Council of judges
of Ukraine

enEN uaUA
Documents

18.10.2018

Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності судів

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням Ради суддів України

від 4 лютого 2016 року № 2

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ В ДІЯЛЬНОСТІ СУДДІВ ТА ІНШИХ ПРЕДСТАВНИКІВ СУДОВОЇ СИСТЕМИ ТА ЙОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

(зі змінами, внесеними рішенням Ради суддів України

від 07 грудня 2017 року № 74)

Преамбула

Зазначений Порядок розроблений з урахуванням норм Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів в Україні», Закону України «Про запобігання корупції» та стандартів етичної поведінки суддів, закріплених у Кодексі суддівської етики та міжнародних актах[1], з метою:

―відновлення та зміцнення довіри суспільства до судової системи;

―підвищення рівня дотримання етичних стандартів в поведінці суддів;

―запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в діяльності суддів судів загальної юрисдикції, голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників (далі ― інших представників судової системи);

―узгодження приватних та публічних інтересів зазначених осіб;

―забезпечення їх неупередженості та об’єктивності, надання переваги дотриманню публічних інтересів при прийнятті рішень;

―унеможливлення появи та розвитку корупції у судовій системі;

―а також визначення організаційних та правових засад реалізації повноважень Ради суддів України (далі ― Ради) щодо здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів та прийняття рішень про врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та інших представників судової системи.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Предмет регулювання Порядку

Цей Порядок визначає основні способи та форми здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та інших представників судової системи, зміст та порядок застосування превентивних механізмів щодо виникнення конфлікту інтересів, а також основні заходи з врегулювання конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі, якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом), правила та способи усунення наслідків порушень законодавства про конфлікт інтересів.

Стаття 2. Визначення понять

У цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

суб’єкт конфлікту інтересів ― судді судів загальної юрисдикції та інші представники судової системи;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

публічний інтерес ― зацікавленість суспільства у тому, щоб особи, які працюють у судовій системи, здійснювали свої повноваження та приймали рішення неупереджено, об’єктивно та справедливо;

потенційний конфлікт інтересів ― наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів ― суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

близькі особи ― особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом конфлікту інтересів (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також ― незалежно від зазначених умов ― чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта;

корупційне правопорушення ― діяння, що містить ознаки корупції (використання суб’єктом конфлікту інтересів наданих йому службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди суб’єкту конфлікту інтересів або, на його вимогу, іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей), вчинене суб’єктом конфлікту інтересів, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну,дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

контроль за дотриманням законодавства про врегулювання конфлікту інтересів ― це система регулярних та комплексних заходів добровільного та обов’язкового характеру, які Рада, інші уповноважені Радою суб’єкти здійснюють в межах своїх повноважень, з метою виявлення, розкриття, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів конфлікту інтересів;

повідомлення про наявність потенційного або реального конфлікту інтересів (обовязкове повідомлення про конфлікт інтересів) ― один з заходів контролю за конфліктом інтересів, передбачений ч. 10 ст. 133 Закону «Про судоустрій і статус суддів України»;

добровільна заява особи про свої приватні інтереси ― один з заходів запобігання виникненню потенціального конфлікту інтересів шляхом реєстрації та опублікування , або іншого способу розкриття суб’єктами конфлікту інтересів інформації про приватні інтереси, які можуть вплинути на об’єктивність та неупередженість під час прийняття рішень;

врегулювання реального або потенціального конфлікту інтересів ― система заходів, які можуть вчинити суб’єкти конфлікту інтересів, самостійно або за рекомендацією (рішенням) Ради з метою запобігання, вирішення, усунення конфлікту інтересів та/або усунення наслідків порушень законодавства про конфлікт інтересів;

рішення про врегулювання конфлікту інтересів ― акт Ради, прийнятий за результатом розгляду звернення суб’єктів конфлікту інтересів або інших осіб, що містить рекомендації щодо заходів врегулювання конфлікту інтересів, які можуть бути здійснені суб’єктом конфлікту інтересів та/або уповноваженими законом органами та є обов’язковими до виконання.

Стаття 3. Суб’єкти здійснення контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересівта його врегулювання

1.Суб’єкти конфлікту інтересів повинні прагнути самостійно та своєчасно вживати заходи із запобігання виникненню конфлікту інтересів та його врегулювання (в тому числі, в порядку, передбаченому процесуальним законодавством).

2.Рада здійснює контроль за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів у діяльності cуб’єктів конфлікту інтересів, а також приймає рішення про врегулювання конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (якщо конфлікт не було врегульовано самостійно або в порядку, передбаченому процесуальним законодавством).

3.Комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України (далі ― Комітет), члени Ради, збори суддів відповідного суду, утворені за рішенням Ради робочі групи та інші суб’єкти можуть за дорученням Ради здійснювати необхідні підготовчі дії для забезпечення контролю задотриманням законодавства про конфлікт інтересів у діяльності cуб’єктів конфлікту інтересів та прийняття рішень про врегулювання конфлікту інтересів.

4.Повноваження суб’єктів, зазначених у ч. 3 цієї статті, та порядок здійснення підготовчих дій для забезпечення контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів у діяльності cуб’єктів конфлікту інтересів та прийняття рішень про врегулювання конфлікту інтересів визначаються Положенням про комітети Ради суддів, Положенням про комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України, іншими нормативно-правовими актами Ради.

Стаття 4. Обов’язки суб’єкта конфлікту інтересів

Суб’єкт конфлікту інтересів зобов’язаний:

1)вживати заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів у його діяльності;

2)не вчиняти дій та не приймати рішень по суті в рамках виконання своїх службових повноважень в умовах реального конфлікту інтересів;

3)у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом) у письмовій формі повідомляти про це Раді не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про виникнення такого конфлікту інтересів (відповідно до ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні»);

4) вживати заходів щодо самостійного врегулювання конфлікту інтересів (в тому числі ― в процесуальному порядку) або звертатися до Ради за рішенням про врегулювання конфлікту інтересів;

5)у разі існування сумнівів щодо наявності у його діяльності конфлікту інтересів та/або щодо необхідних заходів врегулювання ― звертатися за роз’ясненнями до Ради;

6)виконувати рішення Ради щодо врегулювання конфлікту інтересів;

7)вживати заходів для усунення негативних наслідків порушень законодавства про конфлікт інтересів.

Розділ ІІ. Здійснення контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів

Стаття 5. Способи здійснення контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів

1.Рада здійснює контроль задотриманням законодавства про конфлікт інтересів з метою попередження та запобігання виникненню конфлікту інтересів, а також його самостійного врегулювання суб’єктами конфлікту інтересів.

2.Рада, інші уповноважені суб’єкти здійснюють контроль за дотриманням законодавства про конфлікт інтересіву такі основні способи:

1)підготовка, затвердження та своєчасне оновлення нормативно-правових актів щодо виявлення, розкриття, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів конфлікту інтересів;

2)інформування, роз’яснення та навчання суб’єктів конфлікту інтересів стосовно змісту нормативно-правових актів щодо конфлікту інтересів з метою підвищення їх здатності до самостійного виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;

3)запровадження системи добровільного розкриття та реєстрації суб’єктами конфлікту інтересів переліку приватних інтересів, наявність яких може вплинути на об’єктивність та неупередженість під час прийняття рішень;

4)реєстрація, облік, розгляд та прийняття рішень за розглядом обов’язкових повідомлень про реальний або потенційний конфлікт інтересів в діяльності суб’єктів конфлікту інтересів, що надійшли відповідно до ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів в Україні»;

5)реєстрація, облік, розгляд та прийняття рішень за зверненнями інших осіб з повідомленням про конфлікт інтересів у діяльності суб’єктів конфлікту інтересів;

6)регулярний моніторинг стану дотримання законодавства про конфлікт інтересів суб’єктами конфлікту інтересів;

7)за наявності належних підстав, звернення до компетентних органів щодо притягнення до відповідальності за порушення законодавства про врегулювання конфлікту інтересів;

8)інформування громадськості стосовно змісту нормативно-правових актів та рекомендацій щодо конфлікту інтересів, а також щодо діяльності Ради в сфері контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересівта його врегулювання;

9)підготовка та публікація Радою щорічного звіту на основі результатів своєї діяльності щодо контролю задотриманням законодавства про конфлікт інтересів та його врегулювання.

3.Рада також може в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій та статус суддів України», використовувати інші способи контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів.

4.Контроль задотриманням законодавства про конфлікт інтересівздійснюється на основі принципів справедливості, законності, неупередженості, системності, регулярності, гласності, прозорості та публічності.

Стаття 6. Підготовка, затвердження та своєчасне оновлення нормативно-правових актів щодо виявлення, розкриття, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

1.Рада, інші уповноважені нею суб’єкти розробляють, а Рада затверджує нормативно-правові акти щодо виявлення, розкриття, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суб’єктів конфлікту інтересів, а також вносить поточні зміни у зазначені нормативно-правові акти з метою їх вдосконалення або у зв’язку зі зміною законодавства, на виконання якого вони були прийняті.

2.Рада, інші уповноважені нею суб’єкти проводять періодичні опитування серед суб’єктів конфлікту інтересів з метою визначення питань, які потребують роз’яснення, додаткового нормативного врегулювання або вдосконалення чинного регулювання.

3. Суб’єкти конфлікту інтересів, представники громадськості, міжнародні експерти та інші зацікавлені особи можуть надавати Раді пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів, зазначених у ч. 1 цієї статті.

Стаття 7. Інформування, роз’яснення та навчання суб’єктів конфлікту інтересів стосовно змісту нормативно-правових актів щодо конфлікту інтересів

З метою підвищення здатності cуб’єктів конфлікту інтересів до самостійного виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів Рада, інші уповноважені нею суб’єкти:

1)здійснюють підготовку та поширення коментарів, рекомендацій, роз’яснень, консультативних висновків загального характеру стосовно застосування та тлумачення нормативно-правових актів щодо конфлікту інтересів;

2)надають роз’яснення, рекомендації та консультативні висновки індивідуального характеру за заявами та повідомленнями суб’єктів конфлікту інтересів щодо наявності у їх діяльності реального або потенціального конфлікту інтересів, а також щодо заходів їх запобігання або врегулювання;

3)на підставі регулярних узагальнень практики запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, розробляють та оновлюють «Опис можливих типових ситуацій конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи», що містить практичні рекомендації щодо заходів виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у певних типах ситуацій та затверджується Радою;

4)проводять освітні заходи та тренінги для суб’єктів конфлікту інтересів, присвячені самостійному виявленню, запобіганню та врегулюванню конфлікту інтересів;

5)беруть участь у підготовці навчальних курсів та навчальних матеріалів (навчальних посібників, відео-лекцій, пам’яток, тощо) щодо конфлікту інтересів;

6)організовують просвітницькі заходи, в тому числі дискусії, обговорення, круглі столи, присвячені вдосконаленню механізмів виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також в межах своїх повноважень здійснюють інші заходи просвітницького та роз’яснювального характеру.

Стаття 8. Система добровільного розкриття та реєстрації суб’єктами конфлікту інтересів переліку приватних інтересів, наявність яких може вплинути на об’єктивність та неупередженість під час прийняття рішень

  1. З метою попередження та запобігання виникненню ситуацій конфлікту інтересів в діяльності суб’єктів конфлікту інтересів, запроваджується система добровільного розкриття та реєстрації приватних інтересів суб’єкту конфлікту інтересів.
  2. Суб’єкт конфлікту інтересів має право подати добровільну декларацію про приватні інтереси, наявність яких може вплинути на об’єктивність та неупередженість під час прийняття рішень.
  3. Форма декларації про приватні інтереси, порядок її заповнення, подання, внесення змін та зберігання встановлюється та затверджується Радою.
  4. З метою належної реєстрації поданих добровільних декларації та інформації про приватні інтереси, Рада, інші уповноважені нею суб’єкти можуть вести Реєстр приватних інтересів суб’єктів конфлікту інтересів.
  5. Порядок доступу до занесеної в Реєстр інформації затверджується Радою з урахуванням встановлених законом вимог конфіденційності та необхідності забезпечення вільного доступу до інформації, що становить суспільний інтерес.
  6. У випадку зміни або з’ясування нових обставин, щодо яких може виникати конфлікт інтересів, суб’єкт конфлікту інтересів може подати Раді або іншому уповноваженому нею суб’єкту уточнюючу заяву або у інший спосіб повідомити про необхідність внесення відповідних змін у Реєстр приватних інтересів, не пізніше наступного робочого дня, відколи він дізнався або міг дізнатися про такі зміни або нові обставини.
  7. Суб’єкт конфлікту інтересів, що подав добровільну декларацію про приватні інтереси, вважається таким, що своєчасно повідомив про наявність потенційного конфлікту інтересів відповідно до ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», за винятком випадків, коли:

1)Інформація про приватні інтереси, заявлена суб’єктом конфлікту інтересів, є недостовірною або не відповідає дійсності,

2)Добровільна декларація про приватні інтереси не містить інформації про приватний інтерес, що став причиною наявності у діяльності суб’єкту реального або потенціального конфлікту інтересів,

3)Добровільну декларацію про приватні інтереси або заяву щодо змін до декларації було подано по закінченню одного місяця з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту.

  1. Подання суб’єктом конфлікту інтересів добровільної декларації про приватні інтереси не звільняє таку особу від обов’язків вчинити дії для запобігання виникненню реального конфлікту інтересів, утриматися від вчинення дій або прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, своєчасно повідомити про наявність реального конфлікту інтересів відповідно до ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні».
  2. Суб’єктам конфлікту інтересів рекомендується подати добровільну декларацію про приватні інтереси протягом місяця з дня набрання чинності цього Порядку, а особам, призначеним на посаду протягом або після спливу цього строку, ― протягом місяця від дня призначення на посаду.
  3. Добровільна декларація про приватні інтереси зберігається у відділі кадрів відповідного суду, який спрямовує інформацію про наявність таких декларацій до реєстру, що веде Рада (додаток № 4 до Порядку). Декларація про приватні інтереси у повному обсязі надсилається до Ради на запит.

Стаття 9. Обов’язкові повідомлення про конфлікт інтересів

1.За дорученням Ради ведення реєстру, облік, а також розгляд обов’язкових повідомлень про конфлікт інтересів, передбачених ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», здійснює Комітет.

2.Під час розгляду обов’язкового повідомлення, Комітет, інші уповноважені Радою суб’єкти здійснюють необхідні дії для встановлення фактів щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів в діяльності суб’єкту конфлікту інтересів, а також чи підлягає конфлікт інтересів врегулюванню в порядку, визначеному процесуальним законом.

3. У випадку встановлення фактів щодо наявності конфлікту інтересів в діяльності суб’єкту конфлікту інтересів, Комітет та інші уповноважені Радою суб’єкти перевіряють наявність підстав для початку дисциплінарного, кримінального, цивільно-правового провадження, та/або провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо такої особи, а також (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом) своєчасність обов’язкового повідомлення, визначають, за можливості, заходи попередження або врегулювання конфлікту інтересів.

4.За результатами розгляду обов’язкового повідомлення, Комітет готує проект рішення та подає його на затвердження Раді.

5.Форма та порядок подання, прийняття, реєстрації, розгляду, здійснення перевірок та підготовки проектів рішень за обов’язковими повідомленнями про конфлікт інтересів визначаються Положенням про комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України.

6.Якщо Радою було прийнято рішення про затвердження висновку щодо наявності конфлікту інтересів в діяльності особи, яка звернулась до Ради за роз’ясненням щодо наявності в її діяльності конфлікту інтересів, така особа вважається такою, що своєчасно повідомила про конфлікт інтересів, якщо таке звернення було надіслано у строки, передбачені ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

7.Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше буде виявлено конфлікт інтересів.

Стаття 10. Звернення інших осіб з повідомленням про конфлікт інтересів у поведінці суб’єктів конфлікту інтересів

1.Будь-яка фізична та юридична особа має право на звернення до Ради та/або Комітету з повідомленням щодо поведінки суб’єкту конфлікту інтересів, яка містить порушення законодавства про конфлікт інтересів.

2.Форма та порядок подання, прийняття, реєстрації, розгляду, здійснення перевірок та підготовки проектів рішень за Зверненням інших осіб щодо поведінки суб’єкту конфлікту інтересів, яка містить порушення законодавства про конфлікт інтересів, визначаються Положенням про комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України.

3.За дорученням Ради ведення Реєстру, облік, а також розгляд Звернень інших осіб щодо поведінки суб’єкту конфлікту інтересів, яка містить порушення законодавства про конфлікт інтересів, здійснює Комітет.

4.Під час розгляду звернень, Комітет, інші уповноважені Радою суб’єкти здійснюють необхідні дії для встановлення фактів щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів в діяльності суб’єкту конфлікту інтересів, а також чи підлягає конфлікт інтересів врегулюванню в порядку, визначеному процесуальним законом.

5.У випадку встановлення фактів щодо наявності конфлікту інтересів в діяльності суб’єкту конфлікту інтересів, Комітет, інші уповноважені Радою суб’єкти перевіряють наявність підстав для початку дисциплінарного або кримінального провадження щодо такої особи (в тому числі ― чи мало місце обов’язкове повідомлення про конфлікт інтересів з боку суб’єкта конфлікту інтересів та своєчасність обов’язкового повідомлення), визначають, за можливості, заходи попередження або врегулювання конфлікту інтересів.

6.За результатами розгляду звернення, Комітет готує проект рішення та подає його на затвердження Раді.

Стаття 11. Моніторинг стану дотримання законодавства про конфлікт інтересів суб’єктами конфлікту інтересів

1.Рада, інші уповноважені нею суб’єкти здійснюють систематичний збір та обробку інформації щодо стану дотримання законодавства про конфлікт інтересів, яка може бути використана для:

1)оцінювання ефективності та результативності діяльності Ради щодо контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів та його врегулювання;

2)визначення шляхів удосконалення чинних нормативно-правових актів щодо конфлікту інтересів, а також механізмів контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів та заходів його врегулювання;

3)виявлення випадків потенціального або реального конфлікту інтересів в діяльності суб’єктів конфлікту інтересів та прийняття рішень щодо таких випадків.

2.З метою збору інформації про стан дотримання законодавства про конфлікт інтересів, Рада, інші уповноважені нею суб’єкти:

1)проводять соціологічні опитування та дослідження серед суб’єктів конфлікту інтересів та користувачів судової системи;

2)здійснюють аналіз та узагальнення рішень, прийнятих Радою за результатом розгляду Звернень та обов’язкових повідомлень про конфлікт інтересів;

3) здійснюють узагальнення та аналіз інформації, яка міститься в реєстрах приватних інтересів, обов’язкових повідомлень та звернень інших осіб;

4)здійснюють перевірки стану дотримання законодавства про конфлікт інтересів на підставі інформації про порушення законодавства про конфлікт інтересів, яка стала відомою з повідомлень засобів масової інформації, інших публічних джерел та звернень, що надійшли до Ради;

5) вчиняють інші дії в межах своїх повноважень.

Стаття 12. Механізми повідомлення компетентних органів про порушення законодавства щодо конфлікту інтересів

У випадку повідомлення про дисциплінарний проступок, кримінальне або інше правопорушення, що пов’язано з обставинами, які спричиняють конфлікт інтересів, Рада може прийняти рішення про необхідність повідомлення про таке компетентні органи.

Стаття 13. Інформування громадськості стосовно конфлікту інтересів, а також щодо діяльності Ради в сфері контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересівта його врегулювання

З метою підвищення прозорості у діяльності судової влади, а також здатності громадськості до участі у виявленні, запобіганні та врегулюванні конфлікту інтересів в діяльності cуб’єктів конфлікту інтересів, Рада, інші уповноважені нею суб’єкти:

1)здійснюють підготовку та поширення коментарів, рекомендацій, роз’яснень, консультативних висновків загального характеру стосовно застосування та тлумачення нормативно-правових актів щодо конфлікту інтересів;

2)залучають громадськість до участі у дискусіях, обговореннях, круглих столах, освітніх заходах, присвячених конфлікту інтересів;

3)беруть участь у підготовці та поширенні інформаційних матеріалів (буклетів, пам’яток, тощо) щодо конфлікту інтересів;

4)інформують громадськість про діяльність Ради в сфері контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів;

5)інформують громадськість про вжиті заходи за конкретним питанням;

6)в межах своїх повноважень здійснюють інші заходи просвітницького та роз’яснювального характеру.

Стаття 14. Підготовка та публікація Радою щорічного звіту на основі результатів своєї діяльності щодо контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів та його врегулювання

  1. На основі результатів своєї діяльності щодо контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів та його врегулювання, Рада щороку готує та публікує звіт, який містить інформацію про стан дотримання законодавства про конфлікт інтересів, кількість звернень, заяв та повідомлень, які надійшли, рішення, які були прийняті щодо них, узагальнення практики щодо застосування законодавства про конфлікт інтересів та іншу інформацію.
  2. Рада забезпечує поширення щорічного звіту серед суб’єктів конфлікту інтересів та громадськості.

Розділ ІІІ. Врегулювання конфлікту інтересів в діяльності суб’єктів конфлікту інтересів

Стаття 15. Заходи самостійного врегулювання конфлікту інтересів

1. З метою самостійного врегулювання конфлікту інтересів суб’єкт застосовує один або декілька з наведених способів врегулювання конфлікту інтересів:

1)самовідвід в порядку, передбаченому процесуальним законодавством;

2)розкриття інформації про конфлікт інтересів, якщо після такого розкриття сторонами процесу або іншими зацікавленими особами йому не було заявлено відвід;

3)усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя, чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

4)усунення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів Раді;

5)подання заяви щодо перегляду обсягу службових повноважень особи, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя, з метою виключення факторів, які спричинять конфлікт інтересів;

6)подання заяви про переведення особи на іншу посаду або в інший суд;

7)подання заяви про звільнення особи;

8)подання добровільної декларації про приватні інтереси.

Стаття 16. Заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів

1.У разі неможливості врегулювання конфлікту інтересів самостійно в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, або іншим шляхом, такий суб’єкт звертається до Ради з метою зовнішнього врегулювання конфлікту.

2.Врегулювання Радою конфлікту інтересів може здійснюватись також у зв’язку з:

1)обов’язковим повідомленням та іншою заявою суб’єкту конфлікту інтересів;

2) зверненнями інших осіб, що містять повідомлення про конфлікт інтересів;

3)повідомленнями засобів масової інформації та відомостями про конфлікт інтересів із інших публічних джерел.

3.Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом прийняття Радою відповідного рішення.

4.Порядок розгляду, здійснення перевірок та підготовки проектів рішень про врегулювання конфлікту інтересів визначається Положенням про комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України.

Стаття 17. Усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті

Рішення Ради про рекомендацію щодо усунення суб’єкта конфлікту інтересів від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя, чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів приймається у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших представників цього органу судової системи.

Стаття 18. Перегляд обсягу службових повноважень

Рішення Ради про рекомендацію щодо перегляд обсягу службових повноважень суб’єкта конфлікту інтересу, приймається у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов’язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями інших представників цього органу судової системи.

Стаття 19. Переведення, звільнення особи у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів

1. Рішення Ради про рекомендацію щодо переведення суб’єкта конфлікту інтересу на іншу посаду або в інший суд у зв’язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів приймається, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом відводу (самовідводу), усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.

Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою суб’єкта конфлікту інтересу.

2. Рішення Ради про рекомендацію щодо звільнення суб’єкта конфлікту інтересу (відкликання суб’єктом обрання) у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів приймається у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Розділ ІV. Рішення Ради та Розділ IV. Прикінцеві положення читайте детальніше тут. 

Watch Download

18.10.2018

Коментар до Бангалорських принципів поведінки суддів

Передмова (витяг). 

Безперечно, чесна і непідкупна судова система є основою демократії і верховенства права. Навіть, якщо всі інші механізми захисту не діють, судова система служить для суспільства тим бастіоном, який покликаний захистити його від будь-яких посягань на гарантовані законом права і свободи.

Ці висновки справедливі як на внутрішньому рівні, в контексті кожної держави, так і в глобальному масштабі, позаяк глобальна судова система є єдиним оплотом верховенства права в усьому світі. Відповідно, забезпечення чесності і непідкупності глобальної судової системи є завданням, якому слід присвятити багато сил, знань і досвіду.

Саме таку мету переслідує з 2000 року Суддівська група з питання щодо зміцнення чесності і непідкупності судових органів (Група зі зміцнення чесності судових органів). Вона починалась як неофіційна нарада головних суддів і суддів вищих судів із різних країн світу, у яких досвід і знання поєднуються з відданим служінням цій благородній меті. З того часу робота Групи і її результати сягнули того рівня, коли стали впливати на глобальне суддівське середовище.

Відтак, Бангалорські принципи представляють собою документ, який має велику потенційну цінність не тільки для судових органів всіх країн, а й для широкої громадськості і тих, хто прагне до забезпечення надійної основи для бездоганної чесності судових органів в усьому світі.

Крістофер Г. Вірамантрі, Голова Суддівської групи з питання щодо зміцнення чесності і непідкупності судових органів:"Бангалорські принципи є документом, який потенційно має величезну цінність не тільки для судових органів всіх країн, але й для широкої громадськості та всіх, хто прагне до забезпечення надійної основи для беззастережної доброчесності судочинства у всьому світі".
Переклад коментарів зроблено за сприяння канадсько-українського Проекту підтримки судової реформи в Україні.

Ознайомитись з коментарем можна тут. 

Watch Download

18.10.2018

Закон України "Про запобігання корупції"

ЗАКОН УКРАЇНИ  

Про запобігання корупції

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 28 грудня 2014 року N 77-VIII,
від 12 лютого 2015 року N 198-VIII,
від 2 липня 2015 року N 576-VIII,
від 14 липня 2015 року N 595-VIII,
від 14 липня 2015 року N 597-VIII,
від 16 липня 2015 року N 631-VIII,
від 15 вересня 2015 року N 679-VIII,
від 8 жовтня 2015 року N 731-VIII,
від 10 листопада 2015 року N 766-VIII,
від 12 листопада 2015 року N 794-VIII,
від 10 грудня 2015 року N 889-VIII,
від 25 грудня 2015 року N 928-VIII,
від 15 березня 2016 року N 1022-VIII

(Установлено, що норми і положення статті 16 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 8 липня 2010 року N 2456-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII)
(У тексті Закону слова "Національне агентство з цінних паперів та фондового ринку" в усіх відмінках замінено словами "Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 12 лютого 2015 року N 198-VIII)


Додатково див. роз'яснення
Міністерства юстиції України
від 10 листопада 2014 року

Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

антикорупційна експертиза - діяльність із виявлення в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів положень, які самостійно чи у поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов'язаних з корупцією;

пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;

близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта;

корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей;

неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової;

правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції;

(частину першу статті 1 доповнено новим абзацом тринадцятим
згідно із Законом України від 12.02.2015 р. N 198-VIII,
у зв'язку з цим абзаци тринадцятий - п'ятнадцятий
вважати відповідно абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим,
абзац тринадцятий частини першої статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 10.11.2015 р. N 766-VIII)

суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону;

члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;

виборні особи - Президент України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Стаття 2. Законодавство у сфері запобігання корупції

1. Відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 3. Суб'єкти, на яких поширюється дія цього Закону

1. Суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

(підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.07.2015 р. N 576-VIII)

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;

(підпункт "г" пункту 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 12.02.2015 р. N 198-VIII)

ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;

(підпункт "д" пункту 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 12.02.2015 р. N 198-VIII,
від 14.07.2015 р. N 597-VIII,
від 10.11.2015 р. N 766-VIII,
від 12.11.2015 р. N 794-VIII)

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

(підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 3 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 12.11.2015 р. N 794-VIII)

є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

ж) члени Центральної виборчої комісії;

з) поліцейські;

(пункт 1 частини першої статті 3 доповнено новим підпунктом "з"
згідно із Законом України від 10.11.2015 р. N 766-VIII,
у зв'язку з цим підпункт "з" вважати підпунктом "и")

и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті;

б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);

в) представники громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу";

(пункт 2 частини першої статті 3 доповнено підпунктом "в"
згідно із Законом України від 10.12.2015 р. N 889-VIII)

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

(пункт 3 частини першої статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 12.02.2015 р. N 198-VIII)

Розділ II
НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

Стаття 4. Статус Національного агентства з питань запобігання корупції

1. Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

2. Національне агентство, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України.

3. Національне агентство утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.

Питання діяльності Національного агентства у Кабінеті Міністрів України представляє Голова Національного агентства.

4. Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до Національного агентства, його членів, службовців та працівників його апарату, а також до його повноважень стосовно уповноважених підрозділів в частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Національне агентство є правомочним з моменту призначення більше половини його загального кількісного складу.

Стаття 5. Склад Національного агентства

1. Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п'ять членів.

2. Членом Національного агентства може бути громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років, який має вищу освіту, володіє державною мовою та здатний за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати відповідні службові обов'язки.

3. Члени Національного агентства призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України строком на чотири роки за результатами конкурсу. Одна і та сама особа не може обіймати цю посаду понад два строки підряд.

Прем'єр-міністр України вносить для призначення Кабінетом Міністрів України на посади членів Національного агентства кандидатів, відібраних конкурсною комісією, склад якої затверджує Кабінет Міністрів України та яка здійснює організацію та проведення конкурсу.

4. До складу конкурсної комісії входять:

1) особа, визначена Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмету відання якого належать питання боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

2) особа, визначена Президентом України;

3) особа, визначена Кабінетом Міністрів України;

4) керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби;

5) чотири особи, запропоновані громадськими об'єднаннями, що мають досвід роботи у сфері запобігання корупції, які відбираються в порядку, визначеному Положенням про конкурс.

5. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосували не менше шести членів конкурсної комісії.

Положення про конкурс та Регламент роботи конкурсної комісії затверджуються Кабінетом Міністрів України. Роботу конкурсної комісії забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Засідання конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації та журналістів. Секретаріатом Кабінету Міністрів України забезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу відповідної відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 48 годин до його початку.

6. Конкурсна комісія:

1) розглядає документи, подані кандидатами на посади членів Національного агентства, відбирає із загального числа кандидатів, які, згідно з обґрунтованим рішенням конкурсної комісії, мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків членів Національного агентства;

2) оприлюднює на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України інформацію про кандидатів, які подали заяву на участь у конкурсі, а також інформацію про кандидатів, які були відібрані для проходження співбесіди з конкурсною комісією, та про кандидата, відібраного конкурсною комісією для призначення на посаду члена Національного агентства;

3) проводить на своєму засіданні співбесіду з відібраними кандидатами, відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, на кожну вакантну посаду одного кандидата, що відповідає вимогам, які ставляться до члена Національного агентства, та, згідно з обґрунтованим рішенням конкурсної комісії, має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків члена Національного агентства.

7. Не пізніше ніж за два місяці до завершення строку повноважень члена Національного агентства або упродовж 14 днів з дня дострокового припинення його повноважень Кабінет Міністрів України розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

8. Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає у зазначений в оголошенні строк такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до цього Закону та на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) автобіографію, що повинна містити: прізвище (усі прізвища у разі зміни), власне ім'я (усі власні імена, в тому числі у разі зміни) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), членство у політичних партіях, у тому числі в минулому, наявність трудових або будь-яких інших договірних відносин з політичною партією упродовж року, що передує поданню заяви (незалежно від тривалості), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року, у якому було оприлюднено оголошення про конкурс;

4) інші документи, подання яких передбачене цим Законом для проведення спеціальної перевірки.

Відомості з поданих відповідно до цієї частини документів підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання заяв на конкурс на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, крім відомостей, які відповідно до цього Закону віднесені до інформації з обмеженим доступом, та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.

9. Не може бути призначена на посаду члена Національного агентства особа, яка:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи);

3) притягалася на підставі обвинувального вироку, який набрав законної сили, до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією;

4) яка не є громадянином України або набула громадянство чи підданство іншої держави;

5) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоди на її проведення;

6) не подала відповідно до цього Закону декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік;

7) впродовж одного року до подання заяви на участь у конкурсі на заміщення цієї посади, незалежно від тривалості, входила до складу керівних органів політичної партії.

10. Повноваження члена Національного агентства припиняються Кабінетом Міністрів України достроково у випадку:

1) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

2) досягнення шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я відповідно до висновку медичної комісії, що створюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

6) припинення ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням, відставки;

8) відмови від прийняття присяги державного службовця;

9) смерті;

10) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено систематичне порушення вимог цього Закону, якщо відповідні порушення не містять ознак злочину.

11. Член Національного агентства, строк повноважень якого закінчився, здійснює повноваження до його звільнення з посади Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Голова та заступник Голови Національного агентства

1. Голова Національного агентства обирається агентством строком на два роки з числа його членів. Одна й та сама особа не може обіймати цю посаду два строки підряд.

2. Голова Національного агентства:

1) організовує роботу Національного агентства, скликає та проводить його засідання, підписує протоколи засідань та рішення Національного агентства, забезпечує їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства, організовує підготовку проекту порядку денного засідань Національного агентства, який вносить на його розгляд;

2) координує роботу членів Національного агентства, контролює роботу працівників його апарату;

3) призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, службовців апарату Національного агентства, крім керівника апарату та його заступників;

4) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату Національного агентства;

5) присвоює службовцям Національного агентства ранги державних службовців, вживає заходів заохочення, притягнення службовців апарату Національного агентства до дисциплінарної відповідальності;

6) приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Національне агентство;

7) затверджує штатний розпис та кошторис Національного агентства;

8) представляє Національне агентство у відносинах з судами, іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами, громадськістю;

9) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції;

10) у межах повноважень видає накази та доручення;

11) має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, постійних, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Кабінету Міністрів України, інших державних органів та органів місцевого самоврядування при розгляді питань, пов'язаних з формуванням та реалізацією антикорупційної політики;

12) здійснює передбачені цим Законом повноваження члена Національного агентства;

13) здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів.

3. Повноваження Голови Національного агентства припиняються в разі:

1) дострокового припинення його повноважень члена Національного агентства у випадках, передбачених частиною десятою статті 5 цього Закону;

2) подання заяви про звільнення з посади Голови Національного агентства за власним бажанням без припинення повноважень члена Національного агентства.

4. Національне агентство обирає з числа його членів заступника Голови Національного агентства, який виконує обов'язки Голови Національного агентства в період його відсутності.

Стаття 7. Повноваження членів Національного агентства

1. Член Національного агентства:

1) готує питання на розгляд Національного агентства, бере участь у його засіданнях та голосуванні без права утримання;

2) забезпечує в межах компетенції виконання рішення Національного агентства;

3) здійснює повноваження та координує роботу структурних підрозділів апарату Національного агентства відповідно до визначеного Національним агентством розподілу функціональних обов'язків;

4) за дорученням Національного агентства представляє Національне агентство у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, фізичними та юридичними особами в Україні та за кордоном.

2. Член Національного агентства при здійсненні своїх повноважень має право:

1) ознайомлюватися з документами, які знаходяться у Національного агентства;

2) пропонувати для включення до порядку денного засідання Національного агентства питання, що належать до його компетенції;

3) виступати на засіданнях Національного агентства, вносити пропозиції щодо питань, які розглядаються, ініціювати проведення по них голосування;

4) на підставі доручення Національного агентства проводити перевірки з питань, які віднесено цим Законом до повноважень Національного агентства;

5) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також на засіданнях, що проводяться Кабінетом Міністрів України, у міністерствах та інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, стосовно розгляду питань, пов'язаних з формуванням та реалізацією антикорупційної політики;

6) у разі незгоди з рішенням, прийнятим Національним агентством, у письмовій формі викласти свою окрему думку, яка додається до протоколу засідання Національного агентства;

7) бути присутнім на заходах, що проводяться Національним агентством.

Стаття 8. Організація діяльності Національного агентства

1. Основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством.

Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу.

Регламент Національного агентства, а також розподіл функціональних обов'язків між заступником Голови та членами Національного агентства за відповідними напрямами щодо виконання покладених на нього функцій затверджуються рішенням Національного агентства.

2. Організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Національного агентства здійснює його апарат.

Положення про апарат Національного агентства і його структура, а також положення про самостійні структурні підрозділи апарату затверджуються Національним агентством. Гранична чисельність працівників апарату Національного агентства затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Національного агентства.

Керівник апарату та його заступники призначаються та звільняються Національним агентством.

3. Рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Національного агентства можуть створюватися територіальні органи Національного агентства, територія діяльності яких може не збігатися з адміністративно-територіальним поділом.

Керівники територіальних органів Національного агентства (у разі їх створення) призначаються та звільняються рішенням Національного агентства.

4. Працівники апарату Національного агентства та його територіальних органів (у разі їх створення) регулярно, але не рідше одного разу на два роки, проходять обов'язкове підвищення кваліфікації.

Стаття 9. Гарантії незалежності Національного агентства

1. Незалежність Національного агентства від впливу чи втручання у його діяльність гарантується:

1) спеціальним статусом Національного агентства;

2) особливим порядком відбору, призначення та припинення повноважень членів Національного агентства;

3) особливим, встановленим законом порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення Національного агентства;

4) належними умовами оплати праці членів та службовців апарату Національного агентства, визначеними цим та іншими законами;

5) прозорістю його діяльності;

6) в інший спосіб, визначений цим Законом.

2. Члени та службовці апарату Національного агентства під час виконання покладених на них обов'язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом.

3. Використання Національного агентства в партійних, групових чи приватних інтересах не допускається. Діяльність політичних партій в Національному агентстві забороняється.

4. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб в діяльність Національного агентства з виконання покладених на нього обов'язків.

5. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення члену Національного агентства може бути здійснено лише Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

З клопотанням про відсторонення від посади члена Національного агентства, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор України або його заступник.

6. Члени та службовці апарату Національного агентства, їх близькі особи та майно перебувають під захистом держави. У разі надходження відповідної заяви від члена Національного агентства органи Національної поліції вживають необхідних заходів для забезпечення безпеки члена Національного агентства, його близьких осіб, збереження їхнього майна.

(частина шоста статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.11.2015 р. N 766-VIII)

7. Посягання на життя і здоров'я члена чи службовця апарату Національного агентства, його близьких осіб, знищення чи пошкодження їх майна, погроза їм вбивством, насильством чи пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

8. Член Національного агентства має право на забезпечення засобами захисту, які надаються йому органами Національної поліції.

(частина восьма статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.11.2015 р. N 766-VIII)

Стаття 10. Правовий статус членів, працівників апарату та територіальних органів Національного агентства

1. Члени Національного агентства є державними службовцями.

2. Працівниками апарату Національного агентства та його територіальних органів є державні службовці, а також інші працівники, які виконують допоміжні функції.

Стаття 11. Повноваження Національного агентства

1. До повноважень Національного агентства належать:

1) проведення аналізу:

стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції;

статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації стосовно ситуації щодо корупції;

2) розроблення проектів Антикорупційної стратегії та державної програми з її виконання, здійснення моніторингу, координації та оцінки ефективності виконання Антикорупційної стратегії;

3) підготовка та подання в установленому законом порядку до Кабінету Міністрів України проекту національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики;

4) формування та реалізація антикорупційної політики, розроблення проектів нормативно-правових актів з цих питань;

5) організація проведення досліджень з питань вивчення ситуації щодо корупції;

6) здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

7) координація та надання методичної допомоги щодо виявлення державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування корупціогенних ризиків у своїй діяльності та реалізації ними заходів щодо їх усунення, у тому числі підготовки та виконання антикорупційних програм;

8) здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

8 1) здійснення у порядку та в межах, визначених законом, державного контролю за дотриманням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, звіту зовнішнього незалежного фінансового аудиту діяльності партій, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей;

(частину першу статті 11 доповнено пунктом 8 1 згідно із Законом України від 08.10.2015 р. N 731-VIII)

8 2) затвердження розподілу коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, відповідно до закону;

(частину першу статті 11 доповнено пунктом 8 2 згідно із Законом України від 08.10.2015 р. N 731-VIII)

9) забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;

10) пункт 10 частини першої статті 11 виключено

(згідно із Законом України
від 10.12.2015 р. N 889-VIII)

11) координація в межах компетенції, методичне забезпечення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції;

12) погодження антикорупційних програм державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, розробка типової антикорупційної програми юридичної особи;

13) здійснення співпраці із особами, які добросовісно повідомляють про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (викривачі), вжиття заходів щодо їх правового та іншого захисту, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їх прав, у зв'язку з таким інформуванням;

14) організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації з питань, пов'язаних із запобіганням корупції, працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадових осіб місцевого самоврядування (крім підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування);

(пункт 14 частини першої статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.12.2015 р. N 889-VIII)

15) надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

16) інформування громадськості про здійснювані Національним агентством заходи щодо запобігання корупції, реалізація заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян

Watch Download

01.02.2018

НАЗК: Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Методичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Документ можна завантажити за посиланням, а також у текстовому форматі

Watch Download

01.06.2017

Рішення РСУ №2 від 4 лютого 2016 року "Про Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів"

04 лютого 2016 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 2

Заслухавши та обговоривши інформацію голови комітету етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України Т. Чумаченко про проект відповідно до частини п'ятої статті 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням X позачергового з'їзду суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів України

вирішила:

Затвердити Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, що додається .

                                           Голова Ради суддів України                                                       В. Сімоненко
Watch Download

04.11.2016

Рішення РСУ № 36 від 12 травня 2016 року "Щодо роз'яснення про наявність чи відсутність конфлікту інтересів у діяльності суддів"

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 36

До Ради суддів України надходять численні звернення від суддів за роз’ясненням щодо наявності чи відсутності конфлікту інтересів у їх діяльності.

На виконання Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Ради суддів України
від 04 лютого 2016 року № 2 затверджений Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання (далі - Порядок), яким визначений порядок здійснення Радою суддів України контролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, інших представників судової системи та прийняття рішень про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів в діяльності зазначених осіб.

Так, статтями 5 та 7 Порядку одним із способів здійснення Радою суддів України контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів визначено надання за заявою суб'єктам конфлікту інтересів роз’яснень щодо наявності у їх діяльності реального або потенційного конфлікту інтересів, а також щодо заходів їх запобігання та врегулювання.

Радою суддів України вивчені та проаналізовані звернення суддів за роз’ясненням щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів та шляхів його врегулювання.

В результаті аналізу цих звернень виявлено, що вони стосуються як конфлікту інтересів, який може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом, так і конфлікту інтересів, який не може бути врегульований у процесуальний спосіб.

Відповідно до вимог пункту 9 частини п’ятої статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» питання вирішення конфлікту інтересів у процесуальний спосіб визначається відповідним процесуальним законом і не потребує вирішення Радою суддів України.

У таких випадках не застосовується частина сьома статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою на суддів покладено обов’язок повідомляти Раду суддів України у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення такого конфлікту інтересів у письмовій формі.

Отже, в разі виникнення конфлікту інтересів, який може бути врегульований в процесуальний спосіб (відвід, самовідвід), суддя врегульовує його самостійно без повідомлення про таке Раду суддів України.

З аналізу звернень за роз’ясненням суддів щодо конфлікту інтересів, який не може бути врегульований в процесуальний спосіб, вбачається, що вони стосуються в більшості питань роботи в одній судовій установі суддів і їх близьких осіб (голова суду – суддя, помічник, працівник апарату суду, суддя – суддя, помічник, працівник апарату суду).

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначені терміни, які мають бути враховані при вирішенні питання щодо наявності або відсутності реального або потенційного конфлікту інтересів, а саме:

близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта;

потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях, - які мають бути враховані при вирішенні питання щодо наявності або відсутності реального або потенційного конфлікту інтересів.

Заслухавши та обговоривши інформацію голови комітету етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України Чумаченко Т.А. про висновки комітету щодо звернень за роз’ясненням наявності або відсутності конфлікту інтересів, відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Положення про комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 3, Рада суддів України в и р і ш и л а:

1.Взяти до відома висновки комітету етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України, повідомлені головою комітету Чумаченко Т.А.

2.На звернення суддів щодо наявності чи відсутності в їх діяльності реального або потенційного конфлікту інтересів, а також, які заходи належить вживати для їх запобігання або врегулювання, надати роз’яснення, що:

2.1. Робота в одній судовій установі суддів і їх близьких осіб сама по собі не породжує конфлікт інтересів;

- для визначення наявності або відсутності конфлікту інтересів в умовах роботи в одній судовій установі суддів і їх близьких осіб слід виходити зі співвідношення їх посадових обов’язків;

2.2.Заходами самостійного запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є:

а) усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення, не пов'язаних зі здійсненням правосуддя, чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів (пункт 3 статті 15 Порядку);

б) усунення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів Раді (пункт 4 статті 15 Порядку);

в) подання заяви щодо перегляду обсягу службових повноважень особи, не пов'язаних зі здійсненням правосуддя, з метою виключення факторів, які спричиняють конфлікт інтересів (пункт 5 статті 15 Порядку);

г) подання заяви про переведення особи на іншу посаду або в інший суд (пункт 6 статті 15 Порядку);

д) подання заяви про звільнення особи (пункт 7 статті 15 Порядку);

2.3.У разі неможливості врегулювати конфлікт інтересів самостійно, суддя звертається до Ради суддів України з метою його зовнішнього врегулювання відповідно до статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» та статті 16 Порядку.

3.Рішення Ради суддів України надіслати судам загальної юрисдикції для обговорення на зборах суддів та використання у роботі.

4.Створити на веб-порталі судової влади України та веб-сайті Ради суддів України окремий розділ про конфлікт інтересів з вміщенням в ньому Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, опис можливих типових ситуацій конфлікту інтересів (по мірі їх підготовки) та відповідні рішення Ради суддів України.

Відповідальними за створення, розміщення та наповнення розділу про конфлікт інтересів визначити Державну судову адміністрацію України, прес-центр судової влади, комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів та комітет з питань комунікації (в тому числі ЗМІ) Ради суддів України.

                       Голова Ради суддів України                                                                          В.М. Сімоненко
Watch Download

04.11.2016

Рішення РСУ № 77 від 04 жовтня 2016 "Щодо наявності конфлікту інтересів у проведенні таємного голосування в суді"

РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

04 листопада 2016 року м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я  № 77

До Ради суддів України надійшло звернення Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 вересня 2016 року щодо можливого порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» в діях судді Оржицького районного суду Полтавської області Грузман Тетяни Володимирівни під час обрання її головою названого суду.

З повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції вбачається, що рішенням зборів суддів Оржицького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2015 року №17 головою суду Оржицького районного суду Полтавської області обрано Грузман Т.В. При цьому, згідно з протоколом, на зборах суддів були присутні два судді: Грузман Т.В. та Гришко О.Я. Отже, для обрання голови більшістю голосів суддів необхідно було проголосувати Грузман Т.В. самій за себе, що остання і зробила.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на час проведення зборів суддів, а саме 29 квітня 2015 року), голова місцевого суду та його заступник обирається на посаду строком на 2 роки, але не більше як на строк повноважень судді, шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді.

В даному випадку суддя Грузман Т.В. використала своє право, передбачене статтею 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно таємного голосування під час обрання голови вказаного суду на зборах суддів цього суду.

Відповідно до пункту 4.42 Типового положення про збори суддів судів загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 червня 2015 року № 45, матеріали таємного голосування (протоколи лічильної комісії, в тому числі протоколи про результати таємного голосування, бюлетені для таємного голосування, в тому числі погашені, визнані недійсними), опечатуються лічильною комісією та передаються головою лічильної комісії за відповідним актом секретарю зборів і долучаються ним до протоколу зборів суддів.

Таким чином, дані таємного голосування не розповсюджуються і не оприлюднюються.

Відповідно до пунктів 4.43 і 4.45 Типового положення про збори суддів судів загальної юрисдикціїприйняте за наслідками голосування рішення зборів, підписується головуючим на зборах та секретарем зборів та у необхідних випадках доводяться до відома осіб, запрошених на збори суддів або направляються відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування та посадовим особам, а також, за рішенням зборів, доводяться до відома засобів масової інформації.

Чинним законодавством не передбачено відповідальності за волевиявлення під час таємного голосування.

За наведених обставин Рада суддів України не вбачає підстав для твердження про те, що в діях судді Оржицького районного суду Полтавської області Грузман Тетяни Володимирівни наявний конфлікт інтересів.

Заслухавши та обговоривши інформацію голови Ради суддів України В. Сімоненкощодо наявності конфлікту інтересів у проведенні таємного голосування під час здійснення органами суддівського самоврядування своїх повноважень, відповідно до статті 133 «Про судоустрій та статус суддів»,статей 1, 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 2, Типового положення про збори суддів судів загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 червня 2015 року № 45, Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з’їздом суддів України 16 вересня 2010 року (із подальшими змінами), Рада суддів України в и р і ш и л а:

1. Волевиявлення кожної особи – учасника зборів з обрання суддів на адміністративні посади не може бути підставою для встановлення наявності в діях цих осіб конфлікту інтересів.

  • 2. Звернути увагу суддів України на те, що:
  • - під час здійснення органами суддівського самоврядування своїх повноважень, зокрема, щодо проведення таємного голосування, матеріали таких голосувань, крім прийнятого за результатами голосування рішення зборів суддів, не підлягають розкриттю та розповсюдженню;
  • - не може бути підставою для притягнення до відповідальності волевиявлення особи під час таємного голосування.

Голова Ради суддів України                                     В. Сімоненко

Watch Download

30.09.2016

Рішення РСУ № 75 від 4 листопада 2016 року "Про роз'яснення щодо наявності конфлікту інтересів"

Watch Download