку, а не предметом дисциплінарного провадження оскільки Вища рада правосуддя не може підміняти собою суд.

Загалом, на думку учасників обговорення звіту, запропоноване аналітичне дослідження є своєчасним і актуальним. Воно не лише узагальнює практику Європейського суду з прав людини щодо неупередженості суду, але й пропонує її системне осмислення крізь призму національного правозастосування.