Рада Суддів
України

Від початку повномасштабної агресії рф в Україні зафіксували понад 167 тисяч воєнних злочинів. Cуди ухвалили вироки 152 особам за воєнні злочини за процедурою спеціального судового розгляду (in absentia), повідомляють в Офісі генпрокурора.

In absentia стала важливим елементом забезпечення правосуддя в умовах російської агресії проти України. Однак, застосування цієї процедури викликає чимало дискусій: з одного боку, це дозволяє притягнути до відповідальності тих, хто переховується від правосуддя. З іншого — виникають питання щодо належного їх повідомлення про розгляд справи. Важливо також використати усі можливі механізми для виконання таких вироків у майбутньому.

Про важливість ухвалення заочних вироків воєнним злочинцям, проблеми з їх виконанням та особливості розшуку Інтерполу, — читайте у матеріалі Watchers.

Як працює та для чого потрібна in absentia

В Україні була запроваджена у 2014 році для забезпечення невідворотності покарання у випадках переховування підозрюваного чи обвинуваченого. До прикладу, притягнути Януковича та його соратників за стандартною процедурою тоді було неможливо. Нині в українських судах слухаються справи in absentia і щодо російських воєнних злочинів.

Міжнародні експерти втім налаштовані дещо скептично стосовно заочного судочинства. Хоча процедура передбачена законодавством, до прикладу, Болгарії, Данії, Естонії, Італії, Чехії, Німеччині, Швейцарії та інших країнах.

Андрій Яковлєв, адвокат та керуючий партнер адвокатського об’єднання «Амбрела», експерт громадської організації «Медійна ініціатива за права людини», переконаний, що заочні вердикти росіянам, ухвалені в Україні, відкривають ширші можливості їх розшуку та виконання вироків у майбутньому.

Що можна змінити

На думку Яковлєва, необхідно створити сайт, де би знаходились відеозаписи судових засідань, інформація про підозри та вироки росіянам з їх прізвищами. Також, на думку Яковлєва, в єдиному реєстрі судових рішень мали б зазначатись прізвища та імена росіян, засуджених за воєнні злочини.

"Була моя ініціатива по воєнним злочинам, агресії, геноциду, злочинам проти людяності, скасувати деперсоналізовані дані. Адже деперсоналізований вирок не створить стримувальний ефект, і як обвинувачений про нього тоді дізнається?", — зауважив він.

Експерт додав: важливо притягати до відповідальності керівництво, а не тільки виконавців воєнних злочинів. Зокрема високе російське командування, яке знало про воєнний злочин або не могло не знати та допустило його вчинення.

"От наприклад страти наших полонених росіянами. У нас порушують справи щодо факту вбивства наших полонених. Шукати виконавців страт складно, однак офіцери російські, які на тих ділянках командують, або їх начальники, або керівництво збройних сил рф не можуть не знати про ці страти", — поділився Яковлєв.

Україна рухається до створення трибуналу. Так, Рада Європи у травні цього року розпочала процес створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії рф.

За його словами, документуванням воєнних злочинів займаються не тільки правоохоронці, а і громадські організації. Проте усі зібрані матеріали все одно мають бути верифіковані процедурами слідства. Тому, на його думку, необхідно, аби у потерпілого та його представника було більше процесуальних можливостей у провадженні — на рівні зі стороною обвинувачення.

А громадські організації можуть діяти або як заявники, або від імені потерпілих. Процеси документування, вважає він, треба більше інтегрувати у кримінальний кодекс.

Судові процеси по воєнних злочинах, як очні так і заочні, каже Яковлєв, мають бути відкритими, окрім випадків, передбачених законом.

"Це ж не просто справа, це справа про воєнні злочини. Ми хочемо, щоб про неї дізналися якомога більше людей. Ми хочемо, щоб наші вироки сприймали у світі, і їм довіряли", — акцентував наш співрозмовник. 

Більше думок експертів, прикладів роботи Міжнародного кримінального суду, Інтерполу, Офісу Генерального прокурора, участі громадських організацій в процесах щодо воєнних злочинів - читайте в авторському дослідженні журналістки  медійного проєкту Watchers Аліни Кондратенко

Джерело: сайт медійного проєкту Watchers