Council of judges
of Ukraine

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року                                                                                                                                                                      м. Київ

РІШЕННЯ № 34

На адресу Ради суддів України звернувся Львов Богдан Юрійович, колишній Голова Вищого господарського суду України (2014–2017 роки) та суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (2017–2022 роки). У своєму зверненні від 24 червня 2025 року заявник, серед іншого, порушує питання дотримання гарантій незалежності та недоторканності судді у зв’язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під гарантіями незалежності автор звернення розуміє гарантії особливого порядку досудового розслідування та судового розгляду (частин дев'ятої-десятої статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Зокрема, автор звернення серед іншого зазначає, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою винесена без попереднього отримання згоди Вищої ради правосуддя, всупереч вимогам частини третьої статті 126 Конституції України та статті 62 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які встановлюють гарантії недоторканності судді, що не перебуває в статусі діючого, але на момент вручення підозри мав процесуальний статус судді.

Частиною 8 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів; розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань.

Пунктом 2 Положення про Раду суддів України,затвердженого рішенням Х позачергового з'їзду суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), встановлено, що Рада вирішує питання організаційного забезпечення судів і діяльності суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя. Рада має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в судову діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

З огляду на викладене Рада суддів України вважає за необхідне висловити свою позицію з порушеного питання.

Насамперед Рада суддів України не може у повній мірі погодитися з твердженнями автора про те, що гарантії незалежності та недоторканності судді поширюються на діяльність за час перебування на відповідній посаді судді. Усе ж визначальним є той факт, чи має особа відповідний статус на час вчинення відповідної процесуальної дії. У той же час в межах розгляду даного звернення Рада суддів України не вбачає за можливе дійти до однозначної позиції у цьому питанні.

Щодо інших тверджень автора звернення Рада суддів України вважає звернути увагу на таке.

Гарантії незалежності та недоторканності суддів мають безпосереднє конституційне закріплення. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Будь-який вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Згідно з частиною третьою статті 126 Конституції України без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком випадків затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Аналогічне положення міститься в частині першій статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка прямо встановлює, що суддя є недоторканним, а також уточнює винятки, коли затримання допускається без згоди Вищої ради правосуддя. Усі інші випадки передбачають обов’язкову попередню згоду Вищої ради правосуддя.

Крім того, відповідно до статті 48 зазначеного Закону незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень, недоторканністю, а також іншими структурними гарантіями судової влади.

Конституція України у частинах шостій і сьомій статті 126 чітко розрізняє:

звільнення судді з посади – як результат оціночної процедури, що залежить від ініціативи самої особи або рішень конституційного органу суддівського врядування – Вищої ради правосуддя;

та припинення повноважень судді – як наслідок настання передбачених законом юридичних фактів, які мають об’єктивний характер.

Згідно зі статтями 119–125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" припинення повноважень судді можливе виключно у разі:

досягнення суддею 65-річного віку (стаття 120);

припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави (стаття 121);

набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім, оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним (стаття 122);

набрання законної сили рішенням про стягнення необґрунтованих активів (стаття 122-1);

смерті судді (стаття 123);

набрання законної сили обвинувальним вироком (стаття 124).

В цілому ці юридичні факти кореспондують з частиною сьомою статті 126 Конституції України за винятком набрання законної сили рішенням про стягнення необґрунтованих активів, адже така підстава для припинення повноважень суддів у Конституції України відсутня, а тому суперечить їй.

Водночас Конституція та спеціальне законодавство окремо регламентує підстави звільнення судді з посади, зокрема, за власним бажанням, за станом здоров’я, у зв’язку з дисциплінарною відповідальністю тощо. Звільнення з посади є актом владного рішення (Вищої ради правосуддя), тоді як припинення повноважень, у більшості випадків, є автоматичним наслідком настання юридичного факту.

Аналіз законодавства дозволяє умовно розмежувати підстави припинення повноважень судді на незворотні та потенційно зворотні:

Незворотні підстави:

- смерть судді (факт біологічний, не підлягає скасуванню)

- досягнення суддею 65 років (факт незворотній однак можливі випадки, коли звільнення судді відбувається із затримкою).

Потенційно зворотні:

- набрання чинності вироком, який у подальшому може бути скасований судом апеляційної чи касаційної інстанції;

- визнання судді безвісно відсутнім або померлим, у випадку його появи;

- визнання недієздатним або обмежено дієздатним, у разі подальшого поновлення дієздатності;

- припинення громадянства або набуття іншого, яке може бути оскаржене чи скасоване.

У разі скасування обставин, що стали підставою для припинення повноважень, закон не забороняє відновлення особи у повноваженнях судді (включно із зарахуванням до штату суду), що на практиці також трапляється (наприклад скасування обвинувального вироку щодо судді) або може трапитися (скасування рішення про визнання померлим).

Ключовим питанням у даному аспекті є те, чи зберігаються гарантії незалежності та недоторканості за суддею, повноваження якого припинені. Якщо звернутися до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", то він вказує на єдиний наслідок припинення повноважень судді, а саме: це є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ (стаття 125).

Жодна норма Конституції України, жодна норма Закону "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає, що суддя, повноваження якого припинено, втрачає гарантії незалежності та недоторканості.

Навіть у разі досягнення суддею граничного віку (65 років), що є незворотною підставою припинення повноважень, відповідна особа зберігає свій статус судді та, відповідно, гарантії недоторканності – до моменту офіційного звільнення з посади. А у разі звільнення у відставку – і після цього (Рада суддів України приділяла увагу цьому питанню, зокрема, у рішенні №36 від 14 грудня 2022 року).

Подальша практика Вищої ради правосуддя щодо таких суддів також підтвердила, що зазначені судді зберігали свій статус судді та були звільнені у відставку.

Винятком з цього правила є положення частини другої статті 124 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка чітко вказує, що лише суддя, повноваження якого припинилися у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком за вчинення ним злочину, втрачає визначені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове, в тому числі суддівську винагороду, та інше забезпечення.

Тобто єдиним наслідком припинення повноважень судді з інших підстав (не набрання вироком законної сили) є відрахування його зі штату та припинення виплати йому суддівської винагороди.

Підсумовуючи вищевикладене, слід дійти висновків, що відповідно до статті 126 Конституції України, статей 49, 116, 124 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", гарантії недоторканності судді зберігаються до моменту його офіційного звільнення, якщо інше не передбачено законом.

А це означає, що застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без попереднього отримання згоди Вищої ради правосуддя суперечить положенням статті 126 Конституції України та статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і як наслідок – становить посягання на гарантії незалежності судової влади.

Аналогічно посяганням на гарантії незалежності судової влади є здійснення кримінального переслідування такої особи без дотримання вимог частин дев'ятої - десятої статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо дотримання гарантій незалежності судової гілки влади щодо суддів, повноваження яких припинені, відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Вважати, що суддя, повноваження якого припинено з підстав, визначених частиною сьомою статті 126 Конституції України (за винятком набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину), але який не був звільнений з посади в порядку, визначеному законом, та не позбавлений суддівського статусу рішенням Вищої ради правосуддя, продовжує користуватися гарантіями суддівської недоторканності, зокрема щодо заборони на затримання чи тримання під вартою без попередньої згоди Вищої ради правосуддя.

2. Вважати, що суддя, повноваження якого припинено з підстав, визначених частиною сьомою статті 126 Конституції України (за винятком набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину), але який не був звільнений з посади в порядку, визначеному законом, та не позбавлений суддівського статусу рішенням Вищої ради правосуддя, продовжує користуватися гарантіями суддівської незалежності, зокрема щодо здійснення кримінального переслідування такої особи виключно з дотриманням вимог частин дев'ятої – десятої статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

3. Направити це рішення до Вищої ради правосуддя для розгляду в межах повноважень з метою забезпечення незалежності судової влади та дотримання принципу законності у кримінальному провадженні.

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року                                                                                                                                                                   м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 32

На виконання пункту 4 рішення Ради суддів України від 17 серпня 2023 року № 33 "Щодо обмежень, пов’язаних з перетинанням державного кордону" Рада суддів України листом від 24.08.2023 № 9рс-429/23 звернулась до Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України" щодо можливості виїзду за кордон невійськовозобов'язаних жінок-державних службовців, в тому числі жінок-суддів, в частині винятковості випадків пропуску через державний кордон, зокрема, під час відпустки з метою лікування, відвідування родичів (в тому числі й повнолітніх).

Відповідно до доручення Прем’єр-міністра України від 31 серпня 2023 року № 26923/1/1-23 до листа Ради суддів України від 24.08.2023 № 9рс-429/23 щодо внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р № 69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України", Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державній прикордонній службі України, Національному агентству України з питань державної служби доручено в межах компетенції розглянути та про результати поінформувати Раду суддів і Кабінет Міністрів та у разі необхідності внести на розгляд Уряду відповідні проєкти актів.

Листом від 15 вересня 2023 р № 70269/07/39-18239-2023 Міністерство внутрішніх справ України повідомило Раду суддів України, що з метою врегулювання порушеного питання Міністерство внутрішніх справ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінінфраструктури та Національне агентство України з питань державної служби висловили готовність у межах своєї компетенції долучитися до опрацювання проєкту нормативно-правового акта щодо внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, у разі його надходження в установленому порядку та відповідно до регламентних вимог.

28.11.2023 ДСА України листом № 10-15160/23 надіслано Прем’єр-міністрові України проєкт про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з листом від 22.12.2023 № 220/15163 Міністерством оборони України на виконання резолюції Прем’єр-міністра України, опрацьовано запропонований проєкт.

З урахуванням рекомендацій, викладених у листі Міністерства оборони України, Радою суддів України доопрацьовано проєкт постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до пункту 2¹⁴ Правил перетинання державного кордону громадянами України" та надіслано до Державної судової адміністрації з проханням опрацювати зазначений проект постанови та внести його на розгляд Уряду в установленому порядку та відповідно до регламентних вимог.

Проте, зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України" щодо можливості виїзду за кордон невійськовозобов'язаних жінок-державних службовців, в тому числі жінок-суддів, в частині винятковості випадків пропуску через державний кордон, зокрема під час відпустки з метою лікування, відвідування родичів (в тому числі й повнолітніх) так і не внесено.

Рішенням ХХ чергового з'їзду суддів України від 19 вересня 2024 року "Щодо зміцнення незалежності суддів, захисту їх професійних інтересів, звернення до державних органів та посадових осіб" вирішено підтримати рішення Ради суддів України від 17 серпня 2023 року № 33 "Щодо обмежень, пов’язаних з перетинанням державного кордону".

Незважаючи на проведену підготовчу роботу та підтримку професійної спільноти, ситуація з врегулюванням виїзду за кордон жінок-суддів залишається незмінною – відповідні зміни до урядової постанови досі не внесено.

Разом з тим, у публічному просторі з’явилася інформація про можливість виїзду за кордон у відпустку для заброньованих чоловіків, що свідчить про потенційну готовність держави до гнучкішого підходу у врегулюванні питань тимчасового виїзду окремих категорій працівників.

У цьому контексті особливу надію викликає нещодавнє призначення Прем’єр-міністром України жінки, яка, без сумніву, добре усвідомлює ті глибокі соціальні виклики, що постали перед українськими родинами в умовах війни.

Сотні українських родин, зокрема, й родини суддів, були розділені війною на роки. Тривала неможливість побачити власних дітей або доглянути за тяжкохворими родичами, навіть під час щорічної законної відпустки, викликає не лише глибоке моральне напруження, а й ставить під сумнів реальність забезпечення права на сімейне життя для жінок, які сумлінно виконують обов’язки на службі державі.

Ця ситуація, на жаль, вже має практичні наслідки для кадрового потенціалу судової системи: відомі випадки, коли саме через неможливість на законних підставах тимчасово виїхати за межі України у відпустку, жінки-судді змушені подавати заяви про відставку. Таким чином, нереалізоване право на підтримання родинних зв’язків трансформується в реальну загрозу для функціонування судової влади в умовах воєнного стану.

Ми переконані, що в умовах збереження державних гарантій безпеки та належного документального супроводу, тимчасовий виїзд за кордон у відпустку не становить загрози для виконання службових обов’язків і не суперечить інтересам національної безпеки. Навпаки, він може стати актом людяності з боку держави, який засвідчить її здатність залишатися чутливою до потреб громадян навіть у часи найтяжчих випробувань.

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо обмежень, пов’язаних з перетинанням державного кордону невійськовозобов'язаних жінок-державних службовців, в тому числі жінок-суддів, відповідно до статті 126, частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

1. Інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо обмежень, пов’язаних з перетинанням державного кордону невійськовозобов'язаних жінок-державних службовців, в тому числі жінок-суддів, взяти до відома.

2. Звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією розглянути питання щодо надання можливості виїзду за межі України у період щорічної або соціальної відпустки жінкам-державним службовцям, зокрема жінкам-суддям, які не є військовозобов’язаними, у виняткових випадках – для лікування, догляду за хворими родичами або возз’єднання з дітьми та членами сім’ї, які перебувають за кордоном.

3. Вважати за доцільне опрацювання Кабінетом Міністрів України відповідних змін до нормативно-правових актів, які регулюють порядок перетину державного кордону громадянами України, з урахуванням наведених пропозицій та гуманітарних обставин, що склалися в умовах воєнного стану.

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року                                                                                                                                                                 м. Київ

РІШЕННЯ № 30

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо критичного стану оплати праці працівників апаратів судів, тривалої відсутності системного вирішення цього питання, а також наявності законодавчих ініціатив, що дозволяють здійснити належне підвищення рівня заробітної плати працівникам апарату, зокрема шляхом підписання Закону України 4322-ІХ (законопроект №9478 від 10.07.2023) "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" щодо удосконалення порядку співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями та окремих питань проходження державної служби", відповідно до статті 133 "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

Звернутися до Президента України з проханням якнайшвидше підписати Закон України № 4322-IX (законопроект №9478 від 10.07.2023) "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" щодо удосконалення порядку співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями та окремих питань проходження державної служби", як такий, що має ключове значення для забезпечення гідної оплати праці працівників апаратів судів, належного функціонування судової влади та виконання норм Конституції України щодо доступу до правосуддя (звернення додається).

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                       Б.С. Моніч

Додаток

до рішення Ради суддів України

від 22 липня 2025 № 30

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ

ЗВЕРНЕННЯ

щодо необхідності якнайшвидшого підписання Закону України № 4322-ІХ (законопроект №9478 від 10.07.2023)

Вельмишановний Володимире Олександровичу!

Рада суддів України як вищий орган суддівського самоврядування висловлює Вам щиру подяку за підписання Закону України від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад», який започатковує системну реформу оплати праці в державному секторі.

У той же час звертаємо увагу, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4282-ІХ, його ключові норми – зокрема, положення статті 51, які визначають рівень юрисдикції державних органів для цілей оплати праці, – набирають чинності лише з 1 січня 2026 року. Тобто, у 2025 році ці положення не можуть бути застосовані до працівників апаратів судів, що унеможливлює перегляд розмірів їхніх посадових окладів вже цього року відповідно до нової системи класифікації.

У зв’язку з цим надзвичайно важливим є підписання та набуття чинності Законом України № 4322-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" щодо удосконалення порядку співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями та окремих питань проходження державної служби", ухвалений Верховною Радою України 11 березня 2025 року.

Цей Закон має ключове значення для забезпечення належного рівня оплати праці державних службовців апаратів судів, органів та установ системи правосуддя. У його положеннях, зокрема, передбачено тимчасове, до 1 січня 2026 року, віднесення:

судів, органів та установ системи правосуддя, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя — до державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

районних, міжрайонних, районних у містах, міських та міськрайонних судів – до державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей.

Зазначена норма є надзвичайно важливою для правозастосування у 2025 році, оскільки дозволяє застосувати нову класифікацію для визначення посадових окладів працівників апаратів судів відповідно до положень Закону України № 4282-ІХ (законопроект № 8222), який набрав чинності з 1 квітня 2025 року.

Саме Закон № 4322-ІХ (законопроект №9478 від 10.07.2023) забезпечує належне врегулювання цього питання на перехідний період до 2026 року, поки положення статті 51 Закону "Про державну службу" ще не набули чинності.

Затримка з підписанням Закону № 4322-ІХ (законопроект №9478 від 10.07.2023) перешкоджає приведенню посадових окладів державних службовців у системі правосуддя у відповідність до реального рівня навантаження, обсягу функціональних обов’язків та юрисдикційного статусу судів. У свою чергу, це посилює дисбаланс в оплаті праці, знижує мотивацію висококваліфікованих кадрів залишатися на державній службі в апаратах судів, ускладнює кадрове забезпечення судової системи та прямо впливає на ефективність здійснення правосуддя.

У час, коли Україна протистоїть масштабній зовнішній агресії, забезпечення належного функціонування системи правосуддя є критично важливим елементом підтримання верховенства права, довіри громадян до держави та гарантування безперервності судового захисту.

З огляду на зазначене просимо Вас, вельмишановний пане Президенте, як гаранта додержання Конституції України та прав громадян на доступ до правосуддя, підписати Закон України № 4322-ІХ (законопроект №9478 від 10.07.2023) найближчим часом.

З повагою,

Голова Ради суддів України                                                                                                                                    Б.С. Моніч

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року                                                                                                                                                                  м. Київ

РІШЕННЯ № 28

Заслухавши та обговоривши інформацію Голови Ради суддів України Моніча Б.С. щодо критичного стану оплати праці працівників апаратів судів, тривалої відсутності системного вирішення цього питання, а також наявності законодавчих ініціатив, що дозволяють здійснити належне підвищення рівня заробітної плати працівникам апарату, зокрема шляхом підписання Закону України № 4282-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад", відповідно до статті 133 "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України

в и р і ш и л а:

Звернутися до Президента України з проханням якнайшвидше підписати Закон України № 4282-IX (законопроект 8222 від 23.11.2022) як такий, що має ключове значення для забезпечення гідної оплати праці працівників апаратів судів, належного функціонування судової влади та виконання норм Конституції України щодо доступу до правосуддя (звернення додається).

Голова

Ради суддів України                                                                                                                                                            Б.С. Моніч

Додаток

до рішення Ради суддів України

від 02 червня 2025 № 28

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ

ЗВЕРНЕННЯ

щодо необхідності якнайшвидшого підписання Закону України № 4282-IX (законопроект 8222 від 23.11.2022)

Вельмишановний Володимире Олександровичу!

Рада суддів України як орган суддівського самоврядування, що згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" представляє інтереси суддів України та дбає про незалежність судової влади, звертається до Вас із повагою та з проханням підтримати ключовий законодавчий акт, що має визначальне значення для стабільності функціонування судової системи України.

Йдеться про Закон України № 4282-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад" (законопроект 8222 від 23.11.2022), який був прийнятий Верховною Радою України 11 березня 2025 року та наразі очікує на Ваш підпис.

Цей Закон передбачає:

впровадження уніфікованої класифікації посад державної служби на основі єдиних критеріїв складності, відповідальності та рівня впливу;

закріплення правових підстав для встановлення посадових окладів відповідно до категорії та рівня посади;

створення механізму для перегляду структури органів державної влади без зміни законів спеціального призначення.

Зазначені положення створюють правову основу для істотного підвищення розміру посадових окладів працівників апарату судів — ключової складової інституційної спроможності судової влади.

На практиці нова система дозволяє:

підвищити розмір посадових окладів для окремих категорій працівників апаратів судів (наприклад, начальникам відділів інформаційної безпеки, внутрішнього аудиту, бухгалтерії);

зрівняти умови оплати праці у судах різних інстанцій за єдиними критеріями впливу та відповідальності;

забезпечити можливість залучення до роботи в апаратах судів фахових і мотивованих спеціалістів;

усунути багаторічну несправедливість в оплаті праці апарату судів у порівнянні з іншими державними органами аналогічного рівня.

Нинішня ситуація, коли значна кількість працівників апаратів судів змушена працювати за фактично мінімальну заробітну плату, є несумісною з належним функціонуванням судової системи та гарантіями правосуддя. Впродовж останніх років ця проблема неодноразово порушувалась як у межах самоврядування, так і у зверненнях до органів державної влади. Проте реального вирішення досі не досягнуто.

Звертаємо увагу, що, попри бюджетні обмеження, у державі наразі є необхідні ресурси для покращення оплати праці працівників апарату судів. Так, за інформацією Державної судової адміністрації України, лише за підсумками 2024 року очікуваний перехідний залишок спеціального фонду становить близько 1,9 млрд гривень. Ці кошти можуть бути спрямовані саме на матеріальне стимулювання працівників апаратів судів, зокрема шляхом реалізації положень вищевказаного закону.

Рада суддів України, попри те, що її мандат передусім стосується суддівського корпусу, вважає неможливим залишатися осторонь системної кризи, яка охоплює персонал апаратів судів. Суддя не може здійснювати правосуддя без належного організаційного, аналітичного та технічного супроводу з боку апарату. Працівники апарату – це не обслуговуючий персонал, а ключові виконавці функцій правосуддя, від роботи яких залежить як своєчасність, так і ефективність судового процесу.

Ухвалення і підписання Закону № 4282-IX (законопроект 8222 від 23.11.2022) відкриває шлях до реального вирішення проблеми та зміцнення інституційної спроможності судової влади. Наявність правової основи, наявність фінансових ресурсів і гостра об'єктивна необхідність зумовлюють виняткову актуальність цього кроку.

З огляду на зазначене, просимо Вас, шановний пане Президенте, як гаранта додержання Конституції України, верховенства права та прав громадян на доступ до правосуддя, підписати Закон України № 4282-IX (законопроект 8222 від 23.11.2022) найближчим часом.

З повагою,

Голова Ради суддів України                                                                                                                                     Б.С. Моніч