Рада Суддів
України

Як працюють судді зруйнованого російськими солдатами Бородянського суду?

"Жодної військової техніки тим паче інфраструктури біля будівлі нашого суду не було", розповідає голова Бородянського суду Геннадій Стасенко журналістці видання IWPR (Інститут репортажів про війну та мир) Ользі Головіній. Війська РФ наприкінці лютого 2022 року неодноразово обстрілювали будівлю суду, яка розташована в самому центрі Бородянки. Працівникам суду вдалося зберегти головні документи й вже в травні 2022 року суд відновив свою роботу в кількох кабінетах, які надала інша установа.

- Як для вас почалося повномасштабне вторгнення?

- Для Бородянського району війна почалася 24 лютого 2022 року. Ввечері цього дня перші колони танків були на території району. 25 лютого російські військові ближче підійшли до Бородянки, 26 лютого ворог вже був на околицях Бородянки і тоді почалися перші постріли по місту. 27 лютого вранці я був на місці біля суду і побачив колону танків, один з яких вистрілив у будівлю суду. Тоді по-справжньому для нас почалася війна, бо ми зрозуміли, що це все дуже серйозно. До цього ми не вірили, що росіяни можуть просто так стріляти у мирні будівлі. Там де суд, починається адміністративний центр Бородянки. Будівля суду – перша адміністративна будівля і перший постріл ми бачили за 50 метрів. Був шок. Це була перша руйнація суду – вилетіли шибки і фасад приміщення був зруйнований. Було очевидно, що всередині було все потрощено.

1 березня почалися авіанальоти на Бородянку. 2 березня одна з ракет влучила у місце поблизу будівлі суду і тоді вже все згоріло. Кілька днів там ще тліло згарище. Більшість наших працівників з родинами евакуювалися з міста.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми з колегами вирішили приховати важливі речі і документи. У нас були металеві шафи, де зберігалися архівні і особові справи, печатки. Ми їх вирішили приховати у підвальне приміщення. Зрештою єдине, що вціліло - це те, що ми занесли в підвал. Це дало надію, що ми зможемо відновити досить швидко свою роботу.

- У яких умовах суд працює зараз?
- Ми відновили роботу в іншому не сильно зруйнованому приміщенні – кілька кімнат приміщення казначейства. Родини працівників суду і всі колеги збиралися щодня й крок за кроком чистили та робили ремонт приміщення. Ми відновили сервер, звернулись до колег – допоможіть чим можете. Всі суди відгукнулися – хто чим міг, тим і ділилися. Нам потрібно було все, у нас нічого не було. Одразу після звільнення Бородянки, на початку квітня 2022 року, до міста навіть доїхати було проблематично. Нам передавали використані мантії, меблі, канцтовари, комп'ютери.
У травні 2022 року ми вже офіційно відновили роботу суду. Почали приходити місцеві люди за довідками, рішеннями суду. Умови звісно інші, але ми вже звикли до них. В одній невеликій кімнаті сидять двоє суддів і троє помічників. Якщо говорити про показники роботи, я можу відверто сказати, що ні кількісні, ані якісні показники гірші не стали.

USAID має повністю профінансувати весь процес відбудови приміщення Бородянського райсуду.
- Чи є зараз проблема з професійними кадрами?

- У переважній більшості всі працівники суду залишились. Лише три працівники звільнились після деокупації Бородянки за особистими причинами. Решта повернулася до роботи. У нашому колективі у семи працівників житло було повністю зруйновано внаслідок авіабомбардувань. Ще у кількох – напівзруйновані оселі. Одна наша суддя живе в модульному будиночку, який звели за кошти ООН на її подвір'ї. Тому, коли люди приходять до нас і починають скаржитися – ви нас не розумієте, у нас проблеми, ми вимушені виїхати закордон – нам дивно це чути. Оскільки чимало працівників живе на орендованих квартирах, у друзів, родичів. Знищене житло означає, що в людей немає нічого. Не просто квартири, а всього, що було всередині – меблі, техніка, речі… Люди починають з нуля.
За штатом у нас 29 працівників, з них 5 суддів. Зараз у нас 24 працівники.

- Чи відкрите кримінальне провадження по руйнації будівлі суду і на якому воно етапі?
- Ми подавали заяви правоохоронним органам про руйнацію приміщення суду одразу після повернення до Бородянки з евакуації. Я подав заяву у місцевий відділ поліції. Експерти проводили огляди, нас опитували. Руйнування цивільної інфраструктури належить до воєнного злочину – порушення законів і звичаїв війни. Наш випадок включений у велике провадження. Початкові дії – фіксація злочину були проведені, далі справою, яких десятки тисяч, займається СБУ.

- Які виклики вам зараз доводиться долати у своїй роботі?
Я не можу назвати викликами – умови роботи, нестачу персоналу, психологічні труднощі через постійні ракетні обстріли і повітряні тривоги. Ми з перших днів відчули, що ми у стані страшної війни, на карті якої стоїть державність України. Коли ми побачили зруйновану нашу будівлю, то плакали всі. У нашому колективі є люди, які працюють 20 років. Всі хотіли чим швидше вийти на роботу. Тому для нас стало великою радістю, що ми змогли відновити свою роботу.

Коли після деокупації ми відновили роботу, у нас був один комп'ютер на трьох працівників. Ми працювали на ньому по черзі. Нам допоміг USAID – забезпечили новою ком'ютерно-офісною технікою. До повномасштабного вторгнення у нас стільки всього не було. А кадрові проблеми були ще до війни. Тому я не можу казати, що ми у своїй роботі долаємо якісь виклики.

- Яким ви бачите справедливе правосуддя щодо скоєних воєнних злочинів?

- Понад 90% проваджень скоєних воєнних злочинів здійснюється заочно. Тим особам, проти яких ведуться справи і витрачаються ресурси і час, абсолютно байдуже до наших проваджень. Є також питання в міжнародних експертів до результативності заочних судів. У новітній історії – це перший випадок, коли розгляд справ про воєнні злочини відбуваються під час активних бойових дій. Має бути впевненість, що звинуваченого насправді повідомили про провадження і про те, що він має можливість прибути на судове засідання.

Справедливе правосуддя, яким я його бачу – це повна перемога для України – звільнення всіх територій і знищення ворога.

З правової точки зору я не можу відповісти на це питання, бо досить складно.

Пам'ятаю такий момент – перші дні війни, почалися обстріли й авіанальоти. Офіційної інформації обмаль, інформаційний вакуум. Під кінець місяця приходить смс-повідомлення – на ваш картковий рахунок зарахована заробітна плата. Такі були емоції, що хотілося плакати. Про самі гроші не йшлося, про них в той момент ніхто не думав. А це значить, що держава працює і дбає про людей. І це давало нам сил.

Додаткова інформація: відновити приміщення Бородянського районного суду в Київській області допоможе Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Термін реалізації проєкту – 1,5-2 роки. USAID фінансуватиме та контролюватиме весь процес – від розробки проєктно-кошторисної документації до здачі об’єкта в експлуатацію. Реконструкцію будівлі планують розпочати згідно дизайн-проєкту вже наприкінці літа цього року.

Довідково: ІWPR - Інститут репортажів про війну та мир — це незалежна некомерційна організація, яка прагне розширити можливості місцевих голосів на передовій для сприяння позитивним змінам у зонах конфлікту, кризи чи перехідного періоду по всьому світу. IWPR активно працює в Україні з 2014 року, відповідаючи на нагальний попит на більш збалансоване висвітлення конфліктів і навички безпеки журналістів.