27.03.2025
Рішення РСУ №15 від 26 березня 2025 року щодо внесення змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року м. Київ
Рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 затверджено нову редакцію Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі – Положення), яка відповідно до рішення Ради суддів України від 06 березня 2025 року № 7 вводиться в дію з 01 квітня 2025 року.
Листом від 19.03.2025 року № 02-16/137/2025 до Ради суддів України звернувся Київський апеляційний суд з пропозицією внести зміни до підпункту 2.3.39.6 Положення.
Так, підпункт 2.3.39.6 Положення імперативно передбачає, що всі апеляційні скарги на ухвали слідчих суддів суду першої інстанції, які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР), передаватимуться в суді апеляційної інстанції лише раніше визначеному судді-доповідачу.
Разом з тим, підпунктом 2.3.39.1 Положення зборам суддів місцевих судів надано право визначати інший порядок передачі клопотань (подань, скарг), що надходять в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР) раніше визначеному судді. Це положення надає судам першої інстанції необхідну гнучкість у розподілі справ, що у свою чергу сприяє більш рівномірному навантаженню на суддів, а також забезпечує можливість дотримання процесуальних строків, встановлених нормами Кримінального процесуального кодексу України для розгляду таких категорій справ.
У зв'язку з цим пропонується внести зміни до підпункту 2.3.39.6 Положення, доповнивши його словами: "якщо інший порядок не визначений зборами суддів".
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про внесення змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, відповідно до статті 133 "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України
в и р і ш и л а:
Внести зміни до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року №39, що додаються.
Зміни набирають чинності після їх погодження Державною судовою адміністрацією України та з дня оприлюднення на офіційному сайті Ради суддів України, але не раніше 01 квітня 2025 року.
Голова
Ради суддів України Б.С. Моніч
Додаток до рішення Ради суддів України від 26 березня 2025 року № 15 | |||
ПОГОДЖЕНО
Наказ Державної судової адміністрації України від ____ березня 2025 року № ____ | ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Ради суддів України
від 26 березня 2025 року № 15 | ||
ЗМІНИ,
що вносяться до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року
Підпункт 2.3.39.6. пункту 2.3. "Розподіл судових справ між суддями" Розділу II. "Порядок функціонування автоматизованої системи" після слів і знаків: "(за номером ЄРДР)" доповнити знаком і словами: ", якщо інший порядок не визначений зборами суддів".
Watch Download
19.03.2025
Рішення РСУ №14 від 18 березня 2025 року щодо звернень судді Господарського суду Чернівецької області
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року м. Київ
Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Краснова Є.В.про результати розгляду Комітетом Ради суддів України з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів звернень судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д., керівника апарату цього суду Пилип'як М.О. та голови названого суду Проскурняка О.Г. щодо наявності конфлікту інтересів, відповідно до статі 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" статей 1, 28, 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 2 (зі змінами) та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16.09.2010 (з подальшими змінами), Рада суддів України
в и р і ш и л а :
Доручити Комітету Ради суддів України з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів доопрацювати проект рішення Ради суддів України з питання щодо звернень судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д., керівника апарату цього суду Пилип'як М.О. та голови названого суду Проскурняка О.Г. щодо наявності конфлікту інтересів.
Голова
Ради суддів України Б.С.Моніч
Watch Download19.03.2025
Рішення РСУ № 13 від 18.03.2025 Щодо визначення дати ХХ чегового з'їзду після перерви
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року м. Київ
Відповідно до рішення Ради суддів України від 21 червня 2024 року № 16Радою суддів України вирішено скликати ХХ черговий з’їзд суддів України, визначено дату проведення XХ чергового з’їзду суддів України – 18 вересня 2024 року (резервний день 19 вересня 2024 року) та включено до Попереднього переліку питань, що будуть виноситися на обговорення ХХ чергового з’їзду суддів України, зокрема, питання про обрання двох членів Вищої ради правосуддя".
Секретаріатом Вищої ради правосуддя 01 липня 2024 року було оприлюднено на офіційному веб-сайті оголошення про початок прийому документів для участі у конкурсі на 2 посади членів Вищої ради правосуддя від з'їзду суддів України.
Перший етап з’їзду тривав 18 – 19 вересня 2024 року. У роботі ХХ з'їзду суддів України оголошено перерву і вирішено розглянути питання про обрання двох членів Вищої ради правосуддя після перервиу зв'язку з тим, що Етичною радою на дату проведення з'їзду суддів України ще було не завершено оцінювання відповідності кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до рішення Ради суддів України від 4 жовтня 2024 року № 34 датою продовження XX чергового з’їзду суддів України після перерви визначено 24 грудня 2024 року.
У зв'язку з цим Секретаріатом Вищої ради правосуддя 07 жовтня 2024 року оприлюднено оголошення і термін прийому документів від кандидатів на посаду двох членів Вищої ради правосуддя продовжено до 25 листопада 2024 року включно.
Відповідно до рішення Етичної ради від 06 березня 2025 року нею затверджено список кандидатів, рекомендованих для призначення з'їздом суддів України на посаду члена Вищої ради правосуддя, та рекомендовано 2 кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя.
Частиною чотирнадцятою статті 9-1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено, що:
"Етична рада проводить відбір кандидатів на посади члена Вищої ради правосуддя у два етапи:
1) проведення відбору кандидатів за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки і відповідної інформації з відкритих джерел та формування списку кандидатів, допущених до співбесіди;
2) проведення співбесіди з відібраними кандидатами та визначення списку кандидатів для рекомендації органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя.
Такий список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя."
У частині п'ятнадцятій статті 9-1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" зазначено:
"Якщо кількість відібраних Етичною радою кандидатів, які відповідають критеріям професійної етики та доброчесності, на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя є меншою за кількість кандидатів, передбачену частиною чотирнадцятою цієї статті, Етична рада повідомляє суб’єкта призначення (обрання) про необхідність проведення нового конкурсу."
Листом від 14 березня 2025 року № ЕР-62/25-вих Етичною радою надіслано до Ради суддів України рішення Етичної ради від 14 березня 2025 року № 13, в якому повідомляється про необхідність проведення нового конкурсу, оскільки кількість кандидатів, відібраних Етичною радою, не перевищує щонайменше вдвічі кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя.
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про визначення дати продовження ХХ чергового з'їзду суддів України після перерви, відповідно до статей 126-134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про Вищу раду правосуддя", Закону України "Про Конституційний Суд України"Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами), Рада суддів України
в и р і ш и л а:
1. Визначити дату продовження ХХ чергового з’їзду суддів України після перерви – 27-29 травня 2025 року.
Місце проведення ХХ чергового з’їзду суддів України після перерви визначити додатково.
З міркувань безпеки про місце проведення ХХ чергового з’їзду суддів України повідомити делегатам з'їзду не пізніше, ніж за два тижні до дати його проведення.
2. Прес-службі Ради суддів України забезпечити публікацію оголошень про дату, місце проведення XX чергового з’їзду суддів України після перерви та перелік питань, що виносяться на його обговорення в газетах "Голос України" та "Урядовий кур’єр" не пізніше, ніж за сорок п’ять днів до початку роботи з’їзду.
3. Повідомити секретаріат Вищої ради правосуддя про необхідність оприлюднення на її офіційному веб-сайті оголошення про дату і місце проведення з’їзду та інформації про початок прийому документів для участі у новому конкурсі на посади двох членів Вищої ради правосуддя у порядку, передбаченому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
4. Доручити Державній судовій адміністрації України підготувати та подати на затвердження Ради суддів України План організаційних заходів з підготовки та проведення XX чергового з'їзду суддів України після перерви.
Організаційні питання, пов'язані з проведенням ХХ чергового з’їзду суддів України після перерви, вирішувати з урахуванням умов воєнного стану.
5. Головам апеляційних судів, головам місцевих адміністративних та господарських судів, начальникам Територіальних управлінь Державної судової адміністрації України (щодо делегатів, обраних на Спільних зборах суддів місцевих загальних судів в Автономній Республіці Крим, кожній області, містах Києві та Севастополі) надати Раді суддів України інформацію, що впливає на повноваження делегатів, обраних від апеляційних загальних, адміністративних, господарських судів, місцевих адміністративних та господарських судів та обраних на Спільних зборах суддів місцевих загальних судів в Автономній Республіці Крим, кожній області, містах Києві та Севастополі (обрано на адміністративну посаду, переобрано, помер/загинув тощо).
6. Копію цього рішення надіслати до секретаріату Вищої ради правосуддя, Конституційного Суду України, у всі суди України, Державну судову адміністрацію України та її територіальні управління.
Голова Ради суддів України | Б.С. Моніч |
19.03.2025
Рішення РСУ № 12 від 18.03.2025 Щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності членів ВККС України
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року м. Київ
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" на осіб, зазначених у пунктах 1,2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", у тому числі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ), поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Пунктом 6 частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Рада суддів України (далі – РСУ) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).
До Ради суддів України з листом від 20.01.2025 № вих-04-296/25 звернувся член ВККСУ Мельник Руслан Іванович стосовно надання роз'яснення щодо наявності чи відсутності конфлікту інтересів у діяльності членів ВККСУ.
У зверненні зазначено, що Рішенням ВККСУ від 23.10.2024 № 330/зп-24 утворено комісію з питань перевіркинаявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Луганського Володимира Івановича. До складу комісії включено членів ВККСУ Руслана Мельника (голова комісії), Михайла Богоноса, Ярослава Духа та трьох осіб, які були делеговані громадськими організаціями.
Процедуру провадження за зверненням про наявність обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, зокрема щодо утворення комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ (ad hoc), та визначення її персонального складу визначено пунктом 17 параграфа 4 розділу І Регламенту ВККСУ. Так, комісія з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ (ad hoc) ухвалює свої рішення більшістю від її складу. Члени комісії мають право отримати письмові пояснення особи, яка звернулась до Комісії з відповідним зверненням, члена ВККСУ, щодо якого надійшло таке звернення, та інших суб’єктів, отримувати від секретаріату Комісії будь-які документи та відомості (в тому числі службову інформацію і будь-яку іншу інформацію з обмеженим чи спеціальним доступом) та реалізовувати інші права ВККСУ, визначені Законом.
За результатами розгляду отриманої інформації комісія з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, готує мотивований висновок, у якому зазначає про наявність чи відсутність підстав для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади, та направляє його Голові Комісії, а у разі його відсутності – заступнику Голови Комісії або члену Комісії, який виконує обов’язки Голови Комісії, для внесення на розгляд у засідання Комісії у пленарному складі.
Висновок Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ не має для Комісії наперед встановленої обов’язковості, а є лише підставою для розгляду відповідного питання в засіданні Комісії.
За результатами розгляду висновку комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, Комісія може ухвалити одне з таких рішень:
1) про внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення члена Комісії;
2) про відмову у внесенні подання до Вищої ради правосуддя про звільнення члена Комісії.
У членів ВКККСУ, які входять до складу Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, виникли такі питання:
- чи можуть члени ВККСУ, які у складі Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, висловили свою позицію шляхом голосування за мотивований висновок, у якому зазначено про наявність чи відсутність підстав для звільнення члена ВККСУ з посади, брати участь у розгляді цього висновку у пленарному складі ВККСУ та приймати рішення про внесення подання чи про відмову у внесенні подання до Вищої ради правосуддя про звільнення члена ВККСУ;
- чи може свідчити попередня участь членів ВККСУ у складі Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, яка полягала у збиранні та опрацюванні відомостей щодо обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, а також у підготовці мотивованого висновку, голосування за нього, про наявність у таких членів Комісії конфлікту інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності у розумінні статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі їх участі у розгляді цього висновку у пленарному складі ВККСУ та голосуванні за відповідне рішення;
- чи мають зазначені члени ВККСУ вжити у зв'язку з цим заходи, передбачені статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у вигляді самовідводу від участі у розгляді цього висновку у пленарному складі ВККСУ та прийнятті відповідного рішення;
- чи буде свідчити невжиття зазначеними членами ВККСУ заходів, передбачених статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у вигляді самовідводу, про вчинення ними дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також про недотримання ними найвищих стандартів етичної поведінки, у тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів;
- чи буде свідчити участь зазначених членів ВККСУ у розгляді цього висновку у пленарному складі ВККСУ та їхнє голосування за відповідне рішення, про ухвалення такого рішення з порушенням засад безсторонності та неупередженості.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про запобігання корупції":
- приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
- потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
- реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
З аналізу норм Закону України "Про запобігання корупції" випливає, що для правильного застосування заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у конкретному випадку необхідно встановити обов’язкові ознаки, які визначають поняття конфлікту інтересів у їх взаємозв’язку:
1) наявність приватного інтересу члена ВККСУ;
2) посадові повноваженні члена ВККСУ;
3) суперечність між приватним інтересом і посадовими повноваженнями.
За змістом статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Немайновий інтерес, за визначенням закону, є інтересом, пов’язаним з особистими, сімейними, дружніми та іншими позаслужбовими стосунками судді.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства для уникнення конфлікту інтересів необхідно виходити з приватного інтересу, брати до уваги весь спектр відносин (особисті, дружні, позаслужбові тощо).
Фактично ніхто інший, крім самого члена ВККСУ не може достеменно знати, чи є в нього приватний інтерес у справі/питанні, яку/яке він розглядає.
При визначенні наявності чи відсутності конфлікту інтересів слід перш за все виходити з приватного інтересу члена ВККСУ та можливості впливу такого приватного інтересу на об’єктивність чи неупередженість рішення такого члена ВККСУ.
Участь членів ВККСУ у складі Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, які здійснювали збір, опрацювання інформації та підготовку мотивованого висновку, не створює приватного інтересу, оскільки вони діяли виключно в межах своїх службових повноважень і виконували свої службові обов’язки. Їхня діяльність не була спрямована на досягнення особистої вигоди, захисту родинних чи інших приватних інтересів.
Згідно з частиною дев’ятою статті 94 Закону члени ВККСУ зобов’язані у своїй діяльності та поза її межами дотримуватися найвищих стандартів етичної поведінки, у тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів.
Відповідно до статті 100 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не має права брати участь у розгляді питання та ухваленні рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні дані про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член ВККСУ повинен заявити самовідвід. Із тих самих підстав відвід члену Комісії можуть заявити особи, щодо яких або за поданням яких розглядається питання.
Слід зазначити, що застосування підходу стороннього спостерігача для оцінки безсторонності у даному випадку є суттєвим критерієм, оскільки необхідно враховувати важливість довіри суспільства до діяльності ВККСУ.
Саме тому в окремих випадках члени ВККСУ можуть заявити самовідвід, щоб уникнути будь-яких сумнівів у неупередженості та безсторонності розгляду. Водночас така відмова від участі у розгляді справи не є визнанням наявності конфлікту інтересів, а лише способом забезпечення максимальної довіри до процесу ухвалення рішень.
Заслухавши та обговоривши інформацію голови Комітету Ради суддів України з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів Краснова Є.В. стосовно отримання роз'яснень з приводу врегулювання конфлікту інтересів у діяльності членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, відповідно до статті 133 "Про судоустрій і статус суддів", статей 1, 28, 35-1 Закону України "Про запобігання корупції", Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 .№ 2 (зі змінами), Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами), Рада суддів України
в и р і ш и л а:
1. Вважати, що за відсутності приватного інтересу та за умови сумлінного виконання службових обов’язків у членів ВККСУ, які входять до складу Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, та брали участь у збиранні та опрацюванні відомостей щодо обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, а також у підготовці мотивованого висновку щодо наявності чи відсутності підстав для звільнення члена ВККСУ з посади, відсутній конфлікт інтересів під час їх участі у пленарному складі ВККСУ та участі цих членів ВККСУ у голосуванні за такий мотивований висновок.
2. Члени ВККСУ, які у складі Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, висловили свою позицію шляхом голосування за мотивований висновок, у якому зазначено про наявність чи відсутність підстав для звільнення члена ВККСУ з посади, не можуть брати участь у розгляді цього висновку у пленарному складі ВККСУ та приймати рішення про внесення подання чи про відмову у внесенні подання до Вищої ради правосуддя про звільнення члена ВККСУ, оскільки попередня участь членів ВККСУ у складі Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, яка полягала у збиранні та опрацюванні відомостей щодо обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, може викликати сумніви у їх безсторонності та неупередженості у розумінні статті 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
3. Рекомендувати членам ВККСУ, які входили до складу Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, вживати у зв'язку з зазначеними обставинами заходи, передбачені статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у вигляді самовідводу від участі у розгляді висновку, у якому зазначено про наявність чи відсутність підстав для звільнення члена ВККСУ з посади, у пленарному складі ВККСУ та прийнятті відповідного рішення.
4. Рекомендувати ВККСУ розробити та внести відповідні зміни до Регламенту ВККСУ щодо неможливості участі членів ВККСУ, які входять до складу Комісії з питань перевірки наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККСУ, у пленарному складі ВККСУ.
Голова
Ради суддів України Б.С. Моніч
Watch Download19.03.2025
Рішення РСУ № 11 від 18.03.2025 Щодо кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності судів
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року м. Київ
Частиною першою статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Державна судова адміністрація України (далі – ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Отже, основні завдання ДСА України полягають у здійсненні організаційного забезпечення функціонування судів та забезпечення фінансування органів судової влади, суддівського самоврядування, а також всіх інших суб’єктів публічної адміністрації, які виконують свої повноваження у сфері здійснення правосуддя. При цьому слід виокремити організаційне та фінансове забезпечення, яке здійснюється ДСА України, як відносно відокремленою інституцією, у зв’язку з її особливим статусом як головного розпорядника бюджетних коштів. Тобто ДСА України виступає як суб’єкт правовідносин у сфері організаційно-правового забезпечення діяльності суду, особливості здійснення яких визначаються повноваженнями, що закріплені у законодавстві про судоустрій і статус суддів, Положенні про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 (із змінами), а також є суб’єктом фінансово-публічних правовідносин, які мають виконуватися не лише відповідно до законодавства про судоустрій і статус суддів, а також згідно із законодавством, що регулює бюджетні правовідносини.
ДСА України у 2024 році здійснювала функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України за двома бюджетними програмами, а саме за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" та за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів передбачено видатки в сумі – 20 601,2 млн грн, а саме:
оплата праці та нарахування на неї – 18 156,3 млн грн;
комунальні послуги та енергоносії – 699,8 млн грн;
інші поточні видатки – 1 203,0 млн грн;
виконання рішень судів – 10,0 млн грн;
видатки розвитку – 532,1 млн грн.
На кінець 2024 року за рахунок понадпланових надходжень до спеціального фонду державного бюджету від сплати судового збору та за погодженням Вищої ради правосуддя судам (апеляційним та місцевим), органам, установам й територіальним управлінням ДСА України було додатково призначено бюджетні асигнування у сумі – 396,6 млн грн, а саме за:
КЕКВ 2210 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар" – 53,7 млн грн;
КЕКВ 2250 "Видатки на відрядження" – 8,6 млн грн;
КЕКВ 3110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" – 276,4 млн грн;
КЕКВ 3122 "Капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів" – 23,6 млн грн;
КЕКВ 3132 "Капітальний ремонт інших об’єктів" – 34,3 млн грн.
Аналіз бюджетних призначень станом на 31.12.2024 ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів дає підставу зробити висновок, що судова система має соціально направлений бюджет, оскільки 86 % всього фінансового ресурсу спрямовано на оплату праці та нарахування на заробітну плату.
На забезпечення здійснення судочинства й оплату комунальних послуг та енергоносіїв спрямовано лише 10 % фінансового ресурсу, видатки розвитку складають лише 4% загальних бюджетних призначень.
Загальна потреба ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів у фінансовому ресурсі у 2024 році складала 36 042,0 млн грн.
Отже, загальний рівень фінансового забезпечення склав 58,3 %.
Всього видатки на оплату праці за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" станом на 31.12.2024 склали 15 229,5 млн грн, з них:
З 1 січня 2024 року запроваджена система оплати праці для державних службовців на основі класифікації посад державної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році".
У 2024 році ДСА України запровадила комплекс заходів, спрямованих на покращення фінансового та соціального забезпечення працівників апаратів судів. Завдяки наявній економії за КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода", в листопаді 2024 року, за пропозицією ДСА України, Міністерством фінансів України було збільшено видатки за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" за рахунок зменшення видатків за КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода".
За ініціативи ДСА України та відповідно до рішень Вищої ради правосуддя у 2024 році здійснено чотири перерозподіли видатків державного бюджету за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" та КЕКВ 2120 "Нарахування на оплату праці" за загальним і спеціальним фондами державного бюджету, що дозволило забезпечити:
виплату обов’язкових складових заробітної плати працівникам апаратів місцевих та апеляційних судів;
формування фонду преміювання у розмірі 20% від посадового окладу, відповідно до частини сьомої статті 52 Закону України "Про державну службу";
підвищення посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану";
надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам апаратів судів.
За підсумками 2024 року середньорічні стимулюючі виплати працівникам апаратів усіх місцевих та апеляційних судів склали:
Середній розмір заробітної плати працівників апаратів судів | |||
2023 рік, грн | 2024 рік, грн | Приріст/ зменшення, грн | |
місцеві загальні суди | 17 840 | 21 682 | 3 842 |
місцеві господарські суди | 22 502 | 27 000 | 4 498 |
місцеві адміністративні суди | 21 890 | 26 650 | 4 760 |
апеляційні загальні суди | 22 487 | 27 116 | 4 629 |
апеляційні господарські суди | 20 967 | 27 411 | 6 444 |
апеляційні адміністративні суди | 22 456 | 27 517 | 5 061 |
Середній розмір заробітної плати працівників апаратів судів | 21 357 | 26 229 | 4 872 |
Обсяг інших поточних видатків на здійснення судочинства у 2024 році збільшився на 57,5 млн грн або на 4 % в порівнянні з 2023 роком. Утім зважаючи на недофінансування системи правосуддя протягом останніх років цей напрямок є дефіцитним.
В порівнянні з 2023 роком у звітному році видатки розвитку зросли на 124 % або на 480,3 млн гривень. Проте, зазначений напрям використання коштів забезпечений лише на 23 %, оскільки загальна потреба у капітальних видатках становила 3 747,9 млн гривень.
Також ДСА України проведено аналіз за поточними видатками та видатками на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на 2024 рік у розрізі судів, що знаходяться на тимчасово окупованій території та в зоні бойових дій.
За опрацьованою та узагальненою інформацією, наданою територіальними управліннями ДСА України, було встановлено, що існують бюджетні асигнування на поточні видатки та оплату комунальних послуг та енергоносіїв, які не використовувались в місцевих загальних судах Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, а саме 102,0 млн гривень.
Враховуючи зазначене, ДСА України впродовж 2024 року зверталась до Вищої ради правосуддя та отримувала погодження щодо перерозподілу бюджетних асигнувань для забезпечення інших судів.
На початок 2025 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" ДСА України встановлено бюджетні призначення у загальній сумі 22 105,3 млн грн, у тому числі за загальним фондом – 18 505,3 млн грн, за спеціальним фондом – 3 600,0 млн гривень.
Порівняно з минулим роком бюджетні асигнування збільшилися на 1 107,5 млн грн (або на 5,3 % більше, ніж у 2024 році).
За напрямками фінансовий ресурс поділяється на:
оплату праці та нарахування на неї – 19 882,4 млн грн;
комунальні послуги та енергоносії – 699,8 млн грн;
інші поточні видатки – 1 234,8 млн грн;
виконання рішень судів – 10,0 млн грн;
видатки розвитку – 278,3 млн грн.
В той же час, загальна потреба у фінансових ресурсах судів, органів та установ судової системи щодо яких головним розпорядником бюджетних коштів є ДСА України на 2025 рік склала 36 278,4 млн грн, тобто загальний рівень фінансового забезпечення становить 60,9 відсотка.
У 2025 році суддівська винагорода забезпечена в повному обсязі відповідно до порядку та розмірів, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"
Також, відповідно до статті 41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", для суддів місцевих судів додатково передбачена спеціальна доплата у розмірі п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка врахована в кошторисі відповідних судів.
Проте слід зазначити, що згідно з пунктом 1 розділу "Прикінцеві положення" зазначеного Закону, виплата цієї спеціальної доплати можлива лише після внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо її запровадження.
При розподілі граничних видатків на 2025 рік ДСА України було забезпечено виплату працівникам апаратів судів обов’язкових складових заробітної плати та стимулюючих виплат розрахунково в розмірі 20 % від фонду посадових окладів на 2025 рік.
Відповідно до пункту 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році.
Розрахункова середня заробітна плата на 2025 рік (відповідно до розподілу граничних видатків) становить:
розрахункова середня заробітна плата на 2025 рік, грн | |
місцеві загальні суди | 19 500 |
місцеві адміністративні суди | 23 800 |
місцеві господарські суди | 24 000 |
апеляційні загальні суди | 25 200 |
апеляційні господарські суди | 25 400 |
апеляційні адміністративні суди | 24 500 |
Середній розмір заробітної плати працівників апаратів судів | 23 733 |
Штатна чисельність працівників апаратів місцевих та апеляційних судів станом на 31.12.2024 становить 27 654 (на 31.12.2023 – 27 528) посади. Фактична чисельність працівників апаратів місцевих та апеляційних судів станом на 31.12.2024 становить 22 781 (на 31.12.2023 – 22 959) особа. За рік кількість працівників в апаратах судів зменшилась майже на 1 % або на 178 працівників.
Штатна чисельність посад помічників суддів в цілому по Україні не перевищує кількості посад суддів (7976) і становить 6785 посад.
Станом на 31.12.2024 в місцевих та апеляційних судах працює 5 509 помічників суддів (станом на 31.12.2023 – 5 499 помічників суддів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2023 № 1109 "Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" затверджено Каталог типових посад державної служби і критерії віднесення до таких посад (далі – Каталог) та Алгоритм проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану (далі – Алгоритм), що є один із ключових кроків до реформування системи оплати праці державних службовців апаратів судів.
ДСА України у порядку, передбаченому Алгоритмом та Каталогом, надіслала на погодження до Національного агентства України з питань державної служби (далі – НАДС) результати класифікації посад державної служби в апеляційних та місцевих судах, ДСА України та її територіальних управліннях.
Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1409 схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів та погодження НАДС результатів класифікації посад державної служби апеляційних та місцевих судів, ДСА України та її територіальні управління у встановленому порядку затвердили штатні розписи судів на 2024 рік.
Протягом 2024 року суди розглядали питання повторної класифікації та подавали до ДСА України відповідні матеріали, які у встановленому порядку надсилались до НАДС для погодження. Повторна класифікація була обумовлена необхідністю змін у структурах судів в процесі виконання повноважень, а також деякими невідповідностями рівнів посадових окладів в одному органі серед однотипних посад і схожих за функціоналом рівнем завдань та відповідальності структурних підрозділів. ДСА України постійно проводились і проводяться консультації із судами та НАДС щодо пошуку шляхів вирішення проблемних питань під час класифікації посад державної служби.
Відповідно до частини п’ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України розробляє та подає на затвердження Вищій раді правосуддя нормативи кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів.
Листом від 20.02.2024 № 16-5388/24 ДСА України надіслано на погодження до Міністерства фінансів України проєкти нормативів фінансового та матеріально-технічного забезпечення судів, схвалені на засіданні згаданої робочої групи від 15.02.2024. Міністерство фінансів України листом від 28.02.2024 № 08020-03/2-6/5987 висловило свою позицію щодо згаданих проєктів нормативів.
З метою виконання вимог законодавства, ДСА України, листом від 29.02.2024 № 16-6234/24, надіслано до Вищої ради правосуддя схвалені робочою групою проєкти нормативів кадрового, матеріально-технічного та фінансового забезпечення судів.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 06.08.2024 № 2395/0/15-24 утворено робочу групу для розроблення та впровадження нормативів кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів України разом з Європейською комісією з питань ефективності правосуддя Ради Європи (CEPEJ), до складу якої увійшли, зокрема, представники Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Ради суддів України, ДСА України, судді. Наразі робота означеної комісії триває.
Протягом 2024 року бойові дії, обстріли важкої артилерії та реактивних систем залпового вогню, ракетні удари та бомбардування країни-агресора призвели до значних пошкоджень та руйнувань будівель/приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, особливо в зонах активних бойових дій та прилеглих територіях.
У взаємодії із представниками судів, органів та установ системи правосуддя ДСА України здійснюється моніторинг, збір, аналіз та систематизація інформації щодо технічного стану будівель/приміщень судових установ. Станом на 31.12.2024 від початку повномасштабної збройної російської агресії на території України 148 будівель/приміщень (із яких 140 – приміщення судів) 137 судових установ (із яких – 125 судів) зазнали пошкоджень різного ступеня, з яких 16 будівель/приміщень є зруйнованими (2 – з яких частково зруйновані).
Протягом 2024 року зазнало пошкоджень та руйнувань 29 будівель/приміщень 30 судів (Господарський суд Донецької області та Господарський суд Луганської області розміщено в 1 будівлі).
З цієї кількості – 12 приміщень/будівель вже були пошкоджені протягом 2022-2023 років. Однак у 2024 році відбулися повторні пошкодження, зокрема таких приміщень/будівель: Самарського районного суду м. Дніпропетровська, Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Мар’їнського районного суду Донецької області, Димитровського міського суду Донецької області, Суворовського районного суду міста Одеси, Середино-Будського районного суду Сумської області, Борівського районного суду Харківської області, Золочівського районного суду Харківської області, Господарського суду Донецької області, Господарського суду Луганської області, Херсонського апеляційного суду, Херсонського окружного адміністративного суду.
Решта 17 приміщень/будівель пошкоджено вперше у 2024 році (з яких 2 будівлі зруйновані повністю), а саме: Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, Селидівського міського суду Донецької області, Слов’янського міськрайонного суду Донецької області; Дзержинського міського суду Донецької області, Ленінського районного суду міста Запоріжжя, Сихівського районного суду міста Львова, Ямпільського районного суду Сумської області, Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, Краснопільського районного суду Сумської області, Вовчанського районного суду Харківської області (зруйноване), Первомайського міськрайонного суду Харківської області, Шевченківського районного суду міста Києва, Шостого апеляційного адміністративного суду, Господарського суду Харківської області, Дніпровського апеляційного суду (зруйноване), Харківського окружного адміністративного суду, Східного апеляційного господарського суду.
ДСА України спільно з судами та територіальними управліннями ДСА України, уповноваженими органами (виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а в разі їх відсутності – військовими адміністраціями), вживалися невідкладні заходи, передбачені Порядком ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі – Реєстр), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2023 року № 624.
На сьогодні до Реєстру внесена інформація щодо 51 % пошкоджених будівель/приміщень судів. Наразі завершується робота з внесення даних до Реєстру щодо 21% таких будівель/приміщень. Через обмеження, спричинені війною, до 28 % приміщень відсутній доступ для проведення комісійного обстеження технічного стану.
ДСА України разом з судами, органами та установами системи правосуддя продовжує вживати заходи для внесення зазначеної інформації до Реєстру.
Протягом звітного періоду за результатами проведеного узагальнення та аналізу отриманої від розпорядників нижчого рівня інформації щодо потреби у проведенні будівельних/ремонтних робіт та придбанні необхідного обладнання (альтернативних джерел енергії, котлів опалення тощо), перевірки підтвердних розрахунків вартості необхідних робіт (обладнання), моніторингу ринкових цін, ДСА України визначена потреба в додаткових бюджетних асигнуваннях на зазначені цілі.
Для покращення умов розміщення судів та забезпечення належних умов для роботи суддів та працівників судів протягом 2024 року було проведено будівельні та ремонтні роботи, а також придбано нове обладнання (крім засобів інформатизації) на загальну суму 198 529,3 тис. гривень.
Протягом 2024 року за КЕКВ 3110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня придбано альтернативні джерела енергії, котли опалення, водонагрівачі, теплові лічильники та інше обладнання (крім інформатизації ) на загальну суму 10 217,4 тис. гривень.
Так, придбано котли опалення, водонагрівачі, теплові лічильники для 27 судів та Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області на загальну суму 2 751,5 тис. гривень. Також для Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області придбано захисне загородження зі спеціального захисного скла для залу судового засідання з розгляду кримінальних справ на суму 99,8 тис гривень.
При проведенні робіт з реконструкції приміщення Черкаського апеляційного суду за КЕКВ 3110 було придбано меблі та устаткування, що не монтується (у тому числі загородження зі спеціального захисного скла для залу судового засідання з розгляду кримінальних справ) на загальну суму 698,9 тис. гривень.
Протягом 2024 року придбано джерела безперебійного енергопостачання(генератори, системи зберігання енергії (зарядні станції, гібридні інвертори, акумуляторні батареї тощо) для 46 судів (4 995,9 тис. грн), територіальних управлінь ДСА України в Волинській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Сумській областях (380,1 тис. грн), Служби судової охорони (1291,1 тис. грн) на загальну суму 6 667,1 тис. гривень.
Слід зазначити, що судам в 2023 році вже виділявся фінансовий ресурс для відповідних закупівель у сумі 54 940 тис. грн, однак у зв’язку з блокуванням митного оформлення вантажу на українсько-польському державному кордоні, відсутністю пропозицій від потенційних учасників було придбано альтернативні джерела енергопостачання на загальну вартість 42 652,50 тис. грн та забезпечено ними 482 суди.
За результатами спільної роботи ДСА України, територіальних управлінь ДСА України, міжнародних партнерів та органів місцевої влади станом на 31.12.2024 наявні альтернативні джерела енергії в 603 місцевих та апеляційних судах.
Проте слід вказати, що усі приміщення судів, органів та установ системи правосуддя потребують проведення поточних ремонтів, оскільки з часом відбувається фізичний знос, а також виникають пошкодження, спричинені різними факторами, зокрема умовами експлуатації та наслідками військових дій. Поточні ремонти приміщень необхідні для забезпечення нормальних умов роботи, підтримки безпеки та комфорту як для судів та працівників суду, так і для відвідувачів. Однак через обмежений фінансовий ресурс не завжди є можливість проводити необхідні роботи вчасно та в повному обсязі. Протягом 2024 року були проведені найбільш термінові та необхідні роботи з поточного ремонту, що дозволило частково підтримати функціональність будівель та запобігти аварійним ситуаціям на загальну суму 68 485,21 тис. гривень.
Також за рахунок коштів місцевих бюджетів проведені поточні ремонти 11 приміщень судів на загальну вартість 2768 тис. гривень.
Голова
Ради суддів України Б. С. Моніч
Watch Download07.03.2025
Ріщення РСУ №10 від 06.03.2025 Щодо роз'яснення деяких питань конфлікту інтересів
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
6 березня 2025 року м. Київ
Заслухавши та обговоривши інформацію голови Комітету Ради суддів України з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів Краснова Є.В. стосовно роз'яснення деяких питань щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів та способів його врегулювання, розглянувши звернення Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смоковича М.І., суддів Господарського суду Запорізької області Лєскіної І.Є., Федько О.А. та судді Христинівського районного суду Черкаської області Школьної А.В., відповідно до статті 133 «Про судоустрій і статус суддів», статей 1, 28, 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 2 (зі змінами), Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України
в и р і ш и л а:
1. Роз’яснити, що у випадках, коли суддя до моменту призначення на посаду судді здійснював адвокатську діяльність у складі адвокатського об’єднання на підставі договору про надання правової допомоги представляв інтереси як юридичних, так і фізичних осіб у судах, то під час надходження справи за участю цього адвокатського об'єднання до розгляду суддя має керуватись пунктом 1 рішення Ради суддів України від 04.11.2016 №75, яким роз’яснено, що при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено - конфлікт інтересів вважається врегульованим.
З метою унеможливлення сумнівів у доброчесності суддів та для запобігання зловживання правом на відводи та самовідводи суддям рекомендується, аналізуючи ступінь приватного інтересу, під час надходження справи до розгляду, вирішувати питання про можливість розкриття інформації про конфлікт інтересів як альтернативний спосіб урегулювання конфлікту інтересів, та чекати після такого розкриття реакції сторін процесу та інших зацікавлених сторін.
Якщо після такого розкриття інформації жоден із учасників процесу не заявив відвід судді, то конфлікт інтересів вважається урегульованим.
2. Роз’яснити, що у випадках, коли суддя до моменту призначення на посаду судді працював в органах прокуратури, то під час надходження до розгляду справи (одноособово чи колегіально) за участю органів прокуратури, суддя має керуватись пунктом 1 рішення Ради суддів України від 04.11.2016 №75, яким роз’яснено, що при виникненні конфлікту інтересів під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено - конфлікт інтересів вважається врегульованим.
3. Роз'яснити, що участь судді у розгляді справ за участю органів прокуратури (в тому числі Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур та/або їх посадових осіб), де працює близька особа судді, не свідчить про наявність конфлікту інтересів за умови відсутності приватного інтересу. У протилежному випадку (наприклад: в залежності від посадових обов’язків близької особи) конфлікт інтересів усувається в процесуальний спосіб.
4. Роз’яснити, що для уникнення конфлікту інтересів під час участі судді у розгляді справ, стороною яких є юридична особа, яку очолює особа, у якої суддя був науковим керівником, необхідно виходити з приватного інтересу, брати до уваги весь спектр відносин (особисті, дружні, позасудові тощо), які склались між ними.
За умови відсутності приватного інтересу, конфлікт інтересів відсутній. У протилежному випадку конфлікт інтересів усувається в процесуальний спосіб.
Голова
Ради суддів України Б.С. Моніч
Watch Download07.03.2025
Рішення РСУ №9 від 06.03.2025 Щодо створення робочої групи для вивчення організації діяльності Олевського рай суду
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року м. Київ
Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. про створення робочої групи для вивчення організації діяльності Олевського районного суду Житомирської області, відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України
в и р і ш и л а:
Голова
Ради суддів України Б.С. Моніч
Watch Download07.03.2025
Рішення РСУ № 08 від 06.03.2025 Щодо деяких питань кваліфікаційного оцінювання суддів.
РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ
06 березня 2025 року м. Київ
Р І Ш Е Н Н Я № 8
Відповідно до статті 130-1 Конституції України, для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.
Положеннями пункту 9 частини 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що незалежність судді забезпечується функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування.
Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
Відповідно до частини 1 статті 92 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – ВККСУ) є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
До основних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належить, зокрема проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини 1 статті 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII передбачалось, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на 5 років або обрано суддею безстроково до набрання чинності законом "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККСУ у порядку, визначеному цим законом.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" від 04.06.2020 року №679-IX передбачалося, що Вища рада правосуддя у період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалює без рекомендації чи подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв’язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.
Відповідно до абзацу 6 пункту 13 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про вищу раду правосуддя" за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, може бути призначений на посаду за поданням Вищої ради правосуддя за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Разом з тим, 09.12.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри" № 3511-IX.
Так, згідно внесених змін, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри", та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Таким чином, вищевказаним Законом № 3511-IX, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, зокрема передбачено випадки оцінювання суддів на відповідність займаній посаді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у пленарному складі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2024 по справі №9901/198/20 дійшла висновку, що виключно колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України були наділені повноваженнями ухвалювати від імені Комісії рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII", а не пленарним складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Більше того, в пункті 93 вказаної постанови чітко зазначено, що якщо Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) надала ВККСУ висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності судді, щодо якого проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, оцінку обставинам, викладеним у такому висновку, надає колегія ВККСУ, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді. Розгляд зазначеного питання у пленарному складі ВККСУ ні положення Закону № 1402-VIII, ні норми Регламенту не передбачають.
Аналогічна правова позиція викладена і в рішеннях КАС ВС №9901/529/19 від 15.01.2025 року та ВС №990/35/24 від 03.02.2025.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Положеннями частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" чітко встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Однак, не зважаючи на правову позицію викладену у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду та рішеннях КАС ВС, Вища кваліфікаційна комісія суддів України викликає для продовження оцінювання суддів, які пройшли оцінювання в колегіях Комісії, а в деяких випадках навіть отримали подання Вищої ради правосуддя про призначення на посаду судді (на підставі Закону 679-IX), в яких досліджені та відхилені висновки Громадської ради доброчесності.
У зв’язку з такими діями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до Ради суддів України надходять звернення суддів та представників громадських організацій щодо вжиття заходів їх правового захисту від неправомірних дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
В результаті розгляду одного із таких звернень судді, якого ВККСУ викликала на пленарне засідання, Голова Ради суддів України звернувся з листом до Вищої кваліфікаційної комісії України, в якому просив вжити всіх передбачених законом заходів з метою недопущення порушення прав судді (щодо якого вже внесено Президентові України подання ВРП про призначення на посаду судді) та принципу незалежності суддів.
У відповідь на зазначене звернення Голови Ради суддів України, Вища кваліфікаційна комісія України надала лист за підписом заступника Голови Омеляна О.С., в якому вказано, що кваліфікаційне оцінювання судді не завершено і повторного кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді не призначалося.
Така офіційна відповідь Вищої кваліфікаційної комісії України свідчить про нехтування правовими позиціями Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року по справі № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено, що незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади.
У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016 йдеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого – наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.
У пункті 127 рішення Європейського суду з прав людини від 14 червня 2007 року у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" Суд нагадав, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності значною мірою залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.
До того ж у національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади у сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці права необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.
Конституційний Суд України вважає, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід’ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов’язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади. В Основному Законі України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року).
Кожен суддя має правомірні очікування, що до нього буде застосований саме той порядок оцінювання та призначення на посаду, який чітко визначений законом. Однією з гарантій незалежності суддів є особливий порядок призначення та звільнення. І так як наслідком оцінювання на відповідність займаній посаді може бути звільнення судді з посади (для суддів, у яких закінчився п’ятирічний строк повноважень – це підстава для призначення зокрема) – чітка законодавча регламентація та неухильне дотримання органами державної влади порядку такого оцінювання є елементом забезпечення гарантій незалежності суддів.
Системний аналіз положень Закону № 1402-VIII, зокрема пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону як до так і після внесення до нього змін, Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, переконали Верховний Суд в тому, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККСУ. Вирішення зазначеного питання ВККСУ у пленарному складі суперечить пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню (п.85 рішення КАС ВС №9901/529/19 від 15.01.2025 року).
Верховний Суд у рішенні від 03.02.2025 по справі №990/35/24 також вказав на те, що у випадку, якщо ГРД надала ВККСУ висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності судді, щодо якого проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, оцінку обставинам, викладеним у такому висновку, надає колегія ВККСУ, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді. Розгляд зазначеного питання у пленарному складі ВККСУ ні положення Закону №1402-VIII, ні норми Регламенту на час виникнення спірних правовідносин не передбачали (п. 55 рішення).
При цьому колегія суддів звернула увагу на те, що приписами пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККСУ у пленарному у складі (п. 57 рішення).
Отже, якщо суддя пройшов оцінювання (отримав рішення колегії ВККСУ про відповідність займаній посаді), то зміни в законодавстві не можуть покладати на нього обов’язок повторного проходження оцінювання чи певних його стадій, оскільки це порушуватиме принцип верховенства права і його складову – правову визначеність.
Таким чином, дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України порушуютьпринцип верховенства права, конституційний принцип незалежності суддів, який є невід’ємним елементом статусу суддів, адже Комісія ігнорує висновки щодо застосування норм права, викладені у згаданих постановах Верховного Суду, та застосовує у своїй діяльності нормативно-правові акти всупереч цим висновкам.
Варто відзначити, що ще у грудні 2023 року на запит ВРП Офісом Ради Європи в Україні було здійснено Стислий аналіз до Закону 679-IX та його застосування в контексті питань Вищої ради правосуддя, в межах проєкту "Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду", який імплементується Управлінням програм співробітництва Ради Європи. Аналіз підготовлено міжнародним консультантом проєкту Герхардом Райснером (міжнародним консультантом Ради Європи, колишнім Головою Флорідсдорфського окружного суду (Відень), колишнім Головою Консультативної ради європейських суддів.).
Вища рада правосуддя, зокрема, порушила такі питання:
1. Чи можна вважати процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів завершеною, якщо Вища рада правосуддя під час розгляду питання про внесення Президентові України подання про призначення кандидата на посаду судді, зокрема, досліджувала висновки Громадської ради доброчесності та не врахувала їх?
2. Чи відповідає стандартам Ради Європи у сфері незалежності суддів проходження процедури кваліфікаційного оцінювання суддями, які колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнані такими, що відповідають займаній посаді та щодо яких Вищою радою правосуддя внесено Президенту України подання про призначення на виконання вимог Закону № 679-IX і видано Президентом України укази про призначення таких суддів у 2021 році.
3. Чи становлять описані вище обставини ризик порушення принципу юридичної визначеності та законності?
4. Чи існує ризик порушення прав суддів, яких призначено на посаду після проходження процедури кваліфікаційного оцінювання та які колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнані такими, що відповідають займаній посаді, щодо яких Вищою радою правосуддя внесено Президенту України подання про призначення на виконання вимог Закону № 679-IX і видано Президентом України укази про призначення таких суддів у 2021 році?
Офіс Ради Європи в Україні надав такі висновки:
Висновок з питання 1.:
Так, процедуру можна вважати завершеною. Процедура призначення завершується призначенням Президентом України. Принцип юридичної визначеності забороняє повторення (певних частин) процедури.
Висновок з питання 2.:
Ні, немає європейських стандартів, які забороняють призначення компетентними органами осіб, які були перевірені компетентним органом за заздалегідь встановленими критеріями у прозорий спосіб, що призвело до прийняття обґрунтованого рішення. Закон № 679-IX заснував (на обмежений період) ВРП як компетентний орган, який приймає рішення без попереднього рішення пленуму ВККСУ. ВРП перевірила критерії (в тому числі з урахуванням висновку ГРД) та внесла обґрунтовані подання Президенту України.
Висновок з питання 3.:
Ні, ризику щодо законності немає, тому що ВРП застосовувала закон, який діяв на той час. Ні, порушення юридичної визначеності через те, що частини процедури призначення були змінені протягом обмеженого періоду часу, немає. Так, може бути порушення юридичної визначеності, якщо (частини) процедури будуть повторно відкриті або повторені.
Висновок з питання 4:
Так, шляхом призначення Президентом України судді набувають повноважень, які передбачає посада судді. Призначення проходило в порядку, який був передбачений законодавством на той час. Ставлення під сумнів їхнього статусу та втручання шляхом подальших процедурних кроків (постфактум) порушило б їхню незалежність, яка гарантована Конституцією. Конституція суворо обмежує підстави, які можуть призвести до звільнення судді або припинення його повноважень.
Отже, Офіс Ради Європи в Україні чітко вказує на неможливість проведення щодо суддів, які отримали подання ВРП про призначення на підставі Закону № 679-IX, будь-яких подальших чи повторних процедур оцінювання ВККСУ, так як це буде порушенням принципу юридичної визначеності та гарантій незалежності суддів.
Крім того, дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо виклику суддів, які отримали рішення колегії ВККСУ до набрання чинності Законом №3511-ІХ, на пленарне засідання для "продовження" проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді вже стали підставою для звернення суддів з позовами до Верховного Суду за захистом свої порушених прав. Судова практика свідчить про те, що такі судові позови задовольняються Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду, які в своїх рішеннях констатують, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України вийшла за межі повноважень наданих їй Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Кобилянського К.М. щодо деяких питань кваліфікаційного оцінювання суддів, відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), Рада суддів України,
в и р і ш и л а:
1. Звернути увагу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на неприпустимість порушення гарантій незалежності суддів та неприпустимість їх виклику на продовження кваліфікаційного оцінювання після рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а тим більше після рекомендації Вищої ради правосуддя про призначення на посаду судді.
2. Закликати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України негайно припинити дії, що суперечать правовим позиціям, викладеним у згаданих рішеннях Верховного Суду та постанові Великої Палати Верховного Суду, а також висновкам Офісу Ради Європи в Україні щодо застосування Закону № 679-IX.
3. Довести дане рішення Ради суддів України до відома Вищої ради правосуддя, як суб’єкта призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, для відповідного реагування.
Голова
Ради суддів України Б.С. Моніч
Watch